- •Індукційний метод пошуку місць ушкодження кабелю.
- •Експлуатація зварювальних електроустановок . У об'єм то і пр входить:
- •8.3. Загальні вимоги
- •Статистика відмов та аналіз пошкоджуваності ед у с.Г.
- •Приймально-здавальні випробування і підготовка до пуску електродвигунів.
- •5. Випробування трансформаторів після ремонту.
- •6. Особливості першого вмикання трансформатора після монтажу.
- •7. Випробування трансформаторів, підготовка їх до вмикання.
- •8. Порядок проведення випробування асинхронного електродвигуна з комутаційними апаратами після ремонту.
- •9. Порядок проведення перевірки основних характеристик автоматичного вимикача ап-50б.
- •10. Вплив умов експлуатації та режимів роботи електродвигунів на їх надійність.
- •12 Способи визначення місць пошкодження кабельних ліній.
- •13 Контроль стану засобів і систем автоматизації.
- •14 Налагодження і регулювання магнітних пускачів, теплових реле і пристроїв температурного захисту.
- •15 Порядок проведення випробування конденсаторів. Їх вплив на зміну коефіцієнта потужності.
- •16. Огляд, дефектація та підготовка електричної машини до ремонту.
- •17. Сушіння трансформатора. Послідовність проведення робіт.
- •18. Експлуатація електрообладнання електро-іонної технології.
- •19. Перевірка умов пуску асинхронних двигунів.
- •20. Загальні вимоги до електродвигунів. Організація ремонту електродвигунів
- •21. Післяремонтне випробування магнітного пускача пме (пмл).
- •24.Порядок проведення випробування автоматизованого електроприводу після ремонту.
- •25.Післяремонтне випробування теплового реле трн-10.
20. Загальні вимоги до електродвигунів. Організація ремонту електродвигунів
Електродвигуни і їх комутаційні апарати повинні бути заземлені згідно з відповідними вимогами.
Конструктивне виконання ел.ектродвигунів повинно відповідати умовам навколишнього середовища.
Електричні і механічні параметри ел.ектродвигунів повинні відповідати параметрам механізмів, які вони приводять в рух.
Електродвигуни повинні бути вибрані і встановлені таким чином, щоб виключити можливість потрапляння води та масла на обмотки, а вібрація обладнання, фундаментів і частин споруд не перевищувала допустимих значень.
Ширина проходів між фундаментами або корпусами електродвигунів, електродвигунами і частинами приміщення або обладнання повинна бути не менше 1 м. Допускається звуження проходів між виступаючими частинами машини і будівельними конструкціями до 0,6 м на довжині не більше 0,5 м.
Шум, який створює ел.ектродвигун разом з робочою машиною, не повинен перевищувати допустимих значень.
Кабелі і проводи для під′єднання ел.ектродвигунів повинні мати гнучкі мідні жили.
Основним плановим документом для проведення ремонту електрообладнання є річний план - графік ППР, він складається на підставі наступних даних: - Встановленої тривалості ремонтних циклів і міжремонтних періодів. - Результатів оглядів електроустаткування. -Аналізу аварійних відмов електрообладнання. Для кожної одиниці електрообладнання та електричної частини агрегату або пристрою визначають вид ремонту і встановлюють дату його виконання виходячи з дати введення в експлуатацію (або дати останнього капітального ремонту) і структурою ремонтного циклу. Крім того по кожному виду ремонту визначають трудомісткість і тривалість простою електроустаткування в ремонті. Система ППР передбачає виконання наступних видів ремонту: 1. поточний ремонт - це вид ремонту, коли замінюються зношені деталі і регулюється експлуатація електрообладнання; 2. капітальний ремонт - це вид ремонту, при якому проводиться повна розбирання агрегату, заміни всіх зношених деталей і вузлів, ремонт базових деталей і вузлів, складання, регулювання та випробування під навантаженням; 3. межремонтное обслуговування - це комплекс робіт та заходів, що включають забезпечення дотримання правил технічної експлуатації електрообладнання, періодичні огляди, чистку, змащування, дрібний ремонт, регулювання і профілактичні випробування. Організація і планування ремонтів електрообладнання проводиться відповідно до встановлених ремонтними нормативами.
21. Післяремонтне випробування магнітного пускача пме (пмл).
