- •14. Циркуляція есп. Потенціальний характер есп
- •15.Електричний диполь та його характеристики. Обертаючий момент, діючий на диполь у зовнішньому есп
- •16.Полярні та неполярні діелектрики. Поляризація діелектриків. Вектор поляризації. Електричне зміщення(незавершене)
- •17.Сегнетоелектрики та їх властивості. П’єзо- та піроелектрики
- •Поляризованість сегнетоелектриків[ред. • ред. Код]
- •Застосування[ред. • ред. Код]
- •Типи речовин, в яких виникає п'єзоелектричний ефект[ред. • ред. Код]
- •Приклади п'єзолектриків[ред. • ред. Код]
- •21.Енергія есп. Густина енергії
- •23. Ерс джерела струму
- •24. Опір провідника. Питомий опір провідника та його температурна залежність. Провідність провідника
- •25. Класична теорія електронної провідності металів( основні положення, досягнення та недоліки)
- •26. Рухливість носіїв заряду та її зв’язок з питомою електропровідністю провідника(доповнить)
- •27. Закон Ома
- •Перше правило Кірхгофа[ред. • ред. Код]
- •Друге правило Кірхгофа[ред. • ред. Код]
- •Використання[ред. • ред. Код]
- •29. Закон Джоуля-Ленса(дві форми). Потужність тепловиділення та густина
- •Визначення[ред. • ред. Код]
- •Закон Джоуля-Ленца в диференційній формі[ред. • ред. Код]
- •32. Циркуляція мп. Закон повного струму. Вихровий характер мп
- •33. Теорема Гауса для мп
- •Теорема Гауса в диференціальній формі[ред. • ред. Код]
- •Теорема Гауса для полів у середовищі[ред. • ред. Код]
- •Магнітне поле[ред. • ред. Код]
- •34. Сила Лоренца. Окремі випадки дії сили Лоренца
- •35. Магнітна взаємодія двох паралельних провідників зі струмом. Визначення Ампера
- •37. Робота з переміщення провідника зі струмом у мп. Магнітний потік
- •Вектор намагніченості[ред. • ред. Код]
- •Фізична природа[ред. • ред. Код]
- •Зв'язок з напруженістю магнітного поля[ред. • ред. Код]
- •42. Феромагнетики та їх властивості
- •43. Явище ем-індукції. Закон Фарадея. Правило Ленца та приклади його застосування
- •44. Струми Фуко
- •45.Скін-ефект
- •Наслідки скін-ефекту[ред. • ред. Код]
- •46. Взаємна індукція
- •48. Мп довгого соленоїда. Індуктивність довгого соленоїда
- •49. Енергія мп. Густина енергії
- •51. Загальна характеристика теорії Максвелла
- •52. Рівняння Максвелла
51. Загальна характеристика теорії Максвелла
Из закона Фарадея (см. (123.2)) =–dФ/dtследует, чтолюбоеизменение сцепленного с контуром потока магнитной индукции приводит к возникновению электродвижущей силы индукции и вследствие этого появляется индукционный ток. Следовательно, возникновение э.д.с. электромагнитной индукции возможно и в неподвижном контуре,находящемся в переменном магнитном поле. Однако э.д.с. в любой цепи возникает только тогда, когда в ней на носители тока действуют сторонние силы — силы неэлектростатического происхождения (см. § 97). Поэтому встает вопрос о природе сторонних сил в данном случае.
Опыт показывает, что эти сторонние силы не связаны ни с тепловыми, ни с химическими процессами в контуре; их возникновение также нельзя объяснить силами Лоренца, так как они на неподвижные заряды не действуют. Максвелл высказал гипотезу, что всякое переменное магнитное поле возбуждает в окружающем пространстве электрическое поле, которое и является причиной возникновения индукционного тока в контуре. Согласно представлениям Максвелла, контур, в котором появляется э.д.с., играет второстепенную роль, являясь своего рода лишь «прибором», обнаруживающим это поле.
Итак, по Максвеллу, изменяющееся во времени магнитное поле порождает электрическое поле ЕB, циркуляция которого, по (123.3),
(137.1)
где ЕBl —проекция вектораЕBна направлениеdl.
Подставив в формулу (137.1) выражение (см. (120.2)), получим
Если поверхность и контур неподвижны, то операции дифференцирования и интегрирования можно поменять местами. Следовательно,
(137.2)
где символ частной производной подчеркивает тот факт, что интеграл BdSявляется функцией только от времени.
