Мета приватизації в Україні

• формування приватного сектора національної економіки;

• розвиток малих та середніх підприємств, особливо у сфері роздрібної торгівлі і громадського харчування;

• розвиток конкурентного середовища;

• розвиток вільного підприємництва;

• створення передумов для формування середнього класу

49

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. У чому полягає відмінність формаційного і цивілізаційного підходів до періодизації суспільного розвитку?

2. Які критерії розвитку цивілізації існують в науці?

3. У чому полягає сутність економічної системи?

4. Якими критеріями визначається тип економічної системи?

5. Які ви знаєте структурні елементи економічної системи?

6. Які основні риси командно-адміністративної системи? Чому монополія державної власності в цій системі зробила економіку неефективною?

7. Які основні риси змішаної економіки?

8. Які спільні риси притаманні сучасним моделям ринкової економіки:

а) приватна власність;

б) акціонерна (корпоративна) власність;

в) державна власність;

г) різноманітні форми власності;

д) монополія держави;

е) соціальне забезпечення всіх верств населення.

9. Знаючи характерні риси різних економічних систем, проаналізуйте недоліки і переваги кожної із них. Обґрунтуйте, чому модель змішаної економіки

• найкращою серед інших економічних моделей.

10. Частка працівників на державних підприємствах Швеції на початку 90-х років сягала лише 7% від загального числа зайнятих. Чи можна, керуючись лише цим фактом, стверджувати, що економіка цієї країни є ―змішаною‖? Які додаткові факти могли б знадобитися вам для ґрунтовнішої відповіді?

10. Яке місце належить власності в економічному розвитку суспільства?

10. Які типи власності ви знаєте? Чим принципово вони відрізняються?

10. Які з наведених положень належать до характерних рис форм власності?

а) багатоструктурність за своїм змістом;

б) історичність існування;

50

в) відсутність різноманітних структур;

г) ефективність певної форми визначає конкуренція.

14. Що таке роздержавлення і приватизація, чому вони є важливим етапом переходу до багатоукладної економіки?

51

Тема 4. Теоретичні основи ринкової економіки

Весь життєвий устрій первісного племені характеризувався надзвичайною узгодженістю інтересів окремих осіб… Обміну не було, або майже не було, продукти споживалися в тому господарстві, де вони вироблялися.

М.Туган-Барановський

Тільки-но відбувається обмін товарами, негайно стає чути й шелест грошей.

Ф.Бродель

Праця - батько багатства, земля – його мати

В.Петті

З попередніх тем про економічне життя суспільства зрозуміло, що головною метою виробництва є створення економічних благ для максимального задоволення людських потреб. Виробництво економічних благ забезпечується за допомогою ефективного розподілу і використання обмежених економічних ресурсів. Історичний досвід показує, що найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка. Саме в умовах ринку найкраще вирішуються три фундаментальні проблеми економіки – що, як і для кого виробляти? Саме тому тема «Теоретичні основи ринкової економіки» займає особливе місце в економічній теорії.

Мета вивчення теми – опанування студентами принципів ринкової організації економічної системи суспільства, з‘ясування об‘єктивних факторів становлення і еволюції товарної форми виробництва, історичного процесу виникнення грошей та їх еволюцію, розкриття механізму функціонування ринкової економіки та інститутів ринкової інфраструктури.

У результаті вивчення теми студент повинен

знати поняття: товарне виробництво, суспільний поділ праці, гроші,

паперові гроші, функції грошей, грошовий обіг, грошова система, банкнота,

функції ринку, домогосподарство, фірма, держава, інфраструктура ринку, біржа,

52

попит, закон попиту, пропозиція, закон пропозиції, ринкова рівновага, ціна,

конкуренція;

вміти: пояснити закономірності еволюції натурального господарства в товарне; проаналізувати суть грошей і їхні функції, оцінювати позитивні і негативні сторони ринку; розрізняти особливості функціонування різних ринків;

проаналізувати значення ринкової інфраструктури; розрізняти цінові і нецінові фактори, що пливають на економічну поведінку споживача та товаровиробника;

аналізувати дію законів попиту і пропозиції; аналізувати способи збалансування ринку та встановлення на ньому рівноважних цін; передбачати наслідки впливу різних факторів попиту і пропозиції на зміну рівноважних параметрів ринку;

приймати обґрунтовані рішення щодо змін поведінки споживачів і виробників у випадку відхилень ринкових цін від рівноважних.

ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА

Історично людство знає дві форми виробництва: натуральну і товарну.

Натуральне господарство було першою формою господарювання, де продукти виробляються лише для внутрішнього споживання, задоволення потреб самих виробників. Таке виробництво було низькопродуктивним, його характеризують використання ручної праці та нерозвиненість людських потреб. Поступово його витіснила ефективніша форма організації суспільного виробництва – товарна.

Товарне виробництво означає виготовлення продуктів для обміну через купівлю-продаж на ринку.

Загальною умовою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці, тобто спеціалізація виробників на виготовленні окремих видів економічних благ або виконанні певних виробничих операцій. Суспільний поділ праці виник ще в надрах древнього суспільства. Відомі три великі суспільні поділи праці:

перший – скотарські племена відділилися від землеробських (5-7 тисячоліть тому); другий – відокремлення ремесла як виду діяльності; третій – відокремлення торгівлі і формування прошарку купців.

