- •Товт в.А., Маріонда і.І., Сивохоп е.М., сусла в.Я. Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності
- •1. Теорія і технології рекреаційно-оздоровчої рухової активності як наукова та навчальна дисципліна
- •Загальні положення
- •1.2. Оздоровчо-рекреаційна рухова активність в системі фізичного виховання та охорони здоров’я
- •2. Технології оздоровчо-рекреаційої рухової активності як соціальне явище
- •2.1. Передумови виникнення та розвитку технологій оздоровчо-рекреаційної рухової активності
- •2.2. Видові ознаки, завдання і зміст технологій оздоровчо-рекреаційної рухової активності
- •3. Класифікація програм сучасних технологій оздоровчо-рекреаційної рухової активності
- •3.1. Форми реалізації технологій оздоровчо-рекреаційної рухової активності
- •3.2. Класифікація програм оздоровчо-рекреаційної рухової активності
- •4. Структура і зміст фітнес-програм, технології впровадження серед населення
- •4.1. Структура і зміст фітнес-програм
- •4.2. Технології створення та впровадження фітнес-програм серед населення
- •5. Технології рухової активності аеробної спрямованості
- •5.1. Характеристика фітнес-програм аеробної спрямованості
- •5.2. Приклади найбільш розповсюджених фітнес-програм аеробної спрямованості без технічних пристроїв
- •6. Фітнес-програми аеробної спрямованості з використанням технічних пристроїв
- •6.1. Програма катання на роликових ковзанах
- •6.2. Фітнес-програми на кардіо-тренажерах
- •6.3. Програма спінбайк-аеробіки
- •7. Фітнес-програми, засновані на оздоровчих видах гімнастики
- •7.1. Історична довідка розвитку фітнес-програм, заснованих на оздоровчих видах гімнастики
- •Фітнес-програми II категорії, направленої на розвиток силової витривалості та корекції фігури
- •Фітнес-програми III категорії, направленої на розвиток координаційних здатностей, музично-ритмічних навичок, гнучкості та досягнення релаксації (розслаблення)
- •7.3. Фітнес-програми, засновані на видах рухової активності силової спрямованості
- •8. Особливості професійної діяльності фахівців з оздоровчого фітнесу
- •8.1. Підготовка фахівців з фітнесу і рекреації в Україні та за кордоном
- •8.2. Комп’ютерно-інформаційні технології в роботі фахівців фізкультурно-оздоровчих послуг
- •9. Організація і проведення спортивних змагань - невід’ємна частина технологій оздоровчо-рекреаційної рухової активності
- •9.1. Спортивні змагання як невід’ємна частина технологій оздоровчо-рекреаційної рухової активності
- •9.2. Організація і проведення спортивних змагань
- •9.3. Основи суддівства
- •Література
- •Тести з навчальної дисципліни «Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності»
- •До якого циклу навчальних дисциплін належить дисципліна «Теорія і технології оздоровчо-рекреаційної рухової активності»?
- •Чому теорія і технології орра є науковою дисципліною?
- •Який із наведених розділів повинен входити другим номером до структури фітнес-програми?
4.2. Технології створення та впровадження фітнес-програм серед населення
Створенням та впровадженням нових фітнес-програм переймаються фізкультурно-оздоровчі організації, науково-дослідницькі лабораторії, інститути і окремі вчені, а також представники сучасної фітнес-індустрії.
Основні фактори, що сприяють створенню та впровадженню у практику ОРРА нових фітнес-програм:
результати наукових досліджень з проблем гіподинамії та оптимальної рухової активності;
поява нового спортивного інвентарю й обладнання (степ-платформи, тренажери, фітболи, спінбайки тощо);
ініціатива та творчий пошук професіоналів фітнес-індустрії.
Міжнародні фізкультурно-оздоровчі організації внесли та вносять найбільший вклад у розвиток нових фітнес-програм. У структурі таких організацій, як Міжнародна асоціація оздоровчих тенісних і спортивних клубів (IHRSA), Міжнародна асоціація рухової активності і танців (IDEA), освітня організація фітнесу (WFO), Європейська конфедерація “Спорт и здоровье” (CESS) та інших. До провідних науково-дослідних центрів із розробки фітнес-програм у зарубіжних країн належать Інститут аеробних досліджень К. Купера, заснований в 1970 p., науковий центр Університету У. Кекконена (Фінляндія) та ін.
