5) Бібліотеки Стародавнього Риму.

У римські часи з'явилося багато новинок у книжковій справі. Бібліотеки як сховища документів, книг існували вже давно, а ось бібліотеки для громадського користування виникли саме в Римі. Цікаво, що в цих бібліотеках були передбачені досить ізольовані місця для роботи, оскільки в ті часи люди читали виключно вголос.

Протягом перших п'ятисот років своєї історії Рим не мав бібліотек і майже не мав писемної культури. Коли в II столітті до н.е. почала створюватися письмова історія Риму, вона писалася на грецькій мові і лише пізніше була переведена на латину. Книги мало цінувалися римлянами. Так, наприклад, коли був узятий Карфаген, всі захоплені в ньому рукописи були «милостиво роздані» і лише 28 книг з землеробства, написані якимось Магоном, були переведені за розпорядженням сенату на латинську мову - «зважаючи на їх практичної корисності». Перші зібрання книг у римлян представляли собою лише трофеї римських воєначальників. Але поступово освіченість і її неодмінний супутник - книга - стали міцно входити в побут римського суспільства. До середини I століття до н.е. в Римі були зібрані великі бібліотеки, що належали приватним особам. Гай Юлій Цезар, який побував в Олександрії, в кінці свого життя виношував план створення у Римі публічної бібліотеки, але його вбивство завадило йому здійснитися. Перша громадська бібліотека в Римі була відкрита лише в 39 році до н.е. Вона розмістилася у вестибюлі храму Свободи в Атріумі і була створена на кошти, отримані від військових найліпшої. У бібліотеці проходили публічні читання нових творів. Будівля бібліотеки було прикрашено статуями великих письменників минулого. Надалі публічні бібліотеки засновували і інші римські імператори, які прагнули таким чином увічнити свої імена. Імператор Август заснував у храмі Аполлона Палатінського дві бібліотеки: латинську і грецьку. Веспасіан на честь однієї з військових перемог відкрив «Бібліотеку світу». Але найзначнішою, найбільшою в Стародавньому Римі стала бібліотека, заснована імператором Траяном. Розташовувалася вона на форумі, що носить його ім'я. Форум Траяна з усіма його спорудами будувався під керівництвом видатного архітектора Аполлодора Дамаського. Цей найбільший і розкішний з імператорських форумів був збудований за шість років (107 - 113 рр..). Входом служила тріумфальна арка, за нею розташовувався великий двір з портиками. Двір замикала базиліка Ульпія. За нею слідувала невелика закруглена площа з будівлями бібліотек - латинської та грецької. Разом вони називалися бібліотекою Ульпія (Ульпій - одне з імен імператора Траяна). Її мармурові стіни, схожі на стільники, були просвердлена тисячами глибоких квадратних ніш. У них зберігалися сувої папірусу і пергаменту. Ніші відділялися одна від іншої, перед ними стояли колони, а вся бібліотека була прикрашена бюстами тих, «хто служив імперії своїм пером ...». Знаменита колона Траяна збереглася до наших днів. Через сто років книги з цієї бібліотеки за наказом імператораКаракалли перенесли в терми (лазні). Площа терм становила 12 гектарів, а відкрито це грандіозна споруда була в 216 році. У величезному головній будівлі - зали з басейном, теплі, холодні і гарячі лазні, зали для відпочинку. Головна будівля оточував парк, у глибині якого симетрично розташувалися два корпуси - бібліотеки. Колонади навколо них були місцем філософських суперечок і вчених бесід. Читаючи твори римських авторів кінця періоду республіки і перших двох століть імперії, переконуєшся, що в той час бібліотеки вже міцно увійшли в римську життя, і римляни не мислили свого існування без них. До кінця III століття нашої ери тільки в Римі налічувалося вже 28 публічних бібліотек.Завідування бібліотеками доручалося так званим «прокураторам», якими, як правило, були відомі вчені та поети. Решта персоналу бібліотек становили вольноотпущенники і раби, які називались «лібраріямі» («книжниками»). Вони спостерігали за збереженням книг, підклеювали і навіть переписували постарілі рукописи, стежили за порядком у бібліотечних приміщеннях. Цікаво, що в 1935 році під час розкопок на місці, де раніше знаходилася бібліотека, виявили мармурову плиту. На ній грецькими літерами були висічені слова: «Жодна книга не повинна бути віднесена. Ми на це дали присягу ». Книги виготовляли, як і в Греції, з папірусу. Переписаний сувій приклеювали до палиці і навертається на неї; читаючи, його поступово розгортали. Кінці палиці зазвичай прикрашали кульками з металу або слонової кістки - умбілікамі. Часто весь тому поміщали у футляр з пергаменту - мембрану. Назва книги писали на футлярі або на особливій табличці, прикріпленій до умбіліку. Редагування творів називалося емендіціей. У Римі з'явилися книжкові крамниці і спеціальні майстерні з виробництва книг. У них на замовлення і в короткі терміни виготовлялися численні копії промов, сатир, поем, п'єс, віршів. Книги виготовлялися у великій кількості, найрізноманітніших форматів і розмірів. Найбільш талановиті або злободенні твори, ледь з'явившись, відразу ж розмножувалися в десятках і