53

Поділ праці, який приносить вигоду суспільству – зростає продуктивність праці, постійно ускладнюється. Він виражає специфіку сучасних економічних відносин і передбачає кооперацію праці.

Причиною товарного обміну є економічна відокремленість виробників на основі приватної власності. Виробники самостійно вибирають вид господарської діяльності, вирішують що і скільки виробляти, розпоряджаються виготовленою продукцією на свій страх і ризик. Економічна відокремленість перетворює обмін продуктами в товарообмін на основі еквівалентності.

В умовах товарного виробництва продукти стають товарами. Товар -

продукт, виготовлений для обміну, що має дві основні характеристики:

споживну вартість і вартість. Товари задовольняють потреби не виробників, а

споживачів. Продукт набуває суспільної форми товару під час реалізації на ринку. В принципі товаром може бути все, що купується-продається людьми.

Розвиток товарного виробництва означає існування різних його типів

(просте, підприємницьке і державне товарне виробництво) і характеризується ускладненням товарообміну. Історично першою формою товарного обміну був натуральний чи бартерний обмін. Із розвитком суспільства, поглибленням спеціалізації праці та виникненням грошей виникає товарно-грошовий обмін, де гроші виконують роль посередника в обмінних операціях.

Гроші – це продукт історичного розвитку товарного виробництва, товар особливого роду, який виконує роль загального еквівалента при обміні. Розвиток суспільного поділу праці і товарного виробництва привели до того, що із всіх товарів виділяється один товар, який стає загальним еквівалентом. Найповніше суть грошей розкривається через функції, які вони виконують: міра вартості,

засіб обігу, засіб нагромадження. Функцію міри вартості гроші виконують,

оскільки за допомогою грошей визначають ціни (вартість, цінність) всіх інших товарів. Функцію засіб обігу гроші виконують, обслуговуючи процес реалізації товарів і послуг, виступаючи посередником між продавцем і покупцем. Функція

засіб нагромадження означає, що гроші використовуються для створення та нагромадження багатства.

54

На початковому етапі гроші були представлені різними товарами. Так, у

стародавніх греків роль грошей виконувала худоба, у скандинавських народів – шкури тварин, в Індії – перлини, в Ісландії – риба, у Монголії – чай, в Київській Русі – хутро куниць. Проте неможливість довільного поділу і тривалого зберігання зумовили перехід від товарних до металевих грошей.

Грошова система, в якій за сріблом та золотом законодавчо закріплюється роль грошей, називається біметалізмом. Біметалізм існував від XVI до середини XIX ст.

Перетворення золота (монометалізм) відбулося завдяки його фізичним властивостям і високій вартості. В Київській Русі за часів Володимира Великого на золотих монетах було зображено державний герб – тризуб.

Проте золоті монети з часом зношувалися, утруднювали обмін, їх можливо вилучати з обігу і переплавляти. тому були замінені символічними грошима – монетами із дешевих сплавів та паперовими грошима. Паперові гроші – це номінальні знаки повноцінних грошей в обігу. Вважається, що перші паперові гроші з‘явилися в Китаї у ХІІ ст. У Росії вони були випущені 1769 року, майже через 200 років після появи їх у Франції.

В сучасних умовах функціонують також банківські гроші (безготівкові гроші в межах банківської системи) та електронні гроші. Можливість здійснення платежів за допомогою комп‘ютерних та телекомунікаційних технологій означає використання сучасних електронних грошей.

Гроші є основним інструментом функціонування ринкової економіки.

Гроші здійснюють грошовий обіг, тобто рух у готівковій і безготівковій формах,

який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в державі. Формою організації грошового обігу є грошова система.

Товарно-грошові операції потребують певної кількості грошей для обігу.

Цю кількість визначає закон грошового обігу, який виражає об'єктивні зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей, товарною масою, цінами товарів, що піддягають реалізації, та швидкістю обігу грошової одиниці. Згідно цього закону

(рівняння Фішера), кількість грошей, необхідних для обігу, є в прямій залежності від товарів і послуг, що реалізуються, і рівня цін та в оберненій залежності від

55

швидкості обігу грошової одиниці. Держава регулює грошовий обіг,

забезпечуючи його стабільність, що є важливою умовою ефективного розвитку національної економіки.

Товарне виробництво є матеріальною основою і глибинним змістом ринкових відносин. Відповідно розвиток товарних відносин визначає еволюцію ринкових відносин і ринкової економіки.

Ринок – це система економічних відносин, що виникають у сфері обігу у зв‘язку з купівлею-продажем товарів чи послуг за цінами, які формуються на основі взаємодії попиту та пропозиції в результаті конкуренції. Ця система економічних відносин є суттю ринкової системи господарювання, принципами функціонування якої є: економічна свобода, яка тримається на приватній власності та свободі підприємництва; конкуренція; автоматизм регулювання.

Економічна свобода визначає рівноправне становище суб‘єктів господарювання,

визначає повну їх відповідальність за свої дії та формує особистий інтерес підприємця (отримання прибутку). Конкуренція виконує роль регулюючого механізму, який дає змогу раціонально розподіляти ресурси і орієнтувати виробництво на задоволення потреб споживачів. Коливання ринкових цін надає виробникам і споживачам різну інформацію: виробництво яких економічних благ треба збільшити, а яких – зменшити; які ресурси використовувати, щоб зменшити витрати виробництва; які блага купувати, а від яких слід відмовитись. Постійна взаємодія між попитом і пропозицією, тобто взаємодія між споживачами і виробниками забезпечує стійкий взаємозв‘язок між виробництвом і споживанням. Створюваний ринком взаємозв‘язок виробництва і споживання одночасно вирішує три завдання: задоволення платіжного попиту, реалізацію товарів і послуг, забезпечення виробництва економічними ресурсами.