Цими міжнародними інституціями створено спеціалізовані підрозділи, котрі успішно займаються розробкою і впровадженням передових фітнес-програм.
Науково-дослідницькі організації та вчені України вносять свій значний вклад в розробку сучасних фізкультурно-оздоровчих програм. Так, протягом ряду років розвитком нових фітнес-програм займався Київський науково-дослідний інститут медичних проблем фізичної культури (І. Муравов, С. Душа Л. Іващенко, Г. Апанасенко та ін.), Київський національний університет фізичного виховання і спорту України. Нині в Україні ця робота продовжується в Інституті передових технологій у фізичному вихованні і спорті Української академії наук національного прогресу у співпраці з Всеросійським науково-дослідницьким інститутом фізичної культури, Волгоградським науково-дослідницьким інститутом оздоровчої фізичної культури та іншими установами.
Багаторічний національний та міжнародний досвід формування різноманітних фітнес-програм дозволяє визначити основні фактори, що сприяють їх ефективній реалізації в сучасних умовах:
фітнес-програма повинна передбачати заходи формування свідомого ставлення до участі в ній;
комплекси вправ для фітнес-програм повинні складатися для певних груп населення з врахуванням їх підготовленості та бути доступними для виконання; бажано враховувати специфіку роботи учасників процесу та час, який може бути використаний для занять протягом робочого дня; слід пропонувати послуги в організації занять фітнесом з врахуванням вподобань аудиторії;
складаючи фітнес-програму занять, потрібно виходити з конкретних цілей, котрі перед ними ставляться: активний відпочинок, підвищення фізичної підготовленості, зниження маси тіла, профілактика будь-як захворювання чи інше;
фітнес-програма повинна бути націлена на отримання задоволення від занять, а не на показники масовості охоплення населення; на перший план висуваються потреби, мотиви й інтереси учасників фітнес-занять;
фітнес-програмою повинна передбачатися оцінка стану здоров’я, рівня фізичної підготовленості тих, хто займається; до того ж тестування повинне бути систематичним, комплексним, проводитись через певні проміжки; часу, оскільки це сприяє підтримці інтересу до фітнес-програми;
фітнес-програма повинна передбачати умови для спілкування та позитивні емоції у процесі виконання вправ;
перш ніж почати виконання фітнес-програми, необхідно створити безпечні умови, звернувши особливу увагу на рівень медичного забезпечення;
фітнес-програми повинні регулярно поновлюватися, що зменшить ефект звикання та сприятиме поступальному фізичному вдосконаленню учасників.
Представники фітнес-індустрії є провідною рушійною силою в розробці та впровадженню фітнес-програм, так як залучення широких верств населення до ОРРА — одне з основних джерел прибутків сучасної фітнес-індустрії. Створення нових фітнес-програм супроводжується продуманою маркетинговою політикою і пов’язане не тільки з фінансуванням видавництва методичних посібників і рекомендацій, але й з широкою рекламою інвентарю, обладнання, що використовуються, створенням аудіо- та відеопродукції, а також організацією і проведенням освітніх семінарів і курсів з підготовки інструкторів оздоровчого і спортивного фітнесу.
Питання для повторення пройденого матеріалу:
Який з наведених розділів повинен входити першим номером до структури фітнес-програми?
Який із наведених розділів повинен входити другим номером до структури фітнес-програми?
Який із наведених розділів повинен входити третім номером до структури фітнес-програми?
Який із наведених розділів повинен входити четвертим номером до структури фітнес-програми ?
Який із наведених розділів повинен входити п’ятим номером до структури фітнес-програми?
Що є основою стретчингу?
Що є невід’ємним компонентом фітнес-програм?
Які міжнародні фізкультурно-оздоровчі організації сприяють розвитку фітнесу?
Які з наведених факторів сприяють ефективній реалізації фітнес-програм?
Які науково-дослідницькі організації України розробляють сучасні фізкультурно-оздоровчі програми?
