Фрідріх фон Гарденберг
(2 травня 1772-— 25 березня 1801)
Георг Фрідріх Філіп Фрайхер фон Гарденберг або ж Нова́лис, німецький письменник, поет, містик. Один з представників німецького романтизму, народився 2 травня 1772 у місті Обервидерштед ,Саксонія. У місті Вайсенфельс, куди він переїжджає із батьком,вступає до гімназії Айслебен.
У 1790-1791 слухає лекції з права в Йенському університеті. З 1791 по 1793 роки вивчає юридичну справу в Лейпцігу і Віттенберзі . У 1797 - 1798 роках навчався у гірничій академії Фрайберга, де вивчав геологію, з часом отримав спеціальність інженера-гірняка і служив на солеварні поряд Йені.
Завдяки своїм поїздкам по різних навчальним закладам , він був знайомий з багатьма видатними людьми свого часу - братами Шлегелями, Людвігом Тіком , Шиллером . У 1795 році Новаліс був заручений з Софі Кюн , яку дуже любив. Вона рано померла ( 15 років) , але її образ знайшов втілення у всіх героїнь Новалиса . З нею пов'язано уявлення автора про піднесеної любові і ідеальної коханої .
Після закінчення університету в 1797 році , Новаліс почав вивчати теологію , прагнучи до пізнання світу . В одній зі своїх статей - «Християнство або Європа » (вона була опублікована посмертно ) - він висловлює думку , що Німеччина здатна рухатися вперед лише за допомогою середньовічної католицької церкви і рекомендував кинути всі сили на її відродження. Але будучи дійсно освіченою людиною , Новаліс розумів, що ігнорувати науку і комерційні відносини не можна - без цього Німеччина ніколи не вийде зі стану задвірок Європи. І тоді він пропонує компроміс між церквою , торгівлею і наукою . Роль організатора суспільного прогресу в роздумах Новалиса була відведена католицькій вірі .
Новаліс не встиг втілити в життя хоч щось зі своїх пропозицій.
Він помер у віці 29 років від туберкульозу 25 березня 1801, у Вайсенфельсі.
Політична свідомість була родовим надбанням Новалиса. Як дворянський ідеолог, як представник того класу, який у Німеччині більш інших звик керувати і мислити політично, Новаліс в питаннях історичного та соціального самовизначення випереджав і перевершував своїх літературних однодумців
Свій філософський світогляд Н. називав «магічним ідеалізмом ». Його витоки - у вченні Фіхте про «я» як активну творчу силу світобудови , але разом з тим «магічний ідеалізм » Новаліса зазнав значного впливу натурфілософії Шеллінга . З філософськими ідеями Новалиса , з його « магічним ідеалізмом » органічно пов'язане його художня творчість , вони у нього взаємопереплетені , розділити їх неможливо «Поезія - героїня філософії , - йдеться в одному з фрагментів. - Філософія піднімає поезію до значення основного принципу . Вона допомагає нам пізнати цінність поезії. Філософія є теорія поезії. Вона показує нам , що таке поезія. - Поезія геть все. З іншого боку , поезія є реалізацією філософії в тому розумінні , що вона наближає її до дійсного, наділяючи образної конкретністю . «Поезія на ділі , - сказано в іншому фрагменті , - є абсолютно - реальне . Це осереддя моєї філософії . Чим більше поезії , тим ближче до дійсності ».
Це - шлях до осягнення героєм призначення поета , а поетові Новалис відводить особливе місце і місію в світобудові . Він ставить поета в центрі Всесвіту , наділяє найвищими потенціями і можливостями людського духу. Перед поетом відкривається шлях до пізнання глибинних таємниць буття , до осягнення істини і краси , які в Новалиса невіддільні , і шлях до істини пролягає через красу. «Поет розуміє природу краще , ніж учений. Тільки художник може спіткати сенс життя » , - йдеться у « Фрагментах ». Причому , цей шлях до пізнання пролягає не лише через самозаглиблення і містичне осяяння , а й через досвід в можливій його повноті та розмаїтті . Саме цю думку наполегливо проводить Новаліс , зображуючи в першій частині роману , в « очікуванні» , тривале й нелегке придбання героєм такого досвіду.
