96. Епідеміологічні особливості вірусного гепатиту в , профілактичні та протиепідемічні заходи.

ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ В -інф.антропонозне захв. вірусної етіології з парентеральним механізмом передачі,що хар-ся синдромами ураження печінки та інтоксикацією, клінічним поліморфізмом, схильністю до ускладнень.

Актуальність: ВГВ х-ться значним поширенням, високим рівнем захворюваності,з тяжким перебігом, схильністю до хронізації процесу і ускладненнями.

Етіологія. ВГВ належить до гепаднавірусів з циркулярною двонитковою ДНК.Вірус гепатиту В (частка Дейна). Включає три антигени: НВsAg (виявляється в гепатоцитах, і в усіх біологічних рідинах організму),HBeAg,HBcAg. Хар-ся високою резистентністю до фізичних та хімічних чинників.Стійкий до ліофілізації, багаторазового заморожування та розморожування, дії ефіру. Втрачає інфекційність при прогрівання за температури 85 °С протягом 60 хв, автоклавуванні (120 °С) — 45 хв, замочуванні у свіжому 3 % або 5 % розчині хлораміну — на 60 або ЗО хв відповідно. Вірус гепатиту В руйнується в лужному середовищі, лід дією фенолу, перекису водню, ультрафіолетового опромінювання в поєднанні з бета-пропіолактоном.

Джерела- антропоноз Хворі на гострий і хронічний ГВ, здоровф вірусоносії.

Механізм передачі збудника-парентеральний.що реалізується природним (перинатальний, трансплацентарний статевий, побутовий перкутанний ), і штучним(гемо трансфузії, гемодіаліз) шляхами, основним чинником передачі є кров.

Особливості епідемічного процесу. убіквітарна інфекція. ендемічний характер, проявляється поодинокими або (рідше) групо­вими захворюваннями. Не має вираженої сезонності

Групи «високого ризику інфікування» представ­ники медичних професій, діти, що народжені матерями — носіями вірусу, ін'єкційні наркомани

За­разні вже в інкубаційний і продромальний періоди. Період інкубації.від ЗО діб до б міс, у сер. — 60-120 діб.

Артальгічний,астеновегетативний синдром,при наростанні жовтяниці самопочуття не покращується, жовтяничний період-2 місяці, коли пацієнт видужує, то залишаються астеновегетативний с-м.

Лабораторна діагностика.зак, зас, бх:лф, аст,алт.; РІА, ІФА (серологічні маркери— антигенів (НВsАg (на 3—5-му тижні), НВеАg, НВсАg) та відповідних антитіл (анти-НВs, анти-НВе, анти-НВс) від 3—4 тиж до року). Визначення ДНК ВГВ за допомогою ПЛР.

Специфічна профілактика. пасивна –специфічний імуноглобулін з високим титром анти-НвS не пізніше ніж через 2—3 доби після зараження, бажано в перші 6 год. Активна імунізація моновалентні вакцини (високоочищений НВsАg) генноінженерні з викор. рекомбінантних мікробних або дріжджових штамів — продуцентів НВsАg.

.Протиепідемічні заходи ней­тралізація джерела інфекції(рання діагностика і госпіталізація хворих), припинення шляхів її передачі (суворому дотриманні правил відбору донорів, повторна індикація НBsАg, використання індивідуальних трансфузійних наборів і комплектів одноразового використання, обмеження показань для переливання крові,застосування індивідуальних засобів захисту шкіри і слизових оболонок від попадання крові ,періодичне (через 6 міс) обстеження медперсоналу) та підвищення несприйнятливості населення..

Епідеміологічний нагляд збір даних про епідеміологічну ситуацію. вивчають носійство збудника, визначають рівень колективного імунітету, клінічне спостереження в поєднанні з статистичним обліком, клініко-лабораторними дослідженнями. Обстеження за епідем. показаннями ви­конують одномоментно при виникнення поодиноких або групових спалахів захв.. Аналіз захворюваності, контроль за ефективністю профілактичних та протиепідеміологічних заходів.