- •Лекція 1. Вступна.
- •1. Предмет, завдання, класифікація.
- •2. Методи цитоембріології рослин.
- •2.1. Світлова мікроскопія.
- •2.2. Електронна мікроскопія.
- •2.3. Цитохімія.
- •2.4. Люмінесцентна (флуоресцентна) мікроскопія.
- •2.5. Культура тканин.
- •3. Етапи розвитку ембріології.
- •Лекція 2. Розвиток чоловічих генеративних структур
- •1. Розвиток стінки мікроспорангія.
- •II. Тип дводольних (відцентровий).
- •III.Тип однодольних (доцентровий).
- •3. Мікроспорогенез.
- •4. Розвиток чоловічого гаметофіта.
- •4.1. Ультраструктура і цитохімія вегетативної і генеративної клітини.
- •4.2. Функції вегетативної і генеративної клітини. Сперміогенез.
- •4.3. Оболонка пилковою зерна
- •4.4. Порушення нормального ходу розвитку пилкових зерен.
- •1. Порушення в мейозі:
- •4.5. Еволюція чоловічого гаметофіта.
- •Лекція 3 Жіночі генеративні структури
- •1. Розвиток і будова насіннєвого зачатка.
- •2. Типи гінецею і плацентація.
- •3. Типи насіннєвих зачатків
- •4. Типи жіночого археспорія і мегаспорогенез.
- •4.1. Типи жіночого археспорія.
- •4.2. Мегаснорогенез.
- •5. Розвиток жіночого гаметофіта - зародкового мішка.
- •5.1. Морфологія зародкового мішка Polygonum-типу
- •5.2.Ультраструктура і цитохімія зародкового мішка
- •6. Типи зародкових мішків.
- •6.1. Типи зародкових мішків.
- •6.2. Утворення гаусторій ембріональними структурами та аномалії у розвитку і будові зародкового мішка.
- •6.3. Еволюція жіночого гаметофіта
- •Лекція 5. Запилення і запліднення
- •5.1. Запилення.
- •5.1.1. Проростания пилкових зерен і ріст пилкових трубок
- •5.1.2. Ультраструктура і цитохімія пилкових трубок. Рух генеративної клітини, сперміїв і вегетативного ядра в пилковій трубці
- •5.2. Запліднення
- •5.2.1. Злиття гамет
- •5.2.2. Електронно-мікроскопічне та цитохімічне дослідження процесу запліднення
- •5.2.3. Біологічне значення подвійного запліднення. Запліднення яйцеклітини. Потрійне злиття.
- •Лекція 6. Розвиток ендосперму - ендоспермогенез
- •1. Типи ендосперму.
- •1.1. Розвиток ендосперму.
- •6.1.2. Каріологія і ультраструктура ендосперму.
- •6.2. Роль ендосперму та взаємодія між зародком і ендоспермом.
- •Лекція 7 розвиток зародка - ембріогенез
- •7.1. Передзародок – проембріо.
- •7.1.1. Типи розвитку зародка дводольних. Будова зрілого зародка.
- •Розвиток зародка злаків - Роасеае.
- •Ультраструктура зародка та біохімія зародка
- •Порушення нормального розвитку зародків
- •Утворення і проростання насіння.
- •Утворення плодів. Партенокарпія
- •Поліембріонія
- •Апоміксис
- •Класифікація апоміксису
- •Причини виникнення апоміксису
- •Апоміксис і його використання в селекції
Поліембріонія
Утворення насіння з декількома зародками називається поліембріонією. Вона виникає як на базі статевого (амфіміксис), так і апоміктичного способу розмноження.
Вперше поліембріонія була описана А. Левенгуком (1719) у Citrus sinensis. Е. Страсбургер (1878) описав утворення багатозародкового насіння у декількох родів рослин.
В залежності від способу виникнення додаткових зародків, згідно класифікацій поліембріонії (Ernst, 1918; Lebeque, 1952) розрізняють справжню і несправжню поліембріонію.
Справжня поліембріонія характеризується тим, що додаткові зародки виникають в межах одного зародкового мішка. Шпяхи утворення їх різні: 1) із зиготи; 2) із передзародка; 3) із підвіска; 4) із зародка; 5) із синергід; 6) із антипод.
Із зиготи додаткові зародки утворюються внаслідок неправильного її поділу. Формуються два або декілька додаткових зародків. Всі вони диплоїдні (Tulipa, Erythronium, Vincetoxicum).
Із проембрдо додаткові зародки виникають внаслідок поздовжнього розщеплення його апікальної клітини (Еmpetrum, Nymphaea).
Багатоклітинний проембріо відбруньковує додаткові зародки. Додаткові зародки утворюються із клітин підвіску. Зародки в обох випадках диплоїдні (Empetrum, Nymphaea).
При утворенні додаткових зародків із синергід вони бувають як гаплоїдні (якщо синергіда не запліднюється), так і диплоїдні (у випадку запліднення синергіди - Iris, Lilium, Allіum, Aconitum, Mimosa).
Із антипод виникають, найчастіше, гаплоїдні додаткові зародки, оскільки запліднення антипод зустрічається рідко (Allium, Ulmus, Sedum, Rudbeckia).
Додаткові зародки можуть виникати із клітин,. які оточують зародковий мішок: із клітин нуцелуса - нуцелярна ембріонія, із клітин інтегумента – інтегументальна ембріонія. Зародки будуть диплоїдні.