Роль ринку в суспільному виробництві глибше розкривається через його функції. Ринок виконує низку функцій: інформаційну, регулюючу, стимулюючу,

інтегруючу, сануючу.

Суб‘єктами ринкових відносин є домогосподарства, фірми і держава. Їхню роль в економіці можна представити за допомогою моделі кругообігу ресурсів,

56

продуктів та доходів. Ця спрощена модель дає загальне уявлення про функціонування ринкової економіки: по-перше, показує взаємозв‘язок між суб‘єктами ринку через ринки ресурсів та продуктів; по-друге, відображає найважливіші потоки – «доходи-видатки» та «ресурси-продукти», які визначають систему ринкової економіки. На противагу кругообіг ресурсів, продуктів та доходів в адміністративно-командній економіці відбувається без посередництва ресурсних ринків, оскільки тотальна державна власність повністю заперечує ринкові принципи господарювання.

Ринкова система є найефективнішою формою економічного життя суспільства. Проте попри суттєві переваги ринок має низку недоліків

(виникнення монополій, інфляція, бідність, безробіття, екологічні проблеми,

суспільні блага тощо), це зумовлює активну регулятивну роль держави в сучасній економіці, яку ми розглянемо в темі 9.

Ринкова система як складна система економічних відносин товарного обміну має власну структуру. Ринок структурують залежно від прийнятого критерію. Так, за територіальною ознакою виділяють місцевий, регіональний,

національний, світовий ринки; за ступенем конкуренції – ринок досконалої конкуренції, та ринки недосконалої конкуренції: монопольний; монополістичний;

і олігополістичний; за чинним законодавством – легальний (офіційний) та тіньовий (нелегальний) ринки; за характером продаж – оптовий (гуртовий) та роздрібний ринки.

Один з головних критеріїв структурування ринку – це класифікація за економічним призначенням об‘єктів ринку, тобто об‘єктами купівлі-продажу.

Згідно з цим критерієм, виділяють ринок економічних ресурсів, товарний та фінансовий ринок. Кожний із цих ринків має свою структуру і специфічний механізм функціонування.

На ринку економічних ресурсів формуються доходи суб‘єктів ринкової економіки: на ринку праці – заробітна плата, на ринку капітальних

(інвестиційних) благ – прибуток, на ринку землі – рента. Повноцінний і ефективний ринок праці, який є одним з найважливіших ресурсних ринків, має

57

такі ознаки: визнання унікальної цінності людської праці, яке фіксується у правових актах і соціальних інститутах; пріоритетність державного регулювання трудових відносин; створення нових і зміцнення існуючих соціальних інститутів для формування трудового потенціалу і удосконалення механізму мотивації до праці; постійний розвиток партнерських взаємовідносин між працівником і роботодавцем.

Товарний ринок включає ринки споживчих товарів, послуг, інформації,

житла, науково-технічних розробок та духовних і художніх благ. В історичному аспекті ринок споживчих товарів і ринок послуг виникли першими.

На фінансовому ринку відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів.

Він включає: 1) фондовий ринок, на якому купуються-продаються акції та інші цінні папери; 2) грошовий ринок, на якому формується кредитний процент; 3)

валютний ринок, де визначається курс валют.

Успішне функціонування ринкової економіки забезпечує ринкова інфраструктура, яка обслуговує як ринок загалом, так і окремі ринки.

Інфраструктура ринку – сукупність інститутів, служб, підприємств, організацій,

які забезпечують динамічну стабільність ринкової економіки.

Головними її структурними елементами є: біржі, банки та небанківські фінансові посередники, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські,

податкові та маркетингові установи, торгові доми, ярмарки тощо. Значне місце в ринковій інфраструктурі займає біржа, як організована форма оптового ринку.

Існують біржі товарні, фондові, праці, валютні, які обслуговують відповідні ринки.

Біржі полегшують фірмам реалізацію товарів, через систему угод та контрактів упорядковують стосунки покупців та продавців товарів та фінансових активів. Біржа праці здійснює посередницьку діяльність на ринку праці, сприяючи працевлаштуванню безробітних. Банки як важлива складова інфраструктури ринку створюють банківські гроші, кредитують ринкові суб‘єкти, виступають як інвестори,

вкладаючи гроші в цінні папери, надають консультативні та інші послуги. Фінансово-

кредитні посередники сприяють руху фінансових коштів від кредиторів до позичальників. Ярмарки, торгові центри, торгові доми, торгово-промислові палати

58

сприяють швидшій реалізації товарів. Зокрема, ярмарки, як періодичні чи регу-

лярні торги у відповідному місці, стали традиційними у світі, в тому числі на Україні (Сорочинський ярмарок).

Основними інструментами механізму ринкового саморегулювання є попит,

пропозиція і ціна, яка є результатом взаємодії попиту і пропозиції. Саме характер цієї взаємодії визначає економічні процеси як на рівні макроекономіки, так і на рівні мікроекономіки.