Акт випробувань магнітного пускача
Вид операцій |
Зафіксований стан або обмірюване значення параметра |
Висновок |
|
||||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|||||||
ЗОВНІШНІЙ ОГЛЯД |
|
||||||||||
1.1 |
Наявність нагару, слідів окислювань, перегріву. |
немає |
придатний
|
|
|||||||
1.2 |
Товщина металокерамічного шару головних контактів. |
3 мм |
не відповідає нормі - мінімум 5 мм |
|
|||||||
2 |
Стан пружин головних і блокувальних контактів. |
добре |
придатний
|
|
|||||||
3 |
Стан дугогасних камер. |
в нормі |
придатний
|
|
|||||||
4 |
Стан магнітної системи. |
в нормі |
придатний
|
|
|||||||
5 |
Цілісність короткозамкненого витка. |
в нормі |
придатний
|
|
|||||||
6 |
Стан котушки пускача. |
в нормі |
придатний
|
|
|||||||
РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЧНОЇ ЧАСТИНИ |
|
||||||||||
7.1 |
Розчин головних контактів. |
5 мм; 5 мм; 4 мм |
відповідає нормі – мінімум 3 мм |
|
|||||||
7.2 |
Розчин блок - контактів. |
3,5 мм |
відповідає нормі – мінімум 3 мм |
|
|||||||
8.1 |
Провал головних контактів. |
1 мм |
не відповідає нормі – мінімум 3 мм |
|
|||||||
8.2 |
Провал блок - контактів. |
1,5 мм |
не відповідає нормі – мінімум 2,5 мм |
|
|||||||
ПЕРЕВІРКА ІЗОЛЯЦІЇ СТРУМОВЕДУЧИХ ЧАСТИН |
|
||||||||||
9 |
RІЗ |
С1 – С2 |
0,5 МОм |
відповідає нормі – мінімум 0,5 МОм |
|
||||||
С1 – С3 |
0,6 МОм |
відповідає нормі – мінімум 0,5 МОм |
|
||||||||
С2 – С3 |
0,5 МОм |
відповідає нормі – мінімум 0,5 МОм |
|
||||||||
ПЕРЕВІРКА Й НАСТРОЮВАННЯ МАГНІТНОГО ПУСКАЧА ПІД СТРУМОМ |
|||||||||||
10.1 |
Натискання пружин головних контактів. |
160 В |
відповідає нормі 0,85 Uн |
||||||||
10.2 |
Натискання блок - контактів. |
160 В |
відповідає нормі |
||||||||
10.3 |
Натискання контактної пружини блок – контактів. |
160 В |
відповідає нормі |
||||||||
11.1 |
Напруга втягування. |
160 В |
відповідає нормі 0,85 Uн |
||||||||
11.2 |
Напруга відпускання. |
130 В |
не відповідає нормі 0,7 Uн |
||||||||
12 |
Спадання напруги на контактах. |
95 мВ; 125 мВ; 65 мВ |
відповідає нормі тільки фаза С – менше 70мВ |
||||||||
13 |
Опір котушки пускача постійному струму. |
3,13 Ом |
3,13 Ом |
||||||||
22. Порядок виконання розрахунку заземлювача.
Заземлювач характеризується опором, що навколишня земля робить стікаючому з його струму.
Ґрунт мінерального або органічного походження, у якому відбувається розтікання струму з заземлювача, має в сухому стані незначну електропровідність твердої основи. Однак різні солі і кислоти, що утримуються в землі, при наявності вологи створюють електроліти, що і визначають в основному електропровідність землі. Чим менше розміри часток ґрунту, тим більше його вологоємність. Пісок має пористу структуру, бідний електролітами і має дуже малу вологоємність, глина і перегній мають колоїдну будівлю часток, значну вологоємність, багаті електролітами і кращі для розміщення заземлювачів.
У загальному випадку ґрунт, у якому розміщаються заземлювачі, є неоднорідним по глибині. Проектування заземлюючого пристрою, повинне вестися з урахуванням неоднорідності ґрунту на підставі результатів безпосередніх вимірів питомого опору різних горизонтальних шарів ґрунту методом вертикального електричного зондування і з урахуванням сезонних змін питомого опору верхнього шару.
У відповідності до вимог ПУЕ допустимий опір розтіканню струму в заземленні Rз для мереж з напругою до 1000 В складає 4 Ом.
1. У відповідності до вимог ПУЕ визначаємо допустимий опір розтіканню струму в заземленні: Rз = 4 Ом (для мереж з напругою до 1000 В).
2. Визначаємо питомий опір ґрунту, rтабл, який рекомендовано для розрахунків, Ом×см.
3. Визначаємо підвищувальні коефіцієнти для труб вертикальних заземлювачів КП.Т та для з’єднувальної полоси КП.С, які враховують зміну опору ґрунту в різні пори року залежно від наявності опадів.
4. Знаходимо питомий розрахунковий опір ґрунту для вертикальних електродів (труб або стрижнів) з урахуванням несприятливих умов за допомогою підвищувального коефіцієнта:
,
Ом×см.
