Тема 3.2. Розвиток мовлення учнів та позакласна робота у системі літературної освіти

Мета вивчення: дати студентам уявлення про позакласну роботу, її завдання і принципи організації; навчити планувати уроки розвитку мовлення, вводити в практику різні види висловлювань, готувати та писати навчальні та контрольні твори; з’ясувати особливості організації самостійної роботи в школі, визначити види та форми контролю.

Навчальний час: 2 години

Обладнання: пам’ятки різних видів роботи

План лекції (навчальні питання):

1. Організація роботи з розвитку усного та писемного мовлення.

2. Методика уроку підготовки до написання твору на літературну тему.

3. Мета, завдання та принципи організації позакласної роботи з літератури. Основні форми позакласної роботи.

4. Інші види роботи в процесі вивчення літератури.

Література:

1. Методика преподавания литературы: Учеб. Для студ. Пед. Вузов / о.Ю.Богданова, с.А.Леонов, в.Ф.Чертов; Под ред.. О.Ю.Богдановой. − м.: Академия, 2002. − с. 3-8.

2. Наукові основи методики літератури. Навчально-методичний посібник / За редакцією доктора педагогічних наук, професора, члена-кореспондента апн України н.Й.Волошиної. − к.: Ленвіт, 2002. − 344 с.

3. Пасічник є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. − к.: Ленвіт, 2000. − 384 с..

4. Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі. − К.: Проза, 1995. − 254 с.

5. Станіславський К. Робота актора над собою. − К.:Мист-во, 1953.− 670 с.

Ключові поняття: розвиток мовлення, переказ, твір, гурток, літературний захід, самостійна робота.

Основний зміст

Питання 1. Організація роботи з розвитку усного і писемного мовлення

Робота над розвитком зв’язного мовлення послідовно здійснюється під час вивчення всіх дисциплін, але особлива роль у цьому належить урокам літератури, предметом яких є мистецтво слова. Саме на уроках літератури створюються виняткові можливості для мовленнєвої практики, для оволодіння різноманітними видами та жанрами мовленнєвих висловлювань, зокрема й творчих.

Розвиток мовлення учнів – це система роботи, що сприяє вдосконаленню їхніх умінь та навичок усно та письмово передавати чужі думки та будувати власні висловлювання.

Слід зазначити, що у практиці викладання літератури був період, коли складність навчання написанню творів відсувала на другий план питання про розвиток усного мовлення. На жаль, ця тенденція і сьогодні подекуди має місце. Та чимало педагогів і методистів виступають на захист, сказати б, живого слова, підкреслюючи, що обидві форми цієї роботи тісно взаємопов’язані. Так, невміння писати призводить, як правило, до хаотичності усних висловлювань, а невміння слухати та переказувати, робити примітки та складати план негативно впливає на якість письмового викладу власних думок.

Відмінність роботи над розвитком мовлення на уроках літератури від роботи, що здійснюється на уроках мови, полягає в тому, що вміння висловлювати свої думки та почуття на уроках літератури формуються не лише завдяки оволодінню граматичними нормами мови, а й опануванню законів, за якими будується художній твір – мистецтво слова. А це, в свою чергу, сприяє вихованню читача.

Робота з письмового мовлення на уроках літератури

Серед письмових робіт, які мають готувати учні з укр. літератури, зазначимо такі:

• докладна зв’язна відповідь на поставлене запитання;

• перекази (докладний, вибірковий, стислий) невеликих за обсягом епічних творів (чи фрагментів з них);

• реферати на літературну тему (за одним та кількома джерелами);

• письмові творчі роботи, різні за обсягом, характером і жанром;

• план та конспект літературно-критичної статті.

Однією з найпоширеніших форм письмового монологічного висловлювання учнів усіх класів є докладна зв’язна відповідь на поставлене запитання.

Підготовка такого жанру висловлювань навчає учнів використовувати набуті знання, залучати художній текст (цитування, перекази). Така докладна зв’язна відповідь є першою спробою самостійних доповідей з літератури, які мають робити школярі у старших класах. Підготувати учню докладну відповідь допоможе попереднє складання плану відповіді чи відповіді на подвоєні, потроєні запитання. Наприклад, у 9 класі під час вивчення драми І.Котляревського „Наталка Полтавка” відповісти на запитання „Як ви оцінюєте прагнення Терпилихи одружити Наталку з возним?” допоможе потроєне запитання: „Побутує думка, що найміцнішими є шлюби за розрахунком. Чи можна сказати, що Наталчина мати сповідує таку думку? Чому ж хоче якнайшвидше видати Наталку заміж? Чи поділяєте ви погляд героїні, що у злиднях щастя нема?”