Попит показує кількість товарів і послуг, які можуть купити споживачі за певної ціни протягом певного періоду часу. Зміна величини попиту перебуває в оберненій залежності до зміни ціни на цей товар чи послугу, в цьому полягає закон попиту. Крім ціни на попит впливають також нецінові чинники. За незмінної ціни на товар чи послугу зміна нецінових чинників зумовлює зміну в попиті, що графічно зображується переміщенням кривої попиту. Попит окремого споживача на товар чи послугу за певної ціни є індивідуальним попитом.

Ринковий попит – це попит всіх споживачів на даний товар чи послугу за конкретної ціни.

Пропозиція – це кількість товарів чи послуг, які готові виробити і продати виробники за певної ціни. Закон пропозиції виражає глибинний зв'язок між змінами цін і кількістю продукції, яку готові виробити підприємства на ринок.

Зростання цін зумовлює збільшення обсягів виробництва, і навпаки. Пропозиція може змінюватись під дією змін нецінових чинників, вплив яких аналізується за незмінних цін на товари і послуги. Так само як і ринковий попит, ринкова пропозиція товару чи послуги є сумою пропозицій окремих виробників даного товару чи послуги за даної ціни.

На ринку ринковий попит і пропозиція взаємодіють між собою, в

результаті встановлюється ринкова рівновага. В умовах рівноваги випускається рівноважний обсяг випуску продукції, а рівноважна ціна влаштовує одночасно і покупців, і виробників. Ринок завжди прагне до рівноваги, яка змінюється під впливом нецінових чинників попиту і пропозиції.

59

Споживачі і виробники неоднаково реагують на зміну цін товарів і послуг.

Реакцію споживачів на зміну ціни визначає еластичність попиту за ціною, а

реакцію виробників на зміну ціни – еластичність пропозиції за ціною. Розуміння і розрахунок коефіцієнтів еластичності дає змогу виробникам правильно виробити поведінку фірми на ринку, визначаючи ціну і обсяг випуску товару. Зокрема,

якщо виробник товару, попит на який еластичний за ціною, намагається збільшити виторг, то він повинен ціну товару знизити, а відповідно, якщо товар,

попит на який є нееластичний за ціною, то виробник для збільшення виторгу повинен ціну підвищити. Використання коефіцієнтів цінової еластичності попиту і пропозиції на практиці дає можливість виробникам врахувати сумарний вплив різних чинників на зміну ринкового попиту і правильно виробити стратегію фірми.

Отже, ринкова економіка є складною економічною системою, яка охоплює сьогодні всі сфери і галузі національної економіки, усі регіони держави. Для сучасного ринку характерними є складна структура та поява і розвиток нових сегментів ринку, розвинена інфраструктура, активна роль держави як суб‘єкта господарювання.

60

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Виробництво – це процес створення економічних благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людей

Форми організації суспільного виробництва

Натуральне виробництво –

це тип господарювання, за якого продукти праці призначаються лише для задоволення потреб виробництва, окремого виробника і членів його сім‘ї

Ознаки:

1.Кожна господарська одиниця не бере участі у суспільному поділі праці.

2.Нерозвиненість знарядь праці, панування ручної праці, низька її продуктивність.

3.Кожне господарство виробляє всі необхідні життєві засоби, дуже низький рівень життя.

4.Наявні прямі зв‘язки між виробництвом і споживанням.

5.Визначальна роль природних ресурсів як фактора виробництва

Товарне виробництво –

це тип господарювання, за якого продукти виробляються для продажу на ринку, для задоволення суспільних потреб, що визначаються ринком

Ознаки: 1.Суспільний поділ праці.

2.Економічна відокремленість товаровиробників, поява приватної та інших форм власності.

3.Продукти призначені для обміну.

4.Обмін продуктами є формою зв‘язку між виробниками, які через ринок отримують все необхідне.

5.Наявність ринку, тобто особливої сфери, в якій відбувається товарообмін, купівля-продаж товарів, узгоджуються інтереси виробників і споживачів

			Суспільний поділ праці - це спеціалізація
Умова виникнення
		виробників на виготовленні певних продуктів або
товарного виробництва
		за певними видами діяльності

	Три рівні поділу праці в національній економіці
Загальний	поділ праці	Частковий поділ праці	Одиничний	поділ праці
(на сфери і території в		(на окремі галузі у	(між цехами, робочими
межах	національної	межах її великих сфер)	місцями,	підрозділами
економіки)			усередині підприємства)

Причина виникнення товарного виробництва

Економічна відокремленість виробників на основі приватної власності, яка означає відокремленість людей як власників ресурсів і виготовлених економічних благ

61

ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО ТА ФОРМИ ОБМІНУ

Типи товарного виробництва

Просте (нерозвинуте) товарне

Підприємницьке товарне

виробництво

виробництво

 Початкова форма товарного виробництва.

 Базується на використанні найманої

 Базується на особистій праці виробника.

праці.

 Дрібне

товарне

виробництво

окремих

 Великі масштаби виробництва.

власників засобів виробництва.

 Використовується передова техніка,

 Використання переважно ручної праці.

виробництво механізоване і

автоматизоване.

