Тема 1.2. Основи шкільного курсу української літератури

Мета вивчення: з'ясувати зміст і структуру базового та поглибленого курсу української літератури в школі та інноваційних закладах, вчити студентів працювати з нормативними документами, програмами, підручниками, вдосконалювати вміння порівнювати, наводити приклади.

Навчальний час: 2 години

Обладнання: нормативні документи, приклади програм, виставка різних видів підручників для школи

План лекції (навчальні питання):

1. Особливості шкільного курсу української літератури в середній та старшій школі.

2. Програми з української літератури: структура та зміст. Основна школа. Старша школа.

3. Особливості поглибленого вивчення української літератури в класах (навчальних закладах) гуманітарного спрямування.

4. Навчальна література: вимоги до підручника та його варіанти.

Література:

1. Методика преподавания литературы: Учеб. Для студ. Пед. Вузов / о.Ю.Богданова, с.А.Леонов, в.Ф.Чертов; Под ред.. О.Ю.Богдановой. − м.: Академия, 2002. − с. 3-8.

2. Наукові основи методики літератури. Навчально-методичний посібник / За редакцією доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента апн України н.Й.Волошиної. − к.: Ленвіт, 2002. − 344 с.

3. Пасічник є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. − к.: Ленвіт, 2000. − 384 с..

4. Українська література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. − К. – Ірпінь: Перун, 2005. − 201 с.

5. Українська література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Академічний(стандарту) рівень / Укладачі: М.Г. Жулинський, Г.Ф. Семенюк та ін. – К.: Грамота, 2009. – 88 с.

6. Українська література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Філологічний напрям (профіль української філології). Профільний рівень / Укладачі: М.Г. Жулинський, Г.Ф. та ін.. – К.: Грамота, 2009. – 180 с.

7. Концепція профільного навчання в старшій школі // Інтернет ресурс: http: //www.licasoft.com.ua/

8. Концепція літературної освіти // Електронний ресурс: http://shkola.ostriv.in.ua/publication/

9. Мовчан Р. Деякі зауваги до вивчення української літератури в школі// Дивослово. – 2004. – № 9. – С. 9

10. Шевченко 3. Вивчення літератури в профільних гуманітарних класах// Українська література в загальноосвітній школі.-2001.-№5.-С.19-21.

Ключові поняття: профіль, структура, навчальна програма, підручник.

Основний зміст

Питання 1. Особливості шкільного курсу української літератури в середній та старшій школі.

Головною метою вивчення української літератури в сучасній школі є підвищення рівня загальної освіти, зокрема літературної, - через низку конкретних завдань навчального предмета, які ґрунтуються на аксіологічній, літера­турознавчій та культурологічній змістових лініях, визначених Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти.

Українська література як навчальний шкільний предмет в комплексі виконує пізнавальні, виховні та естетичні функції у формуванні підростаючого по­коління, поєднуючи в собі історичний, культуро­логічний, літературознавчий, морально-етичний та ес­тетичний аспекти.

Основними завданнями вивчення літератури в школі визначаємо такі:

1. Зацікавлення учнів художнім твором як явищем мистецтва слова, специфічним “інструментом” пізнання світу і себе в ньому — прищеплення і утримання бажання читати.

2. Розвиток уміння сприймати літературний твір як явище мистецтва слова.

3. Підняття загальної освіченості учнів: набуття ними базових знань з української літератури, необхідних для повноцінної інтеграції в суспільство на різних рівнях. Ознайомлення із найвизначнішими і найпоказовішими взірцями української народної творчості та художньої літератури.

4. Формування читацької культури учнів, розвиток естетичного смаку, вміння розрізняти явища класичної (як високого мистецтва) і масової культури.

5. Формування стійкого інтересу до української літератури як вагомого духовного спадку народу, повноцінного оригінального мистецтва.

6. Повернення втраченого престижу національної літератури, виховання її майбутнього читача й шанувальника.

