- •1.Предмет і задачі епідеміології
- •2.Розділи вчення про епідпроцес.
- •3.Епідемічний процес та його складові ланки.
- •4.Рушійні сили епідпроцесу
- •5. Резервуар збудників інфекцій
- •6.Джерело збудників інфекційних хвороб
- •7.Оцінка епідемічної небезпеки хворого у різні періоди і при різних клінічних формах перебігу
- •8.Категорії носіїв збудників інф.Хвороб та оцінка їх епід.Небезпеки.
- •9.Тварини як джерело збудників інфекцій
- •10.Механізм передачі збудників інфекційних хвороб (визначення, види, фази механізму передачі)
- •11.Шляхи передачі збудників при різних інфекційних хворобах
- •12.Чинники передачі збудників при різних інфекційних хворобах
- •13.Живі переносники збудників інф. Хв.
- •14.Осередок інф хвороби, його межі, термін існування.
- •15.Типи осередків.
- •16.Напрямки епідобстеження осередку інф хв. Та заходи щодо його ліквідації.
- •17.Кількісні прояви епід процесу
- •18.Якісні прояви епід. Процесу
- •19.Багаторічна та річна динаміка захворюваності.
- •20.Прояви епід процесу в річній динаміці захворюваності та причини, що їх обумовлюють.
- •23.Профілактичні заходи щодо ліквідації інф. Хв.
- •24.Схема профілактичних заходів.
- •25.Профілактичні заходи щодо джерел збудників інфекції (людей та тварин)
- •26.Як проводиться виявлення хворих і повідомлення про них.
- •27.Протиепідемічні заходи боротьби з інф. Хв.
- •28.Схема протиепідемічних заходів.
- •29.Протиепідемічні заходи щодо знезараження хворого та носія збудників інфекції
- •30.Антропонози, зоонози, сапронози Структура паразитарних систем.
- •36.Структура та рівень захворюваності населення за колективами ,групами та нозологічними формами.
- •41. Дезінфекція, її значення в різних групах інфекційних хвороб
- •42. Контроль якості дезінфекції
- •43. Поняття про дератизацію, види, методи.
- •44.Методи та типи дезінсекції.
- •45.Активна імунізація(показання , оцінка ефективності)
- •46. Правові аспекти вакцино профілактики.
- •47. Види вакцин, їх зберігання.
- •48.Перелік медичних протипоказів до щеплень згідно нормативних документів
- •49.Поствакцинальні реакції (визначення, їх перелік, оцінка)
- •50.Поствакцинальні ускладнення (визначення, їх перелік, оцінка)
- •61. Кіз та його функції.
- •62.Епідеміологічна характеристика групи кишкових інфекцій
- •63.Епідеміологічні особливості шигельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •65. Епідеміологічні особливості черевного тифу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •66. Епідеміологічні особливості поліомієліту, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •67. Епідеміологічні особливості холери, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •68. Епідеміологічні особливості лептоспірозу, профілактичні та протиепідемічні заходи
- •69. Епідеміологічні особливості ботулізму, профілактичні та протиепідемічні заходи..
- •70. Епідеміологічні особливості сальмонельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •70. Епідеміологічні особливості сальмонельозів, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •72.Епідеміологічні особливості геморагічної лихоманки Ласса, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •73.Госпітальні інфекції (визначення, актуальність, класифікація та структура епід процесу)
- •74.Госпітальні інфекції (збудники, нозологічні форми, причини та умови виникнення і поширення)
- •75.Чинники, які визначають формування проявів епідемічного процесу при в/лікарняних інфекціях
- •76.Профілактичні заходи при в/лікарняних інфекціях
- •77.Епідеміологічний нагляд при госпітальних інфекціях.
- •78. Епідеміологічні особливості та профілактика госпітальних інфекцій у хірургічних та опікових стаціонарах
- •79 . Епідеміологічні особливості та профілактика госпітальних інфекцій у урологічних стаціонарах
- •80 Чинники ризику виникнення нозокоміальних пневмоній та заходи щодо їх профілактики
- •81. Епідеміологічна характеристика груп інфекцій дихальних шляхів
- •82. Епідеміологічні особливості дифтерії, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •83. Епідеміологічні особливості менінгококової інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •84. Епідеміологічні особливості кору, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •85. Епідеміологічні особливості грипу, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •86. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Марбург, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •87. Епідеміологічні особливості геморагічної гарячки Ебола, профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •88. Епідеміологічні особливості групи інфекційних хвороб з трансмісивним механізмом передачі.
- •89. Епідеміологічні особливості кліщового енцефаліту , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •90. Епідеміологічні особливості малярії , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •91.Епідеміологічі особливості Лайм-бореліозу ,профілактика та протиепідемічні заходи.