 Метою

є задоволення

особистих

потреб

виробника

 Метою є отримання прибутку

Державне товарне виробництво

Ґрунтується на державній власності. Держава в сучасних умовах є безпосереднім

виробником і великим власником. В розвинених країнах вона володіє 10-40%

основного капіталу. В державній власності є стратегічні та соціально важливі

галузі (прибуткові і збиткові), вагома частка ринкової інфраструктури

Товарний обмін – це рух товарів на ринку від виробника до споживача за

допомогою купівлі-продажу

Форми товарного обміну

Т — Т

Т — Г — Т

Натуральний чи бартерний

Товарно-грошовий обмін -

обмін -

це форма обміну товарів за

це

прямий

безгрошовий обмін

допомогою грошей. Акт обміну

товарами

або

послугами

за

охоплює дві складові: продаж

єдиним договором

товарів за гроші (Т - Г) і купівля

за гроші нового товару (Г - Т).

Ця

форма

товарного

обміну

відрізняється від бартерного не

лише формально, а й за суттю

62

ГРОШІ: СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ

Гроші – продукт історичного розвитку товарного виробництва, товар особливого роду, який виконує роль загального еквівалента. Загальний еквівалент – це товар, який має властивість обмінюватись на будь-який інший товар

Функції грошей

Міра вартості		Засіб обігу		Засіб
Гроші вимірюють		Гроші обслуговують		нагромадження
цінність товару чи		процес реалізації		Заощадження для
послуги. Ціни		товарів і послуг		майбутнього
виражають через гроші				споживання, інвестицій

Види грошей

Металеві гроші		Паперові гроші		Банківські		Електронні
Це грошові знаки,		Це паперові знаки		гроші		гроші
викарбувані з		(банківські білети),		Це гроші, що		Це гроші, що
металу.		використовуються		функціонують		використовуються
Мають		як засіб обігу. Не		значною мірою на		їх власниками в
законодавчо		забезпечені		безготівкових		електронній
визначені форми,		золотом.		засадах в межах		системі
вагу, склад металу.		Замінюють		банківської		банківських
Не забезпечені		повноцінні гроші,		системи. Це		послуг,
золотом.		випускаються		банківські		реалізуються за
Використовуються		державою згідно		депозити,		допомогою
як засіб обігу.		закону.		короткострокові		комп‘ютерної
				депозити		техніки і сучасних
						систем зв‘язку

63

ГРОШОВИЙ ОБІГ І ГРОШОВА СИСТЕМА

Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в державі

Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою

Елементи грошової системи:

1. Назва національної грошової одиниці.

2. Форми купюр (1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 грн).

3. Порядок емісії грошей.

4. Встановлення курсу національної валюти і порядок її обміну на іноземну валюту.

5. Наявність державних інститутів, які регулюють грошовий обіг в країні

Закон грошового обігу - загальний економічний закон, який виражає об'єктивні зв'язки між кількістю необхідних для обігу грошей, товарною масою, цінами товарів, що піддягають реалізації, та швидкістю обігу грошової одиниці

Рівняння Фішера:

M × V = P × Q

_{M =} P Q _,

V

де M – грошова маса;

V – швидкість обігу грошей (кількість оборотів грошової одиниці); P – середній рівень цін на товари і послуги;

Q – кількість товарів і послуг, запропонованих на ринку

64

РИНОК: СУТЬ, ПРИНЦИПИ, ФУНКЦІЇ

Ринок –

• це спосіб взаємодії економічних суб‘єктів, який базується на конкуренції, ринок координує економічні дії суб‘єктів;

• це механізм взаємодії покупців і продавців, який визначає ціни та кількість необхідних товарів;

• це форма організації економічних зв‘язків між ринковими суб‘єктами з приводу обміну різними благами шляхом купівлі-продажу;

• це сукупність економічних відносин, що виникають у сфері обігу у зв‘язку з купівлею-продажем товарів чи послуг за цінами, які формуються на основі взаємодії попиту та пропозиції в результаті конкуренції

Принципи

ринкової

економіки

Функції

ринку

Економічна свобода, яка тримається на приватній власності та свободі підприємництва. Вільна підприємницька діяльність створює для підприємця можливість, виходячи із власних інтересів (отамання прибутку), виробляти необхідні на ринку товари. Конкуренція – це змагання за можливість повніше реалізувати власний інтерес. Економічна свобода є передумовою конкуренції.

Автоматизм регулювання. Ринкова економіка здатна ефективно розподіляти обмежені ресурси і надавати інформацію виробникам і споживачам, яка визначає їхню поведінку

Інформаційна функція. Ринкові ціни виступають носіями економічної інформації, повідомляючи про наявність товарів і послуг, їх кількість, витрати на їх виробництво, корисність для споживача.

Регулююча функція. Регулює розподіл економічних ресурсів і економічних благ.

Стимулююча функція. Сприяє впровадженню сучасних технологій використання обмежених ресурсів. Інтегруюча функція. На підставі взаємодії перших трьох функцій ринок вибирає найефективнішу оптимальну поведінку всіх ринкових суб‘єктів. Сануюча функція. Ринок оздоровлює економіку, звільняючи її від неконкурентоспроможних та збиткових підприємств

65

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ РИНКОВОЇ СИСТЕМИ

• Механізм конкуренції сприяє раціональному розподілу ресурсів, забезпечує ефективне їх використання.

• Формує раціональну структуру національної економіки.

• Ринок є гнучкою системою, яка швидко пристосовується до умов, що змінюються.

• Висока економічна ефективність ринкової системи в цілому і окремих її елементів.

