4.5. Еволюція чоловічого гаметофіта.

З приводу цього питання існує дві думки:

1. Чоловічий гаметофіт квіткових рослий є редукований антеридій, в якому два спермії є гомологами сперматозоїдів, а вегетативна клітина і пилкова трубка є антеридієм.

2. Чоловічий гаметофіт настільки редукувався, що його не можна порівнювати з антеридієм. Число клітинних і ядерних поділів при формуванні чоловічого гаметофіта обмежено двома поділами: перший призводить до утворення вегетативної і генеративної клітин, другий відбувається тільки в генеративній клітині і призводить до виникнення двох сперміїв.

Види, у яких зустрічається двоклітинний тип чоловічого гаметофіта філогенетично більш старі - примітивні.

Триклітинний тип є найбільш прогресивним, в еволюційному відношенні просунутим, тому, що завжди зустрічається у високоорганізованих груп квіткових рослин.

Лекція 3 Жіночі генеративні структури

1. Розвиток і будова насіннєвого зачатка.

Насіннєві зачатки формуються у зав'язі маточки. На певній стадії розвитку зав'язі, у вигляді горбочків, закладаються насіннєві зачатки.

Місце закладання і прикріплення насіннєвого зачатку до зав'язі називається плацентою. Першою на плаценті виникає центральна частина насіннєвого зачатку – нуцелус.

Нуцелус складається із паренхімних клітин з тонкими целюлозними оболонками. У різних видів рослин нуцелуси бувають різні. У одних потужно розвинуті красинуцелятні у інших - слаборозвинені - тенуїнуцелятні. Одночасно розвиваються і покриви насіннєвих зачатків, або інтегументи - зовнішній і внутрішній.

Для багатьох рослин характерний тільки один інтегумент.

На верхівці насіннєвого зачатку інтегументи не зростаються і утворюють канал - мікропіле, по якому до зародкового мішка ростуть пилкові трубки.

Частіше мікропіле утворює внутрішній інтегумент або обидва разом. Верхня частина насіннєвого зачатка - мікропілярна, а протилежна їй, нижня частина - халазальна.

Насіннєві зачатки прикріплюються до плаценти за допомогою сім'яніжки (або фунікулуса), яка є і органом проведення поживних речовин через судинний пучок, що тут проходить.

2. Типи гінецею і плацентація.

Сукупність плодолистиків називається гінецеєм. За А. Тахтаджаном (1945), існує два типи гінецея: апокарпний – утворений із вільних плодолистиків і ценокарпний, що утворюється внаслідок зростання плодолистиків.

Ценокарпний гінецей поділяють на підтипи:

1) синкарпний

2) паракарпний

3) лізикарпний.

В основі поділів на підтипи лежить ступінь і характер зростання плодолистиків.

Місце закладання і закріплення насіннєвих зачатків до зав'язі називається плацентою.

А. Тахтаджан типи плацентації класифікує так:

А. Поверхнева плацентація

І. Поверхнево-бокова плацентація: насіннєві зачатки розміщені на бокових частинах до осьової поверхні плодолистика.

II. Поверхнево-серединна плацентація: насіннєві зачатки займають спинку плодолистика.

Б. Плацентація по швах

ІІІ. Кутова плацентація. Насіннєві зачатки розміщені біля країв плодолистиків вздовж швів.

IV. Постінна плацентація. Насіннєві зачатки знаходяться вздовж „розкритих" швів.

V. Вільна або колончаста плацентація. Насіннєві зачатки розміщені на відокремлених від пластинок плодолистиків швах, які утворюють центральну колонку.

Найбільш примітивним типом плацентації вважають поверхнево-бокову плацентацію.

Рис. 9. Основні типи гінецею і плацентація (за Тахтаджаном.1945). Апокарпний гінецей І і ІІ: плацентація – поверхнева і кутова. Синкарпний гінецей ІІІ; плацентація - кутова. Паракарпний гінецей; планетація - постінна. Лізикарпний гінецей; плацентація вільна, колончаста (центральна).