- •92.Висипний тиф,хв..Бриля
- •93.Туляремія
- •94.Чума
- •95. Контактні інфекції…
- •96. Епідеміологічні особливості вірусного гепатиту в , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •97. Епідеміологічні особливості сибірки , профілактичні та протиепідемічні заходи.
- •99.Санітарна охорона території щодо запобігання заносу інфекційних хвороб з інших країн
- •100. Карантинні заходи щодо особливо небезпечних інфекційних хвороб.
- •101. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •102. Розвиток епідемічного процесу серед населення при надзвичайних ситуаціях
- •103. Чинники, які впливають на розповсюдження інфекційних хвороб в районах надзвичайних ситуацій
- •104. Принципи захисту населення при надзвичайних ситуаціях
- •105. Специфічна та неспецифічна термінова профілактика в осередку біологічного зараження.
- •106. Особливості формування епідемічного процесу у військах
- •107. Критерії оцінки санітарно-епідеміологічного стану військ і району їх розміщення.
- •108. Особливості розвитку епідемічного процесу серед особового складу військ.
- •109. Особливості епідемічного процесу в умовах бойових дій і при застосуванні зброї масового ураження
- •110. Протиепідемічні заходи серед особового складу військ ( виявлення, евакуація та ізоляція інфекційних хворих у війскових частинах ) в мирний час.
- •111. Основні вимоги до санітарно-епідеміологічної розвідки
- •114. Ознаки штучно викликаного епід.Процесу
- •116. Заходи з ліквідації наслідків застосування супротивником біологічної зброї
- •118. Режимно-обмежувальні заходи при обсервації
- •119. Режимно-обмежувальні заходи при карантині
97. Епідеміологічні особливості сибірки , профілактичні та протиепідемічні заходи.
Сибірка - Гостра інфекційна хвороба,сапрозооантропогоз,з контактним мех..передачі,що викликається В.antracis. ,уражує людину і тварин. Хар-ся різким підв.T, ураж.шкіри (специфічний карбункул), регіон. лімф. вузлів, інтоксикацією.Рідко-первинне ураж. легень та кишок.
Актуальність найбільш поширена в країнах з розвиненим тваринництвом. Серед людей-як спорадичне захв. Тяжкий її перебіг з можливим летальним кінцем. Спалахи сибірки серед худоби завдають значних економічних збитків. Етіологія. В.antracis — нерухома Г+ паличка з обрубаними кінцями, в організмі утворює капсулу, екзотоксин. .Може існувати у вегетативній і споровій формах(термостійкі-у автоклаві при 1100С гинуть протягом 40 хв., стійкі до дезінфікуючих розчинів). Вегетативні форми гинуть при температурі 60 °С протягом 15 хв.;чутливі до дії дезінфікуючих засобів. У трупах тварин і людей вегетативні форми гинуть протягом 1—3 діб. Літньо-осіння сезонність
Імунітет антимікробний і антитоксичний,напружений, тривалий. Патогенез. Вхідними воротами для інфекції є ушкодж. шкіра,СО дих. шл. та ШКТ. Найчастіше буває шкірна форма з утворенням в місці проникнення карбункула чорного кольору і ураж. регіон. лімф.вузли. Можлива генералізована форма
Джерелом є ВРХ, ДРХ,коні, які протягом усього періоду захворювання виділяють збудника у навкол. серед. з сечею, калом, виділеннями з рота і піхви.Також можна заразитися і від мертвих тварин.Період інкубації — від кількох годин до 6—8 діб, в середньому 2-З добиМеханізм передачі. контактний, аліментарний,аерогенний ,трансмісивний . чинники: м'ясо, вода, інфікований пил, ґедзі, мухи жигалки.
Групи ризику:сільське населення (побутову і професійну захворюваність).ті що виконують будівельні, агротехнічні, меліоративні роботи на колишніх скотомогильниках.
Клініка: є шкірна і легенева форми. При шкірній утв.карбункул із безболісним чорним струпом в центрі, триколірним забарвленням межових ділянок, набряком, При легеневій формі виникає серозно-геморагічне запалення і некроз легеневих л.в. з розвитком медіастиніту, плевриту.
Лабораторна діагностика виділення збудника (вміст карбункулів, харкотиння, сеча, кров, кал). експрес-методи (РІФ, проби з бактеріофагом) результати через З—5 год. Шкірна алергічна проба з антраксином. В об'єктах зовнішнього середовища термостабільний антиген збудника виявляють за допомогою реакції преципітації за методом Асколі.