• Конкуренція оздоровлює економіку, звільняючи її від збиткових підприємств

• Ринок наповнений великою кількістю товарів і послуг, відсутній дефіцит.

• Ринковий механізм постійно підтримує і відтворює стимули до праці

Переваги

РИНКОВА СИСТЕМА

Недоліки

• Нестабільність і циклічний характер економічного розвитку.

• Ринкова система не гарантує повної зайнятості.

• Ринок не може забезпечити стабільного рівня цін.

• Ринкова система не здатна забезпечити виробництво суспільних благ (громадський транспорт, освіта, охорона здоров‘я, охорона громадського порядку тощо)

• Ринкова система нерівномірно розподіляє доходи, не вирішує соціальні проблеми, зокрема, проблему бідності.

• Неспроможність подолати монопольні явища в економіці.

• Система породжує екологічні проблеми, не сприяє збереженню невідтворюваних ресурсів

Суб’єкти ринкової економіки

Домогосподарство

Фірми

Держава

66

КРУГООБІГ РЕСУРСІВ, ПРОДУКТІВ ТА ДОХОДІВ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Витрати

Грошові доходи

Ринок

ресурсів

Ресурси

Земля, праця,

капітал

Витрати

Ресурси

Податки

Податки

Фірми

Держава

Домогоспо-

дарства

Дотації

Субсидії

Товари і

Витрати

Товари і

послуги

Товари і

послуги

послуги

Ринок

продуктів

Виторг від продажу

Споживчі витрати

(валовий дохід)

На ресурсному ринку домогосподарства є на стороні пропозиції, а фірми – на стороні попиту. Домогосподарства як власники економічних ресурсів постачають їх через ринок ресурсів фірмам. Фірми розподіляють ресурси і виробляють товари і послуги.

Фірми, купуючи ресурси у домогосподарств, зазнають витрат. Платежі фірм домогосподарствам за ресурси формують доходи домогосподарств у вигляді заробітної плати, ренти, процента і прибутку.

На ринку продуктів фірми є на стороні пропозиції, а домогосподарства – на стороні попиту. Фірми вироблені товари і послуги постачають на ринок продуктів. Під впливом взаємодії попиту і пропозиції на цьому ринку формуються ціни на товари і послуги. Домогосподарства на ринку продуктів купують товари і послуги, використовуючи грошові доходи, які вони отримали від продажу економічних ресурсів. Споживчі грошові витрати домогосподарств на товари і послуги є виторгом фірм, тобто їхнім валовим доходом.

Отже, домогосподарства і фірми одночасно діють як покупці і як продавці, виступаючи як самостійні і незалежні суб‘єкти господарювання. Подвійний зв'язок домогосподарств і фірм через ринок ресурсів і ринок продуктів забезпечує узгодженість їхніх дій.

Держава як ринковий суб‘єкт господарювання взаємозв‘язана із фірмами і домогосподарствами, а також ресурсним і продуктовим ринком. Вона, по-перше, є потужним власником і виробником економічних благ (функціонує державний сектор), по-друге, здійснює урядове регулювання національної економіки

		67
КРУГООБІГ РЕСУРСІВ, ПРОДУКТІВ І ДОХОДІВ
У АДМІНІСТРАТИВНО-КОМАНДНІЙ СИСТЕМІ
Виторг від		Ринок
реалізації
	товарів і послуг
Товари і послуги		Товари і послуги		Споживчі
				витрати
		Праця
ДЕРЖАВА			Споживачі
		Заробітна
		плата
Ресурси	Витрати		Товари і	Споживчі
(дотації)	(податки)
			послуги	витрати
		Товари і
		послуги	Тіньовий
Підприємства
				ринок
		Доходи від
			товарів і послуг
		реалізації

Кругообіг здійснюється між державою, виробниками і споживачами. Функціонує офіційний обмежений та тіньовий ринок товарів і послуг. Ринки засобів виробництва і землі не існували, ринок праці був надзвичайно обмеженим. Державна власність на засоби виробництва і землю була несумісною з підприємництвом як фактором виробництва. В таких умовах держава забезпечує виробників засобами виробництва через прямий їх розподіл. Вироблена продукція є власністю держави.

Держава, яка була і законодавцем, і єдиним роботодавцем, диктувала правила прийому на роботу, умови праці і її оплати. Працівники не могли вільно розпоряджатися своєю здатністю до праці, оскільки праця мала обов‘язковий характер, існувала система паспортної приписки (запровадженої у СРСР ще 1932 р.), відсутніми були альтернативні можливості застосування праці і можливість міграції за кордон. Низька заробітна платня, зрівнялівка не стимулювали до продуктивної праці. Водночас, держава надавала безоплатні послуги в освіті, охороні здоров‘я, житлі.

Держава у командно-адміністративній системі визначала ціни на економічні ресурси, обсяги виробництва товарів і послуг та їх ціни. Офіційний ринок товарів і послуг є дефіцитним.

