Питання для самоконтролю

1. Висвітлити культурну діяльність уряду Української держави гетьмана П. Скоропадського.

2. Розкрити сутність і наслідки політики ″українізації″.

3. Розкрити зміст поняття ″розстріляне відродження″.

4. Проаналізувати освітню діяльність Радянської влади у 30-ті роки.

5. Висвітлити наслідки німецької окупації для культури України.

6. Визначити причини та характер українського дисидентства.

7. Проаналізувати успіхи й недоліки в розвитку освіти та науки в 70-80-ті роки.

Термінологічний словник

Ідеологізація культури – прагнення поставити культуру на службу певним, найчастіше панівним соціальним групам, класам та іншим спільнотам.

Конструктивізм – напрям в архітектурі, пов’язаний із зростанням індустріальної техніки, впровадженням нових будівельних матеріалів і конструкцій, потребою у нових типах будівель і споруд. Для будівель конструктивістів характерні геометризм архітектурних об’ємів, контраст глухих поверхонь стін з великими площами засклення.

Коренізація – політика залучення працівників корінного населення до роботи в державних і партійних установах, запровадження мови корінної національності в державне та громадське життя республіки. В Україні політика коренізації дістала назву ″українізація″.

Неокласицизм – напрям у мистецтві другої половини ХІХ – ХХ ст., що базується на стилізації зовнішніх форм мистецтва античності, Відродження й класицизму.

Пролеткульт – культурно-просвітницька й літературно-художня організація, що виникла напередодні жовтня 1917 р. і припинила своє існування в 1932 р.

″Розстріляне відродження″ – процес винищення радянськими каральними органами української творчої інтелігенції в 30-і роки ХХ ст.

Соціалістичний реалізм – художній метод, що вимагає від митця правдивого, історично конкретного зображення дійсності. Представники соціалістичного реалізму керувались принципами партійності, ідейності, народності.

Українське дисидентство – опозиційний національно-культурний і правозахисний рух української інтелігенції, спрямований на захист української нації, її духовності, культури та мови.

″Шістдесятники″ – генерація молодих українських письменників, поетів, публіцистів, критиків, художників, які прагнули відновити втрачену українську традицію, боролися всіма доступними засобами проти тоталітарної системи, чинили їй систематичний інтелектуальний опір.

Видатні діячі української культури

Бажан М. П. (1904 – 1983) – український поет, письменник, філософ, громадський діяч, перекладач. Академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР, заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР, народний поет Узбецької РСР.

Вернадський В. І. (1863 – 1945) – український філософ, природознавець, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму. Один з засновників Української Академії наук, її перший президент. Засновник першої наукової бібліотеки в Україні (нині названої на його честь).

Глушков В. М. (1923 – 1982) – піонер комп’ютерної техніки, автор фундаментальних праць у галузі кібернетики, математики й обчислювальної техніки, ініціатор і організатор реалізації науково-дослідних програм створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп’ютеризації й автоматизації господарської й оборонної діяльності країни.

Грушевський М. С. (1866 – 1934) – професор історії, політичний діяч і публіцист, голова Центральної Ради (1917 – 1918).

Духов М. Л. (1904 – 1964) – радянський конструктор бронетехніки, ядерної та термоядерної зброї, генерал-лейтенант інженерно-технічної служби, член-кореспондент Академії Наук СРСР.

Нарбут Г. І. (1886 – 1920) – український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок). Один з засновників і ректор Української Академії Мистецтв. Його цілком справедливо називали одним з найвизначніших графіків сучасності.

Ревуцький Л. М. (1889 – 1977) – український композитор, педагог, музичний і громадський діяч.

Руденко М. Д. (1920 – 2004) – український письменник, філософ, громадський діяч, засновник Української Гельсінської Групи. Герой України.

Сосюра В. М. (1898 – 1965) – козак Армії УНР, український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману ″Третя Рота″. Належав до ряду літературних організацій того періоду – ″Плуг″, ″Гарт″, ″ВАПЛІТЕ″ та ін.

Стус В. С. (1938 – 1985) – український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість В. Стуса було заборонено радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі. За заслуги перед батьківщиною йому надане звання Герой України.

Хвильовий М. (1893 – 1933) – український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій – ″Гарт″ (1923), ″ВАПЛІТЕ″ (Вільної академії пролетарської літератури) (1925), ″Пролітфронт″ (1930). В 1920-і роки повністю підтримував і впроваджував у життя політику ″українізації″.

Хоткевич Г. М. (1877 – 1938) – український письменник, історик, композитор, мистецтвознавець, етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч. Автор близько 600 музичних творів – романсів, хорів, струнних квартетів, творів великого формату для бандури та оркестру бандур.