Согласно (83.3), циркуляция вектора напряженности электростатического поля (обозначим его EQ) вдоль любого замкнутого контура равна нулю:
(137.3)
Сравнивая выражения (137.1) и (137.3), видим, что между рассматриваемыми полями (EB иЕQ) имеется принципиальное различие: циркуляция вектораEBв отличие от циркуляции вектораEQне равна нулю. Следовательно, электрическое полеEB, возбуждаемое магнитным полем, как и само магнитное поле (см. § 118), являетсявихревым.
52. Рівняння Максвелла
ж. К. Максвелл записав свої геніальні рівняння в 1865 р. Рівняння Максвелла - це фундаментальні рівняння електродинаміки, які описують електромагнітні явища в будь-якому середовищі. Вони узагальнюють експериментальні і теоретичні праці фізиків першої половини XIX ст. і, насамперед, дослідження М. Фарадея. Основні закони електродинаміки Максвелл сформулював у вигляді чотирьох рівнянь, які подамо в інтегральній формі, як в найбільш простій і наочній.
Перше
рівняння Максвелла спирається
на закон Біо-Савара-Лапласа та поняття
струму зміщення. Виділимо в провіднику,
в якому існує змінний струм, довільну
площадку
обмежену
контуром
Тоді
(2.88)
де
-
проекція вектора напруженості магнітного
поля на напрям дотичної до контура
у
даній точці,
-
нормальна до вибраної площадки складова
густини струму провідності,
-
нормальна до площадки складова вектора
електричної індукції. Тут вжита частинна
похідна dD/dt, щоб
врахувати факт залежності D як
від часу, так і від просторової
координати. Струм зміщення виникає лише
тоді, коли D змінюється
з часом. Це рівняння показує, що магнітне
поле вихрове і що воно виникає незалежно
від наявності постійних магнітів.
Виникнення магнітного поля зумовлене
двома факторами: рухом електричних
зарядів (струм провідності) і зміною в
часі електричного поля (струм зміщення).
Друге рівняння відображає закон електромагнітної індукції Фарадея:
ЕРС,
як відомо, дорівнює роботі сторонніх
сил по переміщенню одиничного заряду,
тобто
тому
матимемо
(2.89)
де
— проекція
вектора напруженості електричного поля
на напрям дотичної до контура у даній
точці,
-
нормальна до поверхні складова вектора
магнітної індукції. З цього рівняння
видно, що крім електростатичного поля
в природі існує електричне поле, джерелом
якого є змінне магнітне поле. Всяка
зміна електричного поля зумовлює появу
змінного магнітного поля, лінії
напруженості якого замкнені і
охоплюють лінії електричного поля
(перше рівняння); всяка зміна магнітного
поля зумовлює появу змінного електричного
поля, лінії напруженості якого замкнуті
й охоплюють лінії магнітного поля (друге
рівняння).
Третє рівняння Максвелла показує, що джерелом електричного поля є електричні заряди:
Ліва частина цього рівняння - потік вектора індукції електричного поля через замкнену поверхню площею 5.
Четверте рівняння відображає факт відсутності магнітних зарядів. Повний потік вектора магнітної індукції В через замкнену поверхню площею S дорівнює нулю:
Наведені
рівняння Максвелла не враховують будову
речовини і взаємодію електромагнітного
поля з частинками речовини. Вплив
середовища на електромагнітне поле
задається через його електропровідність,
а також діелектричну ε і
магнітну
проникності.
Тому до рівнянь Максвелла слід додати
ще три рівняння, які називаються
матеріальними:
Рівняння Максвелла описують величезне коло явищ (електродинаміка, оптика, електротехніка, радіотехніка, астрофізика, фізика плазми тощо). Теорія Максвелла не тільки пояснила вже відомі факти, а й передбачила нові і важливі явища. Абсолютно новим у цій теорії було припущення Максвелла про магнітні поля струмів зміщення. На основі цього припущення Максвелл предбачив існування електромагнітних хвиль, тобто змінного електромагнітного поля, яке поширюється в просторі з певною швидкістю. Теоретичне дослідження властивостей електромагнітних хвиль привело згодом Максвелла до створення електромагнітної теорії світла. Пізніше експериментальне вдалося отримати електромагнітні хвилі і провести досліди, які блискуче підтвердили електромагнітну теорію світла, а з нею і всю теорію Максвелла.
