Тема 5. Підприємництво в ринковій економіці
Підприємець – революціонер в економіці. Прибуток для нього – лише символ успіху.
Головне – вступити на незвіданий шлях там, де закінчується звичний порядок.
Й.Шумпетер
Найважче мистецтво – це мистецтво керувати.
М.Вебер
Як ми зауважити в темі 1, економічна наука використовує два рівні аналізу:
макроекономічний і мікроекономічний. Проблеми макроекономіки і мікроекономіки взаємопов‘язані, доволі часто перетинаються, чимало економічного матеріалу аналізується на макро- і мікроекономічних рівнях. Всі економічні процеси здійснюються за участю ринкових суб‘єктів. Поведінку домогосподарств, фірм, галузі в ринкових умовах вивчає мікроекономіка. Вона аналізує виробництво і ціну конкретного товару, витрати виробництва окремої фірми і формування максимального прибутку, видатки сім‘ї, попит на окремий товар і його пропозицію тощо.
Саме підприємець, який володіє підприємницькими здібностями,
забезпечує діяльність підприємства. Наявність підприємництва є визначальною ознакою ринкової економіки, воно можливе лише там, де реалізуються такі ринкові принципи, як економічна свобода і конкуренція.
Мета вивчення теми – з‘ясування суті підприємства, його функцій і місця в ринковій економіці, а також умов, що сприяють виникненню суб‘єктів підприємницької діяльності, їхньої роль в країнах з перехідною економікою,
опанування студентами знань особливостей основних організаційно-правових форм підприємств (фірм) як суб‘єкта економічної діяльності.
У результаті вивчення теми студент повинен
знати поняття: підприємництво, здатність до підприємницької діяльності види підприємницької діяльності, типи підприємців, фірма, індивідуальне
77
підприємство, партнерство, акціонерне товариство, види підприємств,
менеджмент, маркетинг;
вміти: аналізувати умови і причини виникнення підприємництва;
сформулювати основні критерії та ознаки підприємця; розрізняти організаційно-
правові форми підприємницьких фірм; визначити ефективність діяльності різних організаційно-правових форм підприємств (фірм) залежно від конкретних умов господарювання; пояснити особливості розвитку підприємництва як в умовах перехідної економіки, так і в сучасній Україні; пояснити роль і значення малого бізнесу в сучасній економіці; пояснити значення менеджменту і маркетингу для функціонування підприємства (фірми).
ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА
Діяльність підприємств будь-якого виду пов‘язана з підприємництвом.
Підприємництво – як економічна категорія виражає відносини між суб‘єктами господарської діяльності, спрямованої на досягнення такої комбінації економічних ресурсів, яка здатна максимізувати прибуток і підірвати монополію конкурентів.
У західну економічну науку поняття «підприємець» увів у XVIII ст.
французький банкір Р.Кантільйон, яке він розглядав як економічну функцію особливого роду, що полягає в узгодженні пропозиції з попитом на різних товарних ринках. Великий вклад в розробку теорії підприємництва зробили французький дослідник початку XIX ст. Ж.Б.Сей і у 30-40-х роках XX ст.
американський економіст Й.Шумпетер. Зокрема, Й.Шумпетер розглядав підприємця як особливий соціально-психологічний тип господаря, який має здатність до аналізу та реалізації найрізноманітніших ринкових можливостей,
втілення новаторських ідей.
Отже, здатність до підприємницької діяльності – здатність людини виконувати певне поєднання ресурсів для виробництва товару, ухвалювати послідовні рішення, створювати новинки та йти на ризик.
78
В основі будь-якого підприємництва лежить особистий інтерес, який реалізується у певному ринковому середовищі, яке регулюється конкретними законами, що сприяють розвитку підприємництва і створюють сприятливе ринкове середовище для його реалізації. Отже, підприємництво – це самостійна,
ініціативна діяльність, спрямована на виробництво товарів і надання послуг з метою одержання прибутку, яка здійснюється на власний ризик та під власну майнову відповідальність.
Умови підприємницької діяльності та принципи підприємництва в Україні передбачені Законом України «Про підприємництво». Становлення та розвиток підприємницької діяльності в Україні розпочалися в 90-х роках XX ст.