7. Формування гуманістичного світогляду, розвиток духовного світу, утвердження загальнолюдських морально-етичних орiєнтирів.

8. Сприяння національному самоусвідомленню і стійкому відчуттю приналежності до європейської спільноти. Бачення в українській художній творчості ментальних особливостей української людини.

9. Вивчення української літератури в національному і світовому культурологічному контекстах, у міжпредметних зв’язках.

10. Розвиток творчих і комунікативних здібностей учнів, їхнього самостійного і критичного мислення, культури полеміки, вміння аргументовано доводити власну думку.

11. Вироблення вміння компетентно і цілеспрямовано орієнтуватися в інформаційному і комунікативному сучасному просторі.

12. Вироблення вміння застосовувати здобуті на уроках літератури знання, навички у практичному житті.

13. Розвиток навичок самоосвіти, бажання і спроможності вчитися

3 2010—2011 навчального року в школах України впроваджується профільне навчання, головна мета яко-створення умов для подальшого професійного самовизначення учнів. формування адекватного уявлення про свої можливості та уподобання. Як зазначено в "Концепції профільного на­вчання й старшій школі", це навчання спрямоване на "забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особи здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства".

Як відомо, вивчення літератури в профільній школі може здійснюватися за такими рівнями: рівень стандарту, що передбачає обов’язковий мінімум змісту навчального матеріалу, зумовлений Державним стандартом з літератури; академічний рівень, який включає достатній обсяг змісту навчального матеріалу для подальшого вивчення літератури у вищих навчальних закладах; рівень профільної підготовки, спрямований па поглиблене вивчення літератури.

Таким чином, у профільній школі вивчення літератури буде реалізовано у таких формах:

базова літературна освіта, що здійснюється у всіх профілях і становить інваріантну складову змісту освіти;

профільна літературна освіта для тих, які обрали філологічний профіль, що передбачає поглиблене вивчення предмета;

літературні курси за вибором, які реалізуються за рахунок варіативного компонента змісту освіти.

Що стосується загальної мети вивчення літератури в старших класах, то вона однакова в класах різного профілю і пов'язана з пріоритетами формування сучасного читача XXIстоліття. Це означає, що літературна освіта в профільній школі спрямована на розвиток культурної особистості старшокласника, здатного сприймати різні явища мистецтва, зокрема високохудожні літературні твори, і давати їм власну аргументовану оцінку

Методика викладання УЛ в профільній школі буде залежати від характеру профілю і вибору відповідно до цього програми (академічного чи профільного рівня). Але профільне навчання відрізняється від базової літ освіти не лише кількістю годин відведених на вивчення матеріалу,організацією відповідних факультативів, а й глибиною осягнення матеріалу та залученням нових технологій у навчанні. Літературна освіта в профільній гуманітарній школі має відрізнятися характером аналізу літературних явищ, спрямованим на вдумливе ретельне прочитання художнього тексту. Тому поряд з іншими методами і прийомами навчальної діяльності у класах філологічного профілю значне місце має посісти прийом повільного читання – така практична робота з текстом, коли ретельно і уважно досліджуються художні деталі літ твору.

Весь навчально-виховний процесу школі з профільним навчанням має проводитись у дусі демократизму й гуманізму. Мета ж профільного гуманітарного на­вчання значно ширша, ніж в класах з поглибленим вивченням літератури. Це загальнокультурний, моральний, загально-естетичний розвиток. Одним старшокласникам про­фільні класи допоможуть самовизначитись і обра­ти гуманітарну професію, іншим — глибше при­лучитися до гуманітарної культури, що дуже важливо для кожного громадянина нашої держави, адже нам не байдуже, в чиїх руках завтра опи­ниться духовна сфера. Саме вузькопрагматичне дегуманізоване мислення технарів призвело до Чорнобильської трагедії, інших екологічних ката­строф. Тож гуманітаріями, незалежно від обраної спеціальності, мають бути якомога більше людей, а особливо батьки, яким виховувати дітей.

