9. Культура писемного мовлення фахівця. Особливості писемної мови форми мови.

Писемне мовлення для ділових людей, науковців, і медичних працівників у тому числі, дуже важливий елемент, бо саме через ділову документацію, листування, наукові праці встановлюються певні ділові контакти, описуються певні професійні процеси, доводяться до читача наукові ідеї, погляди.

Писемне мовлення відрізняється від усного такими особливостями:

1) фіксується графічними знаками (в основному літерами, рідше малюнками, схемами, таблицями);2) воно завжди вторинне і спирається на усне мовлення;3) має форму в основному монологічну;4) пов’язане з попереднім обдумуванням;5) характеризується більшою регламентацією мовних засобів, точнішим добором відповідної лексики;6) чітко підпорядковується стилю і типу мовлення;7) у ньому є повний і ґрунтовний виклад думок;8) редагування думки і форми її вираження;9) самоаналіз написаного.

Писемне мовлення визначається як загальною культурою суспільства, так і культурою кожного його члена зокрема. Воно є віддзеркаленням культури розумової і культури усного мовлення. Тому все, що було сказано про мовленнєве спілкування в різних сферах життєдіяльності людини, має проекцію й на писемну форму мовлення, особливо на наукове писемне мовлення.

10.Технічні правила оформлення рукописних та машинописних текстів. Оформлення адреси.

Головні вимоги до документів, що виготовляються машинописним способом а також за допомогою друкувальних пристроїв, визначає ГОСТ 6.38-90. Організаційно-розпорядчі документи оформляють на папері формату А4 (294x210) та А5 (146x210). Якщо текст документа займає більше однієї сторінки, то на другу сторінку не можна переносити один підпис, на ній має бути не менше двох рядків тексту. Береги документа — це площі, призначені для закріплення документа в технічних засобах зберігання, а також для нанесення спеціальних позначок та зображень. Встановлено такі розміри берегів формуляра-зразка:v лівого — 20 мм (8 пробілів); v правого — не менше ніж 8 мм (3—4 пробіли); v верхнього — не менше ніж 10 мм (3—4 інтервали); v нижнього — не менше ніж 8 мм (2—4 інтервали). Якщо документ оформляють також і на звороті аркуша (термін зберігання такого документа має становити не більше ніж 3 роки), то лівий і правий береги на звороті відповідно міняються місцями (лівий — 8 мм, правий — 20 мм), а верхній і нижній — залишаються без змін.У документах, що виготовляються на аркушах формату А4 і змістова частина яких має вигляд табличних форм, допускається розміщення основних реквізитів паралельно довгій стороні аркуша.

Від правильного написання поштової адреси на конверті безпосередньо залежить швидкість обробки, пересилання та доставки кореспонденції. Відповідно до загальних вимог написання адреси на конверті, прийнятим в Україну, адреса одержувача потрібно писати в правому нижньому кутку, адреса відправника - у лівому верхньому куті конверта.

Реквізити адреси слід розташовувати в такому порядку: Ім'я одержувача або відправника (приватна особа чи організація);Назва вулиці, номер будинку, номер квартири; Населений пункт; Регіон;П'ятизначний індекс; Країна

В Україні використовуються п'ятизначні поштові індекси. Перші дві цифри індексу вказують регіон (адміністративну одиницю). Інші три цифри вказують на номер локального відділення зв'язку. Адреса пишеться чітко і без виправлень, в ній не повинно бути знаків, що не відносяться до адреси. Всі адресні дані пишуться розбірливо або друкуються чорнилом будь-якого кольору, за винятком червоного, жовтого і зеленого. У правому верхньому кутку конверта повинно залишитися досить місця для наклеювання марок. При пересиланні поштою лист складають тестом всередину і запечатують в щільний конверт. Якщо лист вкладається в конверт з прозорим віконцем, то адресу одержувача пишеться в куті листа, і сам лист складається таким чином, щоб адреса одержувача опинявся саме в прозорому вікні. Вкладення в конверті з прозорим вікном для адресних даних не має зміщуватися за границі вікна - це важливо для зчитування адресних даних у процесі автоматичного сортування.