В практичній діяльності можна виділити три типи підприємців –
підприємець-власник, підприємець-орендар, підприємець-менеджер. В першому випадку підприємець є власником чи співвласником підприємства, всього капіталу або його частини. В другому – підприємець є господарником, який забезпечує процес виробництва на орендованих ресурсах. Третій тип -
підприємець-менеджер, людина високої кваліфікації, широких спеціальних знань у галузі управління. Він, як правило, працює за наймом на великому підприємстві, здійснюючи управління ним.
Підприємницька діяльність є різноманітною. Виділяють такі види підприємництва – виробниче (найважливіший вид підприємницької діяльності,
спрямований на виробництво товарів і послуг), комерційне (здійснює товарно-
грошові операції), фінансове (реалізується в діяльності комерційних банків,
фондових бірж), посередницьке (надає інформаційні, консультативні,
маркетингові послуги), страхове (формування грошових фондів та їхнє використання на відшкодування збитків у разі непередбачених випадків і на допомогу громадянам).
Підприємницька діяльність здійснюється в різних організаційних формах.
Найрозповсюдженішою є одиниця господарського життя, яку називають по-
різному: підприємство, фірма, компанія тощо.
79
Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна первинна ланка національної економіки, що виготовляє продукцію або надає послугу.
Господарською одиницею сучасної ринкової економіки є фірма, яка фактично є ім‘ям юридичного виробника. Отже, фірма – організація, що використовує ресурси для виробництва товару або послуги з метою отримання прибутку; володіє або управляє одним або кількома підприємствами.
Підприємство економічна наука розглядає як ринково-виробничу систему:
воно водночас виступає в ролі споживача факторів виробництва (купує ресурси на ринках факторів виробництва), виробника продукції та її продавця на ринках товарів і послуг. Кожне підприємство або фірма є юридичною особою, має систему звітності та обліку, самостійний баланс, розрахунковий рахунок в банку,
печатку з власною назвою.
Підприємство має певні умови діяльності: самостійне здійснення процесу виробництва; повна економічна відповідальність за результати своєї діяльності;
одержання прибутку, який є основним джерелом розвитку підприємства.
Підприємства діють в межах правового поля. В Україні діяльність підприємств регламентується Законом України «Про підприємства в Україні».
Цей закон визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення і ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької діяльності. Він створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форми власності на майно і системи господарювання, забезпечує їх самостійність, фіксує права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими господарюючими суб‘єктами та державою.
Підприємства класифікують за певною ознакою: за кількісним критерієм виділяють малі, середні, великі; за видом господарської діяльності – промислові,
сільськогосподарські, торгові, транспортні, зв‘язку, будівельні, фінансово-
кредитні; за масштабами діяльності – національні і транснаціональні.
Особлива роль малого бізнесу в економіці як України, так і країн Заходу.
До малих підприємств в Україні відносяться підприємства, де зайнято: у
80
промисловості і будівництві – до 200 осіб, у науці та науковому обслуговуванні – до 50 осіб, у роздрібній торгівлі – до 15 осіб. До переваг малого бізнесу в економіці необхідно віднести можливість швидко відреагувати на потреби споживачів, мобілізувати значні трудові та сировинні ресурси, підтримувати конкуренцію на ринку.
Залежно від форм власності на капітал розрізняють приватні та державні підприємства. Державні підприємства розрізняються за цілями та характером діяльності, способами управління і контролем з боку держави, ступенем господарської самостійності. Вони поділяються на три групи:
бюджетні (відомчі) підприємства (управляються відповідними державними відомствами, не мають ні юридичної, ні економічної самостійності);
громадські (публічні) корпорації (акціонерні товариства, у яких акції належать державі, вони є юридично і економічно самостійними);
приватні публічні корпорації (акціонерні товариства, у яких контрольний пакет акцій належать державі; це поєднання державної і приватної власності).
До організаційно-правових форм приватних підприємницьких фірм відносять: індивідуальні підприємства (одноосібне володіння), партнерство і акціонерне товариство. Кожна із форм має свої переваги та недоліки.
Акціонерне товариство утворюється в результаті об‘єднання багатьох індивідуальних капіталів шляхом випуску і продажу акцій. Залежно від виду акцій, що випускаються, організації їх обігу на ринку розрізняють закриті (акції розповсюджуються лише між його засновниками) та відкриті акціонерні компанії
(акції купуються і продаються без будь-яких обмежень на фондових біржах). В
Законі України «Про господарські товариства» зазначається, що акціонерним товариством називається організація, яка має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій номінальної вартості і несе відповідальність за зобов‘язання тільки майном підприємства.