Найголовніше у викладанні літератури в профільних гуманітарних класах — навчити школярів глибоко особистісно сприймати художній твір. Звісно, це є метою вивчення літератури й у звичайних класах. Але у профільних мають бути створені максимальні умови для активної участі старшокласників у самому процесі освоєння художнього тексту, виявленні свого ставлення до твору і його автора. Йдеться не лише про твори програмові, а й про будь-яке художнє явище взагалі. Варто зазначити, що вміння аналізувати літературні явища, спроможність висловлювати власні погляди, самостійно давати оцінку художньому творові мають формуватися ще в середній школі (5-9 класах). У старшій школі ці вміння вдосконалюються та набувають творчого рівня. Кінцевою метою у профільних класах має бути творча самостійність в аналізі художнього твору та літературних явищ.

Отже, учні на уроках літератури у профільній школі мають обов'язково ознайомитися із своєрідними прийомами мистецтва слова, розуміти особливості літературної форми, умовність та певні закономірності розвитку літературного процесу, без чого вони ризикують залишитися на позиціях наївної реалізму, опинитися безпорадними перед складними за змістом, формою, структурою, стилем, творами.

На заняттях у профільній школі учителі літератури практикують використання як традиційних, так і нетрадиційних типів уроків. Серед нестандартних уроків, які входять у практику сучасної школи, можна назвати такі: блок (вивчення двох творів чи постатей у літературі); бінарний (поєднання двох близьких тем з двох шкільних предметів); інтегрований (введення в контекст загальної середньої освіти певної теми з літератури); літературознавчо-психологічне, -філософське, -соціологічне, -історичне дослідження; концерт; історико-літературна композиція; музично-літературна композиція; рольова гра (“Театр”, “Суд”, “Літературна кав’ярня”, “Літературний салон”); урок застосування методу літературознавчого дослідження. Шкільні вчителі вводять також типи занять, характерні для вищої школи (у спрощеній формі): семінари, колоквіуми, наукові конференції, дискусії з літературознавчих питань.

Найефективнішою формою_занять з літератури в профільних класах щодо формування навичок спілкування є навчальні семінари, особливо один з його видів — семінар-диспут, на якому мають місце дискусія й полеміка. Звісно, семінари-диспути або дискусії ніякою мірою не заміняють собою складну й багатогранну роботу з учнями над текстом виучуваного твору, що передує його обговоренню.

Крім того, одним з основних компонентів профільної підготовки є курси за вибором і факультативи. Зазначені курси сприяють одержанню старшокласниками чітких уявлень про свою майбутню професію, що так чи інакше має бути пов’язана з філологією (учитель-словесник, журналіст, редактор, коректор, перекладач, фольклорист, науковець філологічної спеціалізації тощо), а також дають змогу виробити особистісні риси та фахові павички.

Програми курсів за вибором і факультативів, схвалені міністерством, вміщено у збірнику: Збірник програм курсів за вибором і факультативів з української літератури / За загальною ред. Таранік-Ткачук К.В. — К.: Грамота, 2011.

Курси за вибором в старших класах мають забезпечити індивідуальні інтереси кожного учня: поглиблене та розширене вивчення профільних предметів, формування індивідуальної освітньої траєкторії школярів, орієнтація на усвідомлений та відповідальний вибір майбутньої професії. Водночас, вони можуть сприяти вивченню непрофільних предметів і бути зорієнтовані на певний вид діяльності поза профілем навчання.

Питання 2. Програми з української літератури: структура та зміст. Основна школа. Старша школа.

