Тема 15. Тлумачення норм права

Ключові поняття та терміни: тлумачення норм права, акт тлумачення норм права, буквальне тлумачення, розширене тлумачення, нормативне тлумачення, 110рінком110110и тлумачення, легальне тлумачення, казуальне тлумачення, судове тлумачення, адміністративне тлумачення, неофіційне тлумачення, доктринальне тлумачення компетентно – юридичне тлумачення, компетентне не правове тлумачення, буденне тлумачення, способи тлумачення, граматичний спосіб, логічний спосіб, спеціально – юридичний спосіб, системний спосіб, історико – політичний спосіб, функціональний спосіб, телеологічний спосіб, функції тлумачення.

Тлумачення норм права – це складний вольовий процес діяльність різноманітних суб’єктів, спрямований на встановлення точного змісту, що міститься в нормі права.

Цей процес складається з двох стадій:

• розкриття змісту норми права для себе;

• роз’яснення змісту норми права всім зацікавленим особам.

Існує декілька критеріїв, за якими можна класифікувати тлумачення норм права на види, а саме:

• тлумачення норм права за об’ємом;

• тлумачення норм права за суб’єктами.

Види тлумачення норм права за об’ємом:

• буквальне (адекватне)

• розширене;

• обмежене.

Буквальне тлумачення – це таке тлумачення, згідно з яким дійсний зміст норм права, розкритий в результаті тлумачення, відповідає буквальному тексту, тобто, «дух» і «буква» закону співпадають.

Розширене тлумачення – це таке тлумачення, згідно з яким дійсний зміст юридичних норм, розкритий в результаті тлумачення ширший, ніж буквальний зміст.

Обмежене тлумачення – це таке тлумачення, згідно з яким дійсний зміст юридичних норм, розкритий в результаті тлумачення, вужчий, ніж буквальний зміст «букви» закону.

Види тлумачення норм права за суб’єктами:

Офіційне тлумачення:

• нормативне;

• казуальне (індивідуальне).

Нормативне тлумачення може бути: 111рінком111111и та легальне (делеговане).

Казуальне (індивідуальне) поділяється на: судове та адміністративне.

Неофіційне тлумачення:

1. Професійно – правове:

• доктринальне;

• компетентно – юридичне;

2. Компетентне 111рінком111111и;

3. Буденне.

Офіційне тлумачення дається уповноваженим на те органами, формується в спеціальному акті і є формально обов’язковим для відповідного кола виконавців норми, яка підлягає тлумаченню. Наприклад, загальнообов’язковим є тлумачення ,яке дає Конституційний Суд України щодо норм Конституції України.

Нормативне тлумачення – офіційне роз’яснення змісту норми права, яке має загальнообов’язковий характер і розраховане на багаторазове застосування. Це тлумачення розповсюджується на широке коло суспільних відносин і необмежену кількість випадків.

В межах офіційного нормативного тлумачення розрізняють 111рінком111111и та легальне тлумачення.

111рінком111111и тлумачення – це роз’яснення змісту норм права тим органом, що їх прийняв. Виходячи з цього, правотворчий орган може будь – коли змінити прийнятий ним нормативний акт, відмінити або ж доповнити, а також дати необхідні роз’яснення. При цьому акт тлумачення має більшу юридичну силу, оскільки він прийнятий пізніше. В ньому знаходить своє відображення норма, що підлягає тлумаченню вже в роз’ясненому вигляді.

Легальне тлумачення – це роз’яснення змісту норм права, яке здійснюється тими суб’єктами, які дану норму не приймали, але уповноважені на це законом. Таке право мають Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий господарський суд України.

Казуальне тлумачення – це роз’яснення змісту норм права для використання в конкретній ситуації. Воно є обов’язковим лише для конкретного випадку і для осіб, по відношенню до яких воно проводиться.

Судове тлумачення – це різновид казуального тлумачення ,яке здійснюється судовими органами в процесі розгляду конкретних справ. Акт тлумачення, в даному випадку, є частина рішення або вироку суду, що характерно для судів першої інстанції.

Адміністративне тлумачення – це тлумачення, яке має місце в діяльності інших державних органів (міністерств, відомств, місцевої державної адміністрації), в актах адміністративного тлумачення стосовно того, як відповідні органи повинні вирішити конкретну справу.

Неофіційне тлумачення характеризується тим, що здійснюється будь – якими суб’єктами суспільних відносин. В залежності від компетентності інтерпретатора розрізняють професійно – правове і буденне тлумачення.

