8.2. Форми і методи податкового планування

Податкове планування може здійснюватися у трьох різних формах:

а) моніторинг питань з оподаткування виділених працівником бухгалтерії або фінансового відділу підприємства;

б) податкове планування і поточний фінансовий контроль за податковими зобов’язаннями підприємства зі сторони спеціалізованого відділу (групи);

в) залучення зовнішніх консультантів або для податкової експертизи нових проектів (нових інвестицій), або для контролю за поточними податковими платежами фірми, включаючи складання податкової звітності і надання її податковим органам.

Податкове планування, у залежності від поставлених завдань може здійснюватися різними методами.

Найбільш простим методом є поточний фінансовий контроль за податковими платежами – їх зміною при періодичному складанні прогнозів і спостереження за відповідністю цих прогнозів реальним платежам. У випадку серйозних розходжень між прогнозними і реальними платежами проводиться розслідування причин цих розходжень і розробляються пропозиції по їх усуненню.

Наступним за складністю методом є метод попередньої податкової експертизи – нових проектів і найважливіших управлінських рішень. Цей метод потребує наявності на підприємстві великої інформаційно-аналітичної бази по податках: не тільки текстів законів і інструкцій, але і коментарів до них провідних юристів, матеріалів обговорення питань з оподаткування у законодавчих органах, рішень судових органів з податкових конфліктів і суперечок, текстів податкових законів, які плануються до введення і т. д.

Найбільш складним є метод варіаційно-порівняльного аналізу нових проектів і діяльності підприємства в цілому. У відповідності з цим методом, відбувається порівняння різних варіантів діяльності підприємства для визначення їх ефективності з позиції оподаткування: на нетривалий період – при постійних значеннях податкових ставок і тарифів; і на довготривалі періоди – при різних варіантах очікуваних змін у податкових законах і ставках. Враховуючи велику кількість змінних, застосування цього методу можливе тільки за умови застосування сучасної обчислювальної техніки і наявності відповідного програмного забезпечення.

8.3. Взаємозв’язок і взаємозалежність податкового права і податкового планування.

Податкове право у країнах ринкової економіки базується на деяких традиціях і нормах, які визначають порядок взаємовідносин між податковими органами і податкоплатниками. Не всі з цих правил прийняті або навіть відомі в Україні, але оскільки без них неможливим є цивілізоване виконання такої важливої суспільної функції як оподаткування, то доцільним буде їх поступове впровадження і в Україні.

1. Справляння податків як примусове і безповоротне вилучення державою частини майна чи доходу громадянина, в принципі, не вписується у загальні правові норми, які визначають майнові і громадянські відносини у західному суспільстві.

2. Принципом, який визначає стосунки податкоплатника з податковим органом, є тлумачення всіх неясностей у податкових законах завжди на користь податкоплатника. Іншими словами, податкові органи ні при яких обставинах не можуть виходити за межі вторгнення в особисті та майнові права громадян, які встановлені законодавством.

3. Правило факту (події), який відбувся. У всіх випадках (за поодинокими виключеннями) податкові зобов’язання для податкоплатника виникають тільки у результаті здійсненої угоди, отриманого у власність майна, реалізованого (тобто привласненого у тій чи іншій законній формі) доходу і т. д., а не у результаті висловлених ним самим намірів або обіцянок.

4. Принцип достатньої інформованості податкоплатника.

У відповідності з цим принципом, якраз на податкові органи покладається обов’язок повного інформування податкоплатника про його права і обов’язки, які при цьому виникають, причому таким чином, щоб ця інформація була доступна і зрозуміла для всіх податкоплатників.

5. Ще один важливий принцип відноситься включно до сфери подоходних податків. Цей принцип передбачає, що обкладанню податком підлягають тільки «чисті доходи» податкоплатників. Будь-який податкоплатник має право, яке підтверджене законом, вирахувати з отриманих ним грошових коштів чи майна витрати, які понесені ним у зв’язку з цими придбаннями.

Крім того, існує ще цілий ряд норм і правил, які також активно використовуються у податковому плануванні.