7) Бібліотеки Візантії.

Письмові джерела повідомляють про наявність у Візантії десятків монастирських бібліотек і патріаршим бібліотеці. Початок зібранню книжкових фондів публічної візантійської бібліотеки поклав римський імператор Костянтин Перший Великий (274-337), після якого його племінник Юліан Відступник (апостата) (331-363) не тільки збільшив фонди рукописів до 120000 примірників, а й зробив її предметом своїх постійних турбот , за що освіченого монарха недолюблювали християнські проповідники.

Характерно, що після посвячення в Елевсінські містерії в Афінах, він перейшов з християнства в язичництво, за що і отримав своє прізвисько апостата. (Елевсінські містерії були присвячені Деметрі і подіям Критського катаклізму). А це свідчить про те, що в зазначений час (355 р.) уже не всі, навіть римські імператори, удостоювалися честі бути присвяченими в таємниці сповідувані релігії. А візантійський імператор Феодосій Другий Молодший (Каліграф), не лише постійно поповнював бібліотеку, а й власноруч переписував рідкісні книги, за що і заслужив своє прізвисько Каліграф.

Бібліотека сильно постраждала від вогню при Василіска, але пізніше була відновлена ​​імператором Зеноном. Однак ще пізніше, римський імператор Лев Третій Исаврянин (717-741), озлоблений на вчених, які опиралися богословам християнства, замкнув їх у публічній бібліотеці і спалив живцем. При цьому також постраждало кілька десятків тисяч рукописів.

Слід сказати, що в Константинополі в будівлі Вуколеон (царського палацу) існувала ще й багата імператорська бібліотека вибраних книг, яку, як вважають, заснував син Костянтина Великого, Констанцій Порфірогенет (Багрянородний), значно збільшена при династії Комнінів (1081-1185 рр..)

Візантія, що мала в своїх книгосховищах гігантські книжкові фонди, пережила два історичних книжкових погрому, влаштованих у тринадцятому столітті хрестоносцями і в чотирнадцятому турецькими військами.

Про те, як знецінилися книги, після захоплення Константинополя, свідчить візантійський хроніст п'ятнадцятого століття Дукас: «Коли Константинополем оволоділи турки, то греки продавали десять рукописів Платонових, арістотелева, богословських, за одну дрібну монету».

Він же пише, що при розграбуванні міста турки довго не могли вирішити питання, куди дівати «незліченну безліч книг». Однак величезна кількість книг візантійцям вдалося врятувати від розграбування, переправивши їх у монастирі Афона.

При цьому Ватопедський монастир Афона отримав книги візантійських імператорів Андроніка Другого Палеолога та Іоанна Четвертого. Слід сказати і це важливо для подальшого розповіді про бібліотеку Івана Грозного, що в цьому монастирі десять років проходив послух Максим Грек, згодом витребували Іоанном Грозним для своєї бібліотеки. Як і слід було очікувати, після підкорення Константинополя і захоплення турецькими військами незліченних і безцінних стародавніх рукописів Візантії, настала епоха турецького Ренесансу.

