67. Циклічність економічного розвитку. Економічний цикл, його фази та основні види

Циклічність - це загальна форма руху економіки в умовах ринкового господарства, що відбиває нерівномірність його розвитку, рух від одного стійкого стану до іншого через періоди спаду, кризи і підйому. Причини циклічності розвитку закладені в самому механізмі ринкової економіки і складаються в попущенні рівноваги сукупного попиту, сукупної пропозиції, системи ціноутворення вироблених товарів і викликуваними цим порушенням чи надвиробництві дефіциті товарів, розладі грошово-фінансової системи. Виробничий цикл включає: Гроші (Д) - Товар (Т) - Засобу виробництва (СП) і робоча сила (Р) - процес створення нових товарів (П...) - зроблені товари зі зрослою вартістю (ТІ) - сума грошей після продажу товару на ринку (Д1), що перевищує первісну величину коштів . Першим фактором, що вплинув на весь хід розширеного відтворення суспільного продукту, стала науково-технічна революція. Під її впливом змінився плин криз і розвилися їхні нові види. З одного боку, НТР породила наукомісткі галузі виробництва, що найбільш стійкі до кризових спадів. З іншого боку, НТР стала причиною структурних криз у тих галузях промисловості, у яких переважає проста (механічна) технологія по переробці природних речовин. Другим фактором антициклічного регулювання стало активне втручання держави в хід макроекономічного росту для того, щоб зменшити руйнівний вплив криз і домогтися більшої стабілізації господарського розвитку.

Типи економічних циклів: короткострокові - характерні відхиленням рівноважного стану ринку, що охоплює окремі чи підприємства галузі. Рівновага відновлюється у відносно короткий термін шляхом регулювання перемінними витратами виробництва, обсягами виробленої продукції і ціновою політикою; середньострокові чи промислові цикли (цикли надвиробництва) - періодичність яких складає 1-12 років, переборюються шляхом переливу капіталів з галузі в галузь, заміни частини застарілого устаткування, перепрофілювання виробництва; тривалі циклу зв'язані з иечерпьіваннем можливостей існуючої технології й організації виробництва. Тут потрібно перехід до нових технологій, новим способам виробництва, що вимагає повного відновлення устаткування, підготовки і перепідготовки кадрів. Періодичність "кризи довгої хвилі" складає 5-7-років. Базуючи на статистичних даних трьох ведучих країн (США, Англії і Франції) Н.Д. Кондратьев висловив припущення про існування поряд зі звичайними (періодично виникаючими циклами в 7-11 років) інших циклів динаміки тривалістю 48-55 років, визначених їм як "великі цикли

Структурні кризи, що охоплюють окремі галузі народного господарства, і промислові кризи, що охоплюють усі галузі господарства в цілому.

КРИЗА

Термін економічний цикл означає наступні один за іншим підйоми і спади рівнів економічної активності в плині декількох років. Окремі економічні цикли істотно відрізняються друг від друга по тривалості й інтенсивності. Немає точної формули для прогнозування тривалості і тимчасової послідовності економічних циклів. По своїй нерегулярності економічні цикли більше нагадують зміни погоди. Проте , усі вони мають ті самі фази, що по-різному іменуються різними дослідниками.

Рецесія (скорочення) - стан економіки, коли валовий національний продукт при неухильному зниженні стає менше, що свідчить про спад чи виробництва уповільнення темпів його розвитку.

Криза ринкової системи господарства характеризується різким спадом виробництва, що починається поступово зі звуження, скорочення ділової активності (рідше полягають торгові угоди, зменшується обсяг ділових операцій, здійснюваних як у кредит; так і за готівку ). Криза відрізняється порушенням рівноваги між попитом та пропозицією на який-небудь чи товар у якій-небудь визначеній галузі господарства, тим що він виникає як загальне надвиробництво, супроводжуване стрімким падінням цін, банкрутством банків і зупинкою виробничих підприємств, ростом позичкового Відсотка, безробіття.

ДЕПРЕСІЯ.

Фаза депресії, що настає після спаду, може мати дуже тривалий характер. Рівень виробництва зберігається стабільним, але дужо низьким. Зберігається високий рівень безробіття. Але падіння цін припиняється, падає позичковий відсоток, стабілізуються товарні запаси.

Депресія являє собою фазу пристосування господарського життя до нових умов і потреб, фазу знаходження нової рівноваги.

На рівні мікроекономіки депресія представляється картиною непевності, безладних дій. Особливо страждають торгові посередники, біржові агенти, яким загальна обстановка здасться гірше, ніж вона є насправді .

При класичному варіанті ця фаза характеризується падінням норми відсотка до найнижчого рівня в межах даного циклу.

3. ПОЖВАВЛЕННЯ.

Наступна фаза - пожвавлення – супроводжуеться деяким підвищенням споживчого попиту, незначним підвищенням рівня виробництва, починаються капіталовкладення підприємств в устаткування і будинки,

ціни на сировину і матеріали підвищуються, скорочується безробіття, поступово починають підвищуватися ціни на товари і послуги, росте позичковий відсоток.

Пожвавлення охоплює насамперед галузі, що поставляють засоби виробництва.

4. ПІДЙОМ (БУМ).

Підйом (бум) - фаза прискорення економічного розвитку виявляється в хвилях нововведень, виникненні маси нових товарів і нових підприємств, у стрімкому зростанні капіталовкладень, курсів акцій і інших цінних паперів, процентних ставок, цін і зарплати. Усі роблять і торгують із прибутком.

Процвітання може характеризуватися стійко високим попитом, великою кількістю робочих місць і підвищенням рівня життя. Чи воно може бути відзначено швидким інфляційним стрибком цін і спекуляції, на зміну яким приходить черговий спад.

Підйом найчастіше здобуває ажіотажний характер. Рівень виробництва перевершує досягнутий у попередньому циклі. Гарячково ростуть ціни. Безробіття скорочується до мінімальних розмірів при одночасному істотному росту заробітної плати. На фазі підйому підсилюються диспропорції, закладені на фазі пожвавлення.