Вирішення проблеми ефективного функціонування виробництва не можливе без управління. Сукупність всіх видів та форм управління
81
підприємством (фірмою) називають менеджментом. Цей термін широко використовується тепер у науці і практиці.
Складовими процесу управління, тобто функціями управління, є
планування, організація, мотивація і контроль. Функції управління пов‘язані між собою в єдиному процесі, їх узгодження позитивно впливає на результативність підприємства. Реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління, до яких відносять економічні, соціально-психологічні та організаційні методи. Управління здійснюється всією системою методів управління. Процес управління здійснюється менеджером. Від того, наскільки кваліфіковано та своєчасно буде прийнято управлінське рішення менеджером,
залежить успіх всієї справи. Перед тим як прийняти рішення, менеджер визначає мету, оцінює можливі варіанти рішень і вибирає оптимальний варіант.
Еволюція менеджменту означає розвиток принципів управління;
найважливішими з них є такі: управління на основі контролю за виконанням рішень; управління на основі екстраполяції минулого в майбутнє; управління на ґрунті передбачення змін; управління на ґрунті прийняття гнучких екстрених рішень, коли зміни передбачити неможливо. Економісти вважають, що сьогодні в управлінні фірмою панує останній принцип і передбачають, що він збережеться ще 10-15 років.
Ринковою концепцією управління виробництвом, за якої діяльність підприємства спрямована на задоволення потреб споживачів і одержання на цій основі прибутку, виступає маркетинг.
Цілями маркетингу є: формування і стимулювання попиту на продукцію фірми; забезпечення обґрунтованості управлінських рішень, що приймаються, та планів роботи підприємства; орієнтація фірми на задоволення потреб споживачів;
розширення обсягу продажу продукції, ринкової частки та прибутків.
Маркетинг повинен дати відповідь на питання: «Який товар, що потрібний споживачеві, необхідно виробляти і продавати?», «На яких ринках доцільно продавати товар?».
82
На основи вивчення потреб споживачів підприємство розробляє товарну політику. Вона полягає у конкретних діях фірми відповідно до стадій життєвого циклу товару: впровадження, зростання, зрілості, насичення та виходу з ринку.
Сучасний маркетинг базується на всебічному дослідженні ринку і його характеристик: кон‘юнктура, потенціал, діяльність конкурентів, частка ринку,
сегменти ринку.
Маркетинг пов'язаний із організацією збуту. У це поняття входить транспортування, просування, передпродажна підготовка й власне продаж товару.
В цьому процесі широко використовують рекламу. Важливим елементом маркетингу є також цінова політика, тобто встановлення ціни, за якою товар буде реалізуватися. Ціна встановлюється і коригується відповідно по ситуації на ринку.
83
СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ ПІДПРИЄМНИЦТВА
Підприємництво – це самостійна, ініціативна діяльність, спрямована на виробництво товарів і надання послуг з метою одержання прибутку, яка здійснюється на власний ризик та під власну майнову відповідальність.
Принципи підприємництва (Закон України «Про підприємництво»)
вільний вибір діяльності;
залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб;
самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін згідно законодавства;
вільний найм працівників;
залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законом;
вільне розпоряджання прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;
самостійне здійснення підприємцем як юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частини валютної виручки на свій розсуд.
ФУНКЦІЇ
ПІДПРИЄМНИЦТВА
РЕСУРСНА ФУНКЦІЯ |
|
ОРГАНІЗАТОРСЬКА ФУНКЦІЯ |
Мобілізація і поєднання капіталу |
|
Організація виробництва, збуту, реклами |
та інших ресурсів для досягнення |
|
продукції і управління ними, вивчення |
найкращих результатів |
|
ринку |
|
|
|
ТВОРЧА ФУНКЦІЯ
Новаторство, обґрунтування і впровадження в підприємницьку діяльність нових ідей і творчої ініціативи
84
ОЗНАКИ І УМОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА
Самостійність |
|
|
|
Ініціатива |
|
||||
Ознаки |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|||||
|
|
підприєм- |
|
|
|
||||
|
|
ництва |
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|||||
Відповідальність |
|
|
|
Ризик |
|
||||
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
||||
-
Динамічність
Мобільність
УМОВИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Наявність майнових прав. Підприємець повинен бути власником виробленого продукту і доходу від його реалізації. Ресурси, які він використовує можуть бути як власні, так і залучені.
