- •1 Мазі як лікарська форма
- •1.1 Переваги і недоліки мазей
- •1.3 Вимоги до мазей
- •1.4 Класифікація мазей
- •1.5 Вимоги та класифікація основ для мазей
- •1.5.1 Гідрофобні основи
- •1.5.2 Гідрофільні основи
- •1.5.3 Дифільні основи
- •2 Загальні правила виготовлення мазей
- •2.1 Вибір основи для мазей
- •2.2 Введення лікарських речовин у мазі
- •3 Власна технологія мазей
- •3.1 Виготовлення гомогенних мазей
- •3.2 Виготовлення гетерогенних мазей і паст
- •4 Концентрати і напівфабрикати для виготовлення мазей
- •5 Оцінка якості мазей
- •6 Упаковка і зберігання мазей
- •Висновок
- •Список літератури
1.5.3 Дифільні основи
Дифільні основи мають м'яку консистенцією і легко розподіляються по поверхні шкіри і слизових оболонок. Дифільні основи діляться на дві групи - абсорбційні і емульсійні.
Абсорбційні основи є гідрофобними. Це безводні композиції гідрофобних основ з емульгатором (ПАР), що володіють здатністю інкорпорувати водну фазу з утворенням емульсійної системи типу вода-олія. До їх складу найчастіше входять суміші вазеліну, масла вазелінового, церезину і інших вуглеводнів з емульгаторами. ПАР, що входять до складу абсорбційних основ, зазвичай сприяють посиленню терапевтичної активності мазей. Абсорбційні гідрофобні основи можуть бути розділені на дві групи:
гідрофобні основи, що складаються з вуглеводнів і емульгаторів (ПАР) типу вода-олія (вазелін і ланолін або спирти вовняного воску), до складу яких можуть бути введені значні кількості води або водних розчинів з утворенням емульсії типу вода-олія;
гідрофобні основи, які є емульсіями типу вода-олія або олія-вода-олія (вазелін і водний ланолін). До їх складу шляхом емульгування додатково може бути введена вода або водний розчин.
Абсорбційні основи застосовують в основному для приготування емульсійних мазей, для мазей з лікарськими речовинами, які в присутності води піддаються гідролізу, і т.д. Прикладом абсорбційної мазевої основи може служити сплав вазеліну з безводним ланоліном у співвідношенні 9: 1 для очних мазей і в співвідношенні 6: 4 для мазей з антибіотиками. Ці основи використовуються, наприклад, для приготування мазей з антибіотиками, місцевими антисептиками, антибактеріальними і іншими препаратами. Як змочуючі агенти до таких композицій додають диметилсульфоксид, диметилформамід та ін.
Асортимент абсорбційних гідрофобних основ досить великий. Вони включені в фармакопеї багатьох країн світу.
Емульсійні основи.
Залежно від природи основи, фізико-хімічних властивостей ПАР і величини гідрофільно-ліпофільного балансу (ГЛБ) емульсійні основи ділять на дві групи:
емульсійні основи I роду типу олія-вода;
емульсійні основи II роду типу вода-олія.
Емульсійні основи типу олія-вода утворюються при певних співвідношеннях гідрофобних компонентів і води за участю одного або декількох ПАР (ГЛБ = 13-15), що сприяють утворенню емульсій першого роду. Такі емульсії являють собою дрібні крапельки масла, рівномірно розподілені у воді. Це можуть бути натрієві, амонієві, тріетаноламінові мила, алкілсульфати, неіоногенні ПАР (твіни, діетіленглікольстеарат і ін.), Натрієві, амонієві і амінові форми бентонітів, суміші аніоноактівних і неіоногенних ПАР.
Емульсійні основи типу вода-олія складаються з гідрофобних речовин, ПАР (ГЛБ = 3-6) і води. Емульсії II роду являють собою дрібні крапельки води, рівномірно розподілені в маслі. До даних емульсійних основ відноситься сплав вазеліну з водним ланоліном, консистентна емульсія вода-вазелін і ін. Кількість емульсійних основ типу вода-олія, застосовуваних у світовій практиці для приготування мазей, дуже велике. Найбільш прості за складом емульсійні основи включають в себе як мінімум три компоненти: емульгатор, гідрофобну речовину і воду. Залежно від призначення мазі і властивостей лікарського речовини до складу емульсійних основ можуть бути введені різні добавки.
Завдяки специфіці внутрішньої структури емульсійні мазеві основи мають ряд дуже цінних властивостей: прискорюють всмоктування шкірою лікарських речовин з мазей, легко наносяться на шкіру і змиваються, не перешкоджають тепло-газообміну шкіри, легко інкорпорують як водо-, так і жиророзчинні речовини і т.д. Найбільш відомою емульсійної основою є водний ланолін.
Ланолін водний - це густа в'язка маса жовто-білого кольору, що складається з 70 частин ланоліну безводного і 30 частин води. Ланолін водний можна нагрівати: як всяка емульсійна система при нагріванні він розшаровується.
Емульсійні основи знаходять все більш широке застосування в дерматологічній практиці завдяки своїй здатності різко посилювати всмоктування шкірою лікарських речовин, що входять до складу мазі. Емульсійні основи типу вода-олія, нанесені на шкіру досить щільним шаром, ускладнюють транспірацію шкіри і викликають її мацерацію (розм'якшення) і зігрівання, що приводить до підвищеного кровонаповнення шкіри. Мацерована і злегка гіперемована шкіра, в свою чергу, відрізняється підвищеною здатністю до резорбції лікарських речовин. Мазі, приготовлені на емульсійних основах, характеризуються невеликою в'язкістю, легко наносяться на шкіру і легко з неї видаляються, мають приємний зовнішній вигляд. Їх застосування сприятливо позначається на шкірі: зменшується сухість, підвищується еластичність, знижується запальна реакція. Завдяки значному вмісту води емульсійні основи є більш дешевими, ніж безводні жирові основи. [9]