Новаліс із сучасним світом знаходиться у відкритій ворожнечі. Він не визнає жодної з його придбань. Ні сучасна техніка, ні сучасна наука, ні сучасна громадськість не можуть вимагати, щоб їх зберегли і вели далі по вже прокладеному шляху. Новаліс висловлюється, як справжній представник старофеодальной Німеччини, яка не вміє, а тому не хоче скористатися чим-небудь з новітніх благ світової цивілізації.
Новаліс (“той, хто обробляє цілину“) є не тільки поетом, а й теоретиком романтичного типу творчості. “Поет осягає природу краще, ніж це робить розум вченого“, - стверджував він. Характерний для німецьких романтиків принцип двоєсвіття та романтичної життєтворчості яскраво розкривається на прикладі творчої долі Новаліса. Найвидатніші поетичні збірки “Гимни до ночі” і “Духовні пісні” присвячені Софії Кюн, нареченій Новаліса, яка померла молодою, не дочекавшись весілля. З точки зору раціонального розуму, вони не могли спілкуватися, але Новаліс не просто оспівує свою кохану, він розмовляє з нею на духовному рівні так, як це робив Данте, коли переходив в інший світ, щоб побачити Беатріче. Найзнаменитішим твором Новаліса є роман “Генріх фон Офтердінген” (1802р.). Після смерті поета Л.Тік знайшов лише дві частини – “Очікування” і “Звершення”. Середньовічний рицар Генріх бачить сон про блакитну троянду і закохується у неї. Сон для романтиків є набагато більш реальним, ніж матеріальний світ, тому Генріх відправляється на пошуки квітки, якої не існує для звичайних бюрґерів. Мандри у власній свідомості є одночасно мандрами у середньовіччі. Але нічого трагічного роман в собі не несе. Це радісний ентузіазм мрійника, який силою власної уяви може долати час і простір. У ХХ ст., автор феєрії “Синій птах”, Моріс Метерлінк, буде називати Новаліса своїм вчителем, а блакитна троянда назавжди залишиться емблемою німецького романтизму.
“Гимни до ночі”
Вірші та прозові фрагменти , створені після смерті Софії і Еразма (брата), утворили « Гімни до Ночі» , вони були видані за життя поета в 1800 році , під ними стояв підпис - Новаліс . У них він натхненно славив блаженство смерті , запевняв , що ніч світліше дня .
У « Гімнах до ночі» розвинена якась , відтепер характерна для Новаліса філософія історії. Точкою результату служать « Боги Греції» , написані Шиллером в прославляння античної культуриСенс «Гімн» : не потрібно більше втілень , не потрібно язичницької філософії та естетики.
“Духовні пісні”
«Духовні пісні », створені Новалисом в 1799 році, за два роки до смерті , присвячені Христу , Богоматері , релігійної віри , містичним захватам від споглядання природи , в якій він відчуває Божественне присутність , любовному екстазі , виконані глибокого релігійного почуття любові до Спасителя , подяки і смиренності . Так вірили на початку ХVIII століття піетісти і гернгутери , так мислив Беме.
Основна ж налаштованість в « Духовних піснях» - пієтистська , нестерпно єлейна , автор сповідається у власній своєї великої слабкості і молить про заступництво.
Новаліс передбачає своєрідну редакційну колегію для перестворення Євангелія. Це будуть він сам, та Тік ,Шлегель , Шлейермахер . Особливо значних відмінностей між підготовкою Євангелія на нових засадах і виданням , наприклад , журналу « Атенеум » він , треба думати , не відчуває. У нього є проект , жахливий для всякого ортодокса : експериментального віровчення , або вже попросту експериментальної релігії.
«Учні в Саїсі »
Глибокого філософського змісту сповнена повість «Учні в Саїсі » Новаліса створена в 1797-1798 р. під час занять автора в академії. «Учні в Саисе» - повість насамперед анти виробнича, анти індустріальна.
