4. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.

№ з/п	Етапи заняття	Розподіл часу	Види контролю	Засоби навчання
1.	Підготовчий етап	15 хв.
1.1.	Організаційні питання
1.2.	Формування мотивації
1.3.	Контроль початкового рівня підготовки		письмове тестування, усне опитування за стандартизованим переліком питань	підручники з предмету методичні рекомендації ситуаційні задачі
2.	Основний етап Отримання анатомічного відбитку альгінатними відбитковими матеріалами.	55 хв.	практичні навички по отриманню відбитку з альгінатних матеріалів.	- відбиткові ложки, альгінатні матерыали
3.	Заключний етап	20 хв.
3.1.	Контроль кінцевого рівня підготовки		структурована письмова робота	- ситуаційні задачі - питання
3.2.	Загальна оцінка навчальної діяльності студента
3.3.	Інформування студенів про тему наступного заняття

5. Методика організації навчального процесу на практичному занятті.

5.1. Підготовчий етап.

5.2. Основний етап.

На етапах виготовлення ортопедичних конструкцій зубних протезів виникає необхідність використання допоміжних матеріалів, з яких безпосередньо не виготовляють конструкцію зубного протеза, але вони необхідні для проведення лабораторних та клінічних етапів.

Серед них матеріали для зняття відбитків, маси для виготовлення моделей та формувальні маси, воскові композиції, абразивні матеріали, кислоти, шліфувальні та полірувальні матеріали, матеріали для фіксації незнімних конструкцій зубних протезів. Необхідно зазначити, що такий поділ матеріалів на основні та допоміжні є певною мірою умовним, адже у багатьох випадках матеріали, що входять до складу зубного протеза, є основними, а в інших використовуються на етапах виготовлення і вважаються допоміжними.

5.2.1. Опреділення групи альгынатних матерыалыв.

5.2.2. Вивчення представників цієї групи.

5.2.3. Вивчення властивостей різних представників.

5.3. Заключний етап.

Оцінка поточної діяльності кожного студента упродовж заняття та стандартизованого кінцевого контролю. Проводиться аналіз успішності студентів, оголошується оцінка діяльності кожного студента і виставляється у журнал обліку відвідувань і успішності студентів. Староста групи одночасно заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами, викладач завіряє їх своїм підписом.

Коротка інформація студентів про тему наступного заняття (№21) і методичні прийоми щодо підготовки до нього.

Навчальна дисципліна	Пропедевтика ортопедичної стоматології
Модуль № 1	Пропедевтика ортопедичної стоматології
Змістовий модуль № 3	Клінічне матеріалознавство.
Тема заняття № 25	Силіконові відбиткові матеріали . Їх склад , характеристика, властивості. Показання до застосування в клініці ортопедичної стоматології. Отримання анатомічного відбитку силіконовими відбитковими матеріалами. Ретракція ясен.
Курс	2
Факультет	Стоматологічний

Термін	Визначення
С-силікони	Це матеріали, у яких реакція полімеризації відбувається по конденсаційному типу.
А-силікони	Це матеріали, у яких реакція полімеризації відбувається по додатковому типу без виділення побічних продуктів.
Двофазний одноетапний відбиток	Техніка отримання відбитка силіконовими матеріалами з одночасною полімеризацією двох фаз матеріалу.
Двофазний двоетапний відбиток	Техніка отримання відбитка силіконовими матеріалами з використанням основного матеріалу для зняття попереднього відбитка та наступ­ною його корекцією другим шаром коригуючої пасти.

