Прийоми

Головні Другорядні

читання в особах, індивідуальне читання

читання за ролями, (вголос, про себе, під музику),

інсценізація, виразне читання коментоване читання,

повторне читання

Види навчальної діяльності

активне слухання, робота зі словом, заучування напам’ять, ілюстрування прочитаного, створення ескізів костюмів дійових осіб, декорацій, розробка мізансцен, режисерських коментарів, робота з рекламою тощо.

Хоч би який методичний прийом обрав учитель для читання драматичного твору, важливо пам’ятати, що драматична мова за своєю природою та призначенням – це пряма усна мова дійової особи і розрахована вона на промовлення вголос. Усі головні завдання п’єси автор здійснює через пряму мову своїх персонажів.

Беручи до уваги ці особливості драматичного твору та враховуючи відповідальність, яка лягає на перше його прочитання, починати читати драматичний твір повинен сам учитель. До читання необхідно готуватися – воно мусить бути виразним і мати навчальний характер. Лише зразкове читання п’єси забезпечить сприйняття її змісту і допоможе зацікавити учнів у її прочитанні.

У процесі читання твору слід провести словникову роботу, дати відповідний лексичний коментар. Наприклад, пояснити слова: дія (дія перша, дія друга ...), ява (ява 1, ява 2...), ремарки.

На етапі підготовки до аналізу драматичного твору проводяться такі види робіт: фронтальна бесіда, спрямована на розуміння змісту прочитаного; словникова робота; повторне читання зауважень до акторів та ін. Важливо, щоб усі види робіт були підпорядковані домінуючій меті: перевірити, наскільки глибоко і правильно учні зрозуміли зміст прочитаного.

Приступаючи до аналізу драматичного твору, вчитель насамперед визначає найефективнішу послідовність дослідження головних компонентів твору в єдності змісту й форми, а саме:

• теми (зміст та засоби, якими автор доводить її до читача або глядача);

• конфлікту (зміст, характер – соціальний, психологічний, побутовий, та засоби його реалізації. Саме конфлікт лежить в основі сюжету, зумовлює його розвиток, групування героїв твору, їхні характери, вчинки, світогляд, сприяє усвідомленню ідеї твору);

• ідеї (зміст та засоби, якими автор розкриває її сенс, головні етапи її розвитку...);

• сюжету (докладний розгляд епізодів, що є основою сюжету твору, а також поза сюжетних елементів);

• дійових осіб (їх групування, характери, наскрізні дії, внутрішній зміст поведінки і вчинків, характерне діалогічне мовлення, монологи-роздуми вголос тощо)...

Рада І.М. пропонує таку схему аналізу драматичного твору:

І. Загальні питання:

1) назва твору, ім’я автора;

2) рік написання, рік видання;

3) історія написання;

4) наявність присвяти, епіграфа.

ІІ. Теоретичні, літературознавчі питання:

1. напрям, якого (яких) стосується твір;

2. жанр;

3. тема та ідея;

4. система образів;

5. сюжет;

6. композиція;

7. художньо-зображувальні засоби словесного мистецтва: діалоги, монологи, репліки як засоби характеристики персонажів; наявність авторської характеристики та коментарю (опис обстановки, поведінки, жестів персонажів, ремарки тощо);

8. художньо-зображальні засоби сценічного мистецтва: мізансцена, гра акторів, декорації, костюми, музичні, звукові та світлові ефекти тощо;

9. бібліографія.

ІІІ. Культурологічні питання:

1. синтез мистецтв, що спостерігається у творі;

2. українознавчі аспекти;

3. рік, місто і місце першої постановки;

4. режисер, авторський склад першої вистави;

5. культурологічне оточення;

6. думки митців, критиків до твору і вистави;

7. власна думка про твір та виставу.

Перший драматичний твір, який вивчають учні старшої школи, найефективніше проаналізувати шляхом аналізу „слідом за автором”. Саме цей шлях відкриває можливості одночасного уважного читання твору в класі та спостереження за розвитком дії, конфлікту, персонажами, що сприятиме усвідомленню головної думки твору, його художніх особливостей.

Крім того, шлях аналізу „слідом за автором” передбачає поділ драматичного твору на окремі частини відповідно до дій або яв.

Ще раз нагадуємо, що перше читання твору повинно бути зразковим, щоб привернути увагу учнів до твору, викликати зацікавленість, примусити глибоко замислитись над змістом прочитаного. Важливо, щоб першу частину твору починав читати сам учитель, як виняток – підготовлений учень. Виникненню зацікавлення твором сприятиме також і ретельно підготовлений вчителем коментар, і продумана система запитань і завдань, спрямована на аналіз прочитаної частини драматичного твору в єдності форми і змісту.