Подвоєні та потроєні запитання, що є своєрідним планом, передбачають докладну розгорнуту відповідь за якоюсь темою. Отже, школярі вчаться висловлювати свої думки аргументовано і логічно.

Серед основних видів письмових висловлювань на уроках літератури у 5 – 7 класах – різного типу перекази (докладні, вибіркові, стислі, із творчим завданням), в основі яких лежить наслідування зразка.

Переказ формує вміння розкривати тему та головну думку висловлювання, збирати та систематизувати матеріал, планувати та будувати власний текс. Крім того, це один із засобів посилення уваги школярів не тільки до змісту твору, а й до його форми, що дуже важливо для учнів середніх класів, для яких характерне наївно-реалістичне сприйняття художнього тексту.

Як правило, докладний переказ не складний для школярів. Знання тексту твору, конкретне мислення, притаманне учням згаданої вікової групи, сприятиме оволодінню навичками, що необхідні для цього виду творчої роботи. Ефективним прийомом на етапі підготовки до написання докладного переказу є робота над планом. Він допоможе встановити послідовність подій, відображених у творі, організує логіку мислення учнів, сприятиме навичкам написання такого виду творчих робіт.

Вибірковий переказ передбачає передачу змісту якоїсь частини твору, що обмежена певними рамками. Тому важливо на етапі підготовки до цього виду переказу за допомогою евристичної бесіди зорієнтувати школярів, навчити їх добирати необхідний матеріал.

Слід підкреслити, що стислий вид переказу часто викликає певні труднощі у школярів: їм, зокрема, важко уникнути певної деталізації подій, і тоді вони збиваються на докладний переказ. Тому, перш ніж запропонувати школярам самостійно стисло передати якийсь матеріал, необхідно у класі колективно 3 – 4 рази розкрити зміст твору, задати запитання, на які потрібно дати короткі (в двох – трьох реченнях), але змістовні відповіді, скласти план, з’ясувати обсяг переказу.

Переказ від іншої особи (героя) вимагає глибокого розуміння характеру героя (переважно в усній формі).

Підготовка рефератів на літературну тему входить до переліку основних умінь учнів:

• з’ясування головної теми та ідеї реферату;

• вибір його структури відповідно до поставленої мети;

• розробка плану, раціональний добір матеріалу із першоджерел та їхня оцінка;

• складання власного тексту реферату з використанням вивчених матеріалів;

• здатність відповідати на запитання після виступу з рефератом.

Серед реферативних висловлювань учнів можна виокремити:

• інформативно-репродуктивні (різного виду перекази);

• інформативно-продуктивні („слово про письменника”, „слово про героя”, літературно-критичні, узагальнюючі, дослідницькі);

• полемічні (реферати проблемно-дискусійного характеру).

Основний вид письмових висловлювань на уроках літератури – це творчі роботи різних жанрів. Згідно з тематичним принципом класифікації творів, що був запропонований відомим ученим М.В.Колокольцевим, творчі роботи розподіляються на дві основні групи: твори на літературні теми та твори на основі життєвих вражень. Оцінюючи творчі роботи, учитель, як правило орієнтується на рівень самостійності школярів у підготовці такого виду робіт, на висловлені у них власні судження та враження від прочитаного твору.

Серед творів традиційно виділяють такі види робіт:

• оцінка літературних героїв;

• аналіз окремих проблем твору;

• аналіз окремих епізодів та частин твору;

• аналіз твору в цілому;

• літературні огляди;

• роздуми учнів над тим, як співвідносяться література та життя; дослідження проблемного характеру.

У середніх класах серед письмових творчих робіт головне місце належить творам-роздумам різного характеру (про героя, про художній твір, проблеми художнього твору, з елементами порівняльної характеристики). Наприклад, вже у 6 класі учням пропонується (це передбачено програмою) написати твір-роздум про красу зовнішню і красу внутрішню (за оповіданням С. Черкасенка «Маленький горбань».

