- •1 Фізіологія як наука
- •Зв’язок нормальної фізіології з іншими науками
- •Основні поняття нормальної фізіології
- •Поняття про функцію на різних рівнях біологічної організації
- •1 Обмін речовин і енергії
- •5 Ріст, розвиток, розмноження
- •Закони подразнення
- •0 1 2 Сила подразника
- •2 Фізіологія клітини. Функціональні властивості клітинної мембрани
- •3 Потенціал спокою нервових і
- •4 Потенціал дії
- •Подразник
- •Фізіологічне значення пд
- •Причини і умови виникнення пд
- •5 Збудливість
- •Параметри, що визначають збудливість клітини
- •Зміни збудливості під час збудження
- •Роль різних іонів у розвитку електрофізіологічних явищ у клітинах
- •Зміни збудливості в умовах патології і дії фармакологічних агентів
- •IV Місцеві анестетики
- •6 Електричний струм як причина збудження нервових і м′язових волокон
- •Параметри електричного струму, що визначають його здатність викликати збудження
- •Збудження виникає тільки тоді, коли на клітину подається електричний імпульс достатньої амплітуди – порогової або надпорогової.
- •Параметри клітини, які мають значення для виникнення в ній збудження
- •Потенціали, які виникають на мембрані клітини при її електричній стимуляції
- •Потенціалу дії
- •Зміни збудливості нервових і м’язових волокон, обумовлені електричним струмом
- •7 Механізми проведення удження (пд) по нервовому і м′язовому волокну
- •Фактори, що визначають швидкість проведення пд
- •І м’язових волокнах
- •Особливості проведення збудження по мієлінізованих нервових волокнах
- •8 Проведення збудження через нервово-м’язові синапси Поняття про синапси
- •Основні закономірності проведення збудження через хімічні синапси
- •Структурно-функціональна організація нервово-м’язових синапсів
- •Поняття про аксонний транспорт
- •Механізм функціонування нервово-м’язових синапсів
- •1 Синтез ацетилхоліну (ах)
- •2 Депонування ах
- •3 Вивільнення ах у синаптичну щілину
- •4 Дія ацетилхоліну на постсинаптичну мембрану
- •В ідкриття ацетилхолінового канала
- •Місцева деполяризація постсинаптичної м ембрани – виникнення пкп Виникнення пд
- •5 Завершення дії ах
- •6 Реутилізація продуктів гідролізу ах і відновлення кількості синаптичних везикул
- •Патофізіологічні аспекти нервово-м’язової передачі
- •Фармакологічні аспекти нервово-м’язової передачі
- •9 Фізіологія м’язового скорочення
- •Функціональна анатомія скелетних м’язів
- •Молекулярні механізми м’язового скорочення
- •Молекулярні механізми м’язового скорочення
- •Етапи м’язового скорочення
- •Структурами, що використовують атф, є сарколема, міофібрили, спр.
- •Поняття про рухову одиницю
- •Класифікація рухових одиниць :
- •Фізіологічні характеристики скорочення м’язів
- •1 Навантаження
- •2 Сила
- •3 Тривалість
- •4 Швидкість
- •5 Робота
- •6 Стомлення
- •10 Фізіологія гладеньких м’язів
- •Структурні особливості гладеньких м’язів
- •Типи гладеньких м’язів
- •Особливості функціонування
- •Закони подразнення.
- •5 Збудливість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
- •9 Фізіологія м’язового скорочення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103
Фармакологічні аспекти нервово-м’язової передачі
З лікувальною метою часто приходиться втручатися в механізми нервово-м’язової передачі за допомогою лікарських засобів.
Існує 2 групи препаратів, які впливають на цей процес:
1 Міорелаксанти. Це речовини, які використовують під час наркозу з метою запобігти рефлекторним скороченням скелетної мускулатури.
За механізмом дії розрізняють:
деполяризуючі міорелаксанти (сукциніл, холін, дитилін) – викликають тривалу деполяризацію постсинаптичної мембрани, в результаті чого розвивається інактивація (десенситизація) ацетилхолінових рецепторів і нервово-м’язова блокада;
недеполяризуючі міорелаксанти (тубокурарин, диплацин, меликрин) – блокують ацетилхолінові рецептори, внаслідок чого АХ не може викликати ПД.
2 Інгібітори холінестерази – ацетилхолінестеразні препарати. Ці препарати зворотної (фізостигмін, прозерін) і незворотної (фосфакол) дії. Ці препарати інактивують холінестеразу, збільшують вміст АХ в синаптичній щілині. Їх використовують при міастенії, а також в якості антагоністів блокаторів ацетилхолінових рецепторів, наприклад для припинення дії недеполяризуючих міорелаксантів після операції.
9 Фізіологія м’язового скорочення
Взаємодія людини із зовнішнім середовищем не може здійснюватися без скорочення його м’язів. Рухи, які при цьому відбуваються, необхідні для виконання найпростіших маніпуляцій, а також для висловлювання думок і почуттів за допомогою мови, письма, міміки, жестів.
Маса м’язів становить 50% маси тіла (з них 40% - скелетні м’язи, 10% - серцевий м’яз і гладенькі м’язи).
Функціональна анатомія скелетних м’язів
М’язове волокно, як і кожна клітина, має мембрану – сарколему, ендоплазматичний ретикулум – саркоплазматичний ретикулум, мітохондрії, саркоплазму. А його особливою рисою є наявність міофібрил. Міофібрила складається з пучків “ниток” – міофіламентів (тонких – актинових і товстих – міозинових) (рис. 9.1).
Рисунок 9.1 - Будова м’язового волокна
Міофібрила ділиться Z-пластинками на кілька частин – компартментів, які називаються саркомерами. Тобто саркомер - це ділянка міофібрили між двома Z-лініями. У розслабленому м’язі довжина саркомера становить 2,0 -
2,5 мкм.
За допомогою світлового мікроскопа у саркомері розрізняють світлі і темні смуги. Така поперечна смугастість міофібрил обумовлена особливим взаємним розміщенням актинових і міозинових філаментів. По центру кожного саркомера знаходиться кілька тисяч «товстих» ниток міозину, кожна діаметром близько 10 нм. Пучок міозинових ниток у центрі саркомера виглядає у світловому мікроскопі темною смугою. Завдяки властивості подвійного заломлення світла (анізотропії), ця ділянка саркомера називається анізотропним диском (А-диском). У центрі А-диск містить ділянку, в якій не перекриваються актинові і міозинові філаменти, яка складається тільки з міозинових філаментів. Ця ділянка А-диска називається Н-зоною. У центрі Н-зони розрізняють тонку темну М-лінію, до якої кріпляться «товсті» міозинові філаменти. По кінцях саркомера розміщені «тонкі» нитки актину, які прикріплені до Z-пластинок. У світловому мікроскопі ці ділянки міофібрили виглядають світлими смугами і називаються ізотропними дисками (І-дисками).
Саме внаслідок такого чергування світлих і темних смуг у саркомерах міофібрили серцевого і скелетного м’яза виглядають поперечно смугастими.
Структура саркомера схематично зображена на рис. 9.2.
Рисунок 9.2 – Структура саркомера
