Система показників для аналізу впливу діяльності промислових підприємств на якість атмосферного повітря

Натуральні

Грошові

Загальний об’єм шкідливих речовин, викинених за одиницю часу

Обсяг комплексного економічного збитку від забруднення атмосфе­ри

Величина забрудненої зони

Кількість викидів, за окремими інгредієнтами

Інвестиції в заходи з охорони атмосферного повітря

Концентрація шкідливих речовин

(за інгредієнтами) при виході із джерела забруднення

Собівартість очи­щення шкідливих викидів за інгредієнтами забруднення

Максимальна разова концентрація шкідливих речовин на різній віддалі

від джерела забруднення

Питомий збиток, заподіяний за певного рівня забруднення атмосферного повітря

Середня концентрація шкідливих речо­вин на різній віддалі від джерела забруднення

Економічні вигоди від

запровадження заходів з охорони атмосферного повітря

Кількість уловлених шкідливих

речовин до загальної кількості речовин, які відходять від джерел забруднення

Екологічний

рейтинг підприємств

Кількість знешкоджених шкідливих речовин до загальної кількості речовин, які відходять від джерел забруднення

Рис. 2. Система показників для аналізу впливу діяльності промислових підприємств на якість атмосферного повітря (Яворська)

Використання запропонованої системи показників для аналізу впливу діяль­ності промислових підприємств на якість атмосферного повітря дає змогу контро­лювати небажані відхилення від стандартів, посилити економічний вплив на їхню діяльність з метою задоволення суспільства щодо якості атмосферного повітря.

2. Економічні показники природозахисної діяльності та ефективності природозахисних заходів.

Захист довкілля пов'язаний з розробленням і здійсненням комплексу природозахисних заходів, що запобігають або знижують негативний вплив антропогенної діяльності на довкілля.

Природозахисні заходи розглядаються як у вузькому та і широкому розумінні.

У вузькому розумінні природозахисні заходи – це ті види господарської діяльності, які безпосередньо спрямовані на вирішення певних природозахисних завдань (будівництво очисних споруд і пристроїв; перероблення, утилізацію відходів та ін.).

Таке розподілення обумовлене тим, що природозахисні заходи вважаються не універсальною, а вузько цільовою сферою діяльності, спрямованою на досягнення вузьких цілей при обмеженості фінансових і матеріальних ресурсів.

У широкому розумінні до природозахисних заходів можна віднести всі види господарської діяльності, що як прямо, так і побічно сприяють зниженню або ліквідації негативного впливу дій людини на довкілля. До них належать ті, які так чи інакше підвищують загальну ефективність функціонування економічних систем.

У кінцевому підсумку це обумовлює зменшення ресурсомісткості (матеріаломісткості, енергоємності чи водоємності) виробництва одиниці продукції (виконання певної роботи, надання послуг), тобто, зменшується питома потреба в зазначених ресурсах.

Безпосередніми наслідками цього є відносне зменшення екологічного тиску на стадіях виробництва: зникає (або зменшується) потреба в ресурсі – зникають (або зменшуються) і негативні наслідки його виробництва.

Основними показниками природозахисної діяльності в Україні є обсяги та напрямки фінансування природозахисних заходів, з іншого – різні види екологічних платежів і зборів, які не тільки виступають як одне із джерел природозахисних видатків, але і є дієвим інструментом мотивації природо спрямованої діяльності.

Структура зборів за напрямками екодеструктивної діяльності такі:

- збори за викиди в атмосферне повітря від стаціонарних і пересувних джерел;

- збори за скиди у водойми і розміщення відходів у межах встановлених лімітів;

- збори за забруднення понадвстановлені ліміти;

- збори за збитки, заподіяні природі, і штрафи за порушення природозахисного законодавства.

Показники ефективності природоохоронних заходів.

Теорія ефективності чітко розмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим - співвідношення ефекту і витрат, що його викликали.

Ефект означає результат, наслідок певних причин, дій.

Ефект може вимірюватися в матеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. Зокрема, ефект може оцінюватися обсягом додатково виробленої чи спожитої продукції (тобто штуками, кубічними чи квадратними метрами, тоннами тощо), показниками поліпшення здоров'я населення (наприклад, зниження захворюваності або смертності, виробничого травматизму, підвищення середньої тривалості життя) тощо. У тому випадку, коли зазначені результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.

