Хронологія [ред.]

Бібліотечно-архівний відділ Департаменту мистецтв Генерального Секретарства справ освітних (вересень 1917 - січень 1918)

Бібліотечно-архівний відділ Народного міністерства освіти УНР (січень 1918 - квітень 1918)

Архівно-бібліотечний відділ Головного управління у справах мистецтв і національної культури Міністерства народної освіти (квітень 1918 - лютий 1919)

Архівно-бібліотечна секція Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтва та старовини (лютий-липень 1919)

Головне архівне управління Позашкільного відділу Народного комісаріату освіти УСРР (липень 1919-1920)

Архівна секція Всеукраїнського комітету охорони пам’яток мистецтва та старовини (1920-1921)

Головне архівне управління при Народному комісаріаті освіти (Головархів УСРР) (1921-1923)

Центральне архівне управління при Всеукраїнському виконавчому комітеті (Укрцентрархів) (1923-1938)

Архівне управління Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР (1938-1940)

Архівний відділ Народного комісаріату внутрішніх справ (червень 1941)

Управління державними архівами Народного комісаріату внутрішніх справ УРСР (1947-1960)

Архівне управління при Раді Міністрів УРСР (1960-1974)

Головне архівне управління при Раді Міністрів УРСР (1974-1991)

Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України (1992-1999)

Головне архівне управління України (березень-грудень 1999)

Державний комітет архівів України (грудень 1999).

42) Основні напрями діяльності бібліотек 50-80-х роках ХХ ст

43) Централізація мереж бібліотек: здобутки та втрати.

44) Централізація мереж бібліотек: здобутки та втрати.

45) Створення Державної республіканської бібліотеки УРСР (1957) та основні напрями її діяльності.

Національна парламентська бібліотека України – провідний державний культурний, освітній, науково-інформаційний заклад. Це загальнодоступна установа з універсальними за змістом фондами, яка обслуговує найширші верстви населення.

За розпорядженням царського уряду 3 березня 1866 р. створено Київську російську публічну бібліотеку. Засновниками її виступили відомі громадські діячі, представники київського дворянства та купецтва: граф О. О. Бобринський (цукрозаводчик  та  меценат), книготорговці В. Г. Барщевський та С. І. Літов,  колишній  київський  губернатор І. І. Фундуклей, відомий поміщик-українофіл Г. П. Галаган, купці І. М. Бродський, М. І. Горовіц, Ф. П. Ліббе та ін. Основою фонду стали приватна книгозбірня письменника і книговидавця В. Г. Барщевського та пожертви киян. На момент відкриття фонд бібліотеки налічував 319 книг у 667 томах та 43 комплекти періодичних видань.

У 1911 р. на конкурсній основі, на кошти, зібрані жителями міста через розповсюджену спеціальну облігаційну позику, для бібліотеки було зведено спеціальну будівлю (архітектор З. Клаве). Вона є найдавнішою київською спорудою такого призначення, що увійшла до переліку пам'яток архітектури початку ХХ ст.

У 1957 р. бібліотека стала Державною республіканською бібліотекою УРСР імені КПРС.

Після проголошення незалежності книгозбірня стала називатися Державною бібліотекою України, а у 1994 р., згідно з Указом Президента, вона одержала статус Національної парламентської бібліотеки України.

Національна парламентська бібліотека підпорядкована Міністерству культури України.