5. Зміст теми Відбиток - це негативне відображення поверхні твердих і м'яких тканин, розташованих на протезному ложі і його межах, отримане за допомогою спеціальних матеріалів. Різноманітність умов, що зустрічаються в клініці, для протезування, під якими слід розуміти не тільки стан органів порожнини рота, обрану конструкцію протеза, але й загальносоматичний статус хворого, його вік, наявність алергії й здатність до адаптації диктують необхідність індивідуального підходу до вибору матеріалу й методу отримання відбитка. Єдиного підходу, прийнятного для всіх клінічних ситуацій, немає. Спосіб і матеріал для отримання відбитка повинні бути вибрані відповідно до конкретної клінічної ситуації. Зараз промисловість усіх країн випускає відбиткові маси різноманітні по своєму хімічному складу й асортиментам. Кожна з них має свої позитивні й негативні властивості. Лікар у кожному конкретному випадку вибирає такий відбитковий матеріал, застосування якого заподіє пацієнтові мінімум незручностей і дозволить отримати якісний відбиток тканин протезного ложа. Зубному технікові необхідно добре знати властивості відбиткових матеріалів, з якими йому доводиться працювати в лабораторії. У нашій країні найбільше поширення отримала класифікація відбиткових матеріалів І.М. Оксмана. Відбиткові матеріали: 1. Що кристалізуються (гіпс і цинкоксидевгенольні) 2. Термопластичні 3. Эластичні (агарові) 4. Полімеризуючі (силіконові й інші) У цей час у стоматологічній практиці усе ширше використовуються відбиткові матеріали на основі кремнійорганічних полімерів - силіконових каучуков. Позитивні якості силіконових відбиткових мас: 1. Дуже висока точність у відображенні рельєфу тканин протезного ложа; 2. Низька усадка; 3. Висока механічна міцність; 4. Еластичність; 5. Стійкість до деформацій; 6. Можливість вибору ступеню в'язкості (консистенції) матеріалу; 7. Простота дезінфекції; 8. Гарна адгезія до відбиткової ложки. Негативні якості силіконових відбиткових мас:

1. Висока вартість; 2. Можливість токсичного ефекту ( С-Силікони); 3. Висока чутливість каталізаторів А- Силіконів до зовнішніх факторів. Силіконові матеріали стали одними з перших полімерних відбиткових матеріалів. Вони з'явилися в 50- х роках після відкриття силіконових сумішей холодної полімеризації. По своїй природі - це кремнійорганічні полімери. Сьогодні до складу матеріалів для додання їм необхідних властивостей уводяться наповнювачі - окисли металів (Zno, Mgo), біла сажа, , кремнеземи. Розміри часток наповнювача не перевищують 5-10 мкм. Усі мінеральні наповнювачі значно зміцнюють структуру силіконових відбиткових матеріалів, підвищують їхню міцність і зменшують усадку.

Деякі фірми випускають силіконові відбиткові маси з додаванням пластифікатора, який затримує полімеризацію і робить пасту більш рідкою. Відбиток у цьому випадку відрізняється високою пластичністю. Подібна маса може бути використана для виправ­лення країв відбитка, якщо в них виявилися які-небудь дефекти. Для отримання відбит­ка потрібно користуватися перфорованою ложкою або знімати подвійний відбиток.

В'язкість матеріалу визначається процентною часткою наповнювача й довгого ланцюжка полімеру. У цей час промисловістю випускаються силіконові маси різного ступеняв'язкості: • високої в'язкості;

• середньої в'язкості; • низької в'язкості; Процес вулканізації різних силіконових відбиткових матеріалів протікає шляхом однієї із двох реакцій: поліконденсації або поліприєднання. На цій підставі силіконові відбиткові матеріали розділені на дві групи: -С- Силікони (поліконденсація); - А- Силікони (поліприєднання). С-силікони - ця назва виникла від першої букви англійського слова «condensation» (конденсація), вказуючого на те, що реакція полі­мерізації відбувається за конденсаційним типом. Другий вид - А-силікони, від слова «additional» (додатковий), це означає, що реакція полімеризації відбувається без виділення побічних продуктів. Ці матеріали називають також вініловими силіконами або полівінілксилаксанами. Поліконденсація - це реакція синтезу полімеру, при якій відбувається хімічна взаємодія, у результаті чого крім полімерів утворюються й побічні низькомолекулярні речовини (аміак, спирт, вода).