Економічний ефект – виражений у вартісній формі результат будь-яких дій.

Економічний ефект визначається з метою:

- обґрунтування вибору оптимального варіанта природозахисних заходів у разі неможливості їх порівнянності за зазначеними вище показниками;

- вибору пріоритетних напрямків інвестиційної політики в природокористуванні і природозахисної діяльності;

- обґрунтування ефективності нових технічних рішень у галузі захисту довкілля;

- оцінювання фактичної ефективності здійснення заходів.

У тому випадку, якщо результати впливають не тільки на виробничу сферу, але й обумовлюють зміни, пов'язані з впливом на здоров'я або умови життєдіяльності людини, прийнято говорити про соціально-економічний ефект. Якщо ці зміни стосуються природозахисної сфери, використовують вираз еколого-економічний ефект.

Соціальний ефект захисту довкілля не має вартісної форми. Але можна визначити, наприклад, скільки коштує лікування людини. Але не можна говорити, що здоров'я, відновлене лікуванням, має вартість, що дорівнює витратам на лікування. Разом з тим поліпшення здоров'я населення супроводжується цілою низкою економічних результатів, зокрема:

- економією витрат на соціальне страхування і лікування хворих;

- зменшенням кількості недовиробленої за час хвороби працівників продукції.

За самим визначенням результат і ефект є близькими поняттями (ефект – певна форма результату), потреби економічної практики змушують у деяких випадках розмежовувати зазначені терміни:

- під поняттям “економічний результат” розуміють загальний (брутто) результат (зокрема, виручку, дохід),

- під поняттям ”економічний ефект” розуміють чистий (нетто) результат (зокрема, прибуток).

Взаємозв'язок між зазначеними двома поняттями може бути виражений формулою:

Е = Р - З

де Е – величина економічного ефекту;

Р – величина економічного результату;

З – повні витрати на реалізацію заходу, завдяки якому з'явився ефект.

Залежно від рівня господарювання розглянутий показник може визначатися на:

- загальнодержавному рівні:

Р – приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) за період;

З – повні витрати на захід, включаючи економічні збитки від порушення довкілля;

Е – приріст національного доходу;

- рівні підприємства:

Р – загальна виручка підприємства внаслідок здійснення природозахисних заходів;

З – витрати на реалізацію природозахисних заходів;

Е – прибуток.

Для різних цільових заходів результат можна визначити за формулою:

- одно цільових: ;

- багатоцільових:

де – ліквідований (для короткострокових) або усунений (для довгострокових) економічний збиток;

- приріст виробничих результатів унаслідок здійснення заходів;

– усунений економічний збиток, грн /рік

де і - сумарний економічний збиток до і після проведення природозахисних заходів.

Будь-який природозахисний захід може бути здійснений лише за умови його вигідності для тих економічних суб'єктів, які беруть участь у реалізації заходу. Якщо результати економічної діяльності перевищують витрати, говорять про позитивний ефект (підприємство отримує прибуток), в іншому разі – про негативний ефект (збитки, шкода, втрати та ін.).

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до витрат, що забезпечили його отримання. Ефективність розкриває характер причинно-наслідкових зв'язків виробництва. Вона показує не сам результат, а те, якою ціною він був досягнутий. Тому ефективність найчастіше характеризується відносними показниками, що розраховуються на основі двох груп характеристик (параметрів) – результату і витрат. Це, втім, не виключає використання в системі показників ефективності і самих абсолютних значень вихідних параметрів.

Економічна ефективність – це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем.

Головною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

У загальному вигляді схема визначення показника ефективності може бути виражена формулою:

;

де Е_с – показник економічної ефективності;

Е – величина економічного ефекту;

С – витрати ресурсів (коштів, засобів виробництва, предметів праці, трудових факторів, часу та ін.) на забезпечення зазначеного економічного ефекту.

Хоча сам загальний теоретичний принцип простий і однозначний, його практична реалізація може здійснюватися на основі різних методичних підходів, їх вибір потребує глибокого розуміння економічного змісту господарського заходу, ефективність якого передбачається оцінити.