З 2009 року вивчення україн­ської літератури в 5-9-х класах загально­освітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і нау­ки України:

Українська література: 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / Автори Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, ОАКамінчук, М.П.Бон-дар, О.Б.Поліщук, М.М.Сулима, Л.П.Шабельнико-ва, В.М.Садівська; Керівник проекту М.ГЖулинсь-кий; За заг. ред. Р.В.Мовчан. - К; Ірпінь: Перун, 2005. - 201 с.

Вивчення української літератури в 10-11-х кла­сах загальноосвітніх навчальних закладів з україн­ською мовою навчання здійснюватиметься за однією з двох чинних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України:

Українська література: 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з україн­ською і російською мовами навчання / Укладачі Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, О.А.Камінчук, М.П.Бон дар, М.М.Сулима, В.І.Сулима; Керівник авторсь­кого колективу М.Г.Жулинський. - К: Генеза, 2002. - 136 с.

Українська література: 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з україн­ською і російською мовами навчання / Укладачі О.М.Бандура, Н.Й.Волошина. - К.: Шкільний світ, 2002. - 86 с.

Існують також програми для профільних гуманітарних та фізико-математичних, спортивних та ін. класів. Розроблено програми для факультативів (наприклад «Сучасна українська література»), спецкурсів (наприклад «Основи теорії літератури»), які періодично друкуються у фахових журналах.

Аналіз програми для 5-9 класів.

Найважливішою особливістю пропонованої програми з української літератури є те, що вона укладена на основі Державного стандарту базової і повної середньої освіти. Тому в ній враховано сьогоднішні державні вимоги до змісту і рівня навчальних досягнень учнів основної і старшої школи. Зміст запропонованого до вивчення літературного матеріалу спроектований на очікувані результати навчання, що дає можливість більш цілеспрямовано і стратегічно зорієнтовано організувати навчальний процес, а також проконтролювати його. Такий тип шкільної програми стає особливо актуальним у процесі сьогоднішньої реформаційної політики загальної освітньої сфери в Україні, у державотворчому виробленні національної ідеологічної доктрини.

Програма з української літератури складається з змістової частини для 5—9 класів і додатків: № 1 Рекомендована література для вчителя; № 2 Додаткова література для читання.

Відповідно до Державного стандарту вивченням предмета “українська література” в ОСНОВНІЙ ШКОЛІ закладається основа загальної освіченості учнів, їхньої естетико-літературної підготовленості, формування суспільно-ціннісних орієнтирів, спроможності вчитися надалі. Передбачається засвоєння певного кола усвідомлених літературних знань (змісту творів, авторів, окремих фактів біографії письменників тощо), початкових уявлень, умінь і навичок оперувати ними у процесі читання творів та їх аналізу.

Курс української літератури в 5—8 класах цілеспрямовано структурований за такими загальними тематичними блоками: наприклад, 5 клас (“Світ фантазії, мудрості”, “Історичне минуле нашого народу”, “Рідна Україна. Світ природи”). Особливістю вивчення української літератури в останній ланці основної школи — у 9 класі — є те, що тут застосовано історико-хронологічний підхід. Саме з цього класу починається вивчення художніх творів у контексті історико-літературного процесу.

Навчально-виховний процес уроків української літератури передбачає формування цілісного уявлення про неї як про важливий складник національної культури, підвищення загального рівня культури майбутнього покоління, розвиток його творчого, інтелектуального потенціалу, виробленню здорового, повноцінного світогляду.

Викладання цього предмета відбувається у форматі загального мистецького контексту, в якому створювався художній твір, а також міжпредметних зв’язків (українська мова, історія, зарубіжна література, образотворче мистецтво, музика, природознавство, географія, естетика, етика), які відбиті у додатках до кожної окремої теми.

Для кожного класу окремо вказується загальна кількість годин (однакова для всіх), резервний час. У розділі основної школи присутній додатковий розподіл годин (для уроків виразного читання, повторення та узагальнення, позакласного читання), який може бути змінений учителем. Запронована кількість часу на вивчення кожного розділу, теми також є орієнтовною, вчитель може її змінювати (в межах 70 год). Резервний час може використовуватися для підсумкових уроків (у основній школі), уроків розвитку мовлення, тематичного оцінювання, різних видів творчих та інших робіт (екскурсій, диспутів, семінарів тощо) — на вибір учителя.