Характерною ознакою професійного тлумачення є те, що воно передбачає наявність спеціальних правових знань у інтерпретаторів.

Так, різновид професійно-правового тлумачення – доктринальне тлумачення передбачає те, що воно здійснюється спеціальними суб’єктами – вченими вузів та науково-дослідними установами. Зовнішню форму свого відображення цей різновид тлумачення знаходить у монографіях, статтях, різних формах обговорення нормативно-правових актів.

Компетентно-юридичне тлумачення характеризується тим, що здійснюють його юристи-практики: судді, прокурори, адвокати тощо. Його результатами можуть бути рекомендації, різноманітні посібники для ефективного застосування норм права, які ґрунтуються на практичному досвіді зазначених суб’єктів.

Компетентне 112рінком112112и тлумачення ґрунтується на знаннях 112рінком112112ий112 характеру, тобто на знаннях тих осіб, які займаються дослідженням самих найрізноманітніших питань в таких областях знань, як економіка, історія, політика, соціологія, біологія та ін. Іноді виникає ситуація, пов’язана з необхідністю роз’яснення відповідних питань, які виходять за межі правових знань, наприклад, окремих біологічних термінів тощо. Шляхом розв’язання подібного роду проблем є звернення до фахівців, які володіють необхідною інформацією і можуть здійснити тлумачення.

Буденне тлумачення передбачає роз’яснення норм права всіма суб’єктами права досвіду, який вони набули в процесі своєї життєдіяльності.

Способи тлумачення – це прийоми, за допомогою яких відбувається аналіз норм права, розкривається їх зміст з метою практичної реалізації.

Розрізняють такі основні способи тлумачення норм права: граматичний, логічний, спеціально-юридичний, системний, історико-політичний, функціональний, телеологічний.

Граматичний спосіб тлумачення норм права – це тлумачення, яке базується на даних граматики, лексики, наук філологічного циклу. Об’єктом є текст норм, що підлягає інтеграції.

Логічний спосіб тлумачення норм права ґрунтується на законах і правилах формальної логіки, які дозволяють зробити ще один крок до розкриття змісту юридичних норм. Адже думка і воля законодавця виражаються не лише у вигляді граматичних речень, але й логічній організації, побудові змісту норм.

В процесі логічного тлумачення аналізуються не слова і речення, поняття. Логічний аналіз суджень ,та їх зв’язків між собою дає можливість з’ясувати зміст, який вкладав правотворчий орган в той чи інший нормативно-правовий акт.

Інтерпретатор для досягнення своєї мети використовує такі прийоми як логічний аналіз понять, висновки за аналогією, висновки від протилежного та ін.

Спеціально-юридичний спосіб тлумачення норм права – це тлумачення, основою якого є спеціальні юридичні знання, дані юридичних наук. такі дані можуть міститись в самому тексті закону, наприклад, коли в ньому містяться визначення відповідних понять або – слідувати із роз’яснень судових інстанцій та інформації ,що знаходиться в наукових коментарях. Особливого значення набувають юридичні знання тих осіб, які приймають участь в процесі застосування права.

Системний спосіб тлумачення базується на знаннях зв’язків, які існують між юридичними нормами. Його суть полягає в тому, що норма співставляється з іншими нормами, встановлюється її місце і значення в даному нормативному акті, в галузі права та всій правовій системі.

Історико-політичний спосіб тлумачення – це з’ясування змісту норм права на основі аналізу конкретних історичних умов їх прийняття, а також з’ясування мети та завдань, покладених законодавцем. Відбувається співставлення норми з існуючою ситуацією.

Телеологічний спосіб тлумачення спрямований на з’ясування мети щодо видання правових актів. Досить часто вказівка на мету, міститься в самому нормативно-правовому акті, як правило, в преамбулі. Іноді мета може логічно випливати із його змісту або із назви нормативно-правового акту, його окремих норм, статей, розділів.

Функціональний спосіб тлумачення базується на з’ясуванні функцій, які виконують відповідні норми права.

Література:

1. М.С. Кельман, О.Г.Мурашин. Загальна теорія держави і права. – К., 2006.-475с.

2. В.В.Сухонос Теорія держави і права. – Суми., 2005. – 536с.

3. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник/ за 113рін.О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: 113рінком інтер, 2006. – 688с.

4. Черданцев А.Ф. Толкование права и договора: учеб. Пособие для вузов. – М. ЮНИТИ – ДАНА, 2003. – 381с.