Певне економічне середовище. Підприємець повинен бути самосійним при виборі господарської діяльності, визначенні споживачів товарів і постачальників ресурсів, визначенні цін, розпорядженні доходом. Він повинен функціонувати у конкурентному середовищі.
Певне правове середовище. Підприємець повинен мати правові гарантії з боку держави, а саме: юридичний захист прав підприємця, вирішення спірних ситуацій через державний арбітраж, захист свободи конкуренції.
Проведення державою політики підтримки та розвитку підприємництва. Проведення державою політики протекціонізму, спрямованої на захист національних фірм.
Етика підприємництва. Серед підприємців утверджуються морально-етичні норми: обов‘язковість, чесне суперництво, висока культура та освіченість, контактність, вміння спілкуватися з людьми.
85
ПІДПРИЄМЕЦЬ ЯК СУБ’ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Підприємець – «економічний лідер, «новатор», діяльність якого лежить в основі усякого розвитку. Він формує «нові комбінації» факторів виробництва, які дають можливість виробляти нові, невідомі споживачам блага; відкривати нові способи виробництва (технології) і комерційного використання вже існуючих благ, освоювати нові ринки збуту та джерела сировини.
Шумпетер Й. «Теорія економічного розвитку»
ТИПИ ПІДПРИЄМЦІВ
-
Підприємець-
Підприємець-
Підприємець-
власник
орендар
менеджер
Підприємець
висо-
Підприємець є
Підприємець є
кої
кваліфікації,
власником чи
господарником,
широких
спеці-
співвласником
який забезпечує
альних
знань
у
підприємства,
процес виробництва
галузі
управління.
всього капіталу або
на орендованих
Він
працює
за
його частини
ресурсах.
наймом на великих
підприємствах,
здійснюючи
управління ним.
Сучасний підприємець повинен вміти
правильно оцінювати структуру ринкових потреб та виявляти ті з них, задоволення яких може принести найбільшу ефективність;
максимізувати як свої власні доходи, так і вигоди споживачів;
формулювати цілі компанії та організовувати на їх досягнення людей, створюючи для цього необхідні стимули та мотивації;
аналізувати структурні фактори компаній та проводити їх необхідні покращення шляхом купівлі-продажу компаній або підрозділів.
86
ВИДИ ПІДПРИЄМНИЦТВА
Виробниче
підприємництво
Комерційне
підприємництво
Фінансове
підприємництво
Посередницьке
підприємництво
Страхове
підприємництво
Найважливіший вид підприємницької діяльності, спрямований на виробництво товарів і послуг. Ця діяльність здійснюється підприємствами, що виготовляють продукцію, надають послуги, створюють духовні блага
Здійснює товарно-грошові операції у вигляді угоди з купівлі-продажу або перепродажу товарів і послуг. Це торговельні організації, у яких джерелом прибутку є різниця між цінами купівлі та продажу
Охоплює грошово-кредитні відносини. Об‘єктом купівлі-продажу є гроші, валюта, цінні папери. Це підприємництво реалізується в діяльності комерційних банків, фондових бірж
Потреба в ньому виникає тоді, коли виробник не може безпосередньо реалізувати товар, а споживач – придбати. Посередницькі фірми, брокери, маклери та дилери надають інформаційні, консультативні, маркетингові послуги
Це формування грошових фондів та їхнє використання на відшкодування збитків у разі непередбачених випадків і на допомогу громадянам. Дохід підприємця – це різниця між сумарними розмірами отриманих страхових внесків і виплачених страхових сум
87
ПІДПРИЄМСТВО І ФІРМА
Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна первинна ланка національної економіки, що виготовляє продукцію або надає послугу
Фірма – організація, що використовує ресурси для виробництва товару або послуги з метою отримання прибутку; володіє або управляє одним або кількома підприємствами
Підприємство як ринково-виробнича система
|
|
|
|
Виробничий процес – |
|
Вхідний потік |
трансформація |
Вихідний потік |
|
факторів виробництва |
|
Фактори виробництва |
у готову продукцію |
Вироблені товари і |
|
|
послуги |
|
|
|
Основні риси підприємства (фірми)
Економічна відособленість. Проявляється через майнову відособленість, Підприємство (фірма) має самостійні економічні інтереси.
