Фіхте Йоганн Готліб
Йоганн Готліб Фіхте народився 19 травня 1762 в селі Рамменау в селянській родині. Крім сільського господарства його батько і дід займалися кустарної виробленням стрічок. Фіхте був первістком у родині , де з'явилися ще семеро дітей. Мати майбутнього філософа була жінкою владної і рішучою. У Рамменау був чудовий пастор , чиї проповіді залучали не тільки жителів села , а й численних сусідів з навколишніх місць . Маленький Фіхте любив ці проповіді , і пастор часто займався з ним.
Барон фон Мільтіц - родич Фіхте - вирішив дати хлопчикові освіта: влаштував його в школу і взяв на себе витрати з навчання . Хлопчик закінчив міську школу в Мейссене і в 1774 році був прийнятий в закрите дворянське навчальний заклад - Пфорта . У 1780 році він вступив на теологічний факультет Йенського університету .
У вересні 1788 Фіхте отримав місце домашнього вчителя в Цюріху , де із захопленням поринув у вивчення мов. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Іоганном Ран , племінницею Клопштока . Незабаром оголосили заручини. У жовтні 1793 Фіхте одружується на своїй нареченій , в якій знаходить до кінця днів духовно близьку і віддану подругу. У 1790 році Фіхте відкрив для себе Канта . У червні і в серпні 1791 Фіхте здійснює паломництво до Канту в Кенігсберг. Перший візит обдурив очікування молодої людини. Метр , який безперервно приймав відвідувачів з Німеччини та інших країн , не міг приділити безвісно вчителю багато часу. Однак Фіхте продовжив вивчення його праць ; написав , залишившись в Кенігсберзі ще на місяць , свою " Критику всякого одкровення", де розвиває ідеї Канта стосовно до теології , і переслав її великому філософу . Кант не тільки схвалив рукопис , а й допоміг молодому автору знайти для неї видавця , а також влаштував йому більш вигідне вчительське місце у графа Крокова .Фіхте стає широко відомим у філософських колах. Почасти своєї популярності Фіхте зобов'язаний щасливому випадку : книга з'явилася без зазначення імені автора. Читачі приписали її авторство самому Канту , якому довелося усунути непорозуміння і назвати ім'я молодого починаючого філософа . Фіхте тим самим одразу ж потрапив в ряд видатних вчених і врешті 1793 отримав запрошення зайняти кафедру філософії в Єні.
Коли він навесні 1794 приїхав до Йену , щоб зайняти запропоновану йому кафедру філософії , його ім'я було досить добре відомо і привернуло на його лекції велику кількість слухачів .
Йенський період у творчості філософа був дуже продуктивним : він був написаний ряд досліджень , в тому числі дві великі роботи - "Основи природного права згідно з принципами наукоучения " ( 1796 ) і "Система вчення про моральність згідно з принципами наукоучения " ( 1798). У цих творах отримали своє обгрунтування і розвиток ті ідеї , контури яких були намічені в творах , присвячених Французької революції. Його популярність і вплив зростали. Видатні уми стали прихильниками наукоучения , серед них - Карл Рейнгольд , вже знаменитий філософ , і молодий Фрідріх Шеллінг . Фіхте завоював повагу і визнання таких людей , як Гете , Якобі , Вільгельм фон Гумбольдт , брати Фрідріх і Август Шлегель, Шіллер , Тік , Новаліс .
Романтики йенской школи створювали свої культурно- історичні та естетичні теорії під безпосереднім впливом наукоучения . У Йенському університеті у Фіхте через його безкомпромісності було чимало противників , особливо після того , як він втратив підтримку Канта . У 1798 році виник так званий "суперечка про атеїзм " , що переріс у громадський скандал , в результаті чого навесні 1799 Фіхте , звинувачений в атеїзмі , був змушений подати у відставку. Приводом послужила публікація в 1798 році в " Філософському журналі " статті одного з слухачів Фіхте Форберга "Про розвиток поняття релігії ", з якою Фіхте як редактор журналу був не в усьому згоден , а тому супроводжував її своєю статтею - " Про заснування нашої віри в божественне міроправленіе " .Фіхте звинувачували за обмеження релігії лише моральною сферою .
Залишатися після цього в Єні Фіхте не захотів і влітку 1799 переїхав до Берліна .
Початок нового століття був затьмарений для Фіхте розривом з його молодим другом Ф. Шеллінгом , перш що вважав себе послідовником наукоучения .
Драматичним подією в житті Фіхте , як і інших його співвітчизників , виявилася поразка німців у війні з французами і окупація Берліна Наполеоном. Восени 1806 Фіхте залишив Берлін і переїхав до Кенігсберга , де працював до весни 1807 . Нервове напруження підірвало сили Фіхте , і навесні 1808 він захворів. Хвороба була тривалою і важкою , Фіхте довго не міг працювати. Але , коли в 1810 році знову відкрився Берлінський університет , він погодився прийняти запропоновану йому посаду декана філософського факультету. Незабаром його обрали ректором. Через півроку він подав прохання про відставку , яка була йому дана навесні 1812 року.
За 51 рік Фіхте завдяки своїй невгамовній енергії і працьовитості зробив вражаюче багато . Система Фіхте виявилася дуже складною і незрозумілою для читачів , що викликало його роздратування , супроводжуване властивим йому авторитаризмом .
Початком " критичної філософії " , по Фіхте , виступає мисляче "Я " , з якого можна вивести весь зміст мислення і чуттєвості.
"У тому й полягає, - пише він , - сутність критичної філософії , що в ній встановлюється деякий абсолютне Я як щось цілком безумовно і нічим вищим невизначне " .
Значить , у свідомості потрібно шукати не те , що міститься в ньому , не факти свідомості , а саме свідомість , його сутність , його найглибше ядро. А це, за Фіхте, є самосвідомість : "Я єсмь , Я єсмь Я".
Роль філософа , на думку Фіхте , бути виразником (через наукоучение ) ідеї свободи , " свідком істини" і " вихователем людства". Над людиною не повинно бути іншого пана , крім Закону (і його земного втілення - держави) : " кожний , вважає вважає себе паном інших , сам раб" .