- •Лекція 1. Вступна.
- •1. Предмет, завдання, класифікація.
- •2. Методи цитоембріології рослин.
- •2.1. Світлова мікроскопія.
- •2.2. Електронна мікроскопія.
- •2.3. Цитохімія.
- •2.4. Люмінесцентна (флуоресцентна) мікроскопія.
- •2.5. Культура тканин.
- •3. Етапи розвитку ембріології.
- •Лекція 2. Розвиток чоловічих генеративних структур
- •1. Розвиток стінки мікроспорангія.
- •II. Тип дводольних (відцентровий).
- •III.Тип однодольних (доцентровий).
- •3. Мікроспорогенез.
- •4. Розвиток чоловічого гаметофіта.
- •4.1. Ультраструктура і цитохімія вегетативної і генеративної клітини.
- •4.2. Функції вегетативної і генеративної клітини. Сперміогенез.
- •4.3. Оболонка пилковою зерна
- •4.4. Порушення нормального ходу розвитку пилкових зерен.
- •1. Порушення в мейозі:
- •4.5. Еволюція чоловічого гаметофіта.
- •Лекція 3 Жіночі генеративні структури
- •1. Розвиток і будова насіннєвого зачатка.
- •2. Типи гінецею і плацентація.
- •3. Типи насіннєвих зачатків
- •4. Типи жіночого археспорія і мегаспорогенез.
- •4.1. Типи жіночого археспорія.
- •4.2. Мегаснорогенез.
- •5. Розвиток жіночого гаметофіта - зародкового мішка.
- •5.1. Морфологія зародкового мішка Polygonum-типу
- •5.2.Ультраструктура і цитохімія зародкового мішка
- •6. Типи зародкових мішків.
- •6.1. Типи зародкових мішків.
- •6.2. Утворення гаусторій ембріональними структурами та аномалії у розвитку і будові зародкового мішка.
- •6.3. Еволюція жіночого гаметофіта
- •Лекція 5. Запилення і запліднення
- •5.1. Запилення.
- •5.1.1. Проростания пилкових зерен і ріст пилкових трубок
- •5.1.2. Ультраструктура і цитохімія пилкових трубок. Рух генеративної клітини, сперміїв і вегетативного ядра в пилковій трубці
- •5.2. Запліднення
- •5.2.1. Злиття гамет
- •5.2.2. Електронно-мікроскопічне та цитохімічне дослідження процесу запліднення
- •5.2.3. Біологічне значення подвійного запліднення. Запліднення яйцеклітини. Потрійне злиття.
- •Лекція 6. Розвиток ендосперму - ендоспермогенез
- •1. Типи ендосперму.
- •1.1. Розвиток ендосперму.
- •6.1.2. Каріологія і ультраструктура ендосперму.
- •6.2. Роль ендосперму та взаємодія між зародком і ендоспермом.
- •Лекція 7 розвиток зародка - ембріогенез
- •7.1. Передзародок – проембріо.
- •7.1.1. Типи розвитку зародка дводольних. Будова зрілого зародка.
- •Розвиток зародка злаків - Роасеае.
- •Ультраструктура зародка та біохімія зародка
- •Порушення нормального розвитку зародків
- •Утворення і проростання насіння.
- •Утворення плодів. Партенокарпія
- •Поліембріонія
- •Апоміксис
- •Класифікація апоміксису
- •Причини виникнення апоміксису
- •Апоміксис і його використання в селекції
2. Методи цитоембріології рослин.
Цитоембріологія вивчає мікроскопічні структури, що можливе тільки при використанні мікроскопічних методів.
Метод світлової мікроскопії – основний метод, який застосовують цитоембріологи.
Вивчення фіксованих клітин. Фіксація - перший і надзвичайно важливий спосіб, необхідний для одержання постійних препаратів.