Технологічна відособленість. Наявність завершеного технологічного циклу виробництва
Юридичне оформлення відособленості. Підприємство має свій статут,
розрахунковий рахунок в банку, веде бухгалтерський облік, має певні права та зобов‘язання
Участь у поділі праці. Фірма є спеціалізованим товаровиробником, має конкретні економічні відносини з іншими економічними суб‘єктами
88
ФУНКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА (ФІРМИ)
Виробничо-технологічні функції
– забезпечення виробництва ресурсами, інвестиції в реальний капітал, впровадження новітніх технологій
Соціальні функції – поліпшення умов праці та відпочинку, надання допомоги працівникам та членам їхніх сімей, благочинна діяльність
Економічні функції – управління виробництвом та збутом продукції, наймання працівників і організації праці, розподіл доходів, ціноутворення, вивчення ринку
Зовнішньоекономічні функції –
участь у міжнародній торгівлі, співпраця з іноземними партнерами
КЛАСИФІКАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ
За кількісним |
|
|
За видом господарської |
|
|
|
За |
|||
|
критерієм |
|
|
діяльності |
|
|
масштабами |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
діяльності |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Малі |
|
Середні |
|
Великі |
|
Промислові |
|
Торговельні |
|
Транспортні |
|
Підприємства зв‘язку |
|
Сільськогосподарські |
|
Будівені |
|
Фінансово-кредитні |
|
Національні |
|
Транснаціональні |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
89
Таблиця 5.1.
Кількість суб’єктів господарювання за галузями економіки в Україні станом на 1 квітня 2009 року
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
Суб‘єкти господарювання |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
у тому числі |
|
|||||
|
|
у % до |
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
із |
|
без статусу |
|
||||
|
усього |
загальної |
|
статусом |
|
|
||||
|
|
|
юридичної |
|
||||||
|
|
кількості |
|
юридичної |
|
|
||||
|
|
|
|
особи |
|
|||||
|
|
|
|
особи |
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Всього |
1235183 |
х |
|
1175683 |
|
59500 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
у тому числі |
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Сільське господарство, мисливство, |
|
|
|
|
|
|
|
|||
лісове господарство |
85973 |
7,0 |
|
84494 |
|
1479 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
||||
Рибальство, рибництво |
1976 |
0,2 |
|
1924 |
|
52 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
||||
Промисловість |
124626 |
10,1 |
|
118443 |
|
6183 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
||||
добувна промисловість |
4844 |
0,4 |
|
4463 |
|
381 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
||||
переробна промисловість |
114214 |
9,2 |
|
109569 |
|
4645 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
||||
Будівництво |
90118 |
7,3 |
|
87294 |
|
2824 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових |
|
|
|
|
|
|
|
|||
виробів та предметів особистого вжитку |
308913 |
25,0 |
|
294125 |
|
14788 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
||||
Діяльність готелів та ресторанів |
22100 |
1,8 |
|
20758 |
|
1342 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
||||
Діяльність транспорту та зв‘язку |
39414 |
3,2 |
|
35430 |
|
3984 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
||||
Фінансова діяльність |
19010 |
1,5 |
|
12718 |
|
6292 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Операції з нерухомим майном, оренда, |
|
|
|
|
|
|
|
|||
інжиніринг та надання послуг |
|
|
|
|
|
|
|
|||
підприємцям |
160693 |
13,0 |
|
152233 |
|
8460 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
||||
Державне управління |
51566 |
4,2 |
|
48647 |
|
2919 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
||||
Освіта |
44142 |
3,6 |
|
41773 |
|
2369 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Охорона здоров‘я та надання соціальної |
|
|
|
|
|
|
|
|||
допомоги |
31038 |
2,5 |
|
29340 |
|
1698 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Надання комунальних та індивідуальних |
|
|
|
|
|
|
|
|||
послуг; діяльність у сфері культури та |
|
|
|
|
|
|
|
|||
спорту |
162976 |
13,2 |
|
158088 |
|
4888 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
90
МАЛИЙ БІЗНЕС В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ
Переваги малих підприємств
Мале підприємство швидко реагує на зміну ринкової кон‘юнктури, що дає можливість задовольняти потреби споживачів.
Малий бізнес мобілізує значні фінансові, трудові та матеріальні ресурси.
Малі підприємства швидко оновлюються: їхня кількість, які щорічно ліквідуються, майже дорівнює кількості нових підприємств, що створюються.
