Лю́двіг Іо́ганн Тік

(31 травня 1773, Берлін - 28 квітня 1853, Берлін)

Лю́двіг Іо́ганн Тік -німецький поет , письменник , драматург , перекладач.

Син канатного майстра. У 1792-1795 роках Людвіг навчався в університетах у Галле , Ерлангені і Геттінгені. Друг Вільгельма Ваккенродера і Новаліса . У 1799-1800 роках член йенского гуртка романтиків .

Перший значний твір - роман у листах «Вільям Ловель » (1795-1796 ) . Переробка і стилізація середньовічних «народних книг » , ідеалізую патріархальний світ , - збірка « Народні казки Петера Лебрехта » ( 1797). Естетичні погляди викладені у філософсько - історич. романі « Мандри Франца Штернбальда » ( 1798).

П'єси -казки «Кіт у чоботях» ( 1797 ) , "Принц Цербіно " ( 1799) , " Світ навиворіт" (1799) , «Синя Борода » ; казки - новели " Абрахам Тонеллі " ( 1798 ) , " Шільдбюргери " ( 1796 ) та ін - романтичний. сатири в стилі комедій Карло Гоцці . Сюжети « Романтичних поем » (ч. 1-2 , 1799-1800 ) пізніше використовувалися Е. Т. А. Гофманом , Г. Гейне , Р. Вагнером.

Автор історичних повістей « Заколот в Севен » (1826 ) і « Молодий столяр » (1836 ) з життя Камоенса ; перекладач «Дон Кіхота» Сервантеса і драм Шекспіра , автор робіт про театр і драматургії.

Людвіґ Тік , творець жанру літературної казки ( " Бідний Екберт " , 1797 ) після смерті багатьох ієнців , які нехтувалися усім земним настількі , что не потурбуваліся про сістематізацію и видання власної спадщини , зібрав и видав твори Новаліса , Вакенродера , Шеллінга , братів Шлегелей , и це є серйозним внеском у світову культурну спадщину .

Так , в ранніх творах Людвіга Йоганна Тіка ( у повісті " Абдалла " -1792 р . , Драмі "Карл фон Бернек " - 1795 р . , Романі "Історія Вільяма Аовеля " - 1793 - 1796рр . ) чітко простежується реальна проблематика суспільного розвітку в умовах переходу від феодалізму до капіталізму . Прот об'єктивні Суспільні зв'язки и отношения залішаються для ТІКа до кінця невіясненімі . Тому при їх художньому зображенні смороду неминучий ідеологічно спотворюються и містіфікуються . Наприклад , в драмі "Карл фон Бернек " Тік опісує Загибель одного Дворянська роду , над Яким тяжіє прокляття . Хочай в драмі відчувається вплив " Іфігенії " Гете , Тік , на Відміну Від последнего , зображає НЕ спокутування и Звільнення від прокляття богів , а підпорядкування людини незрозумілім и ворожив Йому віщим силам . Вже в Цій Ранній драмі ТІКа нашел свое вираженною характерний для романтичного художнього методу сімволічній образ долі , что є містіфікацією реальних Суспільно - історічніх закономірностей .

У Казках ТІКа , написаних пізніше ( " Білявій Екберт " , " Рунеберг " і ін . ) , тако ж відбілася містіфікована проблематика суспільного життя . У них ми знову стікаємося з тім , что в мире діють незрозумілі для людини , таємнічі сили , Які вторгаються в життя людей , вірівають їх Зі звичних зв'язків и відносін , прірікаючі на Загибель . Герої казок ТІКа безсілі и безпорадні перед лицем ціх ворожив сил. У Казка відбувається та ж фетішізація СОЦІАЛЬНИХ процесів , яка вирази в ранній драмі "Карл фон Бернек " .

Великі речі Людвіга Тіка , де він сповідує романтичний « позитивізм » Новаліса , - це роман « Мандри Франца Штернбальда » (1797-1798 рр. . ) , Драма «Свята Генофефа » (1799 р.) , «Імператор Октавіан » (1801 - 1803 рр.). .

У « Штернбальда » , перший « романтичному романі після Сервантеса » , за заявою Фр. Шлегеля , Тік святкує своє повернення до об'єктивної дійсності. Роман буквально залитий описами , ландшафтами ; мандри Штернбальда проходять через Німеччину , Нідерланди , Італію , крізь світ веселий і блискучий . Тік відновлює старовинну добуржуазних структуру оповідання , засновану на пред'індівідуалістіческом світорозумінні . Мотивування фабули , фабульних поворотів закладена не в герої , у властивостях його , схильність, здібностях , але віднесена до невидимого керівництву його діяннями , до промислу , який перейняв на себе людські турботи , покровителем людини і з власного почину виконує його бажання.

Штернбальд - герой без завдань і цілей ; він нічого не просить , але йому дається , він не шукає , але знаходить. Його доля позбавлена ​​свідомого плану , але коли роман закінчується , то всі випадкові епізоди мандрів , все непередбачені авантюри виявляються предначертал ; їх ніжний і щасливий сенс у тому , щоб привести Штернбальда до його єдиної коханої , чий слід і відчутні прикмети були ним давно втрачені.

До цієї групи належить і новела « Білявий Екберт » , вперше надрукована Тиком в 1797 р. в « Народних казках Петера Леберехт ». Нещастя Берти і Екберт походять від їх прихильності до багатств , скарбів . Звідси випливають похмурі справи і похмуре відплата. Тік користується патріархально - общинним осмисленням грошових , індивідуалістичних відносин і відповідно до цього стилізує свою новелу під фольклор.

Новела Тіка - зразок тієї « всесвітньої лірики » , до якої Тік тяжів в період своєї причетності до натурфілософським і соціальним ідеям , антииндивидуалистичної романтики.

З розпадом иенского об'єднання романтиків кінчається сама славна пора творчості Тіка . У Ієнськом колі Тік був основним художнім працівником , виконавцем теоретичних постулатів школи. Він освоїв для романтики і роман , і новелу , і лірику , і комедію , і трагедію , був пропагандистом і перекладачем Шекспіра і Сервантеса , тих старих майстрів , яких школа вважала особливо близькими до себе. Тік був одним з найбільш невтомних і різнобічних « практиків» романтизму ; для сучасників Тік і романтизм в цілому зливалися , так як сили Шлегелей , Вакенродера , Новаліса , Шлейермахера , Шеллінга були витрачені на справу теорії , а теорія не могла бути читацької популярності .

Тік скінчив свій письменницький шлях офіційним визнанням. Новий король прусський Фрідріх - Вільгельм IV , покровитель романтики , запропонував Тику почесну пенсію в три тисячі талерів щорічно , завітав його орденом і виписав в Потсдам.

Помер Тік в 1853 р. , переживши самого себе і свою літературну епоху.