Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте зміст європейських культурних рухів Відродження та Реформації.

2. Обґрунтуйте значення зовнішніх впливів на українську культуру XIV–XVIІ ст.

3. Проаналізуйте розвиток освіти в Україні XIV–XVIІ ст.

4. Назвіть видатних культурних діячів України литовсько-польської доби, обґрунтуйте свій вибір.

5. Обґрунтуйте роль козацтва в культурній розбудові України XVI–XVIІ ст.

Термінологічний словник

Апокрифи – твори християнського фольклору й літератури, що не визнавалися церквою канонічними й заборонялися нею як офіційна теологічна література.

″Апостол″ – перша друкована книга Україні. Видана І. Федоровим у Львові у лютому 1574 р.

Аристократія – один з вищих прошарків привілейованого стану в суспільстві.

Афон (Атос) – великий релігійний центр Православної Церкви, що знаходиться на східному виступі Халкідонського півострова в Егейському морі (Греція).

Байда – узагальнений образ патріота рідної землі, борця проти турецького і татарського поневолення; іноді це ім’я пов’язували з конкретною історичною особою – Дмитром Вишневецьким. В іншому розумінні – безжурний чоловік.

Братства – національно-релігійні та громадсько-культурні організації українських міщан у XVI–XVIІ ст., що відстоювали права українського народу, ставали на захист його віри, популяризували освіту.

Вертеп – вид мандрівного лялькового театру, що ставив п’єски, пов’язані з біблійним різдвяним сюжетом. (″вертеп″ з грец. – печера, де народився Ісус).

Відродження – епоха в історії культури країн Західної та Центральної Європи, почалася в Італії у XIV ст. Термін ″Відродження″ запровадив італієць Дж. Вазарі в XVI ст. на позначення зв’язку з античною мистецькою спадщиною. Стверджувався новий світогляд – гуманізм, ідеал розкріпаченої творчої особистості. Художники епохи Відродження послідовно оволодівали методами художнього відображення дійсності – відтворення об’єму, простору, світла, людської фігури й реального середовища – інтер’єру, пейзажу.

Голосіння – стародавні українські народні пісні (на похованнях). Це – імпровізаційні поетичні твори, традиційно пов’язані переважно зі смертю, похованням та поминками небіжчика.

Дидаскал – вчитель.

Думи – лірико-епічні твори української усної словесності про події з життя козацької України XVI – XVIІ ст. Думи не співаються, а виконуються речитативом (мелодійною декламацією) у супроводі музичного акомпанементу на бандурі, кобзі або лірі.

Епос – сукупність народних героїчних пісень, балад, поем. Оповідний вид літератури, що на відміну від лірики й драми, характеризується розповідно-описовою (епічною) формою, широтою зображення подій та характерів.

Єресь – точка зору, що суперечить офіційним релігійним догматам чи спростовує їх і є виявом ″вільного розуму″ щодо визначення й тлумачення релігійних настанов.

Ігумен – титул настоятеля (управителя) монастиря в Православній Церкві. Настоятелі великих монастирів називались архімандритами.

Інтермедії – короткі одноактові вистави комедійного характеру з народного життя, що виконувалися між діями вистави. Також існували як самостійні твори.

Катехізис – короткий виклад у формі запитань та відповідей догматів християнського віровчення.

Кіш – козацька залога, озброєні козаки.

Контрреформація – система заходів, що їх проводила Католицька Церква на свій захист у боротьбі проти Реформації.

Обскурантизм – гостра реакційність, вороже ставлення до освіти і науки, мракобісся.

Паланки – адміністративні одиниці, на які поділялася територія Запорізької Січі.

Першодруки (інкунабули) – перші книги, видані друкарським способом у XV ст.

Полеміка – аргументована суперечка під час обговорення чи з’ясування будь-якого наукового, теологічного питання тощо.

Полемічна література – церковно-теологічна й публіцистична література XVI–XVIІ ст. в Україні та Білорусі, що спрямовувалась проти спроб інших конфесій поширити свій вплив на православне населення. Була важливою зброєю в боротьбі за соціальне та національне визволення народу, яскравим явищем української культури.

Право ставропігії – звільнення братств з-під влади місцевих єпископів, що проводили в Україні у XVI–XVIІ ст. константинопольський та інші східні патріархи, які брали братства під свою опіку.

Ренесанс – період епохи Відродження (XIV – початок XVIІ ст.), під час якого розвинулась нова ідеологія та культура, виник новий світогляд – гуманізм; архітектурний стиль епохи Відродження.

Реформація – широкий суспільний рух у Західній та Центральній Європі в XVI ст.; форма боротьби проти католицької церкви. Почалась в Німеччині, поклала початок протестантизму.

Тестамент – заповіт.

Укуп – одноразовий внесок під час вступу до братства.

Унія церковна – об’єднання Православної та Католицької церков під владою Папи римського.

Шпиталь – будинок для старих і немічних людей, де тимчасово перебували прочани.

Шрифт – накреслення, написання літер; друкарський матеріал у вигляді літер та різних знаків для друкарського набору.