- •1. Об'єкт та предмет науки логіки
- •2. Поняття «логічної форми» мислення. Основні форми мислення
- •3. Взаємозв’язок мислення і мови
- •4. Поняття як форма мислення. Поняття. Слово. Термін.
- •5. Логічна структура поняття.
- •6. Види понять за змістом і обсягом.
- •10. Відношення між поняттям за змістом та обсягом. Кола Ейлера.
- •7. Визначення поняття (дефініція). Структура визначення.
- •8. Види та способи визначення.
- •9. Правила визначення понять та логічні помилки, які виникають при їх порушенні.
- •11. Логічна операція обмеження.
- •12. Логічна операція узагальнення понять.
- •13. Логічна операція поділу поняття. Класифікація.
- •14. Правила поділу поняття і логічні помилки, які виникають при їх порушенні.
- •15. Висловлювання як форма мислення.
- •16. Прості висловлювання, їх структура та види.
- •17. Атрибутивне висловлювання, його структура та види за кількістю та якістю.
- •18. Розподіленість термінів простого атрибутивного висловлювання.
- •19. Відношення між простим атрибутивним висловлюванням за «логічним квадратом»
- •20. Складні висловлювання. Види логічних зв'язок в складних висловлюваннях.
- •21. Визначення істинності складних висловлювань методом таблиць істинності.
- •22. Кон'юнкція: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •23. Диз'юнкція (строга і нестрога). Формальний вираз та її істинність.
- •24. Імплікація: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •25. Еквівалентність: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •26. Заперечення: визначення, формальний вираз та її істинність.
- •27. Запитання, його структура та види.
- •28. Правила формулювання запит. Та логічні помилки при їх порушенні.
- •29. Закон тотожності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його поруш.
- •30. Закон несуперечності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •31. Закон виключення третього: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •32. Закон достатньої підстави: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
- •33. Умовивід як форма мислення. Структура умовиводу.
- •34. Поняття необхідного та імовірнісного висновку в умовиводах. Поняття імовірнісного умовиводу.
- •35. Умовиводи логіки предикатів: перетворення.
- •36. Умовиводи логіки предикатів: обернення.
- •37. Умовиводи логіки предикатів: протиставлення предикатові.
- •38. Умовиводи логіки висловлювань (правила побудови).
- •39. Умовно-категоричний силогізм.
- •40. Розділово-категоричний силогізм.
- •41. Умовно-розділовий силогізм.
- •42. Категоричний силогізм: визначення, структура, загальні правила, правила термінів та засновків.
- •43. Фігури та модуси категоричного силогізму.
- •44. Логічні помилки при побудові категоричного силогізму.
- •45. Скорочений, складний та складноскорочений категоричний силогізм.
- •46. Індукція: визначення терміну, правила побудови та її види.
- •47. Логічні помилки в індуктивних умовиводах.
- •48. Індуктивні методи встановлення причинного зв’язку.
- •49. Аналогія: правила побудови та різновиди.
- •50. Умови підвищення ймовірності висновків за індукцією та аналогією.
- •51. Доведення та спростування, їх структура та формальний вираз.
- •52. Факт як аргумент в змістовному доведенні. Вимоги логіки до фактів.
- •53. Види доведень.
- •54. Способи спростування.
- •55. Правила доведення та спростування і логічні помилки при їх порушенні. Правила щодо тези в доведенні.
- •56. Логічні помилки: «довід до людини» і «довід до публіки».
- •57. Логічні помилки: «підміна поняття» і «підміна тези».
- •58. Логічні помилки: «хибної підстави» і «коло в доведенні».
- •59. Суперечка, її структура та види.
- •60. Коректні і некоректні прийоми в суперечках.
- •61. Паралогізми і софізми.
- •62. Поняття «парадокс» в широкому і вузькому значенні. Причини виникнення парадоксів в пізнавальному процесі. Класифікація парадоксів.
28. Правила формулювання запит. Та логічні помилки при їх порушенні.
Формулюючи запитання потрібно дотримуватися таких правил: 1) запитання повинно бути ясно, чітко і точно сформульоване 2) передумови запитання повинні бути істиними 3) запитання повинні відповідати вимогам тієї мови, якою вони формулюються. Дотримуючись цих правил ставлять осмислені, коректні запитання, а порушуючи їх – некоректні, беззмістові, вигадані, уявні запит.
Найбільш поширені логічні помилки – 1. неточність, двозначність, невизначеність запитання, коли із контексту даного запит неясно, про який конкретний предмет йдеться. 2. запитання і відповіді внутрішньо суперечливі. 3. в складних запит відразу формулюється декілька різних за смислом запитань (так, ні не підходить) 4. Відповідь не на поставлене запитання. Ця помилка виникає при порушенні закону тотожності. 5. відповідь може бути занадто широкою або занадто вузькою.
29. Закон тотожності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його поруш.
Закон тотожності: у процесі розсудів про будь-який предмет цей предмет повинен залишатися тотожним самий собі. Символічно цей закон виражається формулою АєА. Розрізняють: тотожність значення слів (різні імена виражають одне і теж поняття або означають одне і теж за смислом), тотожність референтів (два імені мають одне і теж предметне значення), тотожність висловлювань (два речення в яких містяться різні імена, які виконують ф-цію позначення і виразу думок мають один і той самий зміст).
При порушенні цього закону виникають такі помилки: 1)змішання юридичних термінів, 2)суб’єктивне перекручення змісту юридичних понять, 3)використання юрид термінів у неюрид значенні і навпаки, 4)підміна тези в доведенні і спростуванні, 5)в публічних виступах часто допускається помилка «виступ не по питанню» «відхід від обговорюваної теми» і т.п.
30. Закон несуперечності: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
Закон несуперечності: не можуть бути водночас істинними 2 суперечливих висловлювання - стверджувальне і суперечне - про один і той же предмет, в одному й тому ж відношенні. ¬ (А^¬А) Суперечність за Арістотелем, є одночасним ствердженням (А) і його запереч (не-А). Суперечності які виникають у процесі мислення людей на змістовному рівні поділяють на явні (це два суперечливих висловлювання одне з яких щось стверджує а інше це заперечує) і неявні (містяться в сукупності висловлювань, з яких можна виділити 2, одне з яких заперечує інше). Порушення закону веде до плутанини в думках, до непослідовності в міркуваннях, тому значення цього закону полягає в тому, що він допомагає виявити і усунути суперечності в міркуваннях, привчає до послідовного викладу думок.
31. Закон виключення третього: визначення, формальний вираз, вимоги до мислення людей, логічні помилки в розсудах і міркуваннях при його порушенні.
Закон виключеного третього: два суперечних висловлювання про один і той же предмет не можуть бути водночас істинними або водночас хибними: одне з них істинне, а інше хибне, третього не дано. Аv¬А. На підставі закону виключеного третього будуються альтернативні висловлювання, одне з яких є істинним. За «логічним квадратом» цей закон застосовується до висловлювань які знаходяться у відношеннях контрадиктності за схемою «усі SєP» «деякі S не є Р» «Жодне S не є P».