Зовнішня форма повісті - бесіда учнів і вчителя в Саїсі , де знаходився легендарний храм Ізіди. Згідно з переказами , статуя богині була покрита покривалом , зняти яке не дано було смертному. Статуя уособлює загадку світобудови. Предмет повісті - суперечка про співвідношення природи і культури , про можливості науки в пізнанні природи і світу
В ній обговорюються проблеми філософії природи і філософської культури в їх взаємопов'язаності , шляхи і засоби пізнання «світового цілого» . Точка старту роздумів Н. в цій повісті в тому, написаних в діалогічній формі , що природа і дух були злиті і панувала цілковита гармонія ; далі вони розділяються, що породжує колізії між ними , які, власне , є колізіями природи і культури . Цю повість Новаліса можна вважати одним з перших творів , де гостро ставляться екологічні проблеми. У ній мова йде про руйнівну дію культури щодо природи , яких їй завдає культура , засуджується утилітарно - агресивний підхід до природи , яка виливається в перманентну війну з нею. Руйнування гармонії за Новалисом - це руйнування самої природи , яка немислима без гармонії , і разом з тим тих зв'язків між людиною і природою , які тільки й повинні бути , тобто зв'язків гармонійних .
У повісті відноситься також проблема шляхів і засобів пізнання «душі світу ».
Своє вираження вона отримує в новелі про Гіацинта і Трояндочку(Розенблют) , написаної просто , з удаваною наївністю , яка надає їй особливої привабливості . Юний Гіацинт , охоплений метафізичним неспокоєм, після зустрічі з загадковим чужинцем, залишає улюблену Трояндочку , яка живе через вулицю , і відправляється в мандри на пошуки богині Ізіди , праматері всіх речей , де йому має відкритися священна таємниця світу. Це образ- символ, що втілює сенс життя , мудрість , ідеал.
Охоплений хвилюванням і трепетом , стомлений довгими і безплідними пошуками , він заснув на лузі біля струмка , і йому привидівся сон. Він потрапив у прекрасний палац , навколо якого цвіли незнайомі дерева , звучала чарівна музика , розливалося небесно- блакитне сяйво.
Коли ж він виявився перед « небесної дівою » і підняв легкий блискучий покрив , в обійми йому впала Трояндочка. Філософський сенс цієї казки простий : розгадка таємниці в найближчому і в коханні ; невіддільне від еросу , воно веде «до темного привабливого лона природи » , до загадки життя.
Новаліс писав роман у кін. 1799 - поч. 1800 Задум остаточно сформувався весною 1799 р. під впливом старовинних хронік , знайдених поетом з бібліотеці історика Функа у м. Артерн , який Новалис відвідав з обов'язку служби як інспектор солеварень .
“Генріх фон Офтердінген” (1802р.)
Шлях до пізнання природи лежить через пізнання глибин духу людини.
Ідеал у Наваліса – зе пізнання, шлях пізнання, через який повинен пройти герой Наваліса.
Генріх фон Офтердінген - легендарний міннезінгер , чиє історичне існування не підтверджується , але про нього згадується в декількох хроніках . як про учасника змагання співаків і Вартбурге в 1206 р.Найважливішим стимулом для написання роману виявився роман Гете «Роки навчання Вільгельма Мейстера ». Новаліс був захоплений поетичним мистецтвом Гете і одночасно обурений апологією практичного життя , якою Вільгельм Мейстер жертвує своїм артистичним покликанням. На противагу поетичному практицизму Гете Новалис намірився в «Генріху фон Офтердінгене » дати апологію поезії.
Роман залишився незакінченим. Першу частину Новаліс встиг довершити , другий збереглася шматками зв'язного тексту і в окремих уривках , в програмних записах ; істотні також повідомлення Людвіга Тіка , який переказав з розмов з Новалисом і за рештою його паперів , як передбачалося вести роман надалі.
Значущість його літературних творів полягає в їх особливому енциклопедизм: вони відносяться не тільки до мистецтва, а й до інших жанрів і видів культури; в них є і філософія, і природознавство, і економічна проповідь, і актуальна політика, - звичайно, все це в ліричних і віддалених формах, властивих романтичному стилю.