Переваги силіконових відбиткових мас: • Гарна адгезія до відбиткової ложки й відмінна - між шарами; • Досить точні у відтворенні дрібних деталей; • Недорогі для традиційної двоетапної техніки; • Застосовуються для отримання відбитків при виготовленні високоточних протезів; • Нейтральні по смаку й запаху. Впливати на швидкість схоплювання даного матеріалу можна каталізатором, зменшуючи або збільшуючи його кількість. Недоліки силіконових відбиткових мас: • Матеріали вимагають виливка моделі протягом години, деякі матеріали - через 2 години, але (у крайньому випадку) не більш ніж через 24 години; • Застиглі матеріали бояться тиску, тому що можуть змінитися розміри моделі; • Дають усадку при тривалім зберіганні; • Вимагають ретельного перемішування різнорідних бази й каталізатора; • Высокогидрофобны, вимагають контролю при виливку; • Володіючи великий гигроскопичностью, поглинають вологу з повітря, змінюючи свої властивості; • При наявності в рідині кристалічних утворів небажане використовувати даний матеріал; • Рекомендується замочування в мильних розчинах перед виливком моделі; • Небажане відливати модель по відбитку другий раз. З метою мінімізації усадки матеріалу виготовлення моделі повинне проводитися протягом доби після отримання відбитка. При цьому слід знати те, що при виведенні з порожнини рота матеріал випробовує значні перевантаження, тому для забезпечення еластичного повернення у вихідне положення, модель рекомендується відливати не відразу, а через 2 години після отримання відбитка. Наповнювачі як неорганічні речовини не піддані усадці, тому її ступінь не залежить від їхнього складу і якості. Більш грузлі силікони за рахунок великої кількості наповнювача мають менш виражену усадку, чому силікони із середньої й особливо низькою в'язкістю. Оптимальних властивостей матеріалу можна добитися лише при точнім дотриманні пропорцій, зазначених виготовлювачем. Тому універсальною вимогою при роботі з будь-якими відбитковими масами є точне дозування їх компонентів. Надлишок каталізатора приводить до дуже швидкого утвору полімерної сітки й значному збільшенню внутрішніх напружень. Через ранню полімеризацію матеріалу лікареві може не вистачити часу на якісне й повноцінне перемішування компонентів.

У результаті, каталізатор у масі розташовується нерівномірно, що й викликає внутрішні напруження, що порушують процес полімеризації. Використання меншої кількості каталізатора викликає неповну полімеризацію матеріалу і є причиною поганих эластических властивостей і різкого порушення точності отримання відбитка. Ємності з каталізаторами після роботи треба негайно закривати. Каталізатор має високу чутливість до вологи й поглинає її з повітря, змінюючи при цьому свою реактивність. Поява в ємності з каталізатором кристалічних утворів свідчить про його недоброякісність. Природа даних матеріалів така, що слід уникати виготовлення повторних відбитків. С- Силікони практично безпечні, але особливість цих матеріалів полягає в тому, що деякі з них можуть викликати ріст стафілокока на слизуватій оболонці, тому після виведення оттискного матеріалу з порожнини рота пацієнтові рекомендується рясне полоскання. Замішувати даний матеріал необхідно тільки в рукавичках. Найбільш відомі сьогодні