Централізований розподіл ресурсів підприємствам з боку держави не забезпечує раціональне та ефективне використання ресурсів: виникають надлишкові виробничі потужності, надлишки сировини, створюються штучні робочі місця. Ця обставина, а також дефіцитний і неякісний ринок товарів і платних послуг породжує тіньовий або ―чорний‖ ринок, продукцію для якого створюють робітники у робочий і позаробочий час на державних підприємствах, використовуючи при цьому

	68
	СТРУКТУРА РИНКУ
За територіальною			місцевий;
			регіональний;
ознакою
			національний;
			світовий
За ступенем			досконала конкуренція;
			монопольний;
конкуренції
			монополістичний;
			олігополістичний
За чинним		легальний (офіційний);
законодавством		тіньовий (нелегальний)
За характером		оптовий (гуртовий);
продаж
			роздрібний
За економічним призначенням об’єктів
	ринку
Ресурсний ринок	Товарний ринок				Фінансовий ринок

Ринок праці

Ринок капітальних благ

Ринок землі

Ринок споживчих товарів

Ринок послуг

Ринок інформації

Ринок житла

Ринок науково-технічнихрозробок

Ринок художніх тадуховнихблаг

Фондовий ринок

Грошовий ринок

Валютний ринок

69

РИНКОВА ІНФРАСТРУКТУРА

Інфраструктура ринку – сукупність інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують динамічну стабільність ринкової економіки

Функції ринкової інфраструктури

• Сприяє просуванню товарів до безпосереднього споживача.

• Забезпечує безперервний зв‘язок між виробництвом і споживанням.

• Перерозподіляє ресурси між галузями та всередині них.

• Забезпечує підвищення ефективності роботи ринкових суб‘єктів та полегшує реалізацію їхніх економічних інтересів.

• Здійснює акумуляцію тимчасово вільних грошових засобів, регулює грошовий обіг

Структурні елементи ринкової інфраструктури

Банки

Небанківські фінансово-кредитні посередники (страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, інвестиційні фонди, фінансові компанії, ломбарди, довірчі товариства)

Біржі

Ярмарки, торгові центри, торгові доми, торгово-промислові палати

Інформаційно-консультативні фірми

Маркетингові установи

Аудиторські та податкові установи

Лізингові фірми

Рекламні агентства

Профспілки

70

МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ

Елементи ринкового механізму

Попит -

це платоспроможна потреба у певному товарі чи послузі; це кількість товарів і послуг, які можуть купити споживачі за певної ціни

Сукупний (ринковий ) попит -

це всі платоспроможні потреби на товари і послуги у суспільстві;

це загальна маса суспільних потреб суб‘єктів ринкового господарства, що обумовлюється та обмежується наявними доходами покупців

Пропозиція -

це кількість товарів і послуг, які виробники можуть і хочуть виробити за певною ціною, а також запропонувати їх покупцю за певною ціною

Сукупна (ринкова) пропозиція –

це сукупність індивідуальних обсягів товарів та послуг, які виробники хочуть і можуть поставити на ринок усі виробники за певними цінами

Ринкова ціна –

це ціна, за якою продаються товари та послуги. Коли обсяг попиту товару чи послуги на ринку дорівнює обсягу пропозиції, то така ринкова ціна називається рівноважною

71

ПОПИТ ТА ЙОГО ЧИННИКИ

Р, грн.

Р	QD = f (P)

Р1

D

Q Q₁ Q, одиниць

Крива попиту показує обсяг попиту на товар чи послугу за кожного значення ціни та незмінності нецінових чинників попиту. Крива попиту має, як правило, спадний характер

Р,	D1	DD2
грн.

P

Q₁ Q Q₂ Q, одиниць

Зміна нецінових чинників попиту за незмінної ціни зумовлює зміни в попиті і графічно зображується переміщенням кривої попиту. До нецінових чинників попиту відносять:

• доходи споживачів;

• смаки і уподобання споживачів;

• ціни товарів-субститутів;

• ціни комплементарних товарів;

• чисельність споживачів

Еластичність попиту за ціною –

це реакція споживачів на зміну ціни товару чи послуги; вимірюється відношенням

процентної зміни обсягу попиту до процентної зміни ціни:

%Q ED = _%P

Попит на товар чи послугу є еластичним за ціною, якщо E_D  1 і нееластичним, якщо E_D  1. Якщо ціна на товар, попит на який є еластичним (предмети розкоші), знижується, то це зумовить збільшення виторгу (споживчих витрат). Зниження ціни на товари першої необхідності, попит на які є нееластичним за ціною, зумовить зменшення виторгу для виробника.

72

ПРОПОЗИЦІЯ ТА ЇЇ ЧИННИКИ

Р, грн.

Р

Р

Р, грн.

P

S

QS = f (P)

Крива пропозиції

визначає

обсяг

товару чи послуги, який виробник

запропонує за кожного значення ціни

та

незмінності нецінових

чинників

пропозиції. Крива пропозиції є

висхідною. Положення та кут нахилу

цієї

кривої

визначається

витратами

виробництва

Q

Q1

Q, одиниць

Зміна

нецінових

чинників

S1

S

S2

пропозиції

за

незмінної

ціни

зумовлює

зміни

в пропозиції і

графічно зображується переміщенням

кривої пропозиції. До нецінових

чинників пропозиції відносяться:

 технологія виробництва;

 ціни на економічні ресурси;

 податки та дотації;

 цінові очікування виробників;

 чисельність виробників

Q1

Q

Q2

Q, одиниць

Еластичність пропозиції на ціною –

це реакція виробників на зміну ціни товару чи послуги; вимірюється відношенням

процентної зміни обсягу пропозиції до процентної зміни ціни:

%Q ES = _%P

Пропозиція товару чи послуги є еластичною за ціною, якщо E_S  1 і нееластичною, якщо E_S  1. Еластичність пропозиції за ціною зростає, якщо існує можливість тривалого зберігання товарів; виробник може швидко змінювати виробничі потужності при зміні ціни на товар; фірма має достатньо часу, щоб збільшити використання капіталу (фірма є в довгостроковому періоді)

73

РИНКОВА РІВНОВАГА ТА ЇЇ ЗМІНИ

Р, грн.