Як і роман Гете , «Генріх фон Офтердінген » - це роман виховання. При цьому Новалис використовує той же принцип - писати за законами самого життя , вести розповідь крок за кроком , по внутрішнім , повільно відкривається мотивів. Історія Офтердінгена - історія того , як входить у світ нова душа , як світ проходить через цю душу. Шлях Офтердінгена - це шлях прилучення до таїнства поезії. Сюжет такий: разом з матір'ю Генріх їде до діда в Аугсбург. Спеціальне уточнення , яке свідчить про те , що фабула в романі. Але у мандрів є і інший зміст : Генріх сподівається , що зможе знайти блакитну квітку , прекрасне бачення з його сну. Блакитна квітка - символ таємниці світобудови або Грааль . По дорозі Генріх зустрічається з різними людьми , від рудокопів до лицарів -хрестоносців , і всі вони міркують про поезію , про її необмежені можливості . Весь роман - це пісня поезії , він сповнений символами і алегоріями . Зовнішні події в житті Генріха описані вельми бідно і нудно , але коли Новалис звертається в глибини поетичної душі , роман відразу ж розквітає :
"Мені сни здаються оплотом проти правильності та буденності життя , відпочинком для скутої фантазії ; вона перемішує у сні всі життєві уявлення і перериває радісною дитячою грою постійну серйозність дорослої людини. Без снів ми б , напевно , все раніше постаріли ; і тому можна вважати сон якщо і не безпосереднім даром небес, то все ж божественної милістю , дружнім супутником на шляху до Гроба Господнього . Сон , який я бачив сьогодні вночі , напевно , не порожня випадковість в моєму житті. я відчуваю , що він захопив мою душу , як велике колесо , і владно мчить її далечінь. " Він зустрічає безліч людей різних професій - купців , гірника , воїна , поета - і відкриває свою поезію в кожній професії . Всі людські заняття відповідають один одному. І Офтердінген , якому все пророкують долю поета , власне не повинен зупинятися на одній професії , йому належить все професії та покликання увібрати в себе , так як , за поданнями Новалиса , вони все зливаються воєдино в покликанні поета. Епоха , описана в романі - XIII століття , далеке минуле (втім , про історичну достовірність Новаліс не дбає , а створює узагальнено- ідеалізований образ середньовіччя ) За Новалисом , чим глибше ми занурюємося в первинне , тим ближче ми до майбутнього. Таким чином , роман Новаліса - і споглядання давно минулого , і вгадування того , що належить , причому те й інше пов'язано. Золоте століття - і в минулому, і в майбутньому.В романі розтанули скасовані побутові умовності і бар'єри . Люди легко знайомляться один з одним, не замислюючись входять в чужі будинки . Одне з виразів симпліфікація - доступність того , що за статусом побуту зовсім не є доступним. У романі розтанули скасовані побутові умовності і бар'єри . Люди легко знайомляться один з одним, не замислюючись входять в чужі будинки . І , нарешті про найважливіший філософський символ Новалиса , який міцно закріпився потім у світовій літературі. Блакитний квітка! На думку товариша Мікушевіча (автора статті в «Літ . Пам'ятниках »), « не буде перебільшенням сказати , що справжнім героєм роману є не Генріх фон Офтердінген , а Блакитний квітка» . Блакитний квітка з'являється в романі вперше у внутрішньому монолозі Генріха , що передує його сон : «... по блакитній квітці я сумую , побачити б мені тільки блакитну квітку» . Відповідно, далі Генріху сниться сон , в якому він бачить блакитну квітку , та й взагалі в цьому сні все має блакитний відтінок і ( стрімчаки , небосхил , джерело) - як писав Новаліс в плані , «Все блакитне в моїй книзі ». Весь шлях Генріха - це пошук Блакитної квітки. Батько його теж колись бачив цю квітку у сні, і провідник зі сну тоді сказав йому : «... тільки ти не пропусти блакитної квітки , знайди і зірви її ...» Але у батька нічого не вийшло , старий у другій частині говорить Генріху : « ... в твого батька таївся великий скульптор або живописець <...> проте він виявився занадто сприйнятливий до нинішньої суєті і не надав значення вимогам свого найглибшого покликання » . В одному з фрагментів Новаліса бачимо : «Квітка - символ таємниці нашого духу». Оскільки роман , незакінчений, якихось більш конкретних тлумачень образу блакитного квітки , здається , немає. Є смутні вказівки на те , що Квітка - це якась дівчина ( Матильда ? Едда ?) , А в більш глобальному сенсі - Вічна жіночність (тут важливо , що в німецькому це die Blume )