Жанр творів-роздумів передбачає наявність ствердження чи заперечення якоїсь думки, мотивування її за допомогою певних доказів. Тема твору, його зміст, обсяг, мета та мовленнєва ситуація, в якій він пишеться, потребує відповідного стилю мовлення (публіцистичного, художньо-белетристичного, наукового, побутового). Слід зазначити, що для творів-роздумів притаманні такі способи викладу думок (доказовий, заперечливий та доказово-заперечливий), для яких характерні вміння здійснювати певні логічні операції (ствердження, заперечення, класифікація, порівняння, узагальнення, аналіз, синтез).

Особливості змісту творів-роздумів: наявність необхідних коментарів, вичерпність аргументації, логічний порядок та переконливість у використанні доказів, ясність, точність, лаконічність та емоційність викладу матеріалу.

І хоча такі творчі роботи у 5 – 7 класах ще дуже близькі до переказів, учні в них не тільки передають те, що прочитали та пережили, а й опрацьовують форму свого висловлювання.

Наприклад, учні 6 класу мають навчитися писати твір-роздум про героя. Розпочинаючи роботу над таким твором, учителю важливо витлумачити загальний зміст поняття роздум, його структуру (теза, доказ, висновок), пояснити, що докази можуть бути як прямі (обґрунтовують правильність висунутих тез), так і від протилежного (докази, що підтверджують хибність контртези, а відтак на їх підставі робиться висновок про правильність тези), наголосити на особистісному характері твору-роздуму, емоційному розкритті його теми.

Навчаючи учнів написанню твору з елементами порівняльної характеристики, треба наголосити: порівнювати можна послідовно (спочатку подається характеристика одного із персонажів, а потім у зіставленні – характеристика іншого, наприкінці робиться узагальнення) і паралельно: поведінка героїв розглядається у одній і тій самій чи подібній ситуації, аналізується їхнє ставлення до тієї самої обставини, персонажа та ін., а це дає змогу виявити схожість та відмінність.

Важливо підкреслити, що розкрити тему твору – означає окреслити завдання, яке ставить тема перед учнем, дати зв’язні ґрунтовні відповіді на питання, що порушуються під час розв’язання теми, підтвердити висунуті тези відповідними аргументами, цитатами, зробити висновок.

Складання плану та конспекту літературно-критичної статті, як свідчить практика, спочатку викликає в учнів багато труднощів. Їм важко зорієнтуватися, як думка, висловлена у літературно-критичній статті, найголовніша; як її лаконічно і водночас точно записати. На етапі навчання учнів складанню плану та конспекту словеснику важливо підкреслити, що, формулюючи пункти плану, ми тільки називаємо те, про що потрібно сказати, тобто висуваємо тезу. Як і в плані, так і в конспекті кожна наступна думка мусить випливати із попередньої. Тобто тези у конспекті мають бути пов’язані між собою внутрішньою логікою, послідовно розкривати тему та головну думку висловлювання.

Мета складання плану та конспекту – не тільки у розвитку вмінь виокремлювати головну думку та стисло її висловлювати, а й допомогти учневі під час написання творів на літературну тему. Так, дібравши до кожного висловлювання літературно-критичної статті власні аргументи (факти, цитати тощо), виклавши їх, старшокласник отримує певний робочий матеріал для написання творчої роботи за літературним твором.

Хоча конспект і вважається різновидом стислого переказу, порівняно з тезами, це докладне викладення змісту статті. У конспекті, як правило, фіксують основні положення, найважливіші факти, приклади, цитати тощо. Але учителю важливо підкреслити, що конспект не є повністю переписаним текстом оригіналу. Він стисло, але зв’язно і послідовно передає найголовніший зміст тексту, що конспектується. Існує два способи конспектування: перший – коли думка автора тексту передається його ж словами, не змінюється, а тільки зменшується обсяг висловлювання. Використовуючи другий спосіб, той, хто конспектує, своїми словами передає думки автора. Вони викладаються більш узагальнено, але при цьому потрібно обов’язково зберегти основну думку автора. Яка має бути передана без будь-якого спотворення змісту.

Отже, готуючи різноманітні письмові висловлювання у процесі вивчення зарубіжної літератури, школярі набувають необхідних умінь та навичок, що мають практичний характер, сприяють розвитку їхньої читацької культури. Адже, як слушно зазначала М.О.Рибникова, „...спонукаючи учнів писати, ми надаємо їм можливість усвідомити значення та радість творчої праці, залучаємо їх до задуму, до плану літературного твору, надаємо їм літературну освіту”.

Робота з розвитку усного мовлення

Хоч робота з РЗМ ведеться у тій чи іншій формі на кожному уроці літератури, але проводяться й спеціальні уроки розвитку усного мовлення, на яких на матеріалі вивченого літературного твору активізується мовленнєва практика учнів.