Отже, додаткові зародки при справжній поліембріонії можуть бути як диплоїдними, так і гаплоїдними. Гаплоїдні зародки виникають із незапліднених синергід і антипод. У всіх інших випадках додаткові зародки є диплоїдними з такою відміною, що в клітинах зародків, які розвиваються із зиготи, проембріо, підвіска, запліднених синергід, антипод містяться хромосоми як материнські, так і батьківські, в той час, як у клітинах зародків, що утворюються із інтегументів або нуцелуса є хромосоми тільки материнської рослини.
Несправжя поліембріонія полягає в тому, що в одній насінині об’єднується декілька зародкових з одним зародком у кожному:
Два або декілька насіннєві зачатки зростаються, в кожному розвивається свій зародковий мішок, а після запліднення зародок (Pyrus, Loranthus, Lepidium).
Один насіннєвий зачаток розщеплюється на два або декілька; в утворених таким шляхом насіннєвих зачатках виникають зародкові мішки, а у них – зародки (Orchis, Coffea, Iris).
В одному і тому ж насіннєвому зачатку з нормальними зародковими мішками утворюються апоспоричні зародкові мішки (Artemisia, Helianthus, Calendula).
В одному й тому насіннєвому зачатку розвивається декілька зародкових мішків, у кожному з яких утворюється свій зародок.
Декілька зародкових мішків можуть виникнути:
1. Внаслідок утворення у багатоклітинному археспорії декількох мегаспороцитів, які утворюють тетрад. Із терад мегаспор, що виникають, розвивається декілька зародкових мішків (по одному із мегаспори кожної тетради - Pyrethrum, Asperula, Fragaria).
2. В одній тетраді функціонує не одна, а декілька мегаспор (Lilium, Casuarina, Salix, Alchemilla).
При несправжній поліембріонії всі зародки містять диплоїдний набір хромосом, який складається із хромосом обох батьківських, або тільки із материнських хромосом у випадку розвитку зародка апоміктично.
Класифікація типів поліембріонії запропонована М. Яковлєвим (1957), є найбільш повною. В основу класифікації покладено генетичний принцип. Виділяють три сновні типи поліембріонії:
1. Гаметофітно-архегоніальна, характерна для голонасінних рослин Pynophyta.
Гаметофітно-гаметна.
Гаметофітно-спорофітна.
Гаметофітно-гаметна і гаметофітно-спорофітна характерні для квіткових рослин.
Гаметофітно-гаметна включає один вид поліембріонії – гаметну і пов'язана з утворенням додаткових зародків в мікропілярному і халазальному кінцях жіночого гаметофіта. Цей тип поліембріонії заснований на здатності клітин (крім яйцеклітини) зародкового мішка утворювати зародки. Мікропілярна і халазальна групи клітин мають різні потенції щодо можливостей утворення зародків. Джерелом додаткових зародків, найчастіше, є синергіди, а з антипод додаткові зародки розвиваються зрідка.
До гаметофітно-гаметної поліембріонії відносять випадки утворення зародків у додаткових зародкових мішках, які утворюються в насіннєвих зачатках із двох мегаспор однієї тетради, або із двох або більшої кількості мегаспор – у випадку функціонування багатоклітинного археспорія.
Гаметофітно-спорофітна поліембріонія включає чотири види поліембріонії: зиготну, проембріональну, ембріональну і нуцелярно-інтегументальну. Гаметофітно-спорофітна поліембріонія здійснюється за рахунок регенераційних процесів у зиготі, у зародку, що розвивається і у материнських клітинах насіннєвого зачатку і пов'язана з виникненням бластомерів шляхом дробіння зиготи або зародка і розвитком із них додаткових зародків. Внаслідок дробіння зиготи утворюється багато клітин. На апікальному кінці зиготи утворюються справжні зародки. Подібно розвиваються зародки і з клітин підвіска.
До гаметофітно-спорофітної поліембріонії відносять нуцелярну та інтегументальну адвентивну ембріонію.
Розвиток може здійснюватися двома шляхами:
В зародковому мішку розвивається зародок із зиготи і формується триплоїдний ендосперм (запліднення). Одночасно в тканинах нуцелуса або інтегументів виділяються клітини – сомацити, які мають великі розміри. Вони знаходяться в мікропілярній, рідше в латеральній і дуже зрідка - в халазальній частині насіннєвого зачатку. Сомацити дають початок адвентивним зародкам.
Запліднення не здійснюється, клітини яйцевого апарату дегенерують, але ендосперм розвивається. Одночасно із сомацитів формуються адвентивні зародки.
Адвентивна поліембріонія поділяється на індуковану і автономну. Автономна адвентивна поліембріонія зустрічається зрідка. Необхідною умовою для розвитку сомацитів у зародки є наявність у зародковому мішку ендосперму.
Поліембріонія буває випадковою і постійною, остання зустрічається зрідка. У деяких рослин (Orchidaceae, Citrus) поліембріонія зустрічається дуже часто. Іноді у однієї рослини є декілька типів поліембріонії. Більшість зародків при поліембріонії гинуть. Вони мало або повністю недиференційовані.
Причини поліембріонії мало з'ясовані. Одними з них є: І) гібридизація, 2) надмірне живлення; 3) спадковий фактор, 4) дія гормонів.
Поліембріонія - древня ознака. У голонасінних поліембріонія зустрічається постійно.
Поліембріонію можна викликати штучно - парадихлорфеноксиоцтовою кислотою у злаків. У Zea і Lilium запилення опроміненими пилковими зернами збільшило відсоток утворення додаткових зародків. Поліембріонія є джерелом виникнення нових форм рослин: гаплоїдів, поліплоїдів, анеуплоїдів, які є необхідними для генетико-селекційних робіт.
