Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
загальна фізіологія.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Фармакологічні аспекти нервово-м’язової передачі

З лікувальною метою часто приходиться втручатися в механізми нервово-м’язової передачі за допомогою лікарських засобів.

Існує 2 групи препаратів, які впливають на цей процес:

1 Міорелаксанти. Це речовини, які використовують під час наркозу з метою запобігти рефлекторним скороченням скелетної мускулатури.

За механізмом дії розрізняють:

  • деполяризуючі міорелаксанти (сукциніл, холін, дитилін) – викликають тривалу деполяризацію постсинаптичної мембрани, в результаті чого розвивається інактивація (десенситизація) ацетилхолінових рецепторів і нервово-м’язова блокада;

  • недеполяризуючі міорелаксанти (тубокурарин, диплацин, меликрин) – блокують ацетилхолінові рецептори, внаслідок чого АХ не може викликати ПД.

2 Інгібітори холінестерази – ацетилхолінестеразні препарати. Ці препарати зворотної (фізостигмін, прозерін) і незворотної (фосфакол) дії. Ці препарати інактивують холінестеразу, збільшують вміст АХ в синаптичній щілині. Їх використовують при міастенії, а також в якості антагоністів блокаторів ацетилхолінових рецепторів, наприклад для припинення дії недеполяризуючих міорелаксантів після операції.

9 Фізіологія м’язового скорочення

Взаємодія людини із зовнішнім середовищем не може здійснюватися без скорочення його м’язів. Рухи, які при цьому відбуваються, необхідні для виконання найпростіших маніпуляцій, а також для висловлювання думок і почуттів за допомогою мови, письма, міміки, жестів.

Маса м’язів становить 50% маси тіла (з них 40% - скелетні м’язи, 10% - серцевий м’яз і гладенькі м’язи).

Функціональна анатомія скелетних м’язів

М’язове волокно, як і кожна клітина, має мембрану – сарколему, ендоплазматичний ретикулум – саркоплазматичний ретикулум, мітохондрії, саркоплазму. А його особливою рисою є наявність міофібрил. Міофібрила складається з пучків “ниток” – міофіламентів (тонких – актинових і товстих – міозинових) (рис. 9.1).

Рисунок 9.1 - Будова м’язового волокна

Міофібрила ділиться Z-пластинками на кілька частин – компартментів, які називаються саркомерами. Тобто саркомер - це ділянка міофібрили між двома Z-лініями. У розслабленому м’язі довжина саркомера становить 2,0 -

2,5 мкм.

За допомогою світлового мікроскопа у саркомері розрізняють світлі і темні смуги. Така поперечна смугастість міофібрил обумовлена особливим взаємним розміщенням актинових і міозинових філаментів. По центру кожного саркомера знаходиться кілька тисяч «товстих» ниток міозину, кожна діаметром близько 10 нм. Пучок міозинових ниток у центрі саркомера виглядає у світловому мікроскопі темною смугою. Завдяки властивості подвійного заломлення світла (анізотропії), ця ділянка саркомера називається анізотропним диском (А-диском). У центрі А-диск містить ділянку, в якій не перекриваються актинові і міозинові філаменти, яка складається тільки з міозинових філаментів. Ця ділянка А-диска називається Н-зоною. У центрі Н-зони розрізняють тонку темну М-лінію, до якої кріпляться «товсті» міозинові філаменти. По кінцях саркомера розміщені «тонкі» нитки актину, які прикріплені до Z-пластинок. У світловому мікроскопі ці ділянки міофібрили виглядають світлими смугами і називаються ізотропними дисками (І-дисками).

Саме внаслідок такого чергування світлих і темних смуг у саркомерах міофібрили серцевого і скелетного м’яза виглядають поперечно смугастими.

Структура саркомера схематично зображена на рис. 9.2.

Рисунок 9.2 – Структура саркомера