Аналіз програм для 10-11 класів.

Відповідно до переходу старшої загальноосвітньої школи на профільне навчання, вивчення української літератури у 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмами, затвердженими Міністерством (наказ від 28.10.2010 № 1021). Ефективність практичного втілення системи профільного вивчення української літератури та визначення ступеня її представленості як окремої навчальної дисципліни в профілях інших спеціалізацій забезпечується наявністю двох профільних програм.

— Українська література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Природничо-математичний, технологічний, спортивний, суспільно-гуманітарний, художньо-естетичний напрями; філологічний напрям (профіль — іноземна філологія). Академічний рівень / Укладачі: М.Г. Жулинський, Г.Ф. Семенюк — керівники авторського колективу; Р.В. Мовчан, Н.В. Левчик, М.П. Бондар, O.A. Камінчук, В.І. Цимбалюк. За заг. ред. Р.В. Мовчан. — К.: Грамота, 2011.

— Українська література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Філологічний напрям (профіль української філології). Профільний рівень / Укладачі: М.Г. Жулинський, Г.Ф. Семенюк керівники авторського колективу; Р.В. Мовчан, Н.В. Левчик, М.П. Бондар, O.A. Камінчук, В.І. Цимбалюк. За заг. ред. Р.В. Мовчан. — К: Грамота, 2011.

Програма академічного рівня збігається за змістом і формою з програмою рівня стандарту (як за кількістю годин, так і за вимогами до рівня оцінювання навчальних досягнень учнів).

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 10.08.2010 року № 1/9-543 «Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2010/11 навчальний рік» розподіл годин щодо української літератури за рівнями змісту освіти виглядає таким чином:

Навчальний предмет	Кількість годин на тиждень у класах
	Рівень стандарту		Академічний рівень		Профільний рівень
Класи	10	11	10	11	10	11
Українська літ-ра	2	2	2	2	4	4

У державному стандарті для основної та старшої школи зміст української літератури передано через три лінії: текстуальне вивчення творів, теоретико- та історико-літературні знання; культурологічні знання.

Основу курсу української літератури становить її історико-хронологічний розвиток, починаючи з поч.. ХХ століття і завершуючи здобутками сучасної літератури. Але варто пам’ятати, що в сучасній загальноосвітній школі вивчається не історія літератури, а українська література, що дає більшу можливість активізувати морально-етичні аналогії, суспільно-ціннісні орієнтири через естетико-літературознавчі категорії, поняття; зацікавити учнів близькими їхній свідомості художніми творами; змінити усталений, застарілий імідж української літератури на цілісній карті світової літератури.

Тому літературний курс у 10–11 класах є системно-історичним, а не історико-літературним. Цей курс фрагментарний і поділений на монографічні та оглядові теми. Для учня пропонуються теми у формі стислих літературних портретів письменників із виділенням для текстуального вивчення одного чи кількох творів, які займають важливе місце у їхній творчості та літературному процесі України і розглядаються у зв’язках з розвитком світової літератури та в мистецькому контексті.

Крім того, програма поділяється на окремі хронологічні розділи і «жанрові» підрозділи. Наприклад, у 11 класі: «Українська література 1920−1930 рр.» має підрозділи: «Поезія», «Проза», «Драматургія»; «Українська література за межами України»: «Література в Західній Україні (до 1939 р.)», «Еміграційна література» тощо.

Крім уроків текстуального вивчення художніх творів та огляду літературного процесу до структури курсу входять окремо виділені години на уроки РЗМ (використовуються на підготовку та написання класних творів), позакласне читання.

Питання 3. Особливості поглибленого вивчення української літератури в класах (навчальних закладах) гуманітарного спрямування.