Як перший драматичний твір, що вивчається у школі, шляхом аналізу слідом за автором варто аналізувати будь-який обраний вчителем твір. Ефективність такої роботи залежатиме від якісної підготовки вчителя та учнів. Це стосується й інших шляхів аналізу, визначених методичною наукою. У процесі аналізу драматичного твору, як і під час вивчення творів інших жанрів, можна застосувати послідовно два шляхи аналізу.

Наступний етап вивчення драматичного твору – проведення підсумкових занять.

Головна мета цих занять – перевірити й узагальнити набуті учнями знання під час вивчення нової теми, які сприятимуть новому баченню художнього твору як цілісної художньої структури. Але у різних вікових групах це відбувається по-різному. Учні середніх класів на цьому етапі обмінюються думками про те, що їх найбільше схвилювало. Це стосується здебільшого мотивів вчинків головних героїв, ще не відомих учням сторінок життя та творчості драматурга, історії життя драми на сценах світу, відомостей про визначних виконавців головних ролей тощо. У такій ситуації вчитель спрямовує розмову в пізнавальну й виховну площини.

В учнів старших класів до вже визначених запитань додаються інші, якісно нового характеру, що зачіпають і серйозні проблеми, як-от: значення твору, що вивчається, для розвитку світової драматургії; наявність і зміст літературно-критичних статей про цей твір; оцінка його визначними людьми тієї епохи та нашими сучасниками; звернення до нього найкращих представників інших видів мистецтва (кінорежисерів, художників, скульпторів тощо). Така завершальна бесіда може супроводжуватися книжковими виставками, переглядом у відеозапису уривків вистав, виставками ілюстративного матеріалу. На підсумковому занятті домогтися поставленого завдання можна завдяки різноманітним формам роботи, важливо лише, щоб вони ефективно реалізували всі три аспекти навчально-виховної мети цього етапу.

Етап підсумкових занять логічно завершується організацією творчої діяльності учнів: складанням усних та письмових робіт. Слід зауважити, що ця діяльність є індивідуальною та більш творчою. На даному етапі вчитель звертається до вже відомого у методиці арсеналу методів, прийомів, видів та форм роботи. Важливо лише дібрати найефективніші, враховуючи навчально-виховну мету цього етапу: на основі вивчення драматичних творів світового письменства розвивати творчі здібності учнів, навички усної та писемної мови, вміння творити себе самого. Визначена мета може мати логічне продовження залежно від бачення її вчителем, учнями та від перспектив кожного класного колективу. Домінуючим методом на цьому етапі є репродуктивний з властивими для нього прийомами, які спрямовані на види навчальної діяльності учнів, а саме: складання плану, підготовка усних відповідей, повідомлень, доповідей, написання різних видів творчих робіт. Серед них є традиційні, які пройшли апробацію часом та тривалою експериментальною роботою, а також нові, визнані шкільною практикою. Маються на увазі творчі роботи. Виклад яких може бути узагальнений схемою:

ГЛЯДАЧ

КРИТИК ДРАМАТУРГ

Я

АКТОР РЕЖИСЕР

ЧИТАЧ

Ознайомивши учнів зі схемою, доречно запропонувати їм різні варіанти тем, як-от:

• Мій погляд на драму (трагедію, комедію) як режисера (читача, актора, критика, глядача, драматурга).

• Що б я змінив як режисер (або ...) у фіналі п’єси (або ...)?

• Як зіграв би я роль...

• Які декорації я б запропонував... та інші.

Важливо пам’ятати, що етап творчих робіт обов’язково повинен завершуватися їх всебічним аналізом як учителя, так і учнів. Саме осмислення припущених недоліків сприятиме подальшому удосконаленню вивчення драматичних творів.

План аналізу ліричного твору Тема. Ідея. Образ автора або ліричного героя ( його думок, почуттів, переживань). Композиція. Жанр. Особливості ритму, мелодики, темпоритму (система віршування, віршовий розмір, ритми). Мова художнього твору (тропи, фігури та інше). Зв’язок з певним напрямом, течією.

План аналізу ліричного твору у старшій школі (Г.Токмань) Історія написання. Історична основа (якщо є). Літературний рід, жанр, жанровий різновид. Безпосередній текстуальний аналіз, який передбачає читання всього тексту із зупинками. Зупиняємося там, де вважаємо за потрібне. Прочи­таний уривок тлумачимо, пояснюючи образи з по­гляду їхнього семантичного наповнення і мовного вираження. Висвітлюємо у вільно вибраному по­рядку своє розуміння таких художніх явищ, як: художній образ (ліричний герой, образ-пейзаж та ін.); почуття і думки в їх перебігу; виражальні засоби мови на 4-х рівнях: а) тропи (епітет, порівняння, метафора, метонімія, синекдоха, гіпербола, алегорія, символ, іронія, сарказм); б) стилістичні фігури (повтор, анафора, поетичне кільце, антитеза, паралелізм, градація, риторичні фігури); в) засоби звукопису (алітерація, асонанс, звуконаслідування); г) лексичні засоби (синоніми, антоніми, застарілі слова, неологізми, діалектизми). 5. Особливості віршування (строфіка, метрика, фоніка). 6 . Належність до певного напряму, течії.