Мале підприємство відіграє особливу роль у розвитку торгівлі та сфери послуг.
Малі підприємства послаблюють монополізм і підтримують конкуренцію завдяки значній їх кількості, невисоким цінам на продукцію та низьким витратам виробництва.
Мале підприємство стимулює розвиток галузей науково-технічного прогресу: електроніки, інформатики
Політика підтримки малого підприємництва з боку держави
пільгове оподаткування;
надання фінансової підтримки в різних варіантах;
лібералізація процедур надання кредитів;
надання інформаційно-консультативних послуг і створення відповідної інфраструктури;
вдосконалення організаційного і правового механізму діяльності малих підприємств
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 5.2 |
|
||
|
Основні показники розвитку малих підприємств |
|
|
|||||||
|
Кількість малих |
Середньорічна |
Середньорічна |
|
Частка |
Частка |
|
|||
|
підприємств |
кількість |
кількість |
|
найманих |
малих |
|
|||
|
|
|
зайнятих |
найманих |
|
працівників на |
підприємств |
|
||
|
всього |
у |
|
|
||||||
|
працівників на |
працівників на |
|
малих |
у |
|
||||
|
|
розрахунку |
|
|
||||||
|
|
малих |
малих |
|
підприємствах |
загальному |
|
|||
|
|
на 10 тис. |
|
|
||||||
|
|
підприємствах, |
підприємствах, |
|
у загальній |
обсязі |
|
|||
|
|
осіб |
тис. осіб |
тис. осіб |
|
кількості |
реалізованої |
|
||
|
|
наявного |
|
|
||||||
|
|
|
|
|
найманих |
продукції, |
|
|||
|
|
населення |
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
працівників на |
робіт, |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
підприємствах, |
послуг, % |
|
||
|
|
|
|
|
|
% |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
2000 |
217930 |
44 |
1730,4 |
1709,8 |
|
15,1 |
8,1 |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
2001 |
233607 |
48 |
1818,7 |
1807,6 |
|
17,1 |
7,1 |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
2002 |
253791 |
53 |
1932,1 |
1918,5 |
|
18,9 |
6,7 |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
2003 |
272741 |
57 |
2052,2 |
2034,2 |
|
20,9 |
6,6 |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
2004 |
283398 |
60 |
1978,8 |
1928,0 |
|
20,2 |
5,3 |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
2005 |
295109 |
63 |
1890,4 |
1834,2 |
|
19,6 |
5,5 |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
2006 |
307398 |
66 |
1816,6 |
1746,0 |
|
19,0 |
4,8 |
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
91
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ФІРМ
|
|
Одноосібне володіння |
|
|
||||||
|
Переваги: |
|
|
|
|
Недоліки: |
||||
1. |
Легко почати справу і |
|
|
|
1. |
Обмеженість грошових |
||||
ліквідувати фірму. |
Єдиний |
ик, що |
ресурсів. |
|||||||
2. |
Сильні стимули до |
управляє |
фірмою |
і |
2. |
Повна майнова |
||||
ефективного виробництва. |
несе відповідальність |
відповідальність власника. |
||||||||
3. |
Прибуток належить |
за всі її зобов‘язання |
|
3. |
Власник сам здійснює |
|||||
одному власнику. |
|
|
|
управління. |
||||||
|
|
Партнерства |
|
|
|
|||||
|
Переваги: |
|
|
|
|
|
|
Недоліки: |
|
1. |
Зростають фінансові |
|
|
|
|
|
1. |
Ресурси партнерів є |
|
Розподіл |
прав |
та |
|
||||||
можливості. |
|
|
обмеженими. |
|
|||||
2. |
Вдосконалюється |
|
відповідальності між |
|
2. Можливі непорозуміння |
|
|||
управління фірмою. |
|
партнерами залежить |
|
серед партнерів. |
|
||||
3. |
Виникає можливість |
|
від їх |
частки |
у |
|
3. |
Вихід партнерів веде до |
|
кредитування. |
|
статутному фонді. |
|
|
ліквідації фірми. |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Акціонерне товариство |
|
||
|
Переваги: |
|
|
|
Недоліки: |
1. |
Мобілізація великих |
|
|
|
1. Високі затрати і |
інвестицій. |
Об‘єднання |
багатьох |
складності у процесі |
||
2. |
Наявні переваги |
капіталів |
|
шляхом |
організації і припинення |
великого виробництва. |
випуску |