Поглиблене вивчення літератури здійснюється у спеціально створених класах, гімназіях, ліцеях, колегіумах. У Положенні про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад (введено в дію МО України від вересня 1993 р. № 332) говориться: “Для розвитку природної обдарованості дітей створюються спеціалізовані школи і профільні класи, гімназії та ліцеї. Їхньою метою є надання науково-теоретичної, гуманітарної, загальнокультурної підготовки, забезпечення навчання, виховання і розвитку обдарованих і здібних дітей, підготовка до вступу на філологічний факультет.

Основними завданнями поглибленого вивчення літератури є: вироблення в учнів стійкого інтересу до читання, до української книжки зокрема; формування самостійного, критичного, творчого мислення школярів у процесі аналізу художнього твору на основі засвоєння ними необхідної суми знань; розвиток творчих здібностей, загальнокультурного рівня учнів через ознайомлення їх із творами мистецтва слова, розвиток високих моральних цінностей людини, втілених у художніх творах; виховання сучасної естетично розвиненої особистості, творчого читача зі сформованим почуттям національної свідомості та власної людської гідності.

Тому художню літературу вчителі повинні розкривати, а учні сприймати та аналізувати як мистецтво слова, як поетичне вираження духовного життя народу.

Викладання української літератури в гуманітарних класах(закладах), на відміну від середніх загальноосвітніх шкіл, має свої особливості. Тут є можливість:

по-перше, вивчати з обдарованими дітьми не тільки програмовий твір, а й декілька додаткових, щоб збагнути індивідуальний стиль митця, філософську проблему твору;

по-друге, здійснювати поглиблену аналітико-синтетичну роботу учнів з творами;

по-третє, систематично використовувати матеріали літературної критики з метою навчити гімназистів висловлювати власну думку, вміти її обґрунтовувати, доводити;

по-четверте, організовувати пошукову, науково-дослідницьку діяльність учнів: написання рефератів, збір інформації для поглибленого вивчення обраної теми .

На сучасному етапі позитивним у діяльності закладів нового типу є надання кожному громадянину можливості одержати освіту згідно з його потребами та здібностями. Творчість як головна ознака діяльності, увага до особистості кожного учня, його фізичне і духовне становлення, побудова навчально-виховного процесу на наукових засадах, тісні зв’язки з громадськістю, в тому числі й міжнародні, тощо - все це притаманне сучасним спеціалізованим закладам освіти.

Методична система дослідного навчання в класах (закладах) з поглибленим вивченням УЛ передбачає роботу, спрямовану на удосконалення умінь та навичок самостійного аналізу художнього твору, літературної критики.

Знати літературу - це уміти простежити розвиток сюжету непроаналізованого в підручнику твору, самостійно визначити його проблематику, спроектувати морально-етичну програму життя письменника на себе, висловити усно й письмово свої міркування. Без таких та багатьох інших умінь літературна освіта стає формальною.

Сучасне моделювання уроку проектує навчально-пізнавальну діяльність самого учня і забезпечує високу стабільність літературних знань, умінь і навичок. Найголовнішими ознаками таких уроків є:

а) наближення методики викладання літератури до вузівської методики, що найуспішніше реалізується на уроках у формі лекцій, заліків, семінарських занять, диспутів, у процесі пошуково-аналітичної роботи;

б) організація самостійного вивчення матеріалу на уроці і в процесі виконання домашніх завдань;

в) опора на досягнення сучасної літературної критики для глибшого усвідомлення ідейно-художньої суті творів;

г) проведення лінгвістичного аналізу, що розкриває “секрети” творчості і забезпечує адекватне (цілісне, естетичне) сприймання твору на рівні не тільки інтелекту, а й почуттів.