Зацікавленість учнів ліричними творами, їх уміння виразно читати важливо підтримувати й у позакласній роботі. Це можуть бути такі заходи: вечори поезії, читання віршів біля пам’ятника поета або його „останнього притулку”, під час зустрічі з поетом або прослуховування віршів у його виконанні, проведення конкурсів на краще читання поезій, екскурсій на природу, відвідання літературних музеїв, музеїв-садиб тощо. Лише обізнаність самого вчителя, його закоханість у поезію, вміння читати її виразно не тільки на уроках відгукнеться у серцях його учнів. Протягом усього життя, у щасливі й тяжкі хвилини, звертатимуться вони до улюблених поетичних рядків, які підтримають, сповнять надією, пробудять почуття радості і любові.

Питання 5. Методи, форми і прийоми вивчення біографії письменника.

Вивчення біографії письменника – важлива ланка в системі викладання літератури у школі. Вивчення біографії допомагає зрозуміти школярам своєрідність особистості письменника, його характер, творчість, простежити його долю в тісному зв’язку з суспільно-історичними подіями епохи, в якій він жив і працював.

Під час вивчення біографії письменника розв’язується цілий комплекс освітньо-виховних завдань, серед них:

• підготувати учнів до зацікавленого й емоційного сприйняття творів, що вивчаються текстуально;

• розкрити зв’язки літератури з соціально-історично дійсністю, з життям народу, країни, людства, з розвитком національної та світової культури, вплинути на учнів особистістю автора, його життєвим і творчим подвигом.

Під час вивчення біографії письменника в її традиційному розумінні утвердилися форми, методи і прийоми, за допомогою яких учитель доносить біографічний матеріал до школярів. Частіше всього для розповіді про життєвий шлях художника учитель використовує лекцію, якій можна надати проблемний характер. Така лекція супроводжується питаннями до класу з використанням знань про вивчений матеріал. Це – розповідь про письменника з включенням захоплюючого початку, побудованого на яскравому епізоді з життя митця; характеристика етапів ідейно-творчого шляху письменника, його духовної еволюції від юнацьких років до зрілості; постановка моральних та етичних проблем, які цікаві певному вікові й органічно властиві для самого автора, і мікро фрагменти художнього тексту його творів.

В основному є два види лекцій які практикуються під час вивчення біографій письменників.

1.Монологічний виклад матеріалу із застосуванням ораторських прийомів, що підсилюють емоційний вплив на учнів. Деякі методисти називають таку форму художньою розповіддю. Проте звести всю біографію до художньої розповіді не завжди вдається. Наука вимагає точних дефініцій, і зробити все навчання цікавим не можна. У гонитві за зовнішньою цікавістю втрачається науковість та повнота викладу.

2.Монологічна розповідь з широкою постановкою завдань, що активізують мислення учнів.

Іншим загальновизнаним методом є бесіда, яка пробуджує активність школярів, викликає їх на відверту розмову.

Широко практикують учителі підготовку учнями рефератів, повідомлень, доповідей про письменника, самостійний аналіз ними епістолярної літератури, мемуарів тощо.

Рідше практикуються семінарські заняття, а також робота з біографічними діафільмами і слайдами.

Крім того, використовуються й інші форми та прийоми роботи з біографічними матеріалами:

• живий, емоційний нарис;

• есе;

• новела, яка супроводжується цитуванням уривків із спогадів сучасників, переказів фрагментів із творів, автобіографічних джерел;

• заочні екскурсії; створення літературних карт і маршрутів письменників з використанням краєзнавчих матеріалів;

• використання різноманітних форм наочності: альбомів, присвячених життю і творчості письменника, зображувально-документального матеріалу про епоху, побутове і культурне оточення їх, образотворчого мистецтва (портретного живопису); схематично-графічної (хронологічні та синхроністичні таблиці, карти-схеми про поїздки письменників і т.п.); слухової та зорової з використанням технічних засобів навчання (грамзаписи виступів майстрів художнього читання, самих письменників, музичні твори, які любили письменники або створені на їхні вірші; діапозитиви, діафільми, епіфільми, навчальні кінофільми та кіно фрагменти, магнітофонні записи, телепередачі про письменників); предметної (видання книг письменників, фотокопії архівних документів, матеріали виставок, шкільних куточків та музеїв);

• написання творів за біографією письменника;

• проведення вікторин і словникової роботи;

• підбір епіграфів до уроку;

• підготовка диспутів за самостійно прочитаними книжками про життя письменника та ін.

