8. Thompson John Brookshire. The Media and Modernity: a Social Theory of the Media. – Cambridge: Polity; Stanford: Stanford University Press, 1995. – 314 p.

Томпсон Джон Брукшир. ЗМІ і сучасність: Соціальна теорія масової інформації. – Кембридж-Стенфорд, 1995. – 314 с.

В праці відомого англійського соціолога Дж. Томпсона досліджуються місце і роль мас-медіа в житті сучасного суспільства. Методологічним підґрунтям аналізу слугують положення вчення Г.-Г. Гадамера, Ю. Габермаса та П. Рікера, критично осмислені автором.

Насамперед, дослідник зауважує, що розвиток засобів масової комунікації суттєво трансформував просторову і часову структуру соціального життя, створив нові форми впливу і взаємодії, зумовив виникнення нових суспільних інституцій.

За переконанням вченого, ставлення представників Франкфуртської школи до індустрії культури було невиправдано негативним: сучасні мас-медіа не позбавляють можливості критичного мислення, проте надають різного роду інформацію, до якої ми раніше не мали доступу. Вчений наголошує, що члени Франкфуртської школи та Ю. Габермас помилялись також у тому, що вважали людей лише пасивними реципієнтами повідомлень ЗМІ. На думку Дж. Томпсона, «повідомлення мас-медіа здебільшого обговорюються під час їхнього сприйняття і після цього <…>, трансформуються у безперервному процесі розповідей і переказів, інтерпретацій та реінтерпретацій, коментування, насмішок і критики <…>. Сприймаючи повідомлення і повсякчас вносячи їх у наше життя <…>, ми постійно формуємо і переформовуємо наші навички та запас знань, перевіряючи наші відчуття і смаки, а також розширюючи межі нашого досвіду» [pp. 42–43].

Чільне місце у томпсонівській теорії мас-медіа посідає розмежування трьох видів комунікації: міжособистісної («лицем до лиця»), опосередкованої, опосередкованої квазі-взаємодії. Міжособистісна взаємодія, до прикладу, спілкування на вечірці, містить багато «ключів», якими люди користуються, щоб сповнити змістом висловлювання інших. Опосередкована взаємодія, заснована на використанні технологічних засобів – паперу чи електронного зв’язку, «розгортається в часі і просторі, тобто виходить далеко за межі звичайної міжособистісної взаємодії <…>, однак при цьому позбавлена різноманіття “ключів”, використовуваних в розмові “лицем до лиця”» [p. 98]. Опосередкована квазі-взаємодія є різновидом суспільних відносин, створюваних засобами масової інформації. Вона розгортається в часі і просторі, проте нікого безпосередньо не пов’язує: звідси термін «квазі-інтеґрація».

Два перших види взаємодії мають «діалогічний» характер. Опосередкована квазі-інтеґрація є «монологічною». До прикладу, телепрограма є односторонньою формою комунікації. Люди, що дивляться програму, можуть обговорювати її і, можливо, адресувати деякі репліки телеприймачеві, але, звісно, він їм не відповідає.

На думку Дж. Томпсона, у сучасному інформаційному просторі третій вид взаємодії домінує над двома іншими. Мас-медіа змінюють співвідношення публічного та особистого в нашому житті: до сфери першого зараз належить набагато більше, аніж раніше, і це призводить до суперечок та протиріч.

Загалом, в межах даної дисертаційної розвідки дослідження Дж. Томпсона важливе, насамперед, тим, що створює концептуальне підґрунтя аналізу правових аспектів взаємодії мас-медіа та суспільства.