сотнях копій і поширювалися по всій імперії. А книжкові крамниці представляли собою публічні бібліотеки в мініатюрі. Тут збиралися поети, письменники, вчені, щоб познайомитися з новинками, обговорити їх. Про те, якими були бібліотеки в Стародавньому Римі, ми знаємо з творів стародавніх авторів. Збереглися твори, присвячені збиранню книг і пристрою бібліотек. До наших днів збереглися твори Телефос з Пергама «Три книги про значення книг, в яких вказується, які книги гідні придбання» і Герен Філона з Біблос «Про придбання і відборі книг». Архітектор Вітрувій, розглядаючи питання про найкраще розташування частин будинку, виділяв для бібліотеки спеціальне приміщення: «Бібліотеки повинні виходити на схід, бо їх призначення вимагає ранкового світла, а також для того, щоб не псувалися книги. Бо в бібліотеках, що виходять на південь і на захід, в книгах заводяться черв'яки і вогкість, так як їх породжують і живлять доносяться сюди сирі вітри і, наповнюючи сувої вологим подихом, покривають їх цвіллю ». Про значення книг для римлян можна судитиі за висловом Цицерона: «Будинок без книги подібний до тіла без душі». Дізнатися історію книжкової справи і бібліотек Стародавнього Риму нам допомагають і археологічні розкопки. У серпні 79 р. н.е. в результаті виверження Везувію загинули три міста, що знаходилися біля його підніжжя: Помпеї, Геркуланум і Стабій. Під час розкопок Геркуланума, що лежав під шаром грязьових потоків, в 1752 році на глибині 27 метрів було виявлено приміщення, з якого витягли 1750 обвуглених сувоїв. Будинок, де вони були знайдені, отримав назву «Вілла сувоїв». Всі книги лежали в тому ж порядку, як в день катастрофи, - в невеликій кімнаті, на полицях-нішах. Серед них твори вчених і письменників Греції та Риму, багато з яких були до того часу невідомі. Автором більшості виявився Філодем, який написав твори «Про Епікура», «Про стоїків», «Про риториці», «Про поезії», «Про богів», «Про благочесті», «Про музику», «Про знаки і охоплюють ними». У недоторканому вигляді збереглася сама бібліотека. Всі давньоримські бібліотеки мали ряд спільних рис. У всіх бібліотеках, як правило, було два відділення: одне для грецьких книг та інше для латинських. У кожній бібліотеці - зал для читання і книгосховище. При великих бібліотеках було кілька залів для публічних читань. Написані на папірусі і пергаменті твори в книгосховищах поміщалися або в нішах, або в шафах. У шафах книгиподілялися за галузями наук: географія, медицина, історія, філософія. Особливе місце відводилося поезії. Підлога в читальному залі була встелена плитами з темного мармуру, а стелі позбавлені позолоти, щоб яскраві кольори не дратували читача. Зручні крісла, статуї муз і бюсти відомих письменників - все це створювало атмосферу справжнього храму наук і сприяло особливої ​​піднесеності думки. Тому читачі римських бібліотек воліли вивчати рукописи в читальному залі бібліотеки, незважаючи на можливість отримувати книги додому.Цікавою особливістю римських бібліотек була їх спеціалізація: в одній з бібліотек, заснованої імператором Августом зберігалися твори більш давніх латинських авторів, у бібліотеці імператора Веспасіана - граматичні книги, в бібліотеці Ульпія - різні рідкості (полотняні рукописи, книги зі слонової кістки і т. п. ). Громадські бібліотеки існували не тільки в самому Римі, а й у ряді провінційних міст - наприклад, в Тібуре, у Комі. Відомо, що письменник Пліній Молодший пожертвував на бібліотеку у Комі (уродженцем якого він був) величезну суму грошей -1100000 сестерціїв. Нарешті, слід сказати і про приватних бібліотеках - як у самому Римі, так і в провінціях. Обширні збірки рукописів мали багато вчених і письменники. Так, бібліотека граматика Епафродіта налічувала 30 тисяч різних творів, а у письменника і лікаря Саммоніка Серена їх було зібрано понад 60 тисяч. Однак не завжди приватні бібліотеки служили джерелом знань. Матисвою бібліотеку вважалося з часів імператора Августа ознакою хорошого тону, і часто рукописи в багатих будинках були тільки предметом подиву для гостей, а самі господарі, за словами філософа Сенеки, «позіхали від нудьги в бібліотечних кімнатах, не спромігшись прочитати навіть назв всіх зібраних там творів ». «Для багатьох, - писав Сенека, - виключаючи освічених рабів, книги не є предметом вивчення, а способом прикраси приміщень. Ці люди купують книги, наскільки дозволяють їм кошти, а не скільки їм потрібно ». Бібліотеки в Римі нерідко гинули від вогню. Так, при величезному пожежі в 54 році згоріли майже всі книгосховища. Утрату бібліотекам наносив також і свавілля імператорів: відомо, наприклад, щоімператор Доміціан наказав знищити все не сподобалися йому твори. Із занепадом Риму падало й значення бібліотек, які, за словами історика Аммиана Марцелліна, поступово перетворювалися на «наглухо закриті гробниці». З падінням Римської імперії загинули і ці «гробниці» - бібліотеки були розграбовані, зруйновані, спалені. Загинули книги, безліч рукописів, на сторінках яких - думки і відкриття істориків, філософів, географів, твори поетів і драматургів.