С- Силіконові відбиткові маси: Plast/ Bisiko/ Німеччина; Оптосил, Ластик, Стомафлекс/ Kulzer/ Німеччина; Рапид, Спидекс, Дименшион /Espe /Швейцарія; Септосил, Конденсил/ Septodont/ Франція. Для дублювання моделей при виготовленні незнімних і знімних протезів у зуботехнической лабораторії застосовуються силіконові матеріали: Дегуформ, Випросил/ Дегусса/ Німеччина. А-Силікони. При затвердінні матеріалів даної групи йде специфічна реакція полімеризації, при якій не відбувається утвору побічних продуктів. Відрізняючись від поліконденсації, реакція приєднання не створює низькомолекулярний продукт, а є іншим видом полімеризації. А-Силіконові відбиткові матеріали застосовні для всіх технік зняття відбитків. Типовим для них є однакова пастообразна консістенція каталізатора й базової речовини, що забезпечує точність дозування й зручність змішування. Швидкість полімеризації залежить від температури - чим вище температура, тим вище швидкість полімеризації. Переваги: • Гарне відтворення деталей; • Розмірна точність; • Стійкість до тиску; • Відмінне пошарове з'єднання; • Витримують дезінфекції в будь-яких розчинах; • Не мають смаку й заходу; • Гальванізуються; • Оптимальна сумісність зі шкірою й слизуватою оболонкою; • Ідеальна кінцева твердість; • Контурна чіткість і точність деталей. По відбитках з А- Силіконів можна відлити кілька моделей. Модель може бути відлита протягом 30 днів (краще до 7 днів). Недоліки: • Перекис водню, анестетики, ретракційний розчин ушкоджують і інактивують каталізатор - необхідно працювати в ретельно промитій і висушеній порожнині рота; • При застосуванні необхідно використовувати адгезив для відбиткової ложки; • Матеріал клінічно дає незначну усадку; • Має високу вартість. Необхідно уникати прямого контакту латексних рукавичок при замешивании матеріалу, тому що це може інгібувати реакцію полімеризації. Для зняття внутрішнього напруження оттискной маси перед виливком моделі потрібно виждати 2 години. Якщо для цього немає часу, то необхідно тримати відбиток під струменем теплої води 2 хвилини. Матеріали мають відмінні мукостатичні властивості, що необхідно при знятті відбитків під знімні конструкції, коли небажане віддушувати слизувату оболонку. Не можна з'єднувати при знятті відбитка С- Силікони й А- Силікони, тому що немає ніякої адгезії між шарами. А-Силікони призначені для зняття одноетапних або двофазних відбитків, деякі маси забезпечують повноцінне й чітке відображення протезного ложа в реальних умовах порожнини рота при наявності вологи й крові, можуть застосовуватися при виготовленні протезів при частковій і повній відсутності зубів. Цей же матеріал можна використовувати для знімних протезів при перебазуванні. Властивості гідрофільності зберігаються й після полімеризації матеріалу, що дозволяє легко відливати високоточні моделі. Обидва компонента А- Силіконів (основа й каталізатор) незалежно від ступеня в'язкості контрастно пофарбовані й при цьому мають однакову консистенцію. Вони змішуються в рівних обсягах до появи маси однорідного кольору. Матеріали консистенції, що переминається, випускаються в однакових пластикових банках, а маси з більш низькою в'язкістю проводяться в картушах з подвійною камерою й видавлюються за допомогою пістолета-дозатора через спеціальну голку-змішувач. При цьому виключаються погрішності в дозуванні й негативний вплив вологи, що втримується в атмосферному повітрі. Надзвичайно важливим фактором є значно менша токсичність А- Силіконів у порівнянні із С- Силіконами. Характерні для С- Силіконів печіння, пощипування, почервоніння слизуватої оболонки порожнини рота при використанні А- Силіконів практично не зустрічаються. Необхідно точно дотримуватися рекомендацій із тривалості перемішування матеріалів. Зменшення цього періоду приводить до виникнення неоднорідності відбиткової маси. При збільшенні періоду змішування в матеріалі починається процес вулканізації, у результаті чого виникають внутрішні напруження. Це обумовлене тим, що при утворі полімерної сітки утворюються еластичні зони, що неминуче приводить до деформації відбитка. Найбільш відомі сьогодні силіконові маси: S1,S1 soft (Німеччина); Президент, Пермагум (Швейцарія); Формасил , Контраст, Силапласт, Силасофт (Німеччина); Вигален (Росія); Експрес, Репросил (США); Септофлекс (Франція); Сіеласт 20,21 (Україна). Силіконові матеріали рекомендується застосовувати при виготовленні коронок, вкладок, мостовидных протезів з металокераміки й порцеляни, дугового протезування. Методики застосування силіконових відбиткових матеріалів. Точність відбитка має ключове значення в технології виготовлення ортопедичних конструкцій. Існують різні методики отримання двошарових відбитків за допомогою силіконових матеріалів. Однак важливе значення має правильне виконання наступних підготовчих етапів: 1. Ретракція ясеного краю в ділянці препарованих зубів. 2. Очищення порожнини рота перед отриманням відбитка. 