2.6. Критерії в системі соціально-економічної діагностики

Бізнес-індикатори характеризуються певними критеріями, які свідчать про відповідність нормам, існування позитивних чи негативних тенденцій у зміні значень індикаторів та формують порівняльну базу. Як свідчать проведені дослідження, існує єдність у розумінні того, що критерій - це є мірило, яке є основою для оцінювання, вимірювання, визначення, групування, визнання, ідентифікації чого-небудь. Варто розмежувати поняття «критерій діагностики» та «критерій бізнес-індикатора», адже під першим поняттям доцільно розуміти сукупність параметрів, бізнес-індикаторів, за якими здійснюватиметься діагностика конкретного об’єкта, явища, процесу; під критерієм бізнес-індикатора розуміти мірило, яке є підставою для оцінювання та ідентифікації оптимальності діагностичного індикатора. Усі критерії можна встановлювати за допомогою певних методів, а саме: фактичних (експертиза, контрольні заміри, хронометраж, експеримент, лабораторні аналізи, фотографування, цифровий запис, кінознімання, осцилографічний запис тощо); розрахунково-аналітичних (техніко-економічні розрахунки, економіко-математичне моделювання, динаміко-статистичне оцінювання тощо); аналогових (порівняння різних типів критеріїв та визначення аномальних) тощо.

На підставі виконаних досліджень запропоновано перелік принципів до формування та добору критеріїв бізнес-індикаторів: обґрунтованість: кожен критерій повинен бути математично, досвідно, нормативно або іншим чином обґрунтованим; формалізація: критерії, які використовують у діагностичних системах, повинні підлягати можливостям кількісного вимірювання, тобто певним чином бути формалізовані задля забезпечення об’єктивності оцінювання; уніфікація: критерії не повинні передбачати двозначність, відповідно повинні бути уніфікованими у різних умовах функціонування; точність: оскільки критерій є мірилом, то він повинен характеризуватись точними параметрами; адекватність: свідчить про відповідність установлених критеріїв реаліям функціонування підприємств; стабільність: критерії не повинні бути гнучкими, оскільки в такому разі втрачається їхнє основне призначення мірила; оптимальність: критерії повинні відображати межу між бажаними та небажаними характеристиками індикаторів тощо.

На підставі виконаних досліджень розроблено комплексну класифікацію критеріїв бізнес-індикаторів за низкою істотних та незалежних ознак (рис. 2.6), яка дає змогу розробникам критеріальної бази охопити усе різноманіття характеристик критеріїв та обрати залежно від діагностичних цілей найбільш адекватні з них.

За відображенням виокремлено кількісні критерії (формуються у вигляді конкретних кількісних параметрів або діапазонів) та якісні критерії (набувають вигляду бажаних тенденцій). Форма представлення критеріїв (абсолютна і відносна) залежить від форми представлення бізнес-індикаторів. За характером встановлення виділено дискретні критерії (відображаються у вигляді конкретного числа) та інтервальні критерії (формуються у вигляді діапазонів, меж). Що ж стосується рівня формалізації критерів, то якщо вони певним правовим чином є затвердженими, ухваленими, узаконеними, це свідчить про їхню формалізованість, у протилежному випадку – критерії є неформалізовані, а мають інформаційно-рекомендаційний характер.

Рис. 2.6. Класифікація критеріїв бізнес-індикаторів