- •1. Об'єкт та предмет науки логіки
- •2. Поняття «логічної форми» мислення. Основні форми мислення
- •3. Взаємозв’язок мислення і мови
- •4. Поняття як форма мислення. Поняття. Слово. Термін.
- •5. Логічна структура поняття.
- •6. Види понять за змістом і обсягом.
- •10. Відношення між поняттям за змістом та обсягом. Кола Ейлера.
- •7. Визначення поняття (дефініція). Структура визначення.
- •8. Види та способи визначення.
- •9. Правила визначення понять та логічні помилки, які виникають при їх порушенні.
- •11. Логічна операція обмеження.
- •12. Логічна операція узагальнення понять.
- •13. Логічна операція поділу поняття. Класифікація.
- •14. Правила поділу поняття і логічні помилки, які виникають при їх порушенні.
- •15. Висловлювання як форма мислення.
- •16. Прості висловлювання, їх структура та види.
- •17. Атрибутивне висловлювання, його структура та види за кількістю та якістю.
- •18. Розподіленість термінів простого атрибутивного висловлювання.
- •19. Відношення між простим атрибутивним висловлюванням за «логічним квадратом»
- •20. Складні висловлювання. Види логічних зв'язок в складних висловлюваннях.
- •21. Визначення істинності складних висловлювань методом таблиць істинності.
- •22. Кон'юнкція: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •23. Диз'юнкція (строга і нестрога). Формальний вираз та її істинність.
- •24. Імплікація: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •25. Еквівалентність: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •26. Заперечення: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •27. Запитання, його структура та види.
- •28. Правила формулювання запит. Та логічні помилки при їх порушенні.
- •29. Закон тотожності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його поруш.
- •30. Закон несуперечності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •31. Закон виключення третього: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •32. Закон достатньої підстави: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •33. Умовивід як форма мислення. Структура умовиводу.
- •34. Поняття необхідного та імовірнісного висновку в умовиводах. Поняття імовірнісного умовиводу.
- •35. Умовиводи логіки предикатів: перетворення.
- •36. Умовиводи логіки предикатів: обернення.
- •37. Умовиводи логіки предикатів: протиставлення предикатові.
- •38. Умовиводи логіки висловлювань (правила побудови).
- •39. Умовно-категоричний силогізм.
- •40. Розділово-категоричний силогізм.
- •41. Умовно-розділовий силогізм.
- •42. Категоричний силогізм: визначення, структура, загальні правила, правила термінів та засновків.
- •43. Фігури та модуси категоричного силогізму.
- •44. Логічні помилки при побудові категоричного силогізму.
- •45. Скорочений, складний та складноскорочений категоричний силогізм.
- •46. Індукція: визначення терміну, правила побудови та її види.
- •47. Логічні помилки в індуктивних умовиводах.
- •48. Індуктивні методи встановлення причинного зв’язку.
- •49. Аналогія: правила побудови та різновиди.
- •50. Умови підвищення ймовірності висновків за індукцією та аналогією.
- •51. Доведення та спростування, їх структура та формальний вираз.
- •52. Факт як аргумент в змістовному доведенні. Вимоги логіки до фактів.
- •53. Види доведень.
- •54. Способи спростування.
- •55. Правила доведення та спростування і логічні помилки при їх порушенні. Правила щодо тези в доведенні.
- •56. Логічні помилки: «довід до людини» і «довід до публіки».
- •57. Логічні помилки: «підміна поняття» і «підміна тези».
- •58. Логічні помилки: «хибної підстави» і «коло в доведенні».
- •59. Суперечка, її структура та види.
- •60. Коректні і некоректні прийоми в суперечках.
- •61. Паралогізми і софізми.
- •62. Поняття «парадокс» в широкому і вузькому значенні. Причини виникнення парадоксів в пізнавальному процесі. Класифікація парадоксів.
49. Аналогія: правила побудови та різновиди.
Аналогія – це такий умовивід в якому висновок про належність предмета чи класу предметів до певної ознаки здобувають на підставі схожості цього предмета чи класу з іншим предметом чи класом. За характером інформації яку дає висновок за аналогією, розрізняють аналогію властивостей і відношень. Аналогія властивостей – це такий умовивід, в якому обєктом схожості є два предмета і певна ознака переноситься з одного предмета на інший. Будується за схемою А (а, б, в, с, …р) В (а, б, в, …р). Аналогія відношень – це такий умовивід, в якому обєктом схожості є відношеня між двома парами предметів і перенос властивостей цих відношень з однієї пари предметів на іншу. Будується: якшо є відношення АRВ і відношення CR1Д то можливо, відношення R і R1 аналогічні одне одному.
50. Умови підвищення ймовірності висновків за індукцією та аналогією.
Щоб підвищити ймовірність висновків за аналогією, треба дотримуватися відповідних вимог:
— констатуючи подібність предметів, які порівнюються, слід виявляти істотну подібність;
— коло ознак, які збігаються, повинно бути якомога ширшим;
— треба враховувати характер зв'язку ознак, які є спільними для порівнюваних предметів, з ознакою, що переноситься (висновок буде ймовірнішим, якщо названі ознаки перебуватимуть в істотному взаємозв'язку);
— не можна ігнорувати відмінності, які існують між порівнюваними предметами, особливо коли ці відмінності є істотними.
Не можна не брати до уваги ймовірний характер індуктивного узагальнення. Тому необхідно постійно працювати над підвищенням імовірності висновків, одержаних за схемою неповної індукції. З цією метою треба використовувати якомога більше засновків (збільшувати число випадків, які узагальнюються), урізноманітнювати досліджувані випадки, враховувати характер зв'язку між досліджуваними явищами та їх ознаками. З метою підвищення ймовірності висновків неповної індукції вдаються до різноманітних методів встановлення причинних зв'язків між явищами.
51. Доведення та спростування, їх структура та формальний вираз.
Доведення – логічний процес обгрунтування істиності будь-якого висловлювання за допомогою певних істинних висловлювань. Спростування – логічний процес обгрунтування хибності будь-якого висловлювання. Термін доведення вживають у таких значеннях а) як процес здобуття істинного знання б) обгрунтування висловлювання на істиність за допомогою аргументів в)як засіб переконання. Доведення і спростування складаються з 3ох частин: тези, аргументів, демонстрації. Теза – висловлювання істиність або хибність якого треба довести. Аргументи – істинні висловлювання з яких з логічною необхідністю виводиться теза. Сукупність аргументів – аргументація. Демонстрація – це логічний зв'язок між тезою і аргументом. Демонстр має форму умовиводу – дедуктивного, індуктивного, за аналогією.
52. Факт як аргумент в змістовному доведенні. Вимоги логіки до фактів.
Основним аргументом в змістовому доведенні і спростуванні є факти. Факт – це подія, явище, процес, які мали, або мають місце в дійсності. У науці факти – це знання про явища, процеси, дії, події, здобуті в процесі наукового пізнання. Основні вимоги до логіки фактів – 1. точність і достовірність фактів, що підтверджуються посиланнями на їхнє джерело. У кожній науці існують свої джерела фактів, 2. факти повинні мати доказову силу. Для цього треба брати їх у всій сукупності, 3. щоб виконати попередню вимогу, слід зважити на конкретні обставини, в яких ці факти відбуваються, 4. У сукупності фактів, які стосуються певного предмету доведення, слід брати до уваги і суперечливі факти.