- •1.Укр.Мова-державна-мова в Україні. Державна мова й мови нац. Меншини.
- •2.Походження назви «Україна», «український». Основні етапи становлення і розвитку української мови.
- •3.Літературна мова як вищий щабель розвитку мови. Поняття мовної норми. Види норм.
- •4.Стилі сучасної української літературної мови. Науковий стиль його риси.
- •5. Стилі сучасної української літературної мови. Офіційно-діловий стиль його риси.
- •7. Культура мовлення. Комунікативні ознаки мовлення(багатство, чистота, виразність, доречність).
- •8. Особливості усної форми мови. Орфоепічні норми. Словесний і фразовий наголос. Милозвучність мови.
- •9. Культура писемного мовлення фахівця. Особливості писемної мови форми мови.
- •10.Технічні правила оформлення рукописних та машинописних текстів. Оформлення адреси.
- •11. Оформлення списку літератури. Правила цитування.
- •12.Рубрикація текстів.
- •13. Орфографічні та технічні правила переносу. Загальноприйняті та індивідуальні правила скорочування слів та словосполучень. Правила написання цифр та символів.
- •14. Види усного спілкування за професійним спілкуванням. Жанри публічних виступів. Композиція мовлення.
- •15. Службова бесіда. Правила ведення службової бесіди.
- •16. Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні. Доцільність використання у фаховому мовленні іншомовної лексики.
- •17. Історія становлення і розвитку української термінології. Основні термінологічні словники.
- •19. Багатозначні слова і контекст. Системність лексики української мови(синонімія, антонімія), специфіка виявлення системності у термінології. Особливості вживання термінів-синонімів.
- •20. Явище лексичної омонімії. Міжмовна омонімія, її небезпека. Пароніми.
- •21. Явище суржику. Шляхи і методи запобігання появи та подолання суржику в мовленні фахівця.
- •22. Стилістичні норми укр. Мови. Стилістичні помилки в діловому та наукових стилях: тавтологія, плеоназм, штампи.
- •24.Особливості використання граматичних форм прикметників та займенників у професійному мовленні. Використання форм ступенів порівняння прикметників. Вживання присвійних прикметників.
- •25. Правопис та відмінювання імен та імен по батькові. Типи прізвищ та особливості їх словозміни.
- •26.Правопис та відмінювання кількісних(цілих і дробових) та порядкових числівників. Написання відчислівникових слів.
- •30. Складні випадки керування й узгодження. Узгодження прикметника з іменником на означення певних професій. Особливості поєднання іменників зі словами числового значення.
14. Види усного спілкування за професійним спілкуванням. Жанри публічних виступів. Композиція мовлення.
Ділова бесіда. Мета зустрічі між двома чи більше діловими партнерами — обговорити, вирішити певні питання, налагодити комерційні стосунки тощо.
Уміння вислухати людину, зрозуміти її — неабияке мистецтво, тому під час ділової бесіди віддають перевагу тим співрозмовникам, які уважно сприймають висловлювані погляди і докази свого партнера та говорять лише по суті, стежачи при цьому за його реакцією і відповідно коригуючи власні дії.
З урахуванням залежності ефективності розмови від поведінки і характеру її учасників, вичленовують такі основні моменти будь-якої ділової бесіди:
1. Встановлення місця й часу зустрічі.
2. Спосіб вступу в контакт.
3. Постановка мети.
4. Фіксування домовленості й вихід із контакту.
Є кілька різновидів ділових бесід залежно від мети і характеру поставленого завдання.
Службова бесіда — один із різновидів ділової бесіди. Найчастіше — це розмова керівника з підлеглим.
Телефонна розмова – один з різновидів усного ділового мовлення. Має свої специфічні особливості, оскільки співрозмовники не бачать одне одного. Тому в ділових телефонних розмовах слід якомога ширше використовувати лексичні можливості української мови: багату синоніміку, точність термінології. Обов'язково уникайте елементів професійного жаргону, діалектизмів, елементів просторіччя (зневажливих слів, образливої іронії, негативних експресивних оцінок). Володіючи формулами ввічливості, не забувайте про інтонаційні можливості мовлення.
Ділове спілкування по телефону можна подати у вигляді схеми.
1. Початковий етап спілкування — момент встановлення зв'язку.
2. Повідомлення мети дзвінка — виклад справи.
3. Завершення телефонного спілкування — закінчення розмови.
Жанри публічних виступів
Публічний виступ — це один з видів усного ділового спілкування. Залежно від змісту, призначення, способу проголошення та обставин спілкування виділяють такі основні жанри публічних виступів:
1) громадсько-політичні промови (лекції на громадсько-політичні теми, виступи на мітингах, на виборах, звітні доповіді, політичні огляди);
2) академічні промови (наукові доповіді, навчальні лекції, наукові дискусії);
3) промови з нагоди урочистих зустрічей (ювілейні промови, вітання, тости).
Кожен з перелічених видів має відповідне призначення, тобто переслідує певну мету — проіформувати, переконати чи створити настрій у відповідної аудиторії.
Мітингова промова звичайно має гостре політичне спрямування; вона злободенна, стосується суспільно значимої, хвилюючої проблеми.
Найчастіше на мітингах виступає не один, а кілька ораторів — кожен із короткою промовою. Вона, як правило, гаряча, заклична; оратор звертається насамперед до почуттів своїх слухачів. Тематика такої промови зазвичай не нова для слухачів, тому завдання оратора — виявити нові аспекти теми, підкріпити сказане новими фактами, щоб відоме сприймалося по-новому.
Ділова промова вирізняється більшою стриманістю в проявах емоцій, орієнтацією на логічний, а не на емоційний її вплив, аргументованістю.
Звітна доповідь — це особливо важливий і відповідальний публічний виступ, адже доповідач зобов'язаний правдиво, об'єктивно висвітлити факти й переконати слухачів у необхідності певних висновків і пропозицій.
Лекція є формою пропаганди наукових знань. У ній, як правило, йде мова про вже вирішені наукові проблеми, до того ж більш загальні. Усі види лекцій об'єднує те, що вони несуть слухачам певну суму знань і є процесом спілкування між промовцем і слухачем.
Наукова дискусія — це обговорення будь-якого спірного наукового питання. Наукові дискусії мають свою специфіку. Дуже важливо формулювати свої думки однозначними й точними словами; терміни й абстрактні слова, важливі для дискусії, слід витлумачити попередньо.
Ювілейна промова зазвичай присвячується якійсь даті (ювілеєві установи чи окремої особи). Цей тип промови характеризується святковістю, урочистістю, позаяк це своєрідний підсумок періоду діяльності. Манера виголошення — невимушена, безпосередня.
Для того, щоб навчитися добре, змістовно говорити, постійно збагачувати свої знання і досвід, удосконалювати освіту, інакше кажучи, всебічно розвивати свою особистість. Успіхів у ділових стосунках з людьми можна досягти лише за умови постійного вдосконалення власної особистості. Адже вміння добре говорити завжди розвивається одночасно з розширенням наукового, політичного чи професійного кругозору.
Людина, яка вміє правильно і гарно говорити, тактовно і терпляче вислуховувати співрозмовника, завжди посміхається і має задоволення від спілкування — це сучасна, ділова, цікава для оточення людина.
