3. Комплексне оцінювання екологічності виробництва.

Під комплексним оцінюванням ЕВ розуміють висновок про рівень екологічності господарської діяльності з урахуванням чинника техногенної безпеки у взаємозв'язку з виробничими ресурсами, умовами і фінансово-економічними результатами господарської діяльності. Можна також сказати, що комплексне оцінювання ЕВ підприємства являє собою його характеристику, отриману в результаті дослідження, і містить висновки про результати екологічної діяльності підприємства, галузі, регіону.

Функції комплексної оцінки.

Комплексне оцінювання ЕВ підприємства може бути:

- інструментом обліку, аналізу, планування і регулювання;

- показником еколого-економічного стану господарського об’єкта;

- критерієм порівняльного оцінювання екологічності виробництва різних об’єктів;

- показником ефективності прийнятих управлінських рішень у сфері природокористування й захисту довкілля, а також повноти їх реалізації;

- основою вибору можливих варіантів розвитку екологізації виробництва.

Таким чином, оцінювання екологічної діяльності суб’єктів господарювання, ЕВ і стану соціально-еколого-економічної системи проводиться за одним показником (критерієм), який характеризує всі сторони функціонування об’єкта. Отримання комплексного оцінювання екологічної діяльності підприємства та ЕВ на основі системи показників має елемент порівняння (як і комплексне оцінювання господарської діяльності).

Комплексне оцінювання виступає як порівняльна комплексна або рейтингова оцінка.

Вимоги до комплексного оцінювання ЕВ.

Комплексне оцінювання ЕВ має задовольняти такі вимоги:

- виражати сутність виробничих та еколого-економічних відносин;

- охоплювати головні сторони виробничо-господарської та екологічної діяльності підприємства;

- використовувати обмежену кількості узагальнених еколого-економічних показників;

- бути еластичною, тобто побічно визначати динаміку суспільно-необхідних (повних) витрат у сфері природокористування і захисті довкілля;

- забезпечувати порівнянність показників у часі та просторі;

- вибір показників має визначатися метою регулювання природокористування.

Методологічна основа комплексного оцінювання ЕВ.

Методологічною основою оцінювання складових ЕВ виступає індексний метод. За допомогою індексів (у межах від 0 до 1) характеризується наближення того чи іншого показника до необхідного (оптимального).

Етапи комплексного оцінювання ЕВ.

Процедура комплексного порівняльного оцінювання ЕВ виконується у вигляді таких відносно-самостійних етапів:

- поставлення цілей і завдань комплексного оцінювання ЕВ, включаючи вибір підприємств і видів їх виробничо-економічної діяльності;

- обґрунтування та вибір системи еколого-економічних і фінансово-економічних показників;

- організація збирання вихідної інформації, розрахунку і оцінювання окремих показників і вагових коефіцієнтів;

- вибір об'єкта як бази для порівняння;

- розроблення алгоритму і розрахунку комплексних показників ЕВ;

- перевірка адекватності комплексних узагальнених оцінок еколого-економічної ситуації;

- аналіз і використання порівняльних комплексних рейтингових оцінок у процесі прийняття управлінських рішень щодо екологізації промислового виробництва.

База порівняння при комплексному оцінюванні ЕВ.

Реалізація методів порівняльного комплексного рейтингового оцінювання передбачає наявність бази порівняння. В економічному аналізі використовуються поняття підрозділу-еталона, підприємства-еталона або об'єкта-еталона.

Типовим об'єктом порівняння вважається об'єкт, значення показників якого дорівнюють середнім арифметичним або нормативним величинам досліджуваної сукупності підприємств.

Коефіцієнт відносної вагомості показників комплексного оцінювання ЕВ.

Коефіцієнт відносної вагомості (важливості) тих чи інших еколого-економічних показників може визначатися статистичним, математичним методами або методом експертних оцінок і багатократного балотування їх значень (табл. 2).

Таблиця 2

Порівняльна комплексна рейтингова оцінка ЕВ атмосферозахисної діяльності

Показник	Підприємства меблевої галузі						База порівняння
	1	2	3	4	5	6	кращі,	серед,
1. Питома вага атмосферозахисної складової в собівартості продукції, %
2. Питома вага атмосферозахисних фондів у загальній вартості ПВФ*, %
3. Співвідношення збитку і балансового прибутку
4. Шкідливість 1т приведеної маси викиду, тис грн/ум.т
5. Фондоозброєність атмосферо захисними фондами, тис.грн./чол.
6. Питома вага екологічних показників у загальному розмірі збитку
7. Комплексна оцінка (ранг)
8. ЕЕРВ (ранг)

*ПВФ - промислово-виробничі фонди

Дані таблиці свідчать про те, що зведення ряду еколого-економічних показників у єдиний інтегральний дозволяє визначити відмінність досягнутого стану від бази порівняння в цілому за групою обраних показників, зробити висновок про поліпшення (погіршення) екологічної діяльності підприємства. Особа, що приймає рішення, через регуляторний організаційно-економічний механізм природокористування (екологізації виробництва, раціоналізації господарювання та захисту довкілля) може здійснювати як прямий, так і зворотний вплив між окремими етапами (блоками) аналізу і комплексного оцінювання ЕВ та еколого-економічного рівня господарювання (ЕЕРГ) для розроблення оптимальних управлінських рішень і реалізації екологічних заходів.

Вимірювання рівня екологічності виробництва, та екобезпечності підприємств здійснюється за системою показників, що є основою для вивчення, регулювання та вдосконалення ЕВ та ЕЕРГ.