Після фіксації матеріал промивають спиртом (при використанні спиртових фіксаторів) або водою. Матеріал обезводнюють в спиртах із зростаючою концентрацією. В подальшому спирт замінюють парафінорозчинником, найчастіше - ксилолом (або толуолом, хлороформом). Ксилол замінюють парафіном. Таким чином, фіксований матеріал просочується парафіном і придатний для різання на мікротомі. Зрізи наклеюють на предметні скельця (куриний білок+гліцерин). В подальшому, препарати звільняють від парафіна і фарбують.
Для фарбування фіксованих тканин застосовують натуральні фарбники (гематоксилін, кармін та ін.), які використовують у сполученні із протравами (4% розчин залізо-амонійних квасців). При використанні фарбників збільшується чіткість морфологічних картин і можна отримати відомості про хімізм тої чи іншої структури.
2.1. Світлова мікроскопія.
Найбільш важливою властивістю світлового мікроскопа, як оптичного приладу, є роздільна здатність – найменша відстань між двома точками „d".
d = 0,61x (λ / n sin α)
де (λ – довжина хвилі світла, використаного для освітлення об'єкту; n – коефіцієнт заломлення середовища; α - кут між оптичною віссю об'єктива і найбільш відхиленим променем, що входить в об'єктив. Основним фактором, що обмежує роздільну силу світлового мікроскопа, є довжина світлової хвилі. При оптимальних умовах і максимальній контрастності об'єкта розмір структури, яку можна бачити в мікроскоп, рівний півхвилі видимого світла (0,2 мкм). Якщо використати ультрафіолетове світло, то можна збільшити роздільну здатність до 0,13-0,14 мкм. Таким чином, межа підвищення роздільної здатності мікроскопа, у порівнянні з нашим оком, складає 100 мкм. Така межа можливостей світлового мікроскопа не дозволяє спостерігати всі клітинні структури. Зараз, у пошуках збільшення роздільної здатності, досягнуті певні успіхи. Сконструйовані певні пристосування до звичайною мікроскопа (темне поле, фазовий контраст) і створені нові мікроскопи - ультрафіолетовий, флуоресцентний, поляризаційний і інтерференційний.
2.2. Електронна мікроскопія.
Електронна мікроскопія досліджує субмікроскопічну структуру клітини. Джерело освітлення - катод електронної пушки, конденсорна система - конденсорна лінза; об'єктив - об'єктивна лінза; окуляр – проекційна лінза; люмінесцентний екран або фотопластинка. Основна частина мікроскопа - пустий циліндр, у якому створено вакуум для проходження електронів. Для прискорення електронів між катодом і анодом подається висока напруга (50-500 кВ). В електронному мікроскопі роль лінз виконують електромагніти, які фокусують пучок електронів. Об'єкт розглядають на екрані або фотографують. Практично всі електрони, що проходять через об'єкт, мають однакову довжину хвилі.
Різні ділянки об'єкта відрізняються за ступенем розсівання електронів і на фотопластинці дають чорно-біле забарвлення. В сучасних електронних мікроскопах досягається роздільна здатність 1 Ангстрем при теоретично можливій - 0,025. Якщо підсумувати збільшення електронного мікроскопа (500.000 раз) і збільшення, одержане при фотодрукові (10 разів), то кінцеве збільшення може сягати 106 разів.
Внаслідок низької контрастності біологічних об'єктів, щоб отримати таку роздільну здатність, застосовують контрастування біологічних об'єктів. Поширеним методом для цього є відтінення металами (платина, уран, паладій та ін.) та розчинами солей важких металів - уранілацетатом, молібденово-кислим, амонієм. Біологічні об'єкти для дослідження розташовують на мідних сіточках, покритих тонкими плівками-підніжками (колодій, вуглець).
В електронному мікроскопі можна досліджувати тільки тонкі об'єкти - не товщі 0,1 мкм. Для цього використовують ультрамікротоми з термічною подачею. Зріз виготовляють ножем із скла (скол скла). Товщина зрізів - від 0,05 до 0,12 мкм.