Такий урок може містити види діяльності: словникова робота, бесіда, діалоги, формування відповідей та питань, конкурсні перекази, оповідання, виразне читання прозових та віршових текстів, обговорення ілюстрацій. Відгуки, рецензії учнів, прослуховування акторського читання, роздуми з приводу почутого тощо.

Жанри монологічних висловлювань на літературні теми:

1. Репродуктивні: докладні відтворюючі та творчі перекази художнього тексту, перекази статей підручника, фрагментів літературно-критичних статей, мемуарних та епістолярних матеріалів.

2. Продуктивні висловлювання:

А) літературознавчі: розгорнута усна відповідь, повідомлення, доповідь. Напр., усна розгорнута відповідь на питання: «Якими є мотиви та образи поезії М. Рильського «Мова»?»

Б) літ-критичні: критичний етюд, літературний огляд, критичне есе. Напр., учень виступає зі «Словом про Олену Телігу»

В) мистецтвознавчі: доповідь про твір мистецтва(картина, скульптура), промова екскурсовода. Напр., подання режисерського коментарю після перегляду екранізації Параджанова «Тіні забутих предків»

Г) публіцистичні: промова про героя твору, ораторський виступ, репортаж.

Д) творчі: вірші, оповідання, п’єси, складені дітьми. Напр., після вивчення теми «Загадки» учні пробують складати власні римовані чи неримовані загадки.

3. Репродуктивно-продуктивні висловлювання

Діалог учня зі сприйнятим ним чужим висловлюванням. Напр.: наведення чужого погляду і висловлення свого бачення проблеми за твором Т. Шевченка «Учитесь, читайте…»

Діалогічне мовлення

Розвиток монологічного мовлення учнів пов'язуєть­ся з розвитком діалогічного. Учень житиме серед лю дей, з якими має вміти спілкуватися, максимально точ­но виражаючи своє «Я». На уроках літератури школяр учиться діалогічному мовленню, аналізуючи діалоги літературних героїв і сам вступаючи в діалог. З на­вчальною метою практикуються такі види діалогів (на основі ознаки «завдання співрозмовників»):

1. Навчально-практичний. Готуючись до нього, учні збираються обговорювати один епічний чи драматич­ний твір або поезію одного автора. Кожний учасник відбирає ті сторінки, які йому сподобалися, аналізує їх, знайомиться з критикою. Він має бути готовим відстоювати своє сприйняття, уважно слухати розповіді про інші, реагувати на них. Невідомо, що вийде — діалог-згода чи діалог-суперечка. Діалоги такого типу називають, наприклад, так: «Читаючи Івана Драча...»

2. Навчально-літературознавчий діалог. Передбачає друге перепрочитання та володіння термінологічною культурою. Наприклад, «Роль композиції роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» в розкритті внутрішнього світу Чіпки».

3. Театрально-художній діалог. Є функціонально-рольовим. Учні виступають у ролі літературних героїв, письменників, їхніх коханих, рідних, друзів і недругів, літературних критиків. У класі відтворюється життя літературних салонів, кав'ярень. Школярі зрозуміють важкий шлях рідної літератури та подвижництво її діячів, якщо діалогічне відтворять позиції членів Кирило-Мефодіївського товариства, естетичні погляди львівських письменників межі XIX та XX ст., літературну дискусію 20-х, передадуть трагічний оптимізм пражан, стануть учасниками засідання Клубу творчої молоді в Києві 60-х... У таких діалогах може бути й роль прокурора, ідеологічного цензора, слідчого: саме вони знищували наших пись­менників; матеріали допитів, звинувачень, критичні відгуки про високохудожні твори, зроблені на замов­лення влади.

Питання 2. Методика уроку підготовки до написання твору на літературну тему. (на самостійне опрацювання)

Питання 3. Мета, завдання та принципи організації позакласної роботи з літератури. Основні форми позакласної роботи.

Перед шкільним курсом літератури стоять важливі освітньо-виховні завдання. Їх виконання здійснюється не лише на уроках, а й у процесі позакласної роботи, яка дозволяє:

• повніше розглянути спадщину митця;

• сприяти виявленню та розвитку здібностей учнів;

• раціонально використовувати їх дозвілля.

