Тема 1: Обдаровані діти

1.Проблематика обдарованих дітей у сучасній психології.

2. Вивчення дитячої обдарованості.

3. Творчі проявлення у різні вікові періоди

Тема 2.Ціннісні аспекти творчості.

1. Катарсис як феномен і як ефект творчого процесу.

2.Творчість як прояв ціннісного виміру особистості.

3. Творчість і сенс життя людини.

Розділ 1. Лекційний курс з дисципліни «Психологічні проблеми творчої діяльності»

Лекція 1. Феноменологія творчості; творчість в історичному контексті

Мета: Дати уявлення про основні проблеми психології творчої діяльності, провідні положення психології творчості, визначення основних дефініцій, історичну динаміку поняття «творчість» та його психологічного змісту.

Основні поняття: творчість, філософський контекст творчості; психологія творчості, творчість на різних історичних етапах.

План:

1.1 Визначення поняття «творчість»; розгляд проблематики творчості у філософському контексті.

1.2 Предмет психології творчості.

1.3 Розгляд проблематики творчості в епоху Античності.

1.4 Творчість в епохи Середньовіччя, Відродження і Реформації.

1.5 Філософія Нового часу і творчість.

1.6 Проблема творчості в німецькій класичній філософія і філософії марксизму.

1.7 Проблема творчості в зарубіжній психології і філософії Х1Х-ХХ століть.

Методичні рекомендації.

До розділу 1.1 Ознайомтесь із визначенням поняття «творчість», та його розумінням у історичному контексті. Законспектуйте провідні ідеї розділу.

До розділу 1.2 Вивчить зміст предмету психології творчості та зробіть порівняльний аналіз з поняттями «філософія творчості», «феноменологія творчості».

До розділу 1.3 Проаналізуйте підходи до творчості в епоху Античності та законспектуйте основні їх напрямки.

До розділу 1.4 Зробіть порівняльний аналіз підходів до творчості в епохи Середньовіччя, Відродження та Реформації.

До розділу 1.5 Ознайомтесь з філософськими та психологічними підходами до проблематики творчості в Новий час.

До розділу 1.6 Зробіть порівняльний аналіз підходів до творчості в німецькій класичній філософія і філософії марксизму.

До розділу 1.7 Проаналізуйте та законспектуйте у вигляді таблиці основні підходи до проблематики творчості в зарубіжній психології та філософії Х1Х-ХХ століть.

1.1 Визначення поняття «творчість»; розгляд проблематики творчості у філософському контексті. Існує доволі багато визначень поняття „Творчість”. Наведемо визначення, які дають С. Головін (Словник практичного психолога, 1998), а також В. Зінченко і Б. Мещеряков у „Великому психологічному словнику”.

ТВОРЧІСТЬ — психічний процес створення нових цінностей, діяльність, результат якої – створення нових матеріальних і духовних цінностей. Будучи по суті культурно-історичним явищем, творчість має і психологічний аспект — особистісний і процесуальний. Припускає наявність у суб'єкта здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю. Вивчення цих властивостей особистості виявило важливу роль уяви, інтуїції, неусвідомлюваних компонент розумової активності, а також потреби особистості в самоактуализації, в розкритті і розширенні своїх творчих можливостей.

У творчості особливе місце займає творча уява. Разом з уявою творчість включає інтенсивну роботу мислення, воно пронизане емоційністю і волею. Але воно не зводиться до однієї уяви, одного мислення або одного відчуття.

Обумовленість творчості тією сферою культури, де воно реалізується (виробництво, техніка, мистецтво, наука, політика, педагогіка і ін.), вимагає виявити своєрідність психології творчості в кожній з них, а також характер відносин між ними (С. Головин. Словарь практического психолога.- 1998).

ТВОРЧІСТЬ (англ. creativity). 1. У вузькому сенсі, Т. — людська діяльність, що породжує щось якісне нове, таке, що ніколи раніше не було, і що має суспільно-історичну цінність. Коментуючи подібну точку зору, Л. С. Виготський писав, що у такому разі «творчість є доля небагатьох вибраних людей, геніїв, талантів, які створили великі художні твори, зробили великі наукові відкриття або винайшли удосконалення в області техніки».

2. У ширшому (і вельми поширеному в психології) сенсі, творчість (або творча діяльність) — це будь-яка практична або теоретична діяльність людини, в якій виникають нові (принаймні, для суб'єкта діяльності) результати (знання, рішення, способи дії, матеріальні продукти). За словами Виготського, «як електрика діє і виявляється не тільки там, де велична гроза і сліпуча блискавка, але і в лампочці кишенькового ліхтаря, так точно і Т. на ділі існує не тільки там, де воно створює великі історичні твори, але і скрізь там, де людина уявляє, комбінує, змінює і створює ч.-л. нове, якою б крупицею не здавалося це нове в порівнянні із створеннями геніїв»

3. Існує також точка зору що творчість - це не тільки феномен людської діяльності, але й, наприклад, поведінки тварин, і навіть атрибут матерії (Пономарев Я. А.). Взагалі кажучи, будь-який процес розвитку можна розглядати як творчість, що, звичайно, не слід ототожнювати з творчою діяльністю в психологічному сенсі. (Б. Мещеряков, В. Зінченко 1996).

Філософський розгляд творчості, за Б. Сорокіним, вимагає відповіді на два провідних питання: а) як взагалі можлива творчість, як породження нового; б) який онтологічний сенс акту творчості?

1.2 Предмет психології творчості. В наш час вивченням феномену творчості займається такий розділ психології, як психологія творчості. Предметом цієї науки є процес створення людиною нового, оригінального в різних сферах діяльності, і насамперед, в науці, техніці, мистецтві тощо, а також формування, розвиток і структура творчого потенціалу (Я. Пономарьов; Б. Мещеряков, В. Зинченко Большой психологический словарь. – М., Педагогіка, 1996.).

На рубежі XIX і XX сторіч услід за дослідженнями художньої і науково-філософської творчості з'явилися дослідження природничонаукової творчості, а декілька пізніше – і технічної. У них строгіше обкреслювався предмет дослідження. Це зробило благотворний вплив на продуктивність вивчення творчості. Виявилися деякі загальні для всіх видів творчості риси (Я. Пономарьов).

1.3 Розгляд проблематики творчості в епоху Античності. Специфіка ставлення до творчості в Античну епоху полягає в тому, що творчість зв'язується в ній з сферою кінцевого буття, а не буття вічного. При цьому творчість виступає в двох формах: як акт народження (творіння) космосу, що має відношення до Божественного і як мистецтво, ремесло, що є суто людське. Отже, творчість в епоху Античності не відноситься до головних пріоритетів, на перше місце висувається пізнання вічного та незмінного буття. Будь-яка діяльність, у тому числі і творча, по своєму онтологічному значенню нижче споглядання, творення нижче пізнання, бо творить чоловік кінцеве, скороминуще, а споглядає нескінченне, вічне. Ця загальна постановка питання знайшла своє вираження також і в розумінні художньої творчості. Ранні грецькі мислителі не виділяли мистецтва із загального комплексу діяльності, (ремесла, культивування рослин і ін.). Проте на відміну від інших видів творчої діяльності творчість художника здійснюється під впливом божественного натхнення. Божественна творчість, плодом якої є всесвіт, є момент божественного споглядання. Аналогічно цьому і людська творчість є тільки момент в досягненні вищого, доступнішого людині "розумного" споглядання.