Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теоретичні основи електротехніки.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте історичні умови, у яких відбувався розвиток української культури у XVII – XVIII ст.

2. Визначте основні риси художнього стилю бароко та його прояви в українській культурі.

3. Висвітліть роль Києво-Могилянської академії в культурному житті України та інших слов’янських країн.

4. Охарактеризуйте життєвий і творчий шлях Г. Сковороди.

5. Простежте вплив ідей Просвітництва та класицизму на українську культуру XVIII ст.

Термінологічний словник

Бандура – український народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми.

Бароко – (з італ. вarocco – химерне, примхливе) – художній стиль у мистецтві Європи й Америки кінця XVI – середини XVIII ст. Основу мистецтва бароко складає принцип контрастів. Мистецтво бароко знайшло вираження в архітектурі, живописі, скульптурі, музиці, поезії й драматургії.

Бурса – гуртожиток, де жили учні колегії чи академії.

Класицизм (від лат. classicus – першокласний, зразковий) – стиль і напрямок у літературі та мистецтві XVII – початку ХІХ ст. Художні принципи класицизму ґрунтувалися на ідеї розумності, упорядкованості, ″правильності″ й протистояли бароковому уявленню про нікчемність людини та всесилля випадку, неконтрольованої стихії.

Меценатство – сприяння багатих людей розвитку освіти, науки, мистецтва.

Панегірик – святкова, урочиста промова; недоречне звеличення, надмірне, нещире вихваляння кого-небудь, чого-небудь.

Партесний спів – (від лат. partes – голоси) – стиль багатоголосного хорового мистецтва.

Префект – заступник ректора в колегії, академії.

Рококо – (від франц. rococo – декор, мотив) – художній стиль, що отримав свою назву за манірність, декоративну театральність, крихкість і умовність образів. Гасло естетики рококо – ″мистецтво для насолоди″.

Синод – найвища духовна інстанція в Росії на початку XVIII ст. Синод було засновано для управління Руською Православною Церквою замість патріаршого правління.

Синопсис – збірник матеріалів, статей, описів з якогось питання, як правило, розташованих у хронологічному порядку.

Спудей – студент чи школяр.

Видатні діячі української культури

Березовський М. (1745 – 1777) – український і російський композитор, диригент, автор духовної музики.

Бортнянський Д. (1751 – 1825) – український і російський композитор, диригент.

Ведель А. (1767 – 1808) – український композитор, хоровий диригент, співак.

Григорович-Барський І. (1713 – 1785) – український архітектор, найвідомішими спорудами якого є церква Миколи Набережного в Києві на Подолі, будинок бурси Київської академії, водогін в Києві на Подолі з павільйоном-фонтаном ″феліціан″.

Дилецький М. (1650 – 1723) – український композитор, музичний теоретик, хоровий диригент і педагог, автор першої ґрунтовної музично-теоретичної праці ″Граматика музична″.

Ковнір С. (1695 – 1786) – український архітектор, найвідомішими спорудами якого є так званий Ковнірівський корпус, дзвінниці на Дальніх та Ближніх печерах у Києво-Печерській лаврі.

Котляревський І. П. (1769 – 1838) – засновник нової української літератури, автор відомої поеми ″Енеїда″. Уперше в українській літератури застосував новаторські засоби художності.

Прокопович Ф. (1681 – 1736) – український вчений-енциклопедист, церковний і політичний діяч, керівник ″вченої дружини″ Петра І.

Растреллі В. (1700 – 1771) – архітектор, автор проектів Андріївської церкви й Маріїнського палацу в Києві.

Сковорода Г. С. (1722 – 1794) – український ″мандрівний″ філософ і просвітитель-гуманіст, поет і філолог. Автор популярної філософії ″сродственної″ праці. Загальновідомим є звертання до Сковороди ченців Києво-Печерської лаври,: ″Доволі блукати по світу! Час причалити до гавані: нам відомі твої таланти, свята лавра прийме тебе, як мати своє чадо, ти будеш стовпом церкви і прикрасою обителі″.

Шедель Й. (1680 – 1752) – архітектор, за проектом якого споруджено Велику дзвінницю Києво-Печерської лаври, що була названа народом ″Шеделеве диво″.

Яворський С. (1658 – 1722) – український церковно-політичний діяч, філософ, письменник, оратор, викладач Києво-Могилянської колегії, президент Синоду, покровитель слов’яно-греко-латинської академії в Москві.