Термін „позакласна робота” з`явився у середині ХІХ століття. Офіційно закріплений В. Шереметьєвським у лекції „ Питання про сімейне читання”. У практику школи позакласна робота широко увійшла у 60—70-і роки ХХ століття. Естетичне і художнє виховання учнів засобами художньої літератури здійснюється у процесі найрізноманітніших позакласних заходів з літератури. Мета їх: розширити літературну освіту учнів, поглибити читацьку культуру школярів, розвинути літературні творчі здібності учнів, виховати естетичні смаки юних літераторів, закріпити громадянські та моральні світоглядні позиції школярів на матеріалі творів художньої літератури тощо.

Сьогодні позакласна робота з літератури здійснюється у трьох напрямках:

• індивідуальні завдання учням;

• заняття гуртка;

• масові заходи.

Індивідуальні доручення можна охарактеризувати як щоденну позакласну роботу. Без неї неможливі ні заняття гуртка, ні масові заходи. Індивідуальні доручення часто пропонуються учням і до конкретних уроків. Виконуючи їх, школярі допомагають словесникам на уроці: наприклад, читають напам`ять вірші; виготовляють наочні посібники, дидактичні матеріали, оформлюють до уроку дошку, асистують, коли використовуються ТЗН тощо. Для багатьох учнів така щоденна, можливо чисто технічна робота – шлях до поглибленого вивчення літератури.

Учнів, які серйозно цікавляться мистецтвом слова, залучають до роботи в гуртках.

Гуртки бувають:

• літературно-творчі;

• драматичні;

• фольклорні;

• літературно-краєзнавчі;

• гуртки художнього слова та ін.

До гуртка можуть входити учні різних класів ( наприклад, 5—6 кл, 7—8 кл, 9—11кл ) на основі добровільності.

Зміст гурткових занять, їх мета і форми мають відповідати віковим особливостям учнів. Так, головне завдання фольклорного гуртка—згуртувати колектив учнів-ентузіастів, які б популяризували в школі народну словесність: організовували фольклорні вечори, спеціальні радіопередачі, виступали перед учнями з повідомленнями та ін.

Шкільні літературні гуртки покликані задовольняти зростаючі інтереси учнівської молоді до літератури. Різновиди гуртків у школі: виразного читання, фольклорний гурток, літературно-творчий, літературно-музичний, літературно-драматичний, літературно-краєзнавчий, синтетичний (комбінований) літературний гурток. Останній вид гуртка найбільш поширений у сучасних школах. Форми й методи занять його такі: голосне читання твору, художня розповідь і читання уривків, обговорення прочитаних книжок, складання заміток для газет, анотації та рецензії на прочитані книжки, доповіді та реферати учнів, бесіди вчителя, обговорення власних учнівських творів, літературні монтажі, конкурси, українські вечорниці, виготовлення різного роду наочних посібників тощо. Планування роботи літературного гуртка: на півріччя, на чверть заняття проводяться раз у місяць, принцип добровільності у формуванні складу гуртка, урізноманітнення методів і форм проведення занять гуртка.

