- •Літературне краєзнавство
- •6 Клас
- •§1. Рідний край – земля батьків
- •§2. Обрядова поезія у вашому домі
- •Щедрик, щедрик, щедрівочка
- •Ой на річці, на Ордані
- •Ой на Івана, на Купайла
- •§3. П.А.Байдебура. «На пароплаві». Шевченківська тема у творчості п.А.Байдебури
- •Нагороди та вшанування:
- •Особливості оповідання
- •На пароплаві (Оповідання)
- •§4. Оповідання Павла Байдебури «На пароплаві». Поглиблення поняття про прозову мову
- •§5. М.Ф.Чернявський. «у донецькому краї», «Шахтар»
- •§6. С.Ф.Черкасенко. «Під землею», «Шахтарі»
- •§7. В.М.Сосюра про своїх учителів. «Незабутній». Автобіографічна основа вірша
- •Незабутній
- •§8. В.М.Сосюра про своїх вчителів. Картини рідної Донеччини у вірші «Ті озерні води, неба синь тонка»
- •Ті озерні води, неба синь тонка...
- •Реєстр основних партитурних знаків
- •§9. Поет-гуморист а.Д. Косматенко. «Скіфська сережка»
- •Скіфська сережка (Легенда степу)
- •Зацвіття
- •Вінок перший
- •Вінок другий
- •Вінок третій
- •Вінок четвертий
- •Пооцвіття
- •§10. Євген Летюк. Поезії «Гончар», «Гостеві»
- •Гостеві
- •§11. С.В.Жуковський. «Рідний край». Удосконалення вміння виразно читати вірші
- •Рідний край
- •§12. Остап Вишня. Тема шахтарської праці в усмішці «Доісторичний струмент»
- •Доісторичний струмент
- •§13. Поети Приазов’я. Поетичні стежки а.М.Сопільника
- •§14. Підсумковий контроль
- •Літературне краєзнавство
Пооцвіття
Мамо Оксано,
А Зірка – велика у нашім дворі!
Мамо, й понині – лиш коник озветься в душі,
Я бачу себе
На отім
Кам'янім
На прадавньому нашім порозі
І вірю,
Що Зірка та – пахне!
|
Робота з текстом
|
|
Поміркуй…
|
|
Попрацюй у парах
|
Дівчина
|
Скіфка
|
Риси характеру, портрет |
|
|
|
|
Спробуй, чи креативний ти! Складіть вірш за кінцевими словами рядочків: _________________________________________________________________________________ край _________________________________________________________________________________ свою _______________________________________________________________________________ віддай _______________________________________________________________________________ люблю |
§10. Євген Летюк. Поезії «Гончар», «Гостеві»
Євген Летюк – соловей Донбасу
Г.
Кривда
Євген Летюк – це поет, прозаїк, перекладач, критик, публіцист, громадський діяч. «Євген Летюк – соловей Донбасу» – так назвали його друзі. Євген Миколайович Летюк народився 13 квітня в 1929 році в хліборобській сім'ї. Євген Летюк був поетом, журналістом. Люди старшого покоління пам’ятають його по газеті «Комсомолец Донбасса». А коли о 1973році повинна була з’явитись довгоочікувана газета «Вечерний Донецк», Євген Летюк був обраний відповідальним секретарем редакції. І був ним не тільки за призначенням, але й за покликанням.
Перша збірка поезії вийшла під назвою «Завжди сімнадцять». Сплинуло багато років, але назва збірки стала поетичним кредом Євгена Летюка на все життя. А далі були книги: «Хто там зорі ворушить?» (1960); «Чолом собі, світе» (1962) та інші. Поет дуже любив свою землю, людей, був співцем краси рідної природи. Багато рядків поета міцно увійшли до народного лексикону на почесних правах афоризмів. Наприклад: «В нас же каску ті і носять, хто йде в бій і у забій» («Каска»); «Шахтар схиляється у лаві, та не схиляє голови» («В лаві») та інші. Про любов поета до шахтарської землі дружина поета М.Іванова писала: «Чому так трепетно і пристрасно співав свою пісню шахтарському братству Євген Летюк?». Що ріднило його з Донбасом? У повоєнних 50-х наш суворий край став другою батьківщиною поета, оскільки після закінчення Київського технікуму приїхав працювати геологом. Звідси і знання нелегкої гірничої праці не з розповідей, а з власного досвіду.
Остання книжка поета «З повними відрами» стала немов його заповітом. Поет передає в ній свої уявлення про добро і зло, про призначення людини. Євген Летюк пішов із життя у віці 47 років 22 вересня 1976 року. Похований на Мушкетівському кладовищі Донецька. На його могилі пам’ятник – розгорнута книга, що символізує життєвий шлях людини, яка тут спочиває: ішов до людей усе життя із розгорнутою книгою своєї душі.
|
Зарубай собі на носі Епітет – поетичне означення. Порівняння – зіставлення предметів на основі їх подібності. Алітерація – повторення одного і того ж чи близьких за звучанням приголосних. Анафора – синтаксична фігура, коли віршовані рядки чи строфи починаються одними і тими самими словами, часом словосполученнями. Афоризм – крилатий вислів. |
Гончар
Неговіркий, сміятися не вміє. Лиш зрідка кидає слова круті. Подивишся – відразу зрозумієш: Горшки і справді ліплять не святі,
Якось ліниво, наче від принуки, Сідає вранці він за звичний круг. І тільки руки, Дивовижні руки, Неначе птиці, пурхають навкруг.
Хапають швидко місиво оладка, І глина нагрівається в руці, І виростають на кругу доладні, Горшки й макітри, глеки й куманці. |
Нервові пальці, мов чутливі вальці, І мнуть, і місять, й форми стережуть, Оті невтомні гончареві пальці, Що ремесло про давнє бережуть.
Оті, що тільки не говорять, Оті, що всі ми любим діло їх, Оті, що майстра із людини творять – Великого, єдиного на всіх.
Місити глину, звісно, міг би кожен, Крутити круг – таким нема числа, Та тільки той змінити горщик може, Хто осягнув священність ремесла.
|
|
|
|
|
|
Робота з текстом
|
|
Поміркуй…
|
|
|
|
|
|
Спробуй, чи креативний ти!
|
