Санітарно-технічні вимоги до ортопедичного кабінету

Основними завданнями, що стоять перед ортопедичним кабинетом, є профілактика, діагностика і лікування ортопедичних захворювань. До старшого медичного персоналу в кабінеті відносяться лікарі-стоматологи. В допомогу їм введений середній медичний персонал (асистенти стоматолога, зубні техніки, медичні сестри). Число асистентів стоматолога повинне відповідати кількості лікарів. Асистенти здійснюють додаткові процедури, які супроводжуюють лікарські маніпуляції. Сюди відносяться: робота з пилососом, слиновідсмоктувачем, пустером, коффердамом, ватними роликами, замішування фіксуючих, відбиткових матеріалів, дезинфекція відбитків та ін. За штатним розкладом одна медична сестра допомагає трьом лікарям, вона проводить стерилізацію інструментів, стежить за передстерилізаційною підготовкою і дезінфекцією, а при відсутності в штаті асистентів стоматолога по можливості підміняє їх. Зубні техніки здійснюють виготовлення ортопедичних аппаратов та конструкцій. Штат зубних техніків формується з розрахунку два техніка на одного лікаря. Молодший медичний персонал кабінету включає санітарок, прибиральниць.

Для організації, планування і контролю якості наданої стоматологічної допомоги з числа кваліфікованих лікарів-стоматологів призначається завідувач відділенням або старший лікар.

За останні роки умови праці в стоматологічних установах значно змінилися внаслідок помітного розвитку медичної промисловості. Постійно впроваджуються нові методи діагностики, лікування, устаткування, інструментарій, медикаменти, технології.

Лікарі-стоматологи можуть працювати стоячи і сидячи (при положенні пацієнта лежачи, напівлежачи, сидячи). По гігієнічних і ергономічних вимогах працювати сидячи рекомендується не більше 60% робочого часу, а решта часу - стоячи.

До несприятливих чинників праці лікарів-стоматологів можна віднести:

• високий ризик зараження різними інфекційними захворюваннями;

• незадовільний стан робочих приміщень (дефіцит площі, нераціональне освітлення, дискомфортний мікроклімат);

• напруження зору;

• вимушене робоче положення;.

Тривала напруга м'язів протягом шестигодинного робочого дня приводить, як вказує В. А. Качесов (1998), до "гвинтоподібного" викривлення хребта в грудному і поперековому відділах з появою ознак сколіозу і плечолопаткового періартриту;

• шкідливий вплив шуму і вібрації;

• токсикоалергічна дія ряду матеріалів;

• запилення повітряного середовища кабінету.

Для зменшення дії цих чинників на здоров’я лікаря потрібно дотримуватися ряду санітарно-гігієнічних та інженернотехнічних вимог як до приміщення (кабінету), так і до його оснащення устаткуванням і апаратурою. Серед цих вимог найбільш важливими є наступні:

• максимальна кількість стоматологічних крісел (установок) не перевищує трьох в одному кабінеті за наявності 14 м2 площі на одне крісло і 10 м2 - на кожне додаткове;

• максимальна глибина кабінету при односторонньому освітленні не має бути більше 6 м;

• рівень загальної освітленості (природною і штучною) має бути не менше 5000 люкс. При цьому рівень освітленості, що створюється місцевим джерелом, не може перевищувати рівень загального освітлення більш ніж в 10 разів, щоб не викликати стомливої для лікаря світлової реадаптации при переведенні очей по різно освітлених поверхнях. Це досягається раціональним розміщенням систем освітлення;

• для забарвлення стін і підлоги застосовують нейтральні пастельні тони з коефіцієнтом віддзеркалення не нижче 40%, що не заважає правильному розрізненню відтінків забарвлення слизової оболонки порожнини рота, шкірних покривів, зубів, пломбувальних і облицювальних матеріалів;

• підлогу настилають лінолеумом з обов'язковим проклеюванням швів. Прибирання стоматологічних кабінетів проводять не рідше двох разів в зміну із застосуванням дезинфікуючих засобів. Якщо вікна кабінету орієнтовані на південь, вони повинні мати жалюзі;

• кабінети обладнуються централізованими системами водопостачання (холодного і гарячого), каналізації, опалювання і вентиляціі. Як нагрівальні прилади в системі центрального водяного опалювання застосовують радіатори з гладкою поверхнею, що допускає легке очищення. У усіх приміщеннях, за винятком кутових, радіатори розміщують тільки під вікнами. Система загальнообмінної приточно-витяжної вентиляції повинна працювати з кратністю повітрообміну 3 рази в годину по витягу і 2 рази в годину по припливу. При цьому, незалежно від наявності загальнообмінної вентиляції в кабінетах, мають бути фрамуги, що легко відкриваються, або кватирки.