- •1.Укр.Мова-державна-мова в Україні. Державна мова й мови нац. Меншини.
- •2.Походження назви «Україна», «український». Основні етапи становлення і розвитку української мови.
- •3.Літературна мова як вищий щабель розвитку мови. Поняття мовної норми. Види норм.
- •4.Стилі сучасної української літературної мови. Науковий стиль його риси.
- •5. Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль його риси.
- •7. Культура мовлення. Комунікативні ознаки мовлення(багатство, чистота, виразність, доречність).
- •8. Особливості усної форми мови. Орфоепічні норми. Словесний і фразовий наголос. Милозвучність мови.
- •9. Культура писемного мовлення фахівця. Особливості писемної мови форми мови.
- •10.Технічні правила оформлення рукописних та машинописних текстів. Оформлення адреси.
- •11. Оформлення списку літератури. Правила цитування.
- •12.Рубрикація текстів.
- •13. Орфографічні та технічні правила переносу. Загальноприйняті та індивідуальні правила скорочування слів та словосполучень. Правила написання цифр та символів.
- •14. Види усного спілкування за професійним спілкуванням. Жанри публічних виступів. Композиція мовлення.
- •15. Службова бесіда. Правила ведення службової бесіди.
- •16. Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні. Доцільність використання у фаховому мовленні іншомовної лексики.
- •17. Історія становлення і розвитку української термінології. Основні термінологічні словники.
- •19. Багатозначні слова і контекст. Системність лексики української мови(синонімія, антонімія), специфіка виявлення системності у термінології. Особливості вживання термінів-синонімів.
- •20. Явище лексичної омонімії. Міжмовна омонімія, її небезпека. Пароніми.
- •21. Явище суржику. Шляхи і методи запобігання появи та подолання суржику в мовленні фахівця.
- •22. Стилістичні норми укр. Мови. Стилістичні помилки в діловому та наукових стилях: тавтологія, плеоназм, штампи.
- •24.Особливості використання граматичних форм прикметників та займенників у професійному мовленні. Використання форм ступенів порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників.
- •25. Правопис та відмінювання імен та імен по батькові. Типи прізвищ та особливості їх словозміни.
- •26.Правопис та відмінювання кількісних(цілих і дробових) та порядкових числівників. Написання відчислівникових слів.
- •30. Складні випадки керування й узгодження. Узгодження прикметника з іменником на означення певних професій. Особливості поєднання іменників зі словами числового значення.
24.Особливості використання граматичних форм прикметників та займенників у професійному мовленні. Використання форм ступенів порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників.
За лексичним значенням та граматичними властивостями прикметники поділяються на групи:
- Якісні – називають ознаки, властивості предмету більшою чи меншою мірою: Веселий, довгий, багатий, чистий;
- Відносні – називають ознаки предметів, дій, обставин: Ринкова економіка, приватне сільськогосподарське підприємство, весняний обробіток, річний раціон, добовий приріст;
- Присвійні – вказують приналежність предмета людині (тварині) і відповідають на питання чий? чия? чиє?: Батьків наділ, гусяче пір'я.
Для професійного мовлення характерне використання відносних прикметників, які уточнюють, конкретизують поняття: акціонерне товариство, земельний кодекс, ветеринарне законодавство. Якісні прикметники творять ступені порівняння, слід пам’ятати й правильно вживати форми ступенів порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників варто уникати, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами: Агрономові напрацювання – напрацювання агронома або агрономічні напрацювання, директорові розпорядження – розпорядження директора.
Прикметники на означення певних професій, посад узгоджуються з іменником лише в чоловічому роді: Головна бухгалтерка – головний бухгалтер, досвідчена зоотехнік – досвідчений зоотехнік. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками на позначення невизначеної кількості однорідних предметів, що існують у певній сукупності: Хірургічні прилади – хірургічне приладдя, пошкоджені коріння – пошкоджене коріння.
У професійному мовленні досить часто використовуються займенники. Займенник Ви вживається для підкреслення поваги, ввічливості. В спілкуванні з малознайомими особами чи особами старшими за віком, вживається займенник Ви: Повідомляю Вам. В писемному мовленні, в документах що пишуться від імені установи, організації (від 1 особи множини) займенник ми пропускається (Просимо, нагадуємо, звертаємось). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Адміністрація повідомляє… Правління визнало…) Займенник Я теж оминається, текст розпорядчих документів починається дієсловом у першій особі однини (Наказую… Пропоную…). Присвійний займенник Свій не вживається в професійному мовленні, оскільки він дублює вже наявне слово (Бригадир не справився зі своїми обов’язками – бригадир не справився з обов’язками). Вміле використовування займенників у професійному спілкуванні впливає на успіх у вирішенні виробничих проблем, результати ділових та службових бесід.