З метою підвищення рівня знань учнів з української літератури важливо і необхідно процес вивчення предмета побудувати так, щоб домінантною була самостійна робота учнів, тому що саме такий вид роботи виробляє уміння і навички усного і писемного мовлення, розвиває логічне й образне мислення, уяву і пам’ять. Основна мета цього виду роботи - досягнення критично-творчого етапу у формуванні самостійності учня, бо саме на цьому найвищому ступені самостійності він навчається не тільки глибоко розуміти мету завдання і оволодіває методами його розв’язання, а й вчиться видозмінювати ці методи відповідно до змісту й характеру завдання. Знання учнів все частіше визначаються й оцінюються в процесі аналітичної роботи над новими матеріалами, залежно від активності учнів, їхньої здатності самостійно сприймати матеріал, вести науково-дослідницьку роботу. Тому зросла питома вага методу самостійного вивчення літературного матеріалу як на уроці, так і в процесі виконання домашнього завдання. Самостійна робота випливає із внутрішньої логіки навчального процесу, продиктована потребами розвитку особистості учнів. Репродуктивно-критичний та критично-творчий ступені розвитку самостійності учнів дають змогу оцінити об’єкт опрацювання, творчо застосувати здобуті знання, сформовані уміння й навички, створивши щось якісно нове. Завдяки самостійній роботі учням доступний аналіз художнього твору з погляду специфіки літератури: тлумачення образу й образності та уявлення про естетичну природу слова у творі. В учнів формується багатий досвід читача, який є надійною і єдиною основою “бачення” літературних образів.

Варто систематично використовувати літературно-критичні статті під час вивчення творчості письменників, бо це розширює знання учнів про творчість митців, вчить чіткої композиції, яскраво вираженої послідовності викладу думок і доведень. Працюючи над критичними статтями, учні ознайомлюються з основними рисами публіцистики різних авторів, глибиною, переконливістю, гостротою, влучністю висловлювання, афористичністю. А це формує уміння давати правильне тлумачення актуальних (важливих) проблем, розвиває критичне мислення.

Назріла потреба відмовитись від нав’язливих регламентацій щодо оцінки того чи іншого твору або творчої спадщини письменника. Необхідно подавати просто матеріал на певну тему, якомога більше інформації, вказувати найрізноманітніші джерела, викладати різні думки про твори і творчість. Найістотнішим моментом під час вивчення літературної критики є ознайомлення та осмислення учнями творчого доробку українських критиків: Миколи Жулинського, Євгена Сверстюка, Івана Ільєнка, Михайла Наєнка, Дмитра Донцова, Василя Яременка, Віталія Коваля, Юрія Лавріненка, Юрія Шереха-Шевельова та багато інших із когорти української еліти. Їхній дослідницький літературознавчий доробок написаний доступною мовою, присвячений тим творам, які передбачені для вивчення програмою.

Методисти рекомендують проводити лінгвістичний аналіз творів прозових і віршованих (цілісний або елементи лінгвоаналізу). Це велика перевага над трафаретним переказуванням змісту твору, над композиційно-сюжетним і пообразним аналізом. Саме проведення лінгвістичного аналізу засвідчило новий, нетрадиційний підхід до аналізу художніх текстів із заглибленням у їхню структуру через внутрішню форму слова.

Лінгвістичний аналіз дав змогу учням осягнути глибину художнього твору, глибше зрозуміти ідейний задум письменника, розкрити смисловий діапазон художнього слова, лексичні засоби виразності, архітектоніку творів, виявити своєрідність добору і використання мовленнєвих засобів.

Викладання української літератури в гімназіях та ліцеях значно більше, ніж у загальноосвітній школі виходить за межі літературознавства у сферу наук, які з ним межують. Пошукова діяльність учнів поширюється не тільки на не висвітлені в класі літературознавчі знання, а й на інформацію з мовознавства, психології, історії, мистецтвознавства, соціології, філософії, політології, географії, яку учні мають самі розшукати, осмислити, пов’язати з конкретним художнім текстом, ввівши її до свого тлумачення цього тексту. Слід визначати, на межі з якою галуззю гуманітарного знання вестиметься дослідження. На цій засаді класифікуємо подібні заняття так: урок-мистецтвознавче дослідження, урок-психологічне дослідження, -мовознавче, -філософське, -соціологічне,  маючи на увазі, що літературознавство є на ньому завжди.