Менш різким перехід від стародавнього світу до середньовіччя був у Візантії - державі з тисячолітньою історією (IV-XV ст.), Утворився при розпаді Римської імперії в її східній частині (Балканський півострів, Мала Азія, південно-східне Середземномор'я). Культура Візантії являла собою синтез античної, східної і ранньохристиянської культур. Християнські правителі Візантії були терпимі до язичницької культури і не відмовилися повністю від спадщини античності. Грецька мова була державною і найбільш поширеним мовою імперії, тому твори великих греків давнину були загальнодоступні, користувалися пошаною і були основою освіти. Все це сприяло створенню сприятливих умов для розвитку культури.В імперії була широко поширена грамотність. Існували численні початкові і середні школи. Вже з IV століття відкривалися університети, причому не тільки в столиці, але і в провінції. Важливу роль в інтелектуальному житті Візантії грали бібліотеки. Однією з найзнаменитіших була імператорська бібліотека, створена в IV столітті імператором Костянтином I Великим. Його нащадки продовжували турботи про бібліотеку і вже до кінця V століття вона представляла собою значне зібрання, яке налічує близько 120 тисяч книг. Серед книжкових рідкостей були списки поем Гомера, написані золотими літерами на зміїної шкірі. Для переписування книг і загального підтримки фондів бібліотеки на високому рівні запрошувалися вчені. Такий стан речей відповідало античної традиції.У середині IV століття син Костянтина Великого - константа II заснував в столиці державний скрипторій. "Скрипторіях" по латині означає "писар", а саме слово "скрипторій" означає майстерню по створенню рукописних книг. Імператор призначав керівника скрипторію - спеціального чиновника - архонта, під початком якого складалося безліч каліграфів.Констант II був творцем константинопольської публічної бібліотеки - першої публічної бібліотеки середньовіччя. Вона славилася своїми багатими фондами і проіснувала за деякими даними по падіння Візантійської імперії.Поряд з імператорською та публічної бібліотеками існували бібліотеки релігійних установ, навчальних закладів та приватних осіб. Книжкові зібрання були у всіх церквах і монастирях. До нас дійшли відомості про бібліотеку Константинопольського Патріаршества, бібліотеках Студійського і Афонського монастирів. Патріарша бібліотека існувала принаймні з VII століття. Фонд її носив переважно релігійний характер, але крім книг, освячених церквою, тут були і праці "єретичного" змісту. Зберігалися вони в особливих ящиках, окремо від робіт правовірних авторів. Відомо, що в деяких столичних монастирях практикувалася видача книг мирянам. На відміну від Західної Європи у Візантії, де була сильна монархія, церква не володіла монополією на освіту. Численні світські навчальні заклади мали свої бібліотеки, так як викладання було нерозривно пов'язано з книгою. Але з усіх цих бібліотек виділяється бібліотека Константинопольського університету, створена ще на початку V століття. Завідував нею спеціальний служитель, якого називали "бібліофіл" .Славилася Візантія і приватними книжковими зібраннями. Особисті бібліотеки були не тільки у імператорів, вельмож і ієрархів церкви, а й у вчених, професорів, вчителів. Найбільш багаті книголюби часто, замовляючи книгу переписувачу, особливо обмовляли елементи її оформлення. Головна увага приділялася орнаментиці і палітурки, для виготовлення якого використовували слонову кістку, золото, емаль і дорогоцінні камені.У середовищі візантійських збирачів книг була зроблена перша в середні століття спроба бібліографічного опису колекції. Один з найосвіченіших візантійців IX століття - патріарх Фотій - написав твір "Міріобібліон", що означає "Тисячекніжіе". Це був опис більш ніж 300 книг - античних і християнських. Письменник стисло викладав зміст книги і повідомляв відомості про автора. Іноді Фотій обмежувалося простим переказом і включав в анотацію власні роздуми і критичні замітки.Про устрій візантійських бібліотек відомо небагато. У ранньому середньовіччі, слідуючи античної традиції, бібліотеку розміщували у відкритих портиках будівель, і навіть власники приватних зібрань, слідуючи моді, охоче виставляли свої книжкові багатства напоказ. Поступово ця традиція відкритого зберігання книг стала замінюватися практикою їх прихованого "заощадження" від читачів. Ці зміни були викликані обставинами різного характеру. По-перше, в середні століття вартість книг істотно зросла. По-друге, позначався вплив християнства, яке спочатку було переслідуваної і гнаної релігією і тому релігійні книги зберігалися в питаннях, укритих місцях - скринях і скринях. У великих бібліотеках книги забезпечувалися шифром і розставлялися відповідно до нього. На деяких дійшли до нас рукописах збереглися поноси, що позначали шафа (або полицю) і місце книги на полиці. Доля візантійських бібліотек незавидна. Непоправної шкоди їм заподіяли вторглися на територію імперії хрестоносці. На початку XIII століття вони захопили Константинополь штурмом і розграбували місто. Збереглися свідчення про те, що хрестоносці нещадно знищували книги і проносили на списах через все місто письмове приладдя. Цілі транспорти, навантажені військовими трофеями хрестоносців - пишними візантійськими рукописами - відправлялися до Західної Європи.У другій половині XIV століття Константинополь був відновлений і знову став столицею імперії. Разом із зруйнованим містом відновлювалися і бібліотеки, але це спокій було недовгим. У середині XVY століття Візантійська імперія впала під натиском турків-османів, і знову це супроводжувалося руйнуваннями, спаленням і розкраданням книгосховищ. Історики писали про кораблі, що вивозили книги, про навантажених рукописами возах, про те, що золото і срібло, що прикрашали палітурки, безжально здирали і продавалися.Значення Константинополя для західної цивілізації велике. Діяльність візантійських бібліофілів, робота скрипторіях, сам факт існування безлічі бібліотек допомогли зберегти значну частину спадщини Еллади, втраченого в той час для Заходу.