3. Забезпечення якісної адгезії відбиткового матеріалу до ложки. Виконавши підготовчі заходи, приступають до отримання відбитка за допомогою одного з перерахованих способів: -Двоетапний метод - Традиційна методика двошарового відбитка; - "Ізолююча" методика. Суть двоетапного методу отримання двошарового відбитка полягає в тому, що відбиток двічі вводиться в порожнину рота. На сьогоднішній день існує кілька таких способів, які описані нижче. Одноетапний метод - Методика із застосуванням техніки шприца; - Методика двофазного одномоментного відбитка. Традиційна методика отримання двошарового відбитка (двошарова методика, двухмоментный заміс). Знімається первинний відбиток , виводиться з порожнини рота, промивається й висушується. Метою даного етапу є формування індивідуальної ложки для більш текучої маси ( коригуючої). При отриманні цього відбитка слід звернути увагу на ряд моментів: I. Взаємовідношення ложки й зубного ряду. Якщо відстань від екватора якого-небудь зуба до борту ложки недостатньо (менше 2- х мм), то матеріал у цьому місці при виведенні із порожнини рота деформується, що різко погіршує якість відбитка. II. Забезпечення безперешкодного повторного введення відбитка коригуючою масою в порожнину рота. Для досягнення цієї мети після отримання первинного відбитка необхідно вилучити (зрізати) усі можливі ретенційні пункти, такі як: міжзубні перегородки, зони виражених анатомічних піднутрень і т.д. III. Створення умов, що дозволяють уникнути компресії первинного шару при отриманні остаточного відбитка. Компресія (стиск) первинного шару при отриманні остаточного відбитка часто є причиною невідповідності суцільнолитих ортопедичних конструкцій тканинам протезного ложа. Це пояснюється тим, що після виведення з порожнини рота за рахунок пружних сил він вертається у вихідний стан і порушує точність коригуючого шару. Тому на первинному відбитку в ділянці всіх препарованих зубів необхідно формувати відводні канали, які при отриманні другого шару дозволять надлишкам коригуючої маси безперешкодно видавитися . Створення каналів, що відводять, дозволяє виключити виникнення зон підвищеного тиску, що приводять до викривлень в остаточному відбитку. Канали, що відводять, прорізаються за допомогою спеціальних інструментів. Вони повинні починатися в області ріжучого краю або жувальної поверхні оброблених зубів і закінчуватися на деякому видаленні від них, наприклад, в області твердого піднебіння. Двошарова методика, швидкий заміс. Основна маса вводиться в порожнину рота. Не чекаючи повного затвердіння оттискной маси, ложка рухами, що злегка погойдують, виводиться (відбиток виходить трохи більше). Накладається масса, що корригирующая, виводиться після повного затвердіння. Ізолююча (wash) методика. Для більш рівномірного розподілу массы, що корригирующей, і зняття надлишкового тиску на другому етапі одержання двошарового відбитка була запропонована так звана "ізолююча" методика. У ложку укладають масу консистенції, що переминається, у пластичному стані й покривають її поліетиленовою плівкою. У такому виді матеріал уводять у порожнину рота, центрують і злегка притискають. Потім, не чекаючи полімеризації, первинний відбиток виводять із рота, видаляють плівку, а на її місце наносять матеріал з низькою в'язкістю ( массу, що корригирующую). Після цього відбиток повторно вводять у порожнину рота й злегка притискають. Поліетиленова плівка залишає значні простори для протікання массы, що корригирующей, і не дає можливості утворюватися поднутрениям, що перешкоджають повторному введенню відбитка в порожнину рота. У порівнянні із традиційною методикою, у цьому випадку масса, що корригирующая, підводить до необхідних ділянок без тиску, що підвищує точність відбитка. Крім того, ця методика дозволяє добитися більш міцного з'єднання між шарами матеріалу, тому що їхня полімеризація відбувається одночасно. Методика отримання двошарового відбитка індивідуальною ложкою. Для виготовлення незнімних конструкцій можна виготовити індивідуальну ложку, зняти відбиток. При поетапному знятті відбитків слід дотримуватися наступного критерію оцінки відбитка: чим тонше шар коригуючої маси, тим точніше відбиток. Одноетапний метод (монофаза). Одноетапний метод заснований на отримання відбитка базисної і коригуючої масами в одне приймання. Нижче наведені способи отримання таких відбитків. а) отримання двошарового відбитка з використанням шприца Цей спосіб заснований на тому, що коригуюча маса наноситься на оброблені зуби зі спеціального шприца з голкою-змішувачем. При цьому особливу увагу необхідно приділяти пришийкові ділянці зубів. Одночасно помічник лікаря або медсестра повинні замішати й укласти в відбиткову ложку масу. Після нанесення коригуючої маси у порожнину рота вводиться відбиткова ложка з базисним матеріалом, притискається й фіксується. При отриманні відбитка з використанням даної методики необхідно ретельно висушити зуби перед нанесенням на них коригуючої маси, тому що адгезія матеріалу можлива тільки до сухої поверхні зуба. Ретракційні нитки в цьому випадку повинні бути вилучені до отримання відбитка. При використанні цього методу відпадає необхідність попередньої підготовки первинного відбитка й досягається максимально міцне з'єднання базисної і коригуючої мас.