До масових позакласних заходів відносять: літературні вечори, читацькі конференції, диспути, конкурси, змагання, вікторини, збирання фольклору, літературні екскурсії, походи та ін. Кожен із них має свою методику підготовки і проведення. До масових позакласних заходів з літератури відносимо: проведення Тижня літератури, відзначення ювілею письменника, вечори поезії в школі, літературні ранки та вечори, літературні конкурси та олімпіади, ін. У школах практикується проведення Тижнів літератури. Передбачається на кожен день тижня певний захід, підказаний його темою. Ось, наприклад, примірне планування тижня “Леся Українка - наша славна землячка”: понеділок — конкурс на виразне читання поезій Лесі Українки та віршів українських поетів про неї; вівторок — виставка на кращий малюнок, вишивку, письмовий твір, присвячені поетесі; середа - читацька конференція на матеріалі прозових творів, що відтворюють образ нашої славної землячки; четвер — перегляд кінофільму “Лісова пісня”; п'ятниця — екскурсія в музей Лесі Українки до м. Новограда-Волинського; субота — підсумковий літературний вечір у школі до ювілею поетеси. Сприяють літературній освіті школярів літературні ранки для 5-8 класів і літературні вечори для 9-11 класів. Так, наприклад, літературний ранок для 7-го класу на тему “Життя і творчість Т. Г. Шевченка" учитель літератури і шкільний бібліотекар можуть провести за таким планом: вступне слово вчителя і виступи учнів з читанням поетичних творів Т. Г. Шевченка та віршів про нього. Вступне слово-бесіду з дітьми можна супроводити показом малюнків з епізодами життя і діяльності Т. Г. Шевченка, використавши діафільм або альбом “Шевченко – художник”, організувати виставку творів Кобзаря і творів про нього. Широко практикуються літературні вечори (або літературно-музичні вечори) для старшокласників. Кістяком програми є літературний монтаж (літературно-музична композиція), готуються доповіді й повідомлення учнів, розповіді письменників (можна в грамзапису або на магнітофонну стрічку), вокальні номери, драматичні сцени, вікторини, конкурси та інші розваги (“Вінок великому Кобзарю”, “Іван Франко і українська музика”, “Пісенна лірика Андрія Малишка”, “Олександр Олесь ― ніжний лірик в українській літературі 20 ст.”). Успіх вечора залежить від оформлення приміщення (сцени і залу). Для кожного вечора бажано виготовити відповідний лозунг, портрет письменника, випустити бюлетень або літературну газету, оформити фотомонтаж, літературну виставку, стенд, тематичний альбом тощо. З метою стимулювання учнів до читання художніх творів вчителі літератури та бібліотекар в позаурочний час проводять читацькі конференції та диспути на матеріалі художніх творів сучасних письменників (наприклад: “Мальви” Р. Іваничука (9 кл), “Листи з неволі” В. Марченка (10 кл), “Дім на горі” В. Шевчука (1 кл.). Якщо питання на обговорення викликають суперечливі думки в старшокласників, то бажано проводити літературні диспути морально-етичного змісту на матеріалі художніх творів. Важливу роль у розширенні літературної освіти школярів відіграють літературні олімпіади і конкурси на кращу учнівську письмову роботу з літератури. Ось приклад питань літературної олімпіади для 10 класу: 1. Розкрийте ідею суспільного призначення літератури на прикладі творчості українських письменників-класиків 19 ст. 2. Дайте відповідь на одне із запропонованих запитань: — Які твори українських поетів 19 ст. стали ліричними піснями? — Який зміст назви роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. — У яких творах українських письменників другої половини 19 ст. порушується проблема влади землі? 3. Літературна вікторина. 4. Написати невеликий твір на одну із тем: — “Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину” (В.Симоненко). — “Життя таке коротке. Поспішайте творити добро”(О. Довженко). — “Великі дороги в широкий світ починаються від стежки біля рідної оселі” (В. Скуратівський), 4. Словесники нашої області застосовують різноманітні види і форми літературно-краєзнавчої роботи. Це, зокрема, ознайомлення з життям і творчістю письменників, що проживали в ріднім краї, екскурсії до пам'ятних літературних місць в області, конференції за книжками місцевих письменників, виготовлення літературної карти області, створення шкільного куточка “Літературна Житомирщина”, випуск літературної газети, альбомів і альманахів на літературно-краєзнавчу тематику, зустрічі з місцевими літераторами, збирання зразків усної народної творчості тощо. Учні не створюють літератури, а лише вчаться творчості через шкільну літературну пресу. Здебільшого літгуртківці випускають шкільну літературну газету (бувають ювілейні і тематичні), що виходить раз на чверть друкованою основою з художнім оформленням учнів. Бажано, щоб у цій газеті була лише власна творчість учнів у різноманітних рубриках (10-15 рубрик). Привабливою і романтичною повинна бути назва газети. Ось які рекомендуємо назви: “Літературний світанок", “Юний літератор”, ”Літературні проліски”, “Літературний ліхтарик”, “Літературний сніп”, “Літературна зміна”, “Літературні вруна”, “Поетична весна”, “Літературний струмок” та ін. Кращі зразки учнівської творчості вчителі оформляють на заняттях літературного гуртка в спеціальні збірники і альманахи під поетичними назвами: “Світанок”, “Ластівка”, “Перший сніп”, “Літературні самоцвіти”, “Літературна весна”, “Поліські фольклорні скарби” тощо. На екскурсіях в літературні музеї вивчаються й поглиблюються окремі програмові теми. Це своєрідні уроки, що винесені за межі класу. Можна практикувати поїздки або походи по літературних місцях, пов'язаних з творчістю якогось одного або кількох письменників. Найчастіше їх бажано проводити у канікулярний час. Можна виготовити спеціальний стенд ― “Наша область у художній літературі". В нашій області пам'ятні літературні місця розміщені в містах Житомирі, Бердичеві, Новограді-Волинському, Коростишеві, в селах Верхівні, Романівці та ін. З метою активізації проведення різноманітних позакласних заходів, велику роль відіграють шкільні літературні музеї. Для їх створення не треба великих матеріальних затрат. Такі музеї можна організувати в школах, місцезнаходження яких пов'язане з перебуванням митців слова і є отчою землею для них (м. Новоград-Волинський - Леся Українка, с. Романівка Попільнянського району ― Максим Рильський, с. Верхівня Ружинського району ― Оноре де Бальзак, м. Житомир ― В. Г. Короленко, Василь Земляк, Борис Тен, Ю. Крашевський та ін.). Учнівський колектив повинен створювати музей своїми руками (літературно-краєзнавчий музей в Житомирській школі № 33). У таких музеях проводяться літературні читання, учнівські літературно-творчі конкурси, книжкові виставки, зустрічі з письменниками і діячами мистецтва, випускаються шкільні літературні газети і журнали тощо.

