2. Еколого-статистичне дослідження та етапи проведення

Будь-яке еколого-статистичне дослідження послідовно проходить три етапи, проте перед його початком треба провести відповідну підготовку. Підготовча частина передбачає вивчення проблеми еколого-статистичного дослідження, розроблення його напрямків, визначення понятійного апарату та низку інших питань методологічного й матеріально-технічного забезпечення цього дослідження.

Еколого-статистичні дослідження проводять систематично за дотриманням чотирьох послідовних робіт:

• еколого-статистичного спостереження;

• формулювання на основі еколого-статистичних спостережень теорії про стан довкілля;

• перевірка теорії наступними еколого-статистичними спостережен­нями та експериментами;

• еколого-статистичні спостереження за тим, чи є правдивими передбачення, основані на цій теорії.

Отже, еколого-статистичне дослідження складається з трьох етапів:

• еколого-статистичне спостереження;

• еколого-статистичного зведення і групування;

• аналіз еколого-статистичної інформації.

Перший етап – збирання еколого-статистичної інформації через реєстрацію фактів або опитування респондентів.

У результаті першого етапу еколого-статистичного дослідження – еколого-статистичного спостереження – отримують еколого-статистичну інформацію, яка являє собою розрізнен­ні відомості про стан довкілля, які змінюються у просторі і часі, (наприклад, запаси викиди СО₂ в повітря конкретним підприємством тощо).

Для отримання даних складають програму еколого-статистичного спостереженя. Наприклад, завданням еколого-статистичного дослідження є якість атмосферного повітря конкретного регіону, для складають програму стану атмосферного повітря цього регіону (табл. 17).

Таблиц 17

Програма якості забруднення атмосферного повітря конкретного регіону

№ з/п	Показник
1.

Другий етап полягає в тому, що зібрані еколого-статистична інформація підлягають систематизації та групуванню: від характеристики окремих елементів переходять до узагальнених показників у формі абсолютних, відносних або середніх величин.

Зібрані під час еколого-статистичного спостереження первинні статистичні дані потрібно систематизувати, тобто провести еколого-статистичне оброблення, цю роботу вико­нують на другому етапі еколого-статистичного дослідження, яке називають еколого-статистичним зведенням і групуванням даних.

Еколого-статистичне зведення – це комплекс послідовних операцій з упорядку­вання, систематизації та узагальнення даних про стан довкілля.

Етапи проведення еколого-статистичного зведення:

- групування еколого-статистичної інформації;

- розроблення системи еколого-економічних показників для характеристики типових груп і підгруп;

- підрахування даних про кількість одиниць сукупності;

- отримання абсолютних еколого-статистичних показників;

- розрахунок середніх і відносних величин;

- табличне і графічне оформлення результатів еколого-статистичного зведення про стан довкілля.

Основним методом еколого-статистичного зведення виступає еколого-статистичне гру­пування.

Метод еколого-статистичного групування виконує дві функції:

1. розподіляє сукупність на однорідні групи;

2. визначає межі і можливості застосування інших статистичних методів (середніх, кореляційних, регресійних)/

Еколого-статистичне групування – це розподіл множини елементів статистичної сукупності на групи за визначеними, суттєвими для них ознаками, однорідні групи.

Послідовність проведення еколого-статистичного групування

- вибір групувальної ознаки (об’єкт довкілля чи все довкілля) або їхньої комбінації.

- визначення кількості груп і величини інтервалу групування.

- встановлення для конкретного групування набору тих показників, якими мають характеризуватися виділені групи.

- складання таблиці, у якій мають бути представлені результати групування.

Основні вимоги, яких потрібноба дотримуватись при проведенні еколого-статистичного зведення і групування:

• детальний аналіз сутності та природи явища, що дає змогу визначати його типові риси й відмінності;

• чітке визначення істотних ознак, за якими здійснюють групування;

• об’єктивне, обґрунтоване визначення інтервалів групування, що приз­водить до утворення однорідних груп, які суттєво різняться.

Третій етап передбачає аналіз варіації, динаміки, взаємозалежностей. За результатами аналізу висновки можуть бути описані в текстовій формі, подані у формі таблиць і графіків.

Отже, третім етапом еколого-статистичного дослідження є аналіз зведеної та опрацьованої еколого-статистичної інформації, виявлення закономірностей і зв’язків. Специфічним для цього етапу є використання статистичних методів із застосуванням узагальнюючих показників – підсумкових, відносних і середніх величин, статистичних коефіцієнтів. Важливим прийомом є метод порівняння. Порівняння результатів спостереження дає змогу виявити закономірності розвитку явищ у часі і просторі. Для оцінки взаємозв’язків масових явищ екологічна статистика використовує індексний, балансовий, кореляційний та інші методи. Все це доповнюється табличним методом, найбільш раціональним викладом цифрового матеріалу, і графічним методом – методом наочного висвітлення статистичних даних.

Факти про стан довкілля базуються на прямих або непрямих спостереженнях, що виконані за допомогою органів відчуття або приладів. Всі факти, які належать до конкретної проблеми, називають даними. Спостереження можуть бути якісними (тобто описувати колір, форму, смак, зовнішній вигляд тощо) або кількісними. Кількісні спостереження є точнішими. Вони включають вимірювання величини або кількості, наочним виразом яких можуть бути якісні ознаки. Внаслідок спостережень отримують так званий “сирий матеріал”, на основі якого формулюється гіпотеза.

Гіпотеза – це науково обґрунтоване припущення, яке базується на спостереженнях, за допомогою якого можна пояснити те чи інше явище.

Для оцінки гіпотези проводять серію експериментів з метою отримання нових результатів, які б підтверджували або ж заперечували гіпотезу. В більшості гіпотез обговорюється ряд факторів, які могли б вплинути на результати спостережень.

Основою всякої статистичної обробки і оцінки екологічної інформації є збір інформації, що здійснюється методом статистичного спостереження. Статичне спостереження - одна з найважливіших стадій статистичного дослідження.

Для отримання еколого-статистичної інформації використовують такі методи:

• польовий метод;

• метод безпосередніх спостережень;

• ландшафтно-екологічний підхід;

• ландшафтно-індикаційні;

• гідрохімічні, біохімічні;

• грунтовогазові;

• гідрогеологічні;

• радіоекологічні спостереження;

• геохімічні спостереження ландшафтів,

• дистанційні спостереження,

• експериментальні дослідження.

В екологічній статистиці найбільше поширені польові біометричні методи і експерименти: перші дають змогу одержати інформацію методом безпосередніх спостережень, другі – забезпечують інформацією в процесі лабораторних досліджень.