Р₁

РЕ

Р2

S

Надлишок

Е

Дефіцит ^D

Q_Е Q, одиниць

Ринкова рівновага це ситуація на ринку, коли виробники пропонують за певною ціною стільки товарів і послуг, скільки споживачі готові купити за даної ціни (точка Е).

За ціни Р₁ виникає надлишок пропозиції над попитом; конкуренція між виробниками за споживача знизить ціну до рівня рівноважної.

За ціни Р₂ виникає дефіцит, який спричинить конкуренцію між споживачами. В результаті ціни будуть зростати до рівноважної.

Р, грн.

Р

Р₁

Р, грн.

Р₂

Р₁

		Зміна ринкової рівноваги під дією нецінових
	S		чинників попиту
		Збільшення попиту за незмінної пропозиції
		зумовлює підвищення рівноважної ціни та
		збільшення рівноважного обсягу. Відповідно
	Е1	зменшення	попиту		зумовить		зменшення
		рівноважних показників.
Е	D1	Отже, між	змінами		попиту		і змінами
	D	рівноважної ціни та рівноважного обсягу існує
		пряма залежність

Q₁ Q₂ Q,одиниць

	S1		Зміна ринкової рівноваги під дією нецінових
		S	чинників пропозиції
			Зменшення пропозиції за незмінного попиту
			зумовлює підвищення рівноважної ціни та
			зменшення рівноважного обсягу.
			Між змінами пропозиції і зміною рівноважної
Е1			ціни існує обернена залежність; залежність між
			зміною пропозиції і зміною рівноважного
	Е
			обсягу є прямою
		D
Q2	Q1	Q, одиниць

74

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Що означає процес суспільного виробництва?

2. Що являє собою натуральна форма виробництва? Які основні її риси?

3. Який тип господарювання називають товарним? Що є причиною виникнення товарного виробництва? Які його визначальні риси?

4. Які функції грошей як загального еквівалента?

5. В чому суть закону обігу грошей?

6. Прокоментуйте вислів: «Гроші – найбільш загадковий інструмент, що має людина. Немає нічого простішого за те, як з ним поводитись, але немає нічого складнішого, ніж зрозуміти, як він діє. Ніхто не може сказати, що ми володіємо ним, а не він нами».

7. Уявіть собі, що ви опинилися на безлюдному острові і не маєте зв‘язку із зовнішнім світом. Які із наведених економічних благ принесуть вам найбільшу корисність – відеокамера, какао-боби, модний одяг, прісна вода плоди хлібного дерева, ноутбук? Чи стало б у такій ситуації золото дорожчим за інші продукти?

Чи потрібні на безлюдному острові гроші? Проаналізуйте економічне життя поза островом та на острові через призму таких понять як «корисність», «товар», «гроші»?

8. Які ви знаєте переваги ринкової економіки і її недоліки?

8. Які ви знаєте критерії, що використовуються при характеристиці структури ринку? Які види ринку, згідно з цими критеріями, ви знаєте?

10. Що Ви віднесете до інфраструктури ринку?

11. В чому суть і значення закону попиту? В чому суть і значення закону пропозиції?

11. В чому суть конкуренції? Які її основні риси?

11. Визначте функції, які виконували гроші у названих ситуаціях:

а) робітник отримує заробітну платню;

б) банк прийняв від вкладника певну суму грошей і гарантував йому її щорічне зростання на 10%;

75

в) забудовник і будівельна організація домовилися про обсяг робіт і загальну суму оплати послуг;

г) покупець розрахувався у крамниці чеком, виписавши його на свій банк. 14. Сьогодні більшість домогосподарств країн ринкової економіки

користуються кредитними картками. Кредитні картки лише замінники грошей.

Чим пояснити відмову від реальних грошей на користь їхніх замінників?

15. В ринковій економіці існує тіньова економіка. Чи правомірно обмежувати розміри тіньової економіки суто фінансовими проблемами?

15. Ринкова економіка розв‘язує три фундаментальні проблеми: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти? Засобами їх ринкового розв‘язання є:

1) Конкуренція між виробниками.

2) Розподіл грошових доходів між споживачами, конкуренція між ними. 3) ―Голосування‖ грошима, наявність ресурсів.

Які із засобів їх ринкового розв‘язання відносяться до кожної із трьох проблем?

17. На ринку товарів між виробником і споживачем є посередники: оптові та роздрібні торговці, дистриб‘ютори, ділери та брокери. Кожний з них претендує на винагороду. Це збільшує кінцеву ціну. Обґрунтуйте і поясність, чи не доцільніше було б обійтись без них?

18.Оцініть правильність тверджень:

а) Зниження цін збільшує кількість покупців.

б) Дія нецінових чинників попиту призводить до зміни величини попиту,

що графічно відповідає руху вздовж кривої попиту від однієї комбінації «ціна – обсяг попиту» до іншої.

в) До нецінових чинників пропозиції не можна віднести переваги та смаки споживачів та зміни в технології виробництва.

г) Зміна цін приводить до зміни величини пропозиції.

76