- •Уніфікований клінічний протокол первинНої, вторинНої (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги муковісцидоз
- •1.7. Список та контактна інформація осіб, які брали участь у розробці протоколу
- •1.8. Епідеміологічна інформація
- •II. Загальна частина
- •III. Основна частина
- •3.1. Родопомічні заклади
- •Профілактика
- •2. Діагностика
- •3.2. Первинна медична допомога
- •1. Профілактика
- •2. Діагностика
- •3. Лікування
- •3. Лікування
- •4. Подальше спостереження
- •5. Загострення мв
- •1. Профілактика загострення
- •2. Діагностика
- •3. Лікування
- •3.3. Вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) медична допомога
- •1. Профілактика
- •2. Діагноз
- •3. Лікування
- •4. Госпіталізація
- •5. Виписка з рекомендаціями після госпіталізації
- •6. Подальше спостереження, включаючи диспансеризацію
- •7. Загострення мв
- •4.1. Перелік спеціалістів – членів мультидисциплінарної команди, яка надає медичну допомогу пацієнтам з мв
- •4.2. Загальний алгоритм діагностики
- •4.3. Диференційна діагностика мв
- •4.4. Моніторинг стану пацієнта з мв
- •4.4.1. Антропометрія.
- •4.4.2. Дослідження функції зовнішнього дихання
- •4.5. Ознаки загострення хвороби:
- •4.6. Лікування
- •4.6.1. Загальний алгоритм лікування
- •4.6.2. Особливості призначення муколітичної терапії.
- •4.6.3. Особливості призначення антибактеріальної терапії.
- •4.6.4. Особливості призначення ферментно-замісної терапії.
- •4.6.5. Особливості харчування пацієнтів з мв
- •4.7. Особливості ведення жінок з мв під час вагітності
- •V. Ресурсне забезпечення виконання протоколу
- •VI. Індикатори якості медичної допомоги
- •6.1. Перелік індикаторів якості медичної допомоги
- •6.2. Паспорти індикаторів якості медичної допомоги
- •VII. Перелік літературних джерел, використаних при розробці уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги
- •Особливості призначення антибактеріальних лікарських засобів
- •Пам’ятка для пацієнта з муковісцидозом та/або його родини
- •Заходи з попередження первинного та перехресного інфікування дихальної системи пацієнтів з мв високопатогенною мікрофлорою
4.6.4. Особливості призначення ферментно-замісної терапії.
Доведено, що 85% пацієнтів з МВ мають різний ступінь ПН, отже потребують замісного застосування панкреатину, причому не можна застосовувати лікарські засоби у вигляді таблеток чи порошку в силу особливостей проходження препарату через шлунок в умовах наявного при МВ синдрому мальдигестії/мальабсорбції, а лише в лікарській формі мікросфер/мікрогранул/міні-мікротаблеток в кишковорозчинній оболонці.
Початкова доза панкреатичних ферментів, які застосовуються виключно у вигляді мікросфер/мікрогранул/міні-мікротаблеток в кишковорозчинній оболонці повинна розраховуватись за ступенем панкреатичної недостатності з подальшою корекцією дози в залежності від одержаного ефекту, який оцінюється по наявності чи відсутності симптомів мальдигестії (відсутність чи наявність позитивної динаміки маси тіла при хорошому або підвищеному апетиті, збільшений об’єм калових мас з присутнім у калі нейтральним жиром та неприємним запахом, метеоризм, тощо). Крім того, на кожному прийомі їжі потрібно враховувати кількість жиру в їжі, яку вживає пацієнт, підвищуючи дозу для жирної їжі і зменшуючи дозу при невеликих перекусах. Від 500 до 1000 Одиниць ліпази/кг маси тіла призначають на основні прийоми їжі, дозування може бути підвищеним в залежності від клінічних симптомів, максимум добової дози не повинен перевищувати 10000 Од/кг на день по ліпазі або 2500 Од/кг на один прийом.
Пацієнтам з підтвердженим діагнозом МВ та відсутністю клінічних ознак недостатності екзокринної функції підшлункової залози необхідно проводити визначення активності фекальної панкреатичної еластази 1 один раз на рік.
4.6.5. Особливості харчування пацієнтів з мв
Дієта: гіперкалорійна - 120-150% від середньої індивідуальної потреби для віку. Важка патологія легень може зумовити ще більші потреби – до 200% від вікової норми.
При тривалій негативній динаміці маси тіла рекомендовано вживання харчових продуктів для спеціальних медичних цілей, що містять гідролізований білок та жирні кислоти з середньою довжиною ланцюга. Найбільш сприятливу дію мають продукти, що розроблені спеціально для харчування пацієнтів з МВ. Вживання агресивного харчування із використанням назогастрального зонду або гастро/єюностомії, особливо в нічний період, дозволяє поліпшити нутрітивний статус пацієнта з МВ.
Додатковий прийом харчової солі (натрію хлориду): 2-5 г/добу.
Корекція вітамінної недостатності - жиророзчинні вітаміни - віт А, Д, К (після 6 років), Е.
Щоденні рекомендовані норми споживання для пацієнтів з МВ
Вік |
Вітамін A 1 мкг = 3,3 МО |
Вітамін D 1 мкг = 40 МО |
Вітамін E |
<1 року |
1200 мкг (4000 МО) |
10 мкг (400 МО) |
10 - 50 мг |
>1 року |
1200 - 3000 мкг (4000 – 10 000 МО) |
10 - 20 мкг (400 – 800 МО) |
50 – 100 мг |
Дорослі |
1200 - 3000 мкг (4000 – 10 000 МО) |
20 - 50 мкг (800 – 2000 МО) |
100-200 мг |
Корекція змін із боку гепатобіліарної системи при МВ.
Для пацієнтів із гепатомегалією, зі значно зміненою функцією печінки, внутрішньо печінковим холестазом, з порушенням згортання або присутністю ознак цирозу печінки на ультразвуковому обстеженні:
Урсодезоксихолева кислота (збільшує виділення жовчі) - 10-15 мг/кг двічі на день. У випадках значного захворювання печінки, можна використовувати 5-15 мг/кг тричі на день.
