107. Критерії оцінки санітарно-епідеміологічного стану військ і району їх розміщення.

Прийнято виділяти 4 ступені санітарно-епідеміологічного стану: благополучний, нестійний, неблагополучний, надзвичайний – у відповідності з наступними критеріями:

• наявність чи відсутність інф. захворювання серед особового складу або спорадичних випадків інф. хвороб , не пов’язаних між собою і притаманних для цього району

• наявність чи відсутність умов для занесення інф. хвороб і поширення серед населення (функціонування комунальних служб, стан об’єктів водопостачання і території)

• наявні чи відсутні дані застосування противником біологічної зброї.

108. Особливості розвитку епідемічного процесу серед особового складу військ.

Особливістю формування епідемічного процесу у військах є його відносна автономність, яку визначають:

1. Район розташування (дії) військ, в якому реєструються інфекційні хвороби, характерні для даної місцевості.

2. Постійне "перемішування" особового складу військ у відносно вузькому районі, що пов'язане з прийомом поповнення, доукомплектуванням та переукомплектуванням.

3. Розміщення особового складу в казармах.

4. Характер громадського харчування, можливість в польових умовах неправильного зберігання їжі, вживання її без термічної обробки, стан водопостачання, що може суттєво вплинути на виникнення і розповсюдження кишкових інфекцій.

109. Особливості епідемічного процесу в умовах бойових дій і при застосуванні зброї масового ураження

У військовий час зростанню інфекційної захворюваності сприяють : зниження економічного рівня життя населення, незадовільний стан системи охорони здоров'я, нестача продуктів харчування, одягу, антисанітарний стан серед цивільного населення, поширення педикульозу; масові переміщення військових частин і цивільного населення на великих територіях (осередки інфекційних хвороб, в першу чергу, виникають на вузлових пунктах залізничних та ґрунтових шляхів сполучення, в населених пунктах навколо них); перебування особового складу військ в польових умовах, контакт з дикими тваринами і гризунами, а також з переносниками збудників інфекційних захворювань; забруднення території військових дій покидьками, нечистотами, трупами загиблих людей і тварин, порушення водопостачання і каналізації; виснаження матеріальних ресурсів країн, що воюють, звуження можливостей проведення профілактичних, лікувальних та протиепідемічних заходів. Ці чинники позитивно впливають на поширення черевного тифу і паратифів, шигельозів, гепатиту А, малярії, рикетсіозів, спірохетозів, лептоспірозу, туляремії та інших інфекцій. Не виключається можливість появи маловідомих інфекцій, а також інфекційних захворювань у зв'язку, з застосуванням противником біологічної зброї.

При використанні ЗМУ відмічається дуже швидкий розвиток епід. процесу , що зумовлено зростанням скупченості населення, різким погіршенням санітарно - гігієнічних умов водопостачання та харчування, а також труднощами в утилізації та знищенні побутових відходів і нечистот , збільшенням кількості паразитів . Різко загострюється епідемічна ситуація з кишкових інфекцій ( черевного тифу, паратифів, гепатиту А, шигельозів, ентеритів та гастроентеритів, а також холера і ентеровірусні інфекції), інфекцій дихальних шляхів (грип, ГРЗ, менінгококова інфекція, вірусні пневмонії, туберкульоз, дифтерія, кір, скарлатина, кашлюк), трансмісивних інфекцій (висипний і поворотний тифи)

Важкі механічні травми і опіки отримані внаслідок дії ядерної зброї, радіація , психічний стрес зумовлюють зниження загальної резистентності організму людей до збудників інфекційних захворювань