- •1 Фізіологія як наука
- •Зв’язок нормальної фізіології з іншими науками
- •Основні поняття нормальної фізіології
- •Поняття про функцію на різних рівнях біологічної організації
- •1 Обмін речовин і енергії
- •5 Ріст, розвиток, розмноження
- •Закони подразнення
- •0 1 2 Сила подразника
- •2 Фізіологія клітини. Функціональні властивості клітинної мембрани
- •3 Потенціал спокою нервових і
- •4 Потенціал дії
- •Подразник
- •Фізіологічне значення пд
- •Причини і умови виникнення пд
- •5 Збудливість
- •Параметри, що визначають збудливість клітини
- •Зміни збудливості під час збудження
- •Роль різних іонів у розвитку електрофізіологічних явищ у клітинах
- •Зміни збудливості в умовах патології і дії фармакологічних агентів
- •IV Місцеві анестетики
- •6 Електричний струм як причина збудження нервових і м′язових волокон
- •Параметри електричного струму, що визначають його здатність викликати збудження
- •Збудження виникає тільки тоді, коли на клітину подається електричний імпульс достатньої амплітуди – порогової або надпорогової.
- •Параметри клітини, які мають значення для виникнення в ній збудження
- •Потенціали, які виникають на мембрані клітини при її електричній стимуляції
- •Потенціалу дії
- •Зміни збудливості нервових і м’язових волокон, обумовлені електричним струмом
- •7 Механізми проведення удження (пд) по нервовому і м′язовому волокну
- •Фактори, що визначають швидкість проведення пд
- •І м’язових волокнах
- •Особливості проведення збудження по мієлінізованих нервових волокнах
- •8 Проведення збудження через нервово-м’язові синапси Поняття про синапси
- •Основні закономірності проведення збудження через хімічні синапси
- •Структурно-функціональна організація нервово-м’язових синапсів
- •Поняття про аксонний транспорт
- •Механізм функціонування нервово-м’язових синапсів
- •1 Синтез ацетилхоліну (ах)
- •2 Депонування ах
- •3 Вивільнення ах у синаптичну щілину
- •4 Дія ацетилхоліну на постсинаптичну мембрану
- •В ідкриття ацетилхолінового канала
- •Місцева деполяризація постсинаптичної м ембрани – виникнення пкп Виникнення пд
- •5 Завершення дії ах
- •6 Реутилізація продуктів гідролізу ах і відновлення кількості синаптичних везикул
- •Патофізіологічні аспекти нервово-м’язової передачі
- •Фармакологічні аспекти нервово-м’язової передачі
- •9 Фізіологія м’язового скорочення
- •Функціональна анатомія скелетних м’язів
- •Молекулярні механізми м’язового скорочення
- •Молекулярні механізми м’язового скорочення
- •Етапи м’язового скорочення
- •Структурами, що використовують атф, є сарколема, міофібрили, спр.
- •Поняття про рухову одиницю
- •Класифікація рухових одиниць :
- •Фізіологічні характеристики скорочення м’язів
- •1 Навантаження
- •2 Сила
- •3 Тривалість
- •4 Швидкість
- •5 Робота
- •6 Стомлення
- •10 Фізіологія гладеньких м’язів
- •Структурні особливості гладеньких м’язів
- •Типи гладеньких м’язів
- •Особливості функціонування
- •Закони подразнення.
- •5 Збудливість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
- •9 Фізіологія м’язового скорочення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103
IV Місцеві анестетики
Це речовини, які використовують у медицині як місцеві знеболювальні засоби (новокаїн, прокаїн та інші).
Ці препарати утруднюють або взагалі припиняють поширення ПД по нервових волокнах.
6 Електричний струм як причина збудження нервових і м′язових волокон
Серед подразників, здатних викликати ПД, найбільше значення має електричний струм.
Методи
електричного подразнення
ізольованих нервових
і м’язових волоконмеіраченому
:
меіраченому
:
меіраченому
:
Методи
електричного подразнення цілісних
нервів
і м’язів
Рисунок 6.1 – Основні методи електричної стимуляції нервових і м’язових волокон
Основу такої дії електричного струму складає його здатність спричиняти деполяризацію мембрани до або вище порогового рівня. Подібна деполяризація одержала назву стимуляції, а сам електричний струм відіграє роль стимулу.
Параметри електричного струму, що визначають його здатність викликати збудження
1 Вихідний напрямок струму
Згідно з полярним законом подразнення (Пфлюгер, 1859) при подразненні нерва або м’яза постійним струмом збудження (ПД) виникає у момент замикання постійного струму тільки під катодом (″-″), а в момент розмикання – тільки під анодом (″+″).
Рисунок 6.2 - Електрична стимуляція за допомогою позаклітинних
електродів
При внутрішньоклітинному підведенні струму збудження (ПД) виникає тільки тоді, коли анод знаходиться всередині клітини, а катод – зовні.
Рисунок 6.3 – Внутрішньоклітинна електрична стимуляція
2 Порогова або надпорогова сила (амплітуда) електричного імпульсу
Збудження виникає тільки тоді, коли на клітину подається електричний імпульс достатньої амплітуди – порогової або надпорогової.
Порогову силу (або порогову напругу) електричного струму використовують як показник збудливості нервів та м’язів.
Існує така закономірність: чим вища збудливість досліджуваних структур, тим менша порогова сила електричного струму і навпаки.
3 Порогова і надпорогова тривалість електричного імпульсу
Для того щоб викликати збудження, електричний імпульс повинен бути достатньої (порогової або надпорогової) тривалості.
Між пороговою силою електричного струму і пороговою тривалістю електричного імпульсу існує обернена залежність. Вона у фізіології одержала назву ″ закон гіперболи″ або кривої ″сили - часу″.
Рисунок 6.4 – Крива ″сили-часу″
Аналізуючи залежність ″сила - час″, виділяють такі показники:
а) реобазу (ОА) – мінімальна сила постійного струму, здатна викликати збудливість (поріг подразнення);
б) корисний час (ОС) – найменший час, протягом якого повинен діяти електричний стимул величиною в одну реобазу для того, щоб викликати збудження;
в) хронаксію (OF) – найменший час, протягом якого повинен діяти електричний стимул величиною в дві реобази для того, щоб викликати збудження. Цей показник легше визначити, ніж корисний час, тому на практиці використовують дослідження реобази і хронаксії.
4 Порогова чи надпорогова крутизна наростання електричного імпульсу
Якщо наростання сили електричного імпульсу відбувається повільно (мала крутизна), то здатність електричного струму викликати збудження зменшується і, насамкінець, взагалі може зникати. Таке явище отримало назву акомодації.