Для даної методики переважніше використовувати А- Силікони. б) Сэндвич методика Дана методика припускає одночасне внесення в відбиткову ложку базисної і коригуючої мас. Пластичний базисний матеріал укладається в ложку, і в області зубів або альвеолярного відростка формується канавка. Підготовлена в такий спосіб ложка заповнюється масою низької в'язкості. Після цього відбиток негайно вводиться в порожнину рота, центрується й фіксується. Для отримання кращого результату рекомендується до введення ложки з основною кількіст'ю маси за допомогою шприца нанести на зуби матеріал низької в'язкості, тобто скомбінувати обидві одноетапні методики. У цьому випадку для досягнення оптимального результату також передбачається використання А- Силіконів. Основна відбиткова маса може бути замішана: а) кінчиками пальців. Корегуюча відбиткова маса може бути замішана: а) на паперовому аркуші за допомогою шпателя б) у спеціальнії склянці в) за допомогою спеціального апарата для автоматичного змішування поліефірів і А- Силіконів.

Ретракція ясен вперше була описана в 1941 Томсоном. Для механічного розширення зубо-ясенної борозни він використовував зволожену мотузку. Зараз для просочення нитки використовуються кілька хімічних з'єднань, таких як: эпінефрин НСІ, квасцы ( подвійний сульфат алюмінію й лужного металу), алюміній хлорид, цинк хлорид, алюміній сульфат, дубильна кислота й сульфат заліза, кожний з яких допомагає ретракції й зупиняє кровотечу з ясен. Мета ретракційної процедури – повне відкриття зубо-ясенної борозни до певного рівня, що дозволяє розмістити відбитковий матеріал нижче ясенного краю.

При отриманні відбитку можливо застосування таких видів ретракції:

1.Механічна ретракція – фізичне зміщення ясенної тканини від поверхні зуба. Ясенна борозна повинна залишатися відведеною протягом достатнього часу до введення відбиткового матеріалу. Для механічної ретракції використовують ретракційні нитки.

2.Хімічна ретракція – розкриття ясенного краю під дією фізіологічних або хімічних речовин на тканині ясен.

3.Хірургічна ретракція – метод видалення ясенної тканини для покращення огляду пришийкової ділянки зуба за допомогою хірургічних інструментів або електрохірургічних приладів.

4.Комбінована ретракція – метод комбінації механічного та хімічного зсуву з використанням просочених ниток . Цей метод є найбільш популярним.

Ретракційна нитка виробляється різних розмірів у відповідність з процедурою застосування. Ретельно підготовлена нитка відповідного розміру допоможе гарантувати успішну ретракційну процедуру. Ретракційні нитки,найбільш часто використовуються для зсуву ясенної тканини, розділені на наступні категорії:

1.Бавовні виті нитки (Soft-Twist, Gingi-Pak, Crown-Pak) – м'які і абсорбуючі.

2.Тканинні трубки більш зручні при роботі, ніж плетені( Z-TWIST). Полегшує розміщення нитки в ясенній борозні, володіють прекрасними абсорбуючими якостями.

3.Непросочені нитки ( Gingi-Pak) призначена для розміщення в ясенні борозні.

Техніка ретракції:

Проводиться вибір нитки відповідної товщини для зсуву ясенної тканин .Нитка розміщується в ясенні борозні. Для розміщення нитки в ясенні борозні використовують інструмент,відповідного розміру ( наприклад Stark). Працювати потрібно обережно, уникаючи вдавлювання нитки апікально, що може привести до травмування дна зубоясенної борозни. Нитка повинна бути залишена протягом 5 хвилин. Перед отриманням відбитка нитка повинна бути вилучена з ясенної борозни.

Навчальна дисципліна	Пропедевтика ортопедичної стоматології
Модуль №1	Пропедевтика ортопедичної стоматології
Змістовий модуль №3	Клінічне матеріалознавство
Тема заняття №26	Поліефірні та тіоколові відбиткові матеріали. Їх склад, характеристика. Показання до застосування в клініці ортопедичної стоматології.
Курс	2
Факультет	Стоматологічний

Термін	Визначення
Пластичність	Здатність заповняти всі елементи рельєфу поверхні контакту
Еластичність	Здатність зберегти надану форму під час виведення відбитка з порожнини рота без залишкової деформації
Пластифікація	Це підвищення пластичності та еластичності матеріалу
Деформація	Зміна розмірів і форми тіла під дією прикладених до нього сил