Методика запису зубної формули

У процесі дослідження порожнини рота для документального оформлення його результатів, здійснення динамічного спостереження за резуль­татами лікування й профілактики створюється запис зубної формули.

Для запису зубної формули використовують буквені, цифрові чи символьні позначення. Групову належність зубів позначають першими літерами латинських назв зубів, наприклад: І — Icisivus — різець, С — Caninus — ікло; Р — Premolaris — премоляр, М — Molaris — моляр.

Для позначення кожного зуба окремо поруч із літерним позначенням вказують цифровий індекс, наприклад: І₂ — другий різець, Р₁, — перший премоляр, М₃ — третій моляр. Але така схема запису не дає змоги визначити належність зуба до верхньої чи нижньої щелепи, до тієї чи іншої її половини. При такій формі запису немає можливості визначити, зуб є по­стійним чи тимчасовим.

Тому на практиці для точного визначення належності зуба застосову­ють різні способи запису зубної формули за допомогою комбінації симво­лів і цифр.

Спільним для всіх способів запису зубної формули є те, що для позначення порядкового номера зуба використовують наскрізну нумерацію зубів у мезіодистальному напрямку, де цифрою позначають порядковий номер зуба в щелепі.

Одна з форм запису зубної формули допускає використання симво­лів плюс (+) і мінус (-) для визначення належності зубів до верхньої чи нижньої щелепи. Знаком «+» визначають зуби верхньої щелепи, а знаком «-» — нижньої. Належність зубів до лівої чи правої половини щелепи ви­значається місцем положення знаків плюс чи мінус. Наприклад, якщо один із цих знаків розташовується перед цифровим позначенням зуба, то це зуб лівої половини щелепи, якщо знак розташований після цифри —то правої. Так, третій верхній лівий постійний зуб буде позначений у вигляді «+3», а нижній правий постійний моляр — у вигляді «6-». Для позначення належ­ності зубів до тимчасового прикусу використовують десятковий цифровий запис порядкового номера зуба. Для позначення верхнього лівого тимчасового ікла запис буде «+0,3», а для позначення нижнього правого другого тимчасового моляра — «0,5-».

Найбільшого поширення набула форма запису зубної формули, при якій весь зубний ряд розділений на чотири сегменти горизонтальною і вер­тикальною лініями. Таким чином, зуби верхньої щелепи розташовують­ся над горизонтальною лінією, нижньої щелепи — під нею. Зуби правої половини щелепи розташовуються ліворуч, а зуби лівої половини щеле­пи — праворуч від вертикальної лінії. Зуби тимчасового прикусу познача­ють римськими цифрами, постійного прикусу — арабськими.

Методика запису зубної формули, запропонована ВООЗ, полягає у –тому, що кожній половині щелепи надане цифрове позначення. Відлік починається з верхньої правої половини щелепи, якій надається цифрове значення 1 у випадку позначення зубів постійного прикусу чи цифра 5 — для тимчасового прикусу. Далі позначення половин щелеп роблять за годинниковою стрілкою у такому порядку: для постійного прикусу ліва половина верхньої щелепи позначається цифрою 2, тимчасового прикусу — цифрою 6, нижня ліва — відповідно 3 і 7, права нижня відповідно 4 і 8.

Таким чином, за методикою ВООЗ позначення мають вигляд: верхнього правого постійного ікла — 13;

нижнього лівого другого постійного моляра — 37;

правого нижнього тимчасового ікла — 83;

лівого верхнього другого тимчасового моляра — 65.

У випадку виявлення при огляді порожнини рота уражених зубів їх стан позначають у зубній формулі такими символами: С — карієс; Р — пульпіт; Pt — періодонтит; R — корінь; PL — пломбований; А — відсутній зуб. Літерні позначення відповідних захворювань проставляють у формулі над чи під ураженим зубом.