Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
загальна фізіологія.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Молекулярні механізми м’язового скорочення

Молекулярні механізми скорочення м’язів пояснює теорія Хакслі-Хансона – теорія “ковзання” міофібрил (Huxley H.E., Hanson J., 1954)

Основні положення цієї теорії:

1 Скорочення міофібрил відбувається внаслідок скорочення великої кількості саркомерів.

2 Під час скорочення довжина “тонких” актинових і “товстих” міозинових філаментів не змінюється.

3 Процес скорочення відбувається в результаті ковзання актинових філаментів вздовж міозинових.

4 Процес м’язового скорочення потребує енергії АТФ.

Під час скорочення м’язів під світловим мікроскопом спостерігаються такі зміни:

  • зменшується довжина саркомера;

  • зменшується довжина І-дисків;

  • зменшується довжина Н-зони;

  • довжина А дисків не змінюється.

Під час розслаблення м’язів відбуваються протилежні зміни :

  • збільшується довжина саркомера;

  • збільшується довжина І-дисків;

  • збільшується довжина Н-зони;

  • довжина А дисків не змінюється.

Для розгляду сучасного стану теорії скорочення потрібно з’ясувати молекулярну структуру актинових і міозинових філаментів.

Структура міозинових і актинових філаментів

Міозинові філаменти – це товсті філаменти довжиною 1,6 мкм. Вони складаються з білка міозину (молекулярна маса близько 500 000).

Молекула міозину складається з двох важких (молекулярна маса 200 000) і чотирьох легких (молекулярна маса 20 000) поліпептидних ланцюгів. Два важкі ланцюги об’єднуються у спіраль (так званий ” хвіст” молекули). На кінці важкі ланцюги закручуються і разом з легкими утворюють дві голівки. Таким чином, у молекулі міозину виділяють хвіст і дві голівки (рис. 9.3).

Рисунок 9.3 – Структура молекули міозину

Для утворення однієї міозинової філаменти потрібно 200 молекул білка міозину.

Молекули міозину переплітаються своїми хвостами і утворюють так званий стрижень філаменти, від якого відходять поперечні містки, які складаються з голівки і шийки (рис. 9.4).

Рисунок 9.4 – Структура міозинової філаменти

Властивості поперечних містків:

1 Голівки здатні зв’язуватися з активними центрами актинових філаментів.

2 Голівки мають АТФ-азну активність (АТФ-аза міозину активується актином за наявності іонів Mg2+ і гідролізує АТФ до АДФ і неорганічного фосфату Рн з виділенням енергії).

3 Голівки здатні згинатись у місці з’єднання із шийкою. Це місце являє собою своєрідний шарнірний механізм. Згинаючись, голівка переміщує зв’язану з нею актинову філаменту вздовж стосовно міозинового стрижня.

Актинові філаменти – це тонкі філаменти довжиною 1 мкм і товщиною 5-7 нм. Вони складаються з трьох білків:

  • актину;

  • тропоміозину;

  • тропоніну.

Рисунок 9.5 – Структура актинової філаменти

Актин складає основу актинової філаменти. Дві нитки актину-полімеру (F-актину) закручені у подвійну спіраль. Кожна нитка F-актину складається з багатьох молекул актину-мономера (G-актину), молекулярна маса якого становить 42 000. По суті, нитка F-актину нагадує намисто, де намистинка - молекула G-актину. Кожна молекула G-актину містить активний центр для зв’язування з міозином (зв’язування здійснюється через AДФ, яка фактично є містком між актином і міозином).

Тропоміозин - фібрилярний білок (молекулярна маса 70 000, довжина 40 нм), закручений у спіраль разом з двома нитками F-актину. У стані спокою, коли м’язове волокно розслаблене, тропоміозин розміщений так, що закриває активні центри актину (одна молекула тропоміозину закриває 7 активних центрів), і взаємодія між голівками міозину і активними центрами актину неможлива (рис. 9.6 А). Таким чином, тропоміозин відіграє роль білка, що є блокатором активних центрів актину.

Тропонін – глобулярний білок, який складається з трьох субодиниць :

  • Тропонін І – має високу спорідненість з актином;

  • Тропонін Т – має високу спорідненість з тропоміозином;

  • Тропонін С – має високу спорідненість з іонами Са2+.

Тропонін є білком, що регулює взаємодію тропоміозину з актином.

Коли концентрація іонів Са2+ у цитоплазмі низька, розміщення тропоніну таке, що тропоміозин блокує активні центри актину. Скорочення неможливе (рис. 9.6 А).

А Б

Рисунок 9.6

При зростанні концентрації іонів Са2+ в саркоплазмі м’язового волокна, ці іони взаємодіють з тропоніном С

(1 молекула тропоніну зв’язує 4 іони Са2+ ). У результаті цієї взаємодії змінюється конформація тропоніну, тропоміозин занурюється вглиб актинової фітаменти і активні центри актину звільнюються. Скорочення стає можливим (рис. 9.6 Б).