1.5.1 Гідрофобні основи

Гідрофобні, і ліпофільні, основи - це різнорідні в хімічному відношенні речовини і їх суміші, які мають яскраво виражену гідрофобність. До цієї групи належать: жирові основи; вуглеводневі основи; силіконові основи.

Жирові основи включають тваринні, рослинні і гідрогенізовані жири, а також воски.

Тваринні жири по хімічній природі є трігліцеридами вищих жирних кислот. За властивостями вони близькі до жирових виділень шкіри. Крім того, жири містять неомиляємі компоненти, серед яких переважає холестерин. З тваринних жирів найбільш поширений свинячий жир - Adeps suillus seu Axungiaporcina (depurata). Це суміш тригліцеридів стеаринової, пальмітинової, олеїнової і лінолевої кислот. Свинячий жир містить також невелику кількість холестерину. Він являє собою білу масу практично без запаху з температурою плавлення 34-36 С. Мазі на свинячому жирі добре всмоктуються шкірою, не мають подразнюючої дії і легко видаляються мильною водою. Свинячий жир легко змішується і сплавляється з іншими жирами, восками, вуглеводнями , смолами і жирними кислотами. Завдяки вмісту стеарину свинячий жир інкорпорує до 25% води, 70% спирту, 35% гліцерину, утворюючи з ними стабільні емульсійні системи. Однак під впливом світла, тепла, повітря і мікроорганізмів жир гіркне, набуваючи різкий неприємний запах, кислу реакцію і подразнюючу дію. Твердий свинячий жир здатний до окислення, він не придатний для виготовлення мазей з окислювачами. Свинячий жир реагує з речовинами лужного характеру, солями важких металів, цинком, міддю і вісмутом, утворюючи мила. При цьому мазі темніють, стають щільними і в'язкими.

Рослинні жири в більшості своїй мають жирну консистенцію, що пов'язано з високим вмістом гліцеридів ненасичених кислот. У зв'язку з цим рослинні жири можуть використовуватися тільки як компоненти мазевих основ. За своєю стійкістю вони аналогічні тваринним жирам - гіркнуть при тривалому зберіганні, але завдяки вмісту фітонцидів вони більш стійкі до впливу мікроорганізмів. Найбільш широке застосування знайшли рослинні масла, такі як соняшникове, арахісове, оливкове, персикове, мигдальне та абрикосове. До переваг рослинних жирів відносяться біологічна нешкідливість, фармакологічна індиферентність і можливість проникнення через епідерміс.

Гідрогенізовані жири - це напівсинтетичний продукт, одержуваний каталітичним гідруванням жирних рослинних олій (соняшникової, соєвої, арахісової, касторової і т.п.). Консистенція гідрогенізованих жирів в залежності від умов гідрогенізації може бути різною - від напіврідкої до твердої. Володіючи позитивними якостями тваринних жирів, вони характеризуються більшою стійкістю, краще змішуються з водою, але гірше всмоктуються.

Воски - це складні ефіри жирних кислот і вищих одноатомних спиртів. Воски хімічно інертні, і багато хто з них добре змішуються з водою. Воски добре сплавляються з жирами і вуглеводами, і служать для ущільнення мазей, і підвищення їх в'язкості. До восків відносяться ланолін безводний і бджолиний віск.

Вуглеводневі основи за зовнішнім виглядом і консистенцією схожі на жири. Вони являють собою суміші твердих або твердих і рідких насичених вуглеводнів. Ці основи відрізняються високою хімічною стійкістю, стабільністю і сумісністю з більшістю лікарських речовин, проте вони майже не всмоктуються шкірою і важко з неї змиваються. Найбільш широко застосовуються такі основи: вазелін, парафін твердий, вазелінова олія, озокерит, церезин, штучний вазелін, поліетиленові або поліпропіленові гелі і нафту нафталанську рафіновану.

Силіконові основи являють собою високомолекулярні кремнійорганічні сполуки. Їх застосовують як складовий компонент складних мазевих основ. Вони утворюють однорідні сплави з вазеліном або ланоліном безводним і добре змішуються з жирними і мінеральними маслами. Силіконові основи отримують двома способами: сплавом силіконової рідини з іншими гідрофобними компонентами або загущення силіконової рідини аеросилом. Найбільше застосування отримали кремнійорганічні рідини есілон-4 і есілон-5, які мають найкращу сумісністю з лікарськими речовинами і іншими компонентами основ. За зовнішнім виглядом - це безбарвні прозорі маслянисті рідини без запаху і смаку. Їх перевагою є висока стабільність, хімічна індиферентність і термостійкість. Крім того, вони не порушують фізіологічних функцій шкіри, не мають подразнюючої дії, мало порушують газообмін і не гіркнуть. Есілони змішуються з ефіром, хлороформом, вазеліновою олією і не змішуються з водою і гліцерином. До недоліків есілонов відноситься повільне вивільнення лікарських речовин, тому вони можуть використовуватися тільки для мазей поверхневої дії. Також вони викликають ураження кон'юнктиви ока, отже, не можуть використовуватися в очних мазях. Таким чином, ці речовини за фізико-хімічними властивостями близькі до вуглеводневих основ, а за швидкістю і глибиною всмоктування лікарських речовин - до жирових основ. [7]