Питання 4. Інші види роботи в процесі вивчення літератури.

1. Самостійної роботи учнів на уроках літератури. Однією із специфічних проблем викладання літератури є великий за обсягом матеріал та обмежена кількість годин на його вивчення. Тому вчителеві варто замислитися над різноманіттям форм організації навчальної роботи і, крім урочної форми, широко застосовувати індивідуальні та групові консультації, а також самостійну роботу та заліки.

Уроки, консультації та заліки в поєднанні із самостійною роботою складають систему занять з літератури.

Так, самостійна робота має на меті допомогти осмислити мотиви навчання, вчити самостійному придбанню знань та їх залученню у практичному житті, формувати уміння самостійної навчальної роботи.

Самостійна робота є засобом закріплення навчального матеріалу і водночас засобом активізації пізнавальної активності учнів.

Самостійна робота учнів, нехай незначна, але обов’язково систематична, дає можливість школярам самостійно зануритися в художній текст, осягнути характер героя. Красу художнього слова тощо. Теми для самостійного опрацювання, завдання та запитання, спрямовані на самостійну роботу, привчають до відповідальності, до сумлінного ставлення учнів до навчання.

Учителеві важливо виробити рекомендації щодо самоосвіти учнів. Головна мета їх – надати педагогічну допомогу школярам у їхній самостійній роботі. Під час консультацій педагог має допомогти спланувати самостійну навчальну роботу, систематизувати знання та вміння, отримані учнями у процесі самостійного вивчення, навчити прийомів самоконтролю, тобто вчитель направляє самостійну роботу, розказує та показує, як необхідно виконати те чи інше завдання.

Самостійна робота учнів розподіляється на індивідуальну та колективну.

Індивідуальна самостійна робота учнів. Серед індивідуальних завдань, спрямованих на самостійну роботу учнів виділимо окремо роботу у творчій групі і як результат її – асистування вчителеві. До залучення учнів у роботі творчої групи вчителі звертаються досить часто. Робота такої творчої групи має низку переваг:

• допомагає вчителеві;

• економить навчальний час на уроці;

• сприяє активності школярів;

• залучає до дослідницько-пошукової діяльності учнів;

• урізноманітнює види робіт на уроці.

Тому уроки літератури доцільно базувати на послідовно продовжуючих один одного навчальних завданнях для самостійної роботи. Поруч із домашніми завданнями, що, як правило, розраховані на репродукування знань, отриманих на уроці (наприклад, прочитати статтю в підручнику про якогось письменника, відповісти на запитання наприкінці тексту в посібнику-хрестоматії), необхідно залучати учнів до індивідуальної самостійної роботи випереджального характеру. Особливо варто це використовувати у старших класах (н-д, підготувати матеріал про історію написання твору, що буде вивчатися). Підготовка учнями випереджальних завдань дозволяє з найбільшою ефективністю проводити бесіди у класі про твори, що вивчаються, готувати семінарські заняття.

Робота у творчій групі проводиться спочатку за матеріалами, підготовленими вчителем, а також поступово завдання учнів можна розширити – вони мають самостійно підготувати матеріал. Цікавими та корисними для школярів може стати такий вид роботи творчої групи як асистування вчителеві.

У середніх класах як первісний етап самостійної роботи можна вважати завдання – заздалегідь підготувати виразне читання твору, окремих сцен із нього. Спочатку, коли учні ще не звикли до такого виду роботи, вчитель указує, які тексти необхідно підготувати, хто їх буде читати. Завдання учнів – проникнути у зміст твору, зрозуміти авторську ідею, з’ясувати своє надзавдання і передати його відповідною інтонацією.

