- •1. Об'єкт та предмет науки логіки
- •2. Поняття «логічної форми» мислення. Основні форми мислення
- •3. Взаємозв’язок мислення і мови
- •4. Поняття як форма мислення. Поняття. Слово. Термін.
- •5. Логічна структура поняття.
- •6. Види понять за змістом і обсягом.
- •10. Відношення між поняттям за змістом та обсягом. Кола Ейлера.
- •7. Визначення поняття (дефініція). Структура визначення.
- •8. Види та способи визначення.
- •9. Правила визначення понять та логічні помилки, які виникають при їх порушенні.
- •11. Логічна операція обмеження.
- •12. Логічна операція узагальнення понять.
- •13. Логічна операція поділу поняття. Класифікація.
- •14. Правила поділу поняття і логічні помилки, які виникають при їх порушенні.
- •15. Висловлювання як форма мислення.
- •16. Прості висловлювання, їх структура та види.
- •17. Атрибутивне висловлювання, його структура та види за кількістю та якістю.
- •18. Розподіленість термінів простого атрибутивного висловлювання.
- •19. Відношення між простим атрибутивним висловлюванням за «логічним квадратом»
- •20. Складні висловлювання. Види логічних зв'язок в складних висловлюваннях.
- •21. Визначення істинності складних висловлювань методом таблиць істинності.
- •22. Кон'юнкція: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •23. Диз'юнкція (строга і нестрога). Формальний вираз та її істинність.
- •24. Імплікація: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •25. Еквівалентність: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •26. Заперечення: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •27. Запитання, його структура та види.
- •28. Правила формулювання запит. Та логічні помилки при їх порушенні.
- •29. Закон тотожності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його поруш.
- •30. Закон несуперечності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •31. Закон виключення третього: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •32. Закон достатньої підстави: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •33. Умовивід як форма мислення. Структура умовиводу.
- •34. Поняття необхідного та імовірнісного висновку в умовиводах. Поняття імовірнісного умовиводу.
- •35. Умовиводи логіки предикатів: перетворення.
- •36. Умовиводи логіки предикатів: обернення.
- •37. Умовиводи логіки предикатів: протиставлення предикатові.
- •38. Умовиводи логіки висловлювань (правила побудови).
- •39. Умовно-категоричний силогізм.
- •40. Розділово-категоричний силогізм.
- •41. Умовно-розділовий силогізм.
- •42. Категоричний силогізм: визначення, структура, загальні правила, правила термінів та засновків.
- •43. Фігури та модуси категоричного силогізму.
- •44. Логічні помилки при побудові категоричного силогізму.
- •45. Скорочений, складний та складноскорочений категоричний силогізм.
- •46. Індукція: визначення терміну, правила побудови та її види.
- •47. Логічні помилки в індуктивних умовиводах.
- •48. Індуктивні методи встановлення причинного зв’язку.
- •49. Аналогія: правила побудови та різновиди.
- •50. Умови підвищення ймовірності висновків за індукцією та аналогією.
- •51. Доведення та спростування, їх структура та формальний вираз.
- •52. Факт як аргумент в змістовному доведенні. Вимоги логіки до фактів.
- •53. Види доведень.
- •54. Способи спростування.
- •55. Правила доведення та спростування і логічні помилки при їх порушенні. Правила щодо тези в доведенні.
- •56. Логічні помилки: «довід до людини» і «довід до публіки».
- •57. Логічні помилки: «підміна поняття» і «підміна тези».
- •58. Логічні помилки: «хибної підстави» і «коло в доведенні».
- •59. Суперечка, її структура та види.
- •60. Коректні і некоректні прийоми в суперечках.
- •61. Паралогізми і софізми.
- •62. Поняття «парадокс» в широкому і вузькому значенні. Причини виникнення парадоксів в пізнавальному процесі. Класифікація парадоксів.
40. Розділово-категоричний силогізм.
Розділово-категоричний – умовивід, в якому один із засновків – розділовий, а інший засновок і висновок – категоричні судження. Розрізняють два модуси розділово-категоричного умовиводу: 1) Ствердно-заперечний (modus ponento tollens – MPT) – менший засновок - категоричне судження – стверджує один член V, висновок – також категоричне судження – заперечує інший її член:
а або в В символічному записі: а р v q, р не-в ~q
Висновок достовірний, якщо виконується правило: більший засновок повинен бути виключаючим розділовим судженням, чи судження строгої V-ї.
41. Умовно-розділовий силогізм.
Умовно-розділювальний – умовивід, в якому один засновок умовне, а інший розділове судження. Розділове судження може містити дві і більше альтернативи, тому тематичний умовивід ділиться на дилеми, трилеми і т.д.
Розрізняють дві дилеми: конструктивну і деструктивну.
В простій конструктивній дилемі умовний засновок містить дві основи з яких витікає один і той же наслідок. Міркування направлене від ствердження істинності основи до ствердження істинності наслідку.
В складній конструктивній дилемі умовний засновок містить дві основи і два наслідки. Міркування направлене від ствердження істинності основ до ствердження істинності наслідків:
В простій деструктивній дилемі умовний засновок містить одну основу, з якого випливає два можливих наслідки. Міркування направлене: від заперечення істинності наслідків до заперечення істинності основ.
В складній деструктивній дилемі умовний засновок містить дві основи і два наслідки. Міркування направлене від заперечення істинності наслідків до заперечення істинності основи:
42. Категоричний силогізм: визначення, структура, загальні правила, правила термінів та засновків.
Категоричним силогізмом називають дедуктивний умовивід, який складається із двох засновків і висновку, представлених судженнями виду: ASP, ESP, ISP, OSP.
Іншими словами, простий категоричний силогізм -- це такий дедуктивний умовивід, в якому висновок здійснюється із двох категоричних суджень на основі співвідношення дескриптивних термінів.
Структурою складається із трьох термінів: S, М, Р.
Термін, що входить до висновку як його суб'єкт, називається меншим і позначається буквою S. Термін, який виконує роль предиката висновку, називається більшим і позначається буквою Р. Більший і менший терміни називаються крайніми.
Термін, що входить в обидва засновки, але відсутній у висновку, називається середнім і позначається буквою М. Відповідно до назви термінів засновок, до якого входить більший термін, називається більшим.
Засновок, до якого входить менший термін, називається меншим.
До загальних правил категоричного силогізму відносяться такі:
1. У простому категоричному силогізмі повинно бути лише три терміни.
2. Середній термін повинен бути розподіленим хоча б в одному з засновків.
3. Якщо крайній термін розподілений (або не розподілений) у засновку, то він повинен бути розподіленим (або нерозподіленим) у висновку.
4. Якщо один із засновків заперечувальне судження, то і висновок буде заперечувальним судженням.
5. Якщо один із засновків часткове судження, то і висновок буде частковим судженням.
6. Із двох заперечувальних суджень висновок отримати не можливо.
7. Із двох часткових суджень висновок отримати неможливо.