Доцільність використання комплексного показника ЕВ, на відміну від інтегрального показника впливу виробництва на довкілля у формі економічного збитку, для цілей екологічного регулювання виробництва пояснюється тим фактом, що величина збитку тісно пов’язана з організаційно-технічним рівнем виробництва, з місцем розміщення підприємства тощо. Для забезпечення об'єктивного оцінювання ЕВ потрібно вибрати відповідні показники, що є завданням еколого-економічного аналізу. При дослідженні форм і напрямків взаємозв'язку показників і чинників потрібно не тільки встановлювати причини та наслідки їх взаємозв’язку, але й здійснювати ранжирування чинників.

Обмеженість матеріальних і грошових ресурсів порушує питання регіонального та галузевого регулювання екологічності природокористування та захисту довкілля на основі застосування економічних важелів.

Послідовність економічних важелів при комплексному оцінювані ЕВ.

Ранжирування підприємств на основі порівняльної комплексної рейтингової оцінки їх ЕВ для певної сукупності об’єктів екологічного регулювання дозволяє обґрунтувати послідовність реалізації тих чи інших економічних важелів, основними з яких є:

- субсидування природозахисних заходів, встановлення диференційованого обсягу державного фінансування виробництва залежно від ЕЕРГ;

- субсидування відсоткових ставок, гарантії з банківських позик;

- пільги з екологічних податків і платежів за природокористування;

- надання режиму прискореної амортизації очисного устаткування та іншої екотехніки;

- регламентація прав на викиди і торгівля ними;

- регулювання обсягу виробництва екологічно небезпечних видів продукції.

Види оцінювань.

Оцінювання ЕВ та ЕЕРГ на основі комплексного показника може бути локальною і загальною (повною) при:

- локальному аналізі ЕВ оцінюються окремі складові природозахисної діяльності.

- загального оцінювання ЕВ використовуються показники взаємозв'язку результатів виробничої та природозахисної діяльності підприємства,

Наприклад, вимірюється лише рівень водозахисної або атмосферо захисної діяльності у взаємозв'язку з кінцевими результатами виробництва.

Реалізація методів комплексного оцінювання ЕВ.

Порівняльне комплексне оцінювання ЕВ підприємств доцільно застосовувати:

- у діяльності екологічних банків (які потрібно створити) як інструмент діагностики відносин із підприємствами-забруднювачами. Головною економічною функцією екологічного банку є облік та контроль господарської діяльності суб'єктів природокористування стосовно їх впливу на довкілля; при цьому здійснюється кредитування найбільш екологічно небезпечних та фінансове стійких підприємств за пільговими відсотковими ставками з метою заохочення заходів щодо зниження забруднення довкілля, а також фінансування впровадження нових технологій;

- у сфері приватизації державного майна - реалізація екологічно орієнтованої політики має передбачати створення екологічного реєстру приватизації. Приватизації підприємств, розміщених у зоні або на межах національних парків, заповідників і регіонів, чутливих до деградації довкілля і скорочення біологічної диверсифікованості, в обов'язковому порядку повинен передувати еколого-економічний аналіз їх діяльності в рамках екологічної експертизи з використанням комплексного показника ЕВ, ЕЕРГ. Порівняльна комплексна рейтингова оцінка рівня екологічності виробництва може бути основою екологічного реєстру приватизації;

- в екологічній експертизі – оцінювання господарських рішень у рамках державної екологічної експертизи має враховувати всі наслідки діяльності (соціальні, економічні, екологічні), а також інтерпретувати їх із загальноекономічних позицій на екологічній основі. Для вирішення проблеми узгодження економічних, технічних, соціальних та інших аспектів пропонується використовувати показник комплексного оцінювання еколого-економічного рівня проекту (за аналогією з оціненням ЕВ);

- в екологічному страхуванні – створення обов'язкової та добровільної системи екологічного страхування вимагає використання порівняльних комплексних рейтингових оцінок рівня екологічності виробництва в напрямку більш повного обґрунтування залучення підприємств до цієї системи. Формування систем еколого-економічного моніторингу спрямоване не тільки на дослідження ЕВ та ЕЕРГ, але й передбачає вибір об'єктів спостереження. В умовах обмеженості фінансових ресурсів на створення екологічних інформаційно-аналітичних систем обґрунтування вибору об'єктів спостереження (підприємств, об'єктів природокористування, техногенних факторів впливу на довкілля) не зайвим буде використання порівняльних комплексних рейтингових оцінок;

- для обґрунтування відповідних природоохоронних заходів – участь громадськості у вирішенні природозахисних проблем, інформування населення про виробничо-економічну діяльність підприємств та екобезпечність виробництва передбачає активне використання порівняльних комплексних оцінень ЕВ для обґрунтування відповідних заходів;

- для регулювання виробництва – порівняльне комплексне оцінювання може використовуватись і для зіставлення результатів господарської діяльності підприємств з урахуванням екологічного чинника. При цьому визначається деяка узагальнене інтегральне оцінювання, за допомогою якої здійснюється потрібна кількісна та якісна характеристика динаміки розвитку еколого-економічного рівня об'єкта в часі. Таку інтегральне оцінювання доцільно використовувати при оцінюванні рівня відставання окремих підприємств-забруднювачів від підприємств, які працюють оптимально;

- у стратегічному та маркетинговому плануванні – в умовах становлення ринкових відносин кожне підприємство повинне мати чітку перспективу виробничо-екологічного розвитку та регулювання господарської поведінки на екологічній основі.