Специфічна профілактика. планова поголівна імунізація сільськогосподарських тварин протисибірковою живою вакциною. Вакцинація серед груп професійного ризику за епід.показаннями Термінову проф.серед людей проводять в осередках сибірки антибіотиками та протисибірковим імуноглобуліном у перші 5 діб від моменту появи підозри на захворювання на сибірку тварин та людини.Протиепідемічні заходи. Хворих госпіталізують в Інфекц. стац. В осередку пров. дезінфекцію. Трупи померлих від сибірки розтину не підлягають .Поховання померлих людей здійснюють на звичайному цвинтарі. Меліоративні та агротехнічні заходи. На кожен випадок сибірки подається термінове повідомлення до регіональної СЕС.
Епідеміологічний нагляд виявлення та паспортизація неблагополучних щодо сибірки пунктів з характеристикою їх активності та географічних умов, характеру грунтів, особливо ступеня їх ерозії. Постійний контроль за станом тваринницьких господарств, включаючи пасовиська для худоби, рівнем охоплення тварин щепленням проти сибірки, за підприємствами з переробки і зберігання продуктів тваринництва, за транспортуванням тварин, тваринної сировини та станом трас, якими женуть худобу. Санітарно-освітня робота.
98. Епідеміологічні особливості ВІЛ-інфекції , профілактичні та протиепідемічні заходи.
СНІД –це повільно прогресуюче антропонозне інф.захв.з гемо контактним і вертикальним мех..пер.,що х-ться специф.ураж.імунної с-ми з розвитком імунодефіциту,вваслідок чого організм сприйнятливий до опортуністичних інфекцій і пухлин, що призводять до смерті хворого.
Актуальність. Перші випадки СНІДу (по англ.— AIDS — Ас-guired Immune Deficiency Syndrome) були зареєстровані у 1981 p. у США в районі Лос-Анджелеса серед молодих чоловіків-гомосек-суалістів. У них було діагностовано пневмонію дуже рідкого типу, що викликається найпростішими Pneumocystis carini. Цей збудник належить до числа умовно патогенних мікроорганізмів, які безпечні для здорових людей, проте у осіб, імунна система яких ослаблена, спричинюють хворобу.
Етіологія- є два види вірусу ВІЛ1 і ВІЛ2. Належать до групи Лентивірусів, родини Ретровірусів. Має 2 нитки РНК.
Джерелом інфекції є людина у будь-якій стадії інф.пр.
Основний шлях передачі- статевий. До інших належить парентеральний(мед і не мед) і вертикальний(під час вагітності)
Інкуб.пер. від 2-3 тиж.до 1 року
Клініка: гострий ретровірусний с-м і генералізована лімфаденопатія, що прогресує.
Лаб.д-ка: спец.д-ка: ІФА.ПЛР.
Особам, котрі належать до групи підвищеного ризику, необхідно дотримуватися таких правил: 1) періодично консультуватися у лікаря і обстежуватися лабораторно на ВІЛ-інфекцію; 2) уникати сексуальних контактів із багатьма особами або з партнером, який у свою чергу має декілька партнерів; при статевих контактах користуватися кондомами; 3) позбавитися залежності від наркотиків, щонайменше відмовитися від внутрішньовенного введення їх; 4) не ставати донором крові, сперми для штучного запліднення, тканин для пересадки; 5) жінки перед вагітністю та перед родами повинні обстежуватися лабораторно на ВІЛ-інфекцію^
Специфічна терапія не розроблена. Створено ряд препаратів, такі як інтерлейкін, рибаверин, сурамін, азидотимідин та багато інших, але всі вони дають тимчасовий ефект. У 1991 р. кенійські вчені повідомили про створення перспективного препарату Кем-рон-089 на основі поєднання інтерферону-альфа та глюкопротеї-ну — органічної речовини, яка виробляється клітинами організму під дією на них будь-якого вірусу.
Специфічна профілактика поки що не існує. Розроблено декілька видів вакцини, які проходять всебічне вивчення. Існуючі прогнози дають підстави сподіватися, що протягом 3—5 років може, бути запропонована вакцина для масових щеплень.
І Епідеміологічний нагляд включає широкі лабораторні обстеження осіб з підозрінням на ВІЛ-інфекцію, груп підвищеного ризику зараження та широкі профілактичні обстеження населення. На кожного виявленого хворого або інфікованого направляється термінове повідомлення до санепідслужби. Усі вони беруться на облік з метою проведення необхідного лікування та диспансерного спостереження. Згідно з законодавством, усі іноземці, які приїздять до України на навчання або роботу, підлягають обов'язковому обстеженню, а при виявленні зараженості депортуються до країни їхнього проживання.
Серед населення ведеться широка-роз'яснювальна робота про небезпеку ВІЛ-інфекції, шляхи зараження та можливі засоби запобігання зараженню
