4. Еколого-статистичні показники, загальні поняття

Отримана в процесі еколого-статистичного дослідження еколого-статистична інформація підлягає подальшому аналізу в наукових і практичних цілях.

Еколого-статистичний показник – узагальнююча характеристика для кількісного виміру явищ і процесів у довкілля.

Еколого-статистичний показник має такі три основні характеристики:

• визначеність, кількість і якість;

• модель розрахунку, екологічний зміст і числове значення змісту;

• адекватність відображення, точність вимірювання і достовірність інформації.

Модель ЕСП наведемо на рис. 3.

Рис. 3. Модель ЕСП

За допомогою еколого-статистичних показників вирішується одна з головних задач екологічної статистики, тобто визначається кількісна сторона явища чи процесу у поєднанні з якісною стороною.

Еколого-статистичний показник – кількісно-якісна характеристика соціально-екологічних явищ і процесів.

Для аналізу еколого-статистичної інформації використовується як якісна сторона еколого-статистичного показника, яка відображає сутність явища або процесу в конкретних умовах місця й часу, а також кількісна сторона, яка характеризує розмір, абсолютну або відносну його величину,.

Якість природних об’єктів оцінюється такими показниками6

• кількість вимірів;

• середня концентрація;

• максимальна концентрація;

• повторюваність концентрації шкідливих домішок вище граничнодопустимої концентрації.

Для проведення аналізу якості довкілля, еколого-статистичні показники повинні виконувати такі вимоги:

1. при їх створенні спиратись на теорію статистики;

2. максимальне збирання еколого-статистичної інформації як при одиниці об’єкта так і при комплексному відображенні усіх сторін процесу, що вивчається;

3. порівнювати еколого-статистичні показники як у просторі так і в часі;

4. забезпечення надійної та правдивої еколого-статистичної інформації.

Еколого-статистичний показник – найважливіша категорія екологічної статистики, який характеризує кількіно-якісну сторону довкілля та його об’єктів.

Сукупність еколого-статистичних показників називається системою.

Система еколого-статистичних показників характеризує заходи щодо захисту і раціонального використання окремих компонентів довкілля, зокрема атмосферного повітря, водних, лісових та земельних ресурсів, рослинного і тваринного світу, раціональність і корисність видобутку корисних копалин, запровадження в дію природоохоронних заходів і витрати на захист довкілля та раціональне використання природних ресурсів.

У системі еколого-статистичних показників широко застосовуються абсолютні показники, адже за їх допомогою можна одержати характеристики різних сторін екологічних явищ: чисельність працівників певної галузі, кількість підприємств, обсяг викидів тощо.

Абсолютні еколого-статистичні показники – це показники, які виражають розмір (обсяг, рівень) кількісних ознак досліджуваних явищ, наприклад, обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря.

Досліджуючи екологічні явища чи процеси, екологічна статистика не обмежується розрахунком тільки абсолютних показників, яку б велику роль вони не відігравали в аналізі. Адже жодне явище не може бути зрозумілим, якщо його розглядати поза зв'язком з іншими явищами. Із цією метою абсолютним показникам дають порівняльну оцінку за допомогою відносних показників, тобто співвідношенням абсолютних показників.

Відносні еколого-статистичні показники характеризують кількісні співвідношення між різнойменними чи однойменними еколого-статистичними показниками.

Види відносних еколого-статистичних показників та методику обчислення наведемо в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Види відносних еколого-статистичних показників

Види	Характеристика	Методика визначення
Виконання плану	Оцінка ступеня виконання плану	Факт/план
Планове завдання	Оцінка перспектив розвитку	План майбутнього періоду/факт
Динаміки	Інтенсивність рівня розвитку	Звітний рік/ базисний
Порівняння	Виявлення рівня розвитку	Один об’єкт / інший об’єкт
Структури	Характерні структури сукупності	Частина / ціле
Координації	Оцінка пропорційності розвитку	Одна частина цілого / інша
Інтенсивності	Оцінка інтенсивності розвитку	Один показник / іншій показник

Еколого-економічний аналіз проводять за використанням середніх показників, за допомогою яких зібрані дані характеризують одним значенням.

Середні еколого-статистичні показники – показники, які характеризують рівень явища, притаманний усім значенням цього явища.

Середні показники – одні з найважливіших кількісно-якісних категорій, які широко використовують у планово-аналітичній роботі підприємств і організацій.

При аналізі екологічних явищ і процесів використовують ступеневі та структурні середні показники. Залежно від того, що являє собою загальний обсяг варіюючої ознаки, в кожному конкретному випадку обирають вид середньої.

Конкретний вид середньої залежить від показника ступеня. Використовують та основні ступеневі величини:

• середня арифметична, яку використовують при вивченні закономірностей розподілу;

• середню квадратичну, яку використовують при вивченні варіації;

• середню геометричну, яку використовують при вивченні інтенсивності розвитку.

В екологічній статистиці часто використовую і структурні середні, тобто моду і медіану.

Мода і медіана – це особливий вид середніх показників.

Мода показує, яке значення ознаки є найбільш вірогідним, тобто масовим, оскільки воно зустрічається в сукупності найчастіше.

Медіана – є центром розподілу кількості одиниць сукупності і служить додатковою характеристикою всієї сукупності.

Для вивчення варіації велике значення має оцінка сталості та диференціації екологічних явищ чи процесів. Для виміру і оцінки варіації використовують систему абсолютних і відносних характеристик, а саме:

- розмах варіації;

- середнє лінійне відхилення;

- середнє квадратичне відхилення;

- дисперсія;

- коефіцієнт варіації.

Перелічені показники широко використовуються в екологічній статистиці. У залежності від еколого-статистичного дослідження вони мають конкретну назву та певні аналітичні переваги при вирішенні тих чи інших завдань еколого-статистичного аналізу.