25. Правопис та відмінювання імен та імен по батькові. Типи прізвищ та особливості їх словозміни.
Українські прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами українського правопису. Наприклад: Литвиненко, Гапоненко, Писаренко Шевченко, Марченко, Муляр, Кравченко, Назар, Удовенко, Пугач, Солов'яненко.
Ряд прізвищ слов'янського походження в українській мові мають деякі особливості:
1) у російських прізвищах ё передається сполученням йо на початку слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних, якщо ё у вимові відповідає сполученню йо. Наприклад: Йоржик, Майоров, Муравйов, Соловйов, Воробйов; 2) якщо ё означає звук о після м'якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ьо. Наприклад: Синьов, Дегтярьов, Пушкарьов, Лавреньов, Треньов;
3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц завжди пишеться о. Наприклад: Чижов, Свящов, Балашов, Лихачов, Лобачов, Кольцов. У ненаголошеній позиції пишеться е. Наприклад: Горячеє, Чебишев, Коришев, Солнцев, Кривенцев, Плющев, Лещев;
4) російська літера е після приголосних передається в українській мові літерою е. Наприклад: Мельник, Вербицький, Леонов, Мошек, Сапек. Але звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передається буквою є. Наприклад: Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна, Пєшковський, Лєтов, Мєстківський;
5) російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою і. Наприклад: Іващенко, Івко, Ісаченко, Ісаєв, Іллєнко, Нікітін. Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Наприклад: Живков, Жиловенко, Жигалюк, Кочигін, Чигрін, Чирва, Шиша-рова, Шишацький, Щиглов, Щипачов;
6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передається через ї. Наприклад: Руїн, Воїнович, Мар'їн, Захар 7нов, Ільїн, Переїденко;
7) російська літера ы завжди передається через и. Напиклад: Фортали, Черниш, Малишевський, Цимбал, Циганенко, Цвелих, Білих, Куцих;
8) літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов. Наприклад: Мироненко, Сидоров, Тихонов, Максимов;
9) російський суфікс -ев, -еев передається через є після всіх приголосних, крім шиплячих та ц. Наприклад; Матвєев, Андрєєв, Федосєєв, Євсєєв, Патрікєєв, Веденєєв; Лаптєв;
10) у префіксі при- завжди пишеться и. Наприклад: Приходько, Присяжнюк, Прилуцький, Пригорілов, Прибережний;
11) у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Наприклад: Пашкевич, Зінкевич, Мазуркевич, Базилевич, Зозулевич; Перепелятник, Рудик, Цилюрик, Дудник, Малик, Антосик.
12) слов'янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Наприклад: Вишневецький, Новицький, Липовицький, Іваницький, Жванецький.
Всі прізвища в укр.. мові відмінюються за двома типами: іменниковим та прикметниковим.
Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на -а, -я, відмінюються як відповідні іменники І відміни:
Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням -і змінюються на з, ц, с:Ольга - Ользі, Палажка - Палажці, Солоха – Солосі.У жіночих іменах типу Параска в родовому відмінку множини в кінці основи між приголосними з'являється звук о:Парасок, Одарок. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та о, відмінюються як відповідні іменники ІІ відміни. В іменах типу Антін, Нестір, Ничипір, Прокіп, Сидір, Тихіш, Федір і виступає тільки в називному відмінку, у непрямих – о. Ім'я Лев при відмінювання має паралельні форми: Лева і Льва, Левові й Львові та ін. Імена, що закінчуються в називному відмінку на -р, у родовому мають закінчення –а:Віктор - Віктора, Макар - Макара, Світозар - Світозора, але Ігор - Ігоря, Лазар – Лазаря. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники ІІІ відміни: Любов-Любові.
ІМЕНА ПО БАТЬКОВІ
При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси -ович, -йович. Наприклад: Русланович, Сергійович, Іванович, Ігорович, Юрійович, Максимович, Євгенович, Богданович, Андрійович, Маркіянович, Васильович, Семенович.
При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), після голосних -ївн(а). Наприклад: Миколаївна, Іванівна, Юліанівна, Лук'янівна, Ярославівна, Артемівна, Владиславівна, Василівна, Бориславівна, Романівна, Олександрівна, Сергіївна.
Деякі з імен по батькові випадають з цих загальних правил. їх слід пам'ятати.
Григорій — Григорович, Григорівна; Сава — Савич (-ович), Савівна; Ілля—Ілліч, Іллівна; Микита —Микитович, Микитівна; Яків — Якович (-левич), Яківна (-лівна); Лука —Лукич, Луківна.
У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише закінчення -івн(и), -ївн(и), у давальному - -івн(і), -ївн(і).Наприклад: Р. в. Людмили Тимофіївни (неправильно: Тимофі-ївної)Д. в. Вікторії Володимирівні (неправильно: Володимирівній).
