64) Історія Національної Історичної бібілотеки України.

Національна істори́чна бібліоте́ка Украї́ни (НІБУ)  — бібліотеказагальнонаціонального значення з питань історії, яка є всеукраїнським депозитарієм історичної літератури та методичним центром в галузі історико-краєзнавчої бібліотечної діяльності і наукової бібліографії з історії України. Фонд Бібліотеки становить понад 800 тис. одиниць зберігання українською, російською, англійською, німецькою, французькою, польською та іншими мовами. До 2009мала назву Державна історична бібліотека України. Розташована на територіїНаціонального Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

10 серпня 1939 за постановою ЦК КП(б)У і Раднаркому УРСР була заснована Державна історична бібліотека Української РСР (ДІБ УРСР) на базі книжкового фонду Київського історичного і Антирелігійного музеїв для сприяння розвиткові історичної науки і освіти. Напередодні Німецько-радянської війни бібліотека налічувала 500 000 видань.

Під час німецької окупації більша частина книжкового фонду, алфавітний і систематичний каталоги та завершена робота«Бібліографія до історії України» були втрачені, будівля бібліотеки була зруйнована. У 1946-1952 книжкові фонди відновлювалися завдяки надходженню обов'язкового примірника, зусиллям колективу по поверненню книг з Німеччини, книгообміну з іншими бібліотеками і дарунками від Держфонду СРСР ім. В. І. Леніна, Державної публічної історичної бібліотекиРРФСР, Державної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна, бібліотеки Академії суспільних наук при ЦК КПРС. Загалом, з 50-ти бібліотек країни надійшло понад 200 000 томів. У липні 1952 ДІБ УРСР відновила свою роботу.

На 1 січня 1959 фонд бібліотеки становив 339 214 томів. Зібрана література охоплювала питання історії, археології, нумізматики, етнографії, мовознавства, літературознавства, мистецтвознавства, філософії, історії релігії та ін. У фондах також зберігається 6250 томів стародруків.

У 60-70-х роках ХХ століття ДІБУ очолила роботу бібліотек України по бібліотечно-бібліографічному забезпеченню підготовки 26-томного енциклопедичного видання «Історія міст і сіл УРСР»: фахівцями бібліотеки були розроблені інструктивно-методичні матеріали по створенню джерельної бази для авторських колективів цього видання у всіх регіонах країни. Підсумком цієї роботи стала «Зведена картотека матеріалів з історії міст і сіл України» (нині нараховує близько 300 тис. описів) та історико-краєзнавчібібліографічні покажчики, у тому числі про пам'ятки історії та культури всіх областей, міст Києва і Севастополя.

З 1968 бібліотека розпочала підготовку поточних науково-допоміжних бібліографічних покажчиків — щорічників «Історія України», які стали основою для науково-дослідної роботи істориків, викладачів і краєзнавців. Серед ретроспективних науково-допоміжних посібників широко відомі: «Історія селянства Української РСР 1917—1989 рр.» (1990), «Історія інтелігенції Української РСР 1917—1990 рр.» (1991), «Українська народна декоративно-вжиткова творчість 1975—1985 рр.» (1990), «Історичне краєзнавство в Україні: Питання теорії і практики» (1992); «Репресії 20-30-40-х і початку 50-х рр. на Україні» (1992), «Теорія, методика і практика бібліотечного краєзнавства» (1997) та ін.

У 90-х роках ХХ ст. ДІБУ спільно з науковими інституціями та громадськими організаціями провела ряд наукових та науково-практичних конференцій: «Роль бібліотек монастирів, соборів та інших установ у розвитку культури України» (1993), «Бібліотеки у розвитку історичної науки в Україні» (1994), «Бібліотечне краєзнавство у відновленні історичної пам'яті народу України» (1997), «Історія наукових бібліотек в контексті історії, культури, освіти в Україні» (1999). Бібліотека є співорганізатором ряду міжнародних та державних та культурно-просвітницьких акцій — Нестеровських та Могилянських наукових читань. Для проведення таких заходів фахівці ДІБУ надають науковцям певний спектр послуг: виставки видань з проблематики читань, покажчики, списки літератури, каталоги виставок та інші документи.

Науковий аналіз та прогнозування розвитку історико-краєзнавчої бібліотечної діяльності — один з головних напрямів роботи бібліотеки як методичного центра з цих питань. З 2003 ДІБУ отримує обов'язковий безоплатний примірник видань історичної тематики. На основі моніторингу краєзнавчої діяльності бібліотек ДІБУ видала методичний посібник «Краєзнавча діяльність бібліотек» (2002); організувала електронні бази даних: «Краєзнавчі бібліографічні ресурси бібліотек України», «Теорія, методика і практика бібліотечного краєзнавства» та ін.

У вересні 2009 указом Президента України бібліотеці надано статус національного закладу^[1].