отже, вивчення біографії письменника, яка розглядається як духовний портрет в єдності індивідуально-особистого і художньо-творчого аспектів з дослідженням лабораторії майстра слова, дає можливість осмислити творчий шлях письменника як процес, а не тільки як результат, і сприяє духовному зростанню школярів, підвищенню їх читацької культури та інтересу до мистецтва слова, а також сприяє кращому розумінню творів, які характеризуються оглядово.

Шкільна програма для старших класів пропонує три основні види організації біографічних матеріалів: „Короткі відомості про життя і творчість письменника”, „Нарис життя і творчості” та „Життєвий і творчий шлях”.

Короткі відомості про життя і творчість письменника слід подавати тоді, коли текстуально вивчається лише один твір або уривки з нього.

У розповідь учителя включається характеристика умов і того оточення, що сприяли формуванню світогляду та вихованню духовних ідеалів майбутнього письменника, написанню основних його творів. Потрібно коротко розповісти про виникнення і втілення замислу, про процес роботи над твором. На цьому етапі доцільно перейти до аналізу художнього тексту, після чого повідомити школярів про дальшу долю письменника.

Отже, знайомство з основними відомостями про життя і творчість письменника являє собою завершену розповідь. При цьому твір сприйматиметься учнями як біографічний факт, який мав місце в житті людини.

„Нарис життя і творчості письменника” в старших класах використовується частіше. „Нарис” – цілісна, закінчена з чітко визначеними межами розповідь, в якій повідомляються основні факти життя письменника, виявляється соціально-індивідуальна визначеність його особистості. Зміст цього виду біографії складає матеріал, залучений з метою дати образну уяву про письменника-людину і дозволяє юним читачам побачити його у дії. Виділення найголовнішого у житті письменника, коментування основних подій життєвого і творчого шляху наблизить учнів до розуміння процесу написання твору, познайомить з індивідуальним обличчям митця.

Нарис про життя і творчість письменника дає змогу виходити з головного у повідомленнях, що одержують учні. Не обов’язково, щоб вони до подробиць знали хронологію письменника, що вивчається, заучували все підряд – важливо навчити їх мислити, зіставляти, сприймати в цілому біографічні дані.

Нарис відтворює багатогранність особистості письменника, особливості його характеру, що наближає учнів до сприймання і розуміння художнього твору. Він будується так, щоб у ньому логічно і послідовно розповідається про становлення особистості і формування поглядів письменника на життя, його ідейно-естетичні концепції, висвітлювались найважливіші етапи творчої діяльності, розкривався зміст і значення написаних ним художніх творів.

Нарис складається з експозиції, основної частини і кінцівки, які між собою тісно взаємопов’язані. В експозиції учням розповідається про епоху, коли жив і творив письменник, установлюються зв’язки його з навколишнім середовищем; повідомляється про дитинство і роки навчання письменника, зосереджується увага на тих обставинах, які визначили його особистість. Поступове накопичення знань про життя письменника готує школярів до розуміння його світогляду, до осмислення мотивів творчості.

В основній частині нарису учні знайомляться з життєвим досвідом, із матеріалом, який став джерелом його творчих замислів. Це зумовлює чергове завдання учителя: продумано і обґрунтовано визначити та розкрити основні етапи творчого шляху письменника, показати, чим ці етапи обумовлені, якими подіями громадського та особистого життя супроводжувались, що характерно для них у співвідношенні з усією творчістю.

Завершується біографічний нарис розповіддю про останні роки життя художника, про його творче надбання і місце у літературному процесі, про те нове, що створив письменник, чим його твори хвилювали людей у минулому і продовжують хвилювати підростаюче покоління.

У шкільному курсі літератури вид біографії „Життєвий і творчий шлях письменника” представлено визначними письменниками. Він відповідає усім вимогам „нарису”, але має і свої особливості. Вивчення монографічних тем, які представлені творчістю великих митців слова, дає змогу висвітлити їх життя і творчість в органічному взаємозв’язку і розвитку від початку до кінця.

Спираючись на факти біографії і творчості, які знайомі учням із середніх класів, словесник не тільки доповнює біографію новими фактами, але й будує їх вивчення у тісному зв’язку з суспільним рухом, з літературною боротьбою, з характеристикою всього творчого шляху.

Біографію і літературну діяльність письменника необхідно показати на фоні суспільно-історичних подій (час, оточення, умови життя, фактори, що відіграли вирішальну роль у долі художника слова). Цілком природне звертання до документальних матеріалів, спогадів сучасників, засобів унаочнення.

Питання для самостійної роботи: Літературознавчі види аналізу.