Отже, уроки-дослідження різного виду мають активно використовуватись у навчальному процесі. Так, урок-психологічне дослідження передбачає вивчення у школі (гімназії) специфічних прийомів поетики психологізму: називання психічного стану героя (пряма авторська характеристика, характеристика одним з персонажів), опис зовнішніх виявів психічного стану (психологічний портрет, психологічний пейзаж, психологічний інтер’єр, особливості мовлення, психологічна деталь), опосередкований вияв психічного стану героя (видіння і марення, сни, помилки), пряме зображення перебігу процесів внутрішнього життя героя (внутрішній монолог, діалог із самим собою, психологічний самоаналіз, плин свідомості, невласне-пряма мова, авторський психологічний аналіз, психологічний підтекст).

Рекомендується також у гуманітарних спеціалізованих навчальних закладах, які готують майбутніх абітурієнтів для філфаків, факультетів психології, політології, соціології, журналістики, дещо заглибитися в теорії З.Фройда та К.-^Ґ.Юнга і провести дослідження художнього тексту на цій теоретичній основі. Зокрема моделюється архетипний пошук, а також визначення інтровертних і екстравертних типів серед літературних персонажів, дослідження  певних художніх образів як символів і знаків.

Урок-філософське дослідження як тип заняття з літератури в старшій школі спрямований на формування в учня високого інтегрованого рівня гуманітарного мислення.

Наприклад, на уроках про творчість Г.Сковороди, література й філософія якнайприродніше йдуть поруч. При вивченні творчості інших письменників успішно застосовуємо мудрі сковородинські ідеї як засади для інтелектуального пошуку. Результатом філософування має стати не знання, а життя людини – так думав Сковорода, і так він жив. Сковородинські ідеї “рівної нерівності”, “сродної праці”, щастя, чистої совісті, серця “старого” і серця “совершенного” та інші взято за поштовх до філософського дослідження художнього твору старшокласниками.

Для проведення уроку-філософського дослідження необхідне докладне знайомство вчителя, а з його допомогою й учнів, з певною філософською думкою конкретного мислителя, яка є близькою художньому тексту українського автора, що вивчається. Старшокласники не ототожнюють філософське поняття і художнє явище, а розуміють літературу через філософію. Саме на такому методичному шляху вони усвідомлюють єдність гуманітарного пізнання світу і людини в ньому, неповторність мистецького образу. Молода людина творить зрештою свою філософію існування, яка допоможе їй усвідомлено зробити вибір життєвого шляху.

На уроці-історичному дослідженні слід увести історичний аспект до літературознавчого. Екзистенційне засвоєння минулого задля самобуття людини в сучасному світі стане напрямком спільної літературознавчо-історіографічної діяльності вчителя і учнів. Рольові маски історичної особи, свідка, історика, пророка, людини без маски сприятимуть усвідомленню дитиною історичного минулого як складника великого часу (М.Бахтін).

Вивчення літератури в гуманітарних класах неможливе поза зв’язками з іншими видами мистецтва. Лише порівнюючи і зіставляючи мистецькі явища можна зрозуміти художній твір в усій його по­вноті й неповторності і водночас осмислити його в контексті творчості письменника, в контексті розвитку культури певної епохи. Прийом зістав­лення дає можливість подивитися на минуле в но­вому світлі, побачити у відомому невідоме, відкрити в знайомому незнайоме.

Питання для самостійної роботи (питання4): Аналіз чинних шкільних підручників.

Розділ ІІ. Методологічна основа курсу