5. Визначаємо питомий розрахунковий опір ґрунту для горизонтального заземлювача (з’єднувальної смуги):
,
Ом×см.
6. Розраховуємо відстань від поверхні землі до середини вертикального заземлювача:
,
см.
де hз – глибина заглиблення труб, см;
lтр – довжина вертикального заземлювача.
7. Знаходимо опір розтіканню струму для одиночного вертикального заземлювача, який розташований нижче від поверхні землі:
,
Ом.
8.
Визначаємо відстань між вертикальними
заземлювачами hст із співвідношення
.
Для стаціонарних заглиблених заземлювачів
це співвідношення береться таким: с =
1.
,
см.
9. Розраховуємо необхідну кількість вертикальних заземлювачів без урахування коефіцієнта екранування:
,
шт.
Результат розрахунку округлюємо до найближчого цілого числа.
10. Знаходимо коефіцієнт екранування труб hЕ.Т при числі труб nТ (табл. 1.4).
11. Визначаємо необхідну кількість вертикальних заземлювачів з урахуванням коефіцієнта екранування:
,
шт.
Результат розрахунку округлюємо до найближчого цілого числа.
12. Знаходимо розрахунковий опір розтіканню струму при взятому числі вертикальних заземлювачів nТ.Е:
,
Ом.
13. Знаходимо довжину з’єднувальної смуги:
,
см.
14. Визначаємо опір розтіканню струму в з’єднувальній смузі:
,
Ом.
де hз – глибина заглиблення вертикальних заземлювачів, см;
bС – ширина з’єднувальної смуги, см.
15. Знаходимо коефіцієнт екранування для з’єднувальної смуги hЕ.З.С (табл. 1.5).
16. Визначаємо розрахунковий опір для розтікання електричного струму в з’єднувальній смузі з урахуванням коефіцієнта екранування:
,
Ом.
де nEC – дорівнює 1,
17. Знаходимо загальний розрахунковий теоретичний опір розтіканню струму від вертикальних заземлювачів та з’єднувальної смуги:
,
Ом.
Отриманий результат порівнюємо із допустимим за вимогами ПУЕ значенням опору розтіканню струму в заземленні: Rдоп = 4 Ом.
23. Порядок проведення випробування конденсаторів для підвищення коефіцієнта потужності.
Конденсатори Норми та періодичність перевірок і випробувань конденсаторів (конденсатори зв'язку, конденсатори відбору потужності, конденсатори підвищення коефіцієнта потужності, конденсатори для подільників напруги та конденсатори установок поздовжньої компенсації) повинні відповідати: - під час приймально-здавальних випробувань - під час капітального ремонту - у міжремонтний період 19.1 Вимірювання опору ізоляції Вимірювання виконується мегаомметром на напругу 2,5 кВ конденсаторів зв'язку, конденсаторів відбору потужності, конденсаторів подільників напруги, ізолюючих фарфорових підставок. Значення опору ізоляції між виводами конденсатора не нормується, але воно має бути не менше 100 МОм. Опір ізоляції ізолюючих фарфорових підставок конденсаторів вимірюється згідно з 24.2. 19.2 Вимірювання ємності 19.2.1 Ємність вимірюється у кожному елементі конденсатора Вимірювання ємності є обов'язковим після випробування конденсатора підвищеною напругою. Виміряні значення ємності конденсатора не повинні відрізнятись від значень, поданих у таблиці 32. 19.2.2 За наявності пристроїв для контролю конденсаторів під робочою напругою вимірюється ємнісний струм конденсаторів (групи конденсаторів). Оцінення стану конденсаторів здійснюється порівнянням виміряних значень (різниця не більше ніж 5 %) ємнісного струму конденсатора (групи конденсаторів) з попередніми значеннями вимірювань (під час приймально-здавальних випробувань або значеннями, одержаними для конденсаторів інших фаз або приєднань.
19.3 Вимірювання тангенса кута діелектричних втрат Тангенс кута діелектричних втрат вимірюється на конденсаторах зв'язку, відбору потужності та конденсаторах для подільників напруги. Виміряні значення tg δ не повинні перевищувати (за температури 20 °С) 0,3 % під час приймально-здавальних випробувань і 0,8 % - під час експлуатації. 19.4 Випробування конденсаторів підвищеною напругою Необхідність проведення випробування конденсаторів підвищеною напругою, значення випробної напруги та тривалість її прикладення визначаються заводськими інструкціями. 19.5 Випробування батареї конденсаторів Випробування провадиться трикратним увімкненням батареї на номінальну напругу з контролем значень струмів по усіх фазах. Струми в різних фазах не повинні відрізнятись один від одного більше ніж на 5 %.