Поступово учні виходитимуть за межі завдання, будуть готувати не тільки ті твори та уривки, що порекомендує учитель, а й ті, що підготують самостійно.

У старших класах обов’язки асистента розширюються. Учитель уже дає завдання не тільки супроводити його слово читанням художніх текстів, але й підготувати невеличкі виступи за окремими етапами творчого шляху письменника.

Звичайно, що словесник, пропонуючи подібні завдання, має порекомендувати літературу за темою виступу.

Вищим ступенем є самостійна робота школярів, коли учні виступають із самостійними доповідями про творчий шлях письменника. Наприклад, доповідь на тему: „Релігійна тематика у творчості Т. Шевченка”, «О. Теліга – представниця празької школи».

Колективна самостійна робота учнів на уроках літератури. Крім індивідуальних завдань для самостійної роботи школярів, учителеві не варто забувати про колективні теми, завдання, запитання, спрямовані на самостійну роботу учнів, яку необхідно проводити як у середніх, так і старших класах. Їх можна поділити на репродуктивно-творчі та продуктивні. Серед репродуктивно-творчих виокремлюємо:

• тренувальні за зразками (наприклад, скласти план до балади Шевченка «Причинна»);

• наслідувальні (наприклад, написати власний міф про створення світу);

• пояснювально-ілюстративні (наприклад, створити діафільм до казки І. Франка „Лис Микита”);

• узагальнюючі (наприклад, зробити виписки, упорядкувати цитати на певну тему, написати листа від імені героїв про найголовніше та найцікавіше при вивченні твору);

• контрольно-перевіряючі (наприклад, скласти порівняльну таблицю до характеристики образів твору, підготувати тематичний альбом).

Серед продуктивних форм самостійної роботи школярів можна виділити:

• проблемні (конструювання запитань до твору, написання творчих робі, рефератів проблемного характеру, підготовка повідомлень);

• дослідницькі (самостійний аналіз твору, співставляючий аналіз літературного твору з його екранізацією, театральною виставою, літературно-музичною композицією, порівняльний аналіз різних точок зору на літературний твір, написання творчих робіт дослідницького характеру).

Пропонуючи школярам колективні види самостійних робіт, необхідно пам’ятати і про форми контролю виконаної роботи. Це й індивідуальні, і фронтальні бесіди, написання рефератів, творчих робіт, проведення письмових самостійних робіт, семінарів, на яких учні читають та обговорюють доповіді, а також залік. Залік на уроці має бути проведений у нестандартній формі: це може бути засідання прес-клубу, вікторина, літературна вітальня та ін. На початку уроку можна провести літературну п’ятихвилинку, яка допоможе зняти нервове напруження учнів. Результативність такої форми контролю достатньо висока, до того ж вона допомагає учням осмислити навчання, побачити перспективи вдосконалення своїх знань, набутих самостійним шляхом.

Отже, самостійна робота – важливий структурний елемент вивчення літератури, який сприяє розвитку самостійного мислення школярів, активізації їхнього навчання, а також дозволяє зекономити навчальний час і розглянути всі запропоновані програмою твори.

Питання для самостійної роботи: Види творів на літературну тему.

Навчально-методичні матеріали (НММ) для лекцій:

• конспекти лекцій в електронній формі;

• питання, тести й завдання за окремими темами лекцій для самоконтролю студентів;

• список основної і додаткової літератури, рекомендованої студентам, за темами лекцій.

• глосарій

Методичні вказівки (рекомендації) для студентів щодо самостійного вивчення навчальної дисципліни - Лапушкіна Н.П. Щербатюк В.С. Методика навчання української та зарубіжної літератур. Методичний посібник та робочий план-програма. – Слов’янськ, 2011. - 68 с.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Донбаський державний педагогічний університет»

Кафедра української мови та літератури

Методичні вказівки і тематика

курсових робіт (проектів)

із навчальної дисципліни

Методика навчання української літератури

напрям підготовки 6.020303 Філологія. Мова і література (російська)

та українська мова і література

факультет, відділення філологічний, російсько-українське

Розроблені:

доц, кандид. філол. наук

Лапушкіною НаталіяєюПавлівною

доц., кандид. філол.. наук

Тендітною Надією Миколаївною