і |
продажу |
діяльності. |
|
3. |
Краща організація |
акцій |
|
|
2. Подвійне |
виробництва і управління |
|
|
|
оподаткування доходів. |
|
|
92 |
|
СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ |
|
|
Менеджмент – це певний вид діяльності, в процесі якої здійснюється |
|
|
цілеспрямований і систематизований вплив на працівників та |
|
|
координація їх роботи за умов ринкових відносин для досягнення |
|
|
бажаної мети |
|
|
Менеджмент – це вміння досягти поставленої мети, використовуючи працю, |
|
|
інтелект, мотиви поведінки інших людей. |
|
|
М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоутрі. Основи менеджменту |
|
|
Щоб керувати безліччю людей, краще бути людяним, ніж зарозумілим, і краще бути |
|
|
милосердним, ніж жорстоким. |
|
|
|
Н.Макіавеллі |
|
У японських компаній немає ніяких секретів чи таємних рецептів успіху. |
|
|
Найважливіше завдання японського менеджменту – сформувати таке ставлення до |
|
|
корпорації, як до рідної родини, сформувати розуміння того, що в робітників і |
|
|
менеджерів одна доля. |
|
|
|
Акіо Моріта. Зроблено в Японії |
|
ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ |
|
|
|
Це управлінський процес, який визначає цілі |
|
|
підприємства і засоби їх досягнення, ринкові |
|
ПЛАНУВАННЯ |
перспективи і напрями діяльності фірми. |
|
|
Передбачає складання бізнес-планів. |
|
|
Це процес координації завдань підприємства і |
|
|
дій працівників. Передбачає створення |
|
ОРГАНІЗАЦІЯ |
найдоцільнішої структури підприємства, |
|
|
узгодження повноважень. |
|
|
Це процес заохочення людей до діяльності, |
|
|
спрямованої на досягнення цілей шляхом |
|
МОТИВАЦІЯ |
формування мотивів і стимулів з метою най- |
|
|
повнішого використання людського капіталу. |
|
|
Це зіставлення попередньо визначеної мети та |
|
КОНТРОЛЬ |
фактично досягнутого результату на основі |
|
встановлених певних стандартів. |
|
|
|
|
|
|
93 |
|
МЕТОДИ МЕНЕДЖМЕНТУ – це способи впливу на окремих |
||
працівників та персонал в цілому з метою досягнення мети підприємницької |
||
|
діяльності |
|
|
реалізують матеріальні інтереси участі людини у |
|
|
виробничих процесах. Використовують такі |
|
ЕКОНОМІЧНІ |
інструменти: заробітна плата, преміювання, різні |
|
|
винагороди, надання пільг тощо. |
|
|
Реалізують мотиви соціальної поведінки людини. |
|
|
У структурі мотивації все більшого значення |
|
СОЦІАЛЬНО- |
набувають |
такі фактори, як змістовність та |
ПСИХОЛОГІЧНІ |
творчий характер праці, можливість для прояву |
|
|
ініціативи, соціальне визнання власної праці тощо. |
|
|
Реалізують мотиви примусового характеру. Вони |
|
|
поділяються на регламентуючі (делегування |
|
ОРГАНІЗАЦІЙНІ |
повноважень і відповідальності членам організації, |
|
|
надання медичної, інструктивної та іншої |
|
|
допомоги виконавцям) та розпорядчі методи |
|
|
(розподіл конкретних завдань виконавцям, |
|
|
контроль та їх виконання, проведення нарад тощо). |
|
ОСНОВНІ РИСИ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖЕРА
Концептуальність мислення, тобто вміння побачити діяльність підприємства в цілому і адаптувати її до змін в діловому світі.
Оперативність і гнучкість мислення, здатність швидко орієнтуватися в ситуації й обирати кращий варіант із можливих.
Глибокі фахові знання та широкий світогляд, вміння застосовувати теорію на практиці.
Вміння організовувати людей, заінтересовувати у виконанні справи, вдача лідера.
Вміння передавати свої ідеї, доводити їх до виконавців у доступній для них формі.
Комунікабельність – уміння спілкуватися з колегами, партнерами, конкурентами.
94
ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Управлінське рішення – це вибір альтернативи. Прийняття управлінських рішень – зв‘язуючи процес, необхідний для виконання